Пам'ятки Одеського району

Санжійський маяк іноді називають "втікаючим маяком".

У цьому районі Чорного моря зустрічаються дві підводні течії, що йдуть з Босфору і Керчі, що становить небезпеку для суден, що проходять. У 1792-1793 pоках було ухвалено рішення поставити тут сторожову вежу і призначити гарнізон для несення служби. Для попередження кораблів про небезпеку на вежі вивішували морські прапори, а вночі - сигнальні ліхтарі, що стало прообразом маяка.

У 1921 році було збудовано капітальну будівлю маяка, від якої нині залишилася лише табличка. В 1956 році спорудили нинішню будівлю Санжійського маяка. Але оскільки внаслідок обвалення берега море підступало до вежі маяка приблизно на метр на рік, у 2010 році, не чекаючи на критичну ситуацію, маяк перенесли на 80 метрів далі від берега.

Свято-Архангело-Михайлівська церква в Одесі була закладена в 1828 році.

Після закінчення будівництва в 1833 році церква мала два бокові вівтарі: в ім'я СвятогоПророка Іллі та в ім'я ікони Божої Матері Феодорівської.

У 1841 році при церкві було засновано жіночий монастир 3-го класу. Будівництво монастиря здійснювалося за сприяння одеських купців. При монастирі було відкрито притулок для круглих сиріт духовного звання, пізніше перетворений на Єпархіальне жіноче училище. З того часу монастир став осередком благодійності, милосердя та духовності, а надалі прославився іконописом, шиттям риз.

У 1923 році монастир закрили, а в 1931 році Архангело-Михайлівський собор та дзвіницю було підірвано. Монастирські приміщення перейшли до Вищої сільськогосподарської школи. Під час румунської окупації, в 1942 році, монастир знову було відкрито і він залишався чинним майже 20 років.

Відродження Архангело-Михайлівського жіночого монастиря розпочалося в 1991 році. На території зведено монастирський притулок - сучасну будівлю Будинку Милосердя, збудовано каплицю, відкрито музей "Християнська Одеса".

Підпорядкований російській православній церкві.

Свято-Миколаївська церква (або "Червона церква") була закладена в Біляївці в 1887 році. Освячена в 1900 році на честь Святого Миколая Чудотворця.

Церква збудована з білого каменю та червоної цегли через що серед людей отримала назву "Червона церква".

В 1937 році радянська влада спробувала розібрати будівлю, але біляївці відстояли храм і не допустили його руйнування. Зараз в храмі ведуться ремонтно-реставраційні роботи.

Свято-Миколаївська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Використовується Одеською єпархією російської православної церкви.

Свято-Миколаївський собор в Овідіополі збудований у 1823 році.

Відомо, що ще за турецьких часів тут існував соборний православний храм Миколая Чудотворця. Після заснування Овідіополя та спорудження гавані було збудовано нову Миколаївську церкву поряд з портом, але незабаром вона згоріла.

Нинішній Свято-Миколаївський собор у стилі класицизму споруджено на тому самому місці. За нього діяло православне товариство порятунку на водах. В останні роки проведено реставрацію.

Свято-Пантелеймонівський монастир - найбільший в Одесі. Був створений в 1995 році на місці Афонського подвір'я, яке було засноване в Одесі грецькими ченцями з Афона в 1876 році для прийому паломників, які відбували з Одеси на поклоніння святим місцям.

Збудований з каменю, видобутого на Святій Афонській горі і привезеного до Одеси. П'ять куполів монастиря, незвичайні ліплення та мозаїка на стінах відображають суміш різних архітектурних течій XIX століття.

Свято-Пантелеймонівський собор розташований на третьому поверсі, уособлюючи святу гору Афон.

Свято-Троїцька грецька церква збудована за проєктом архітекторів Джованні Фраполлі та Аркадія Тодорова в стилі класицизму.

Закладена в 1795 році, призначалася для грецької громади міста, спочатку була дерев'яною. В 1804 році відбулося урочисте закладання кам'яного храму, будівництво тривало 4 роки. В 1821 році тут був похований страчений турками Константинопольський патріарх Григорій V (пізніше останки було перенесено до Афін).

З 1936 по 1941 рік церкву було закрито.

Найстаріший храм міста. Частково збереглася мармурова підлога.

З 4 січня 2006 року - Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенська церква (або "Біла церква") була заснована в Біляївці в 1794 році і є одним з найстаріших храмів Одеської області. Перший храм був виконаний з вербових кілків, обмазаних глиною, і щороку білився. Саме через це серед людей цей храм отримав навзву "Біла церква", яка зберігається понині.

Новий кам'яний храм збудували в 1873 році. За радянської влади церква була закрита, купол зруйновано, настоятель храму був розстріляний біля церковної брами. У 1943 році, під час румунської окупації, служба в Свято-Успенській церкві була поновлена та проведена реконструкція храму. В 1950-х роках, з поверненням радянської влади, церкву знову було закрито. Будівля храму тривалий час використовувалася під майстерню.

Після здобуття Україною Незалежності, в 1990-х роках, почалося відновлення храму. В інтер'єрі Свято-Успенської церкви збереглася фреска із зображенням святого Онуфрія, яка неодноразово було замальована, проте образ святого проступив через фарбу.

Свято-Успенська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Використовується Одеською єпархією російської православної церкви.

Свято-Успенський монастир - найвідоміша обитель Одеси, заснована митрополитом Гавриїлом.

З 1946 року тут розміщувалася літня резиденція Московських патріархів, монастир отримав назву Патріаршого, сюди перевели Одеську духовну семінарію. На території збереглася будівля патріаршої резиденції.

