Пам'ятки Болградського району

Центр етнографічного, зеленого, сільського туризму та сімейного відпочинку "Фрумушика-Нова" являє собою музей просто неба, відомий як "Бессарабське село".

Будівництво господарства Фрумушика-Нова розпочалося влітку 2006 року на місці молдавських сіл Фрумушика-Нова та Рошія, виселених навесні 1946 року у зв'язку з утворенням військового полігону.

До комплексу "Фрумушика-Нова" входять стилізовані національні етнографічні садиби, збудовані навколо виробничої бази – сучасного вівцекомплексу (одна з найбільших в Європі вівчарських ферм з вирощування овець каракульської породи). Поруч знаходиться 10 будиночків – котеджів для відпочинку, які відповідають сучасним європейським вимогам. На території комплексу також діє ресторан бессарабської кухні та власний винний підвал із міні-музеєм виноградарства Бессарабії. Тут є і мальовниче озеро з лебедями та дикими гусями, і вольєри з місцевими тваринами: дикими кабанами та іншою живністю, побудований великий фазанарій на 1000 голів фазанів та перепілок, є ферма для поні та осликів, на яких за бажання можна покататися.

На території "Фрумушика-Нова" встановлений найбільший в світі монумент "Чабан", внесений в Книгу рекордів Гіннеса, а також в Національний реєстр рекордів України. Висота памятника становить 16 метрів 43 сантиметри (17,93 із постаментом), а вага монументу становить 1080 тонн. 

В сусідньому селі Семисотка з 2011 року створюється "Смарт-село музей Семисотка", що поєднує в собі риси скансена (музею просто неба), екопоселення з постійними мешканцями та комплексу сільського зеленого туризму.

Виноградарсько-виноробне господарство "Винхол Оксамитне" засновано в 1998 році на місці, де 120 років тому розташовувалося шато графа Давидова. Має 550 гектарів власних виноградників у долині озера Ялпуг. Виробляє вина під власними брендами Villa Tinta (сухі ординарні вина з місцевих та європейських сортів винограду), Tintarella (ігристі вина за технологією Шарма) та Tinta (напівсолодкі купажні вина).
    
Підприємство оснащене сучасним обладнанням для всіх етапів виробництва - починаючи з італійських дробарок і французьких пневматичних пресів Vaslin Bucher для ретельного й ніжного пресування винограду та закінчуючи італійської лінією розливу тихих та ігристих вин. З технологічним процесом переробки винограду, виробництва та розливу вина можна познайомитися під час екскурсії та дегустації.

Екскурсійна програма починається з дегустації ігристого на даху заводу з краєвидом на виноградники та озеро Ялпуг на відстані 1-4 кілометри від виноробні. В сезон переробки винограду також можна спостерігати за збором врожаю. Далі екскурсія триває в цехах: переробки винограду, розливу та шампанізації. Після екскурсії підприємством гостей запрошують до дегустаційної зали у підвалах виноробні.

"Винхол Оксамитне" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії". З 2018 року "Винхол Оксамитне" разом з виноробами долини озера Ялпуг бере участь у створенні одних з перших в Україні географічних зазначень PDO Yalpuh для вин з сортів Одