Пам'ятки Одеського району

Будівля Одеського національного академічного театру опери та балету вважається однією з найкрасивіших у світі.

ЇЇ створили віденські архітектори Герман Гельмер та Фердинанд Фельнер, які також будували театри у Відні, Будапешті, Дрездені, Загребі. Будівля в стилі ренесансу з елементами бароко багато прикрашена. Над фасадом височить скульптура музи мистецтва Мельпомени.

Вражає красою глядацька зала у стилі французького "рококо". На стелі – чотири картини Лефлера зі сценами з творів Шекспіра, розкішна люстра. Тут виконували свої твори Петро Чайковський, Микола Римський-Корсаков, Сергій Рахманінов, співали Федір Шаляпін та Соломія Крушельницька, танцювала Анна Павлова.

В репертуарі: "Жизель", "Спляча красуня", "Лускунчик", "Дон Кіхот", "Кармен-сюїта" та інше.

Працює музей Оперного театру, проводяться екскурсії.

Музейний комплекс "Нерубайські катакомби" в Нерубайському створено на основі частини одеських катакомб, в яких у роки Другої світової війни ховалися одеські партизани.

Одеські катакомби вважаються найбільшим та найзаплутанішим у світі штучним лабіринтом – близько 2,5-3 тисяч кілометрів. Виникли вони внаслідок видобутку під землею будівельного каменю – ракушняка, який використовувався при спорудженні майже всіх існуючих будівель у місті починаючи з XVIII століття. Занедбані вирубки з'єднані між собою тунелями та ходами, які одесити проривали зі своїх підвалів. За часів портофранко катакомби активно використовувалися контрабандистами, які могли доставляти ними вантажі з берега моря за межі міста.

В 1941-1942 роках 70 людей партизанського загону, залишеного в Нерубайських катакомбах, вели активну диверсійно-розвідувальну роботу, були замуровані румунськими окупантами і практично всі загинули.

Після війни тут було відкрито Меморіальний комплекс-музей "Партизанська слава". Обстановку тих часів відновлено за розповідями очевидців. На площі близько 1 тисячі квадратних метрів у підземних лабіринтах представлені атрибути партизанського побуту та зразки зброї. На стінах збереглися патріотичні написи, які закликають до перемоги над гітлерівцями.

Історико-краєзнавчий музей Овідіопольської селищної ради заснований у 1980 році.

Експозиція висвітлює історію краю від найдавніших часів. Зокрема, в археологічній колекції представлені уламки ліпного посуду, кам'яні сокири і зернотерки, риболовецькі грузила, кістки тварин і риб, а також унікальні знахідки з розкопок Аджидерської фортеці в Овідіополі: хіоська амфора, червоноглиняний гончарний кратер, два амфорних клейма, уламки світлоглиняного лутерія і монета Філіпа ІІ (батька Олександра Македонського).

У залі "Українська світлиця" зібрані предмети побуту, що в давнину були в кожній українській оселі. У новій експозиції "Скарби з горища" представлені старовинні речі, подаровані музею містянами.

Одеська обласна філармонія розташована у масивній сірій будівлі, побудованій у 1899 році за ескізним проєктом віденського архітектора Вікентія Прохаска, переробленому видатним італійським архітектором Олександром Бернардацці у стилі італійської готики з елементами ренесансу.

Спочатку будувалася як Нова купецька біржа. Акустика її зали була спланована таким чином, щоб комерсанти, які торгували на біржі, не могли підслухати розмови один одного. У 1949 році будинок Нової біржі було перебудовано під філармонію, проте, за словами одеситів, акустика в ній досі погана.

Дерев'яна стеля зали зроблена без жодного цвяха з ліванського кедра, позолочена і розписана. Стіни зали прикрашають 6 панно художника Миколи Каразіна.

Аркада та дві вежі Карантина, а також залишки Андріївського бастіону - все, що залишилося від оборонних споруд Одеської фортеці.

Земляну фортецю заклав у 1793-1794 роках генерал Олександр Суворов після руйнування турецької фортеці Хаджибей. Поруч із нею в 1807 році було збудовано карантин із довгою стіною та двома вежами по її кінцях. Ще дві стіни спускалися вниз, до Карантинної гавані. Фортеця проіснувала менше 20 років, була юридично ліквідована в 1811 році "як визнана нездатною до оборони" й передана Карантину.

Нині на місці суворовської фортеці у Центральному парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка розташовується стадіон "Чорноморець". Збереглася частина аркади Карантинної стіни, прилегла до неї Порохова вежа, що окремо стоїть Мертвецька вежа (у ній був морг), а також Андріївський бастіон Одеської фортеці, на якому згодом було встановлено Олександрівську колону (1891 рік).