Перший кам'яний храм був збудований у 1825 році на місці дерев'яного (згодом був знищений більшовиками). В 1834 році на кошти, які пожертвувала храму одеська купчиха Дар'я Харламбу, було збудовано другий монастирський храм із дзвіницею на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" (нині - Успенський).

Нині тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Млєкопітатєльниця", написана афонськими ченцями в XVII сторіччі.

Спасо-Преображенська церква у Великодолинському є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Історія храму бере свій початок у середині ХІХ століття. На той час на території селища Великодолинське розташовувалась німецька колонія Гросслібенталь. Будівлею церкви є колишня євангелістсько-лютеранська німецька кірха в ім'я апостола Петра. Її будівництво було розпочато німецькими колоністами у 1845 році, а у 1846 році кірха була освячена. Кірха вважалася архітектурним шедевром. Мала восьмикутні колони, усередині був орган Енгельманна.

У 1993 році покинутий храм було передано православній церкві московського патріархату. Внаслідок реконструкції повністю змінився його зовнішній вигляд. Зокрема, надбудовано купол та перебудовано дзвіницю.

Спасо-Преображенський кафедральний собор - головний православний храм Одеси, відновлений з нуля в 2002 році після того, як у 1936 році був підірваний за рішенням радянської влади.

Сучасників інтер'єри храму вражали пишністю. Після реконструкції 1903 року кафедральний Спасо-Преображенський собор був одним із найбільших храмів російської імперії та вміщував до 9 тисяч осіб. Його розміри в плані становили 90 на 45 метрів, а висота дзвіниці - 72 метри.

В 2005 році у відновленому храмі було перепоховано останки генерал-губернатора Новоросійського краю князя Михайла Воронцова та його дружини.

В ніч на 23 липня 2023 року, росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси, в наслідок чого Спасо-Преображенський собор зазнав значних руйнувань. Російська ракета влучила у центральний вівтар, внаслідок чого частково зруйновано будівлю собору, перекриття трьох нижніх поверхів, значно пошкоджено внутрішнє оздоблення та ікони, повністю знищені службові приміщення нижньої частини собору.

Блошиний ринок "Староконка" в Одесі виник навколо історичного Старокінного базару, який був побудований ще в 1832 році для торгівлі рогатою худобою та кіньми. На барахолку він почав перетворюватися з середини 1930-х років.

Сьогодні одеський блошиний ринок розкинувся на кілька кварталів між вулицями Розкидайлівська, Різовська, Олександра Кутуказія та Скісна. На "Староконці" можна знайти антикваріат, домашнє начиння, одяг секонд хенд, колекційні монети, старі книги, різноманітну радянську атрибутику тощо.

Театр "Маски" в Одесі відкритий у 2003 році знаменитою одеською комік-трупою "Маски" в приміщенні колишнього кінотеатру "Дружба".

Виступи "Масок", що спираються на багаті класичні традиції театру Дель Арте, театру абсурду, коміків "Великого німого", європейської клоунади - це феєрверк свіжої неприборканої фантазії, втілений у форму пантоміми, хореографії, драми, трюка, де кожен актор розвиває свій власний унікальний образ.

При театрі працює кінотеатр "Маски", який щодня демонструє найкращі фільми артхаусного та фестивального спрямування. Творчі вечірки та дитячі ранки відбуваються в арт-кафе "Ресторан Мана-Мана", інтер'єр якого своїми руками створили члени трупи "Маски-шоу".

Тещин міст - це народна назва пішохідного мосту над Військовим узвозом в Одесі, який з'єднує Приморський бульвар із бульваром Жванецького.

За легендою, міст збудовано в 1969 році за наказом першого секретаря Одеського обкому Компартії Михайла Синиці, щоб йому було зручніше добиратися з бульвару через яр у гості до тещі.

Міст відчутно вібрує під ногами при великому скупченні народу. За традицією, молодята залишають на поручнях Тещиного мосту замки, що символізують міцність шлюбу.

Поруч влаштований міні-заповідник "Куточок старої Одеси", в якому зібрано різні елементи міського декору.

Всесвітньо відомий художник Валерій Сиров багато років живе та творить у Біляївці, неподалік Одеси.

Валерій Сиров - член спілки художників, учасник національних та міжнародних виставок в Італії, Мексиці, Японії та інших країнах. Роботи майстра зберігаються в музеях України та приватних колекціях Канади, Японії, США, країн Європи. Він працює у різних техніках, жанрах та стилях: акварель, графіка, монотипія, живопис, асамбляж-колаж, автор фолькльорної серії, де намалював життя цілого містечка вигаданих казкових персонажів.

Художник радо приймає відвідувачів у своїй майстерні та проводить для них майстер-класи. У відвідувачів майстерні є унікальна можливість взяти майстер-клас художника, розкрити в собі творчий потенціал та навчитися “простого живопису” у таких техніках, як акварель та монотипія.

Церква Святої Варвари в Доброславі (колишнє  Антоново-Кодинцеве) заснована в 1818 році поміщиком капітаном Колмогоровим.

Храм був кам'яний, однопрестольний. У 1862 році при ньому було відкрите парафіяльне училище.

За радянських часів церкву зруйнували. У 1995 році на колишньому місці розпочалося будівництво нового Свято-Варваринського храму за проєктом архітектора Олександра Малаховського. В 2002 році під час святкування 200-річчя заснування селища Доброслав  відбулося освячення відродженої церкви Святої Варвари.