З аркади відкривається мальовнича панорама морського порту.

Театр ляльок було засновано в Одесі в 1923 році при Театрі Юного Глядача. Очолив його учень та сподвижник Сергія Образцова – Юзеф Гіммельфарб.

В 1944 році ляльковий театр отримав окреме приміщення.

В 1970-90-і роки Одеський театр ляльок стає лауреатом та дипломантом багатьох міжнародних фестивалів – у Болгарії, Молдові, Японії, Румунії, Фінляндії, Нідерландах. Роботу театру відзначено премією Едуарда Багрицького, численними нагородами.

Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного вже понад 50 років стоїть у центрі культурного життя Одеси, його виставами захоплюється вся країна.

Нова сучасна будівля театру музкомедії на 1300 місць побудована в 1981 році за проєктом одеського архітектора Генріха Топуза.

Сьогодні це один із найсучасніших та технічно оснащених театральних майданчиків Одеси. Трупа об'єднує народних артистів України Євгенію Дембську, Володимира Фролова, Ольгу Оганезову, Наталю Завгородню, заслужених артистів України Ідалію Іванову, Вікторію Фролову, Станіслава Ковалевського, Миколу Завгороднього, Тамару Тищенко, Еміля Силина, Аліну Семенову, Ауріку Ахметову, Сергія Лукашенка та інших.

Одеський академічний український музично-драматичний театр імені Василя Василька відкрився в 1925 році як Одеська держдрама.

Нині він розташований у будівлі колишнього Сибіряковського театру, побудованого в 1903 році коштом мецената і антрепренера Олександра Сибірякова. Будівлю у класичному стилі спроєктував архітектор Семен Ландесман. У театрі Сибірякова виступали багато знаменитостей, зокрема. американська танцівниця Айседора Дункан.

З 1930 року у цій будівлі розміщується Одеська українська Держдрама. На цій сцені народжувалась нова українська драматургія: саме тут уперше були поставлені п'єси Олександра Корнійчука, Івана Микитенка, Миколи Куліша, Івана Дніпровського, Якова Мамонтова та інших.

У 1995 році театр отримав ім'я видатного українського театрального діяча Василя Василька, який багато років очолював колектив театру.

Одеський археологічний музей - один із перших на території України музеїв.

Заснований Іваном Бларамбергом, який передав частину своєї колекції старовини. Розвитку сприяло створене в 1839 році Одеське Товариство Історії та Старожитностей, яке мало право вести розкопки на півдні росії.

В колекції - понад 150 тисяч предметів: пам'яток історії та культури Північного Причорномор'я, Стародавньої Греції та Риму. Найкращі в Україні колекції єгипетських старожитностей (саркофаги, мумії людей та тварин, ювелірні прикраси тощо).

В "Золотій кладовій" експонуються справжні речі з дорогоцінних металів, найдавніші з них відносяться до початку другого тисячоліття до нашої ери.

Перед входом встановлено копію давньогрецької скульптури "Лаокоон".

В ніч на 20 липня 2023 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, будівля Одеського археологічного музею зазнала значних пошкоджень в результаті масованої ракетної атаки Одеси російською армією.

Одеський зоопарк розташований у Преображенському парку поряд з вокзалом та Привозом.

Зоопарк заснований в Одесі в 1922 році, спочатку розташовувався на Приморському бульварі в районі нижнього саду Воронцовського палацу. На нинішньому місці відкрився в 1937 році.

В Одеському зоопарку містяться рідкісні тварини, занесені до Червоної книги Міжнародної Спілки Охорони Природи (МСОП), Європейського Червоного списку та Червоної книги України - 24 види: далекосхідні леопарди, коні павіани-гамадрили, бурі ведмеді, степові журавлі, соколи балобани, пугачі та багато інших.

Одеський зоопарк - єдиний в Україні, де успішно розмножувалися індійські слони, які стали щасливими батьками трьох слоненят.

Екскурсії проводяться на попереднє замовлення.

Одеський історико-краєзнавчий музей розташований у колишньому палаці промисловця Олександра Новікова, побудованому в 1876 році за проєктом архітектора Фелікса Гонсіоровського. В архітектурі використано форми пізнього італійського ренесансу.

Після радянсько-української війни початку ХХ століття в "будинку Новікова" розташовувався клуб, бібліотека, партійні курси тощо.

Перша музейна експозиція про оборону Одеси розмістилася тут у 1948 році. А в 1956 році відкрився Одеський державний історико-краєзнавчий музей.

Зараз зібрання музею налічує близько 120 тисяч експонатів. Основу експозиції складають документи, друковані видання, твори прикладного та образотворчого мистецтва, нумізматичні колекції, зброя XVII-XIX століть із зібрань Музею Одеського товариства історії та старожитностей, Музею книги, Музею Старої Одеси та інших.

Відтворено інтер'єр парадного кабінету генерал-губернатора початку XIX століття.

Особливо цікавим є внутрішній двір музею з мініатюрним парком та витонченим фонтаном "Грот".

Одеський літературний музей - один із найбільш відвідуваних музеїв Одеси, розташований у палаці ХІХ століття (архітектор Луї Сезар Оттон), що належав князю Дмитру Гагаріну.

В другій половині століття Гагаріни передали палац місту, в 1899-1903 роках тут проходили засідання Літературно-Артистичного товариства. Збереглися шикарні інтер'єри.

Музей заснований в 1977 році. Кожна з 20 зал відображає художній образ десятиліття, якому він присвячений.

У музейному дворику знаходиться сад скульптур із клумбами, фонтаном, середньовічними статуями та сучасними жартівливими бронзовими мініатюрними пам'ятниками на честь героїв одеського фольклору: Вічному єврею Рабиновичу, Прийдешньому генію, Михайлу Жванецькому, Джинсовому Дюку, Кості-моряку тощо.

В ніч на 20 липня 2023 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, будівля Одеського літературного музею зазнала значних пошкоджень в результаті масованої ракетної атаки Одеси російською армією. Вибуховою хвилею пошкоджено більшість вікон, постраждали інтер'єри музею, впала стеля в двох залах, заподіяно шкоду експонатам.

Перший в Україні спеціалізований нумізматичний музей з'явився в Одесі до 205-річчя міста.

Засновником є ​​найстаріша в Одесі громадська організація - Одеське міське товариство колекціонерів.

Музейна колекція налічує понад 2,5 тисячі монет та інших експонатів. Представлені всі періоди в історії зародження цивілізації та державності на українській землі, а також історії монетної справи та грошового обігу України від античних часів до періоду незалежного розвитку держави.

Також експонується антична кераміка та давньоруська дрібна пластика. Зокрема металеві нагрудні підвіски-жетони зі знаками князівської влади будинку Рюриків.

Одеський муніципальний музей особистих колекцій створено на основі особистих зібрань творів мистецтва знаменитого радянського альпініста Олександра Блещунова.

В його комунальній квартирі проходили збори одеської інтелігенції, представники якої допомагали йому збирати колекцію живопису та антикваріату.

В 1989 році колекціонер подарував свої колекції місту і до смерті в 1991 році залишався завідувачем музеєм.

В експозиції представлені виставки "Російська старовина", "Буддистський схід", "Західна Європа", "Мусульманський схід", "Одеситка" та інші.

Мистецькі скарби Одеси зберігає та популяризує Одеський національний художній музей (OFAM).

Він володіє видатною колекцією всіх видів образотворчого мистецтва: живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, іконопису українських і російських майстрів від XVІ століття до сучасності, нараховуючи більше 10 тисяч оригінальних робіт.

Музей розмістився у старовинному палаці Потоцьких-Наришкіних, який збудувала у 1823-1826 роках графиня Ольга Потоцька (у шлюбі Наришкіна), донька Станіслава та Софії Потоцьких. Будівництвом керував італійський архітектор Франческо Боффо. Це типова дворянська садиба у стилі класицизму з двоповерховим центральним корпусом і бічними флігелями, які з'єднані округлими галереями. Збереглося художнє оформлення стелі, мармурові та паркетні підлоги з інкрустацією. У підвалі будівлі влаштовано штучну печеру з гротом, що з'єднується підземними ходами з одеськими катакомбами (відвідування виключно у супроводі екскурсовода).

У 1888 році палац придбав одеський міський голова Григорій Маразлі, а у 1899 році з ініціативи Одеського товариства образотворчих мистецтв у ньому відкрили Міський музей витончених мистецтв, який функціонує досі, вже як Одеський національний художній музей.

В експозиції представлені роботи Василя Тропініна, Тараса Шевченка, Івана Айвазовського, Олексія Саврасова, Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка, Архипа Куїнджі, Михайла Врубеля, Миколи Реріха, Олександра Бенуа, Зінаїди Серебрякової та інших. Шедевром світового рівня вважається "Вулиця, освітлена сонцем" Василя Кандинського.

Ввечері 5 листопада 2023 року росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси. Внаслідок удару ракетами "Онікс" та "Іскандер-М" Одеський національний художній музей, який є частиною світової спадщини ЮНЕСКО, зазнав значних ушкоджень. У музеї пошкоджено стіни, вибито шибки та скло, пошкоджений водогін високого тиску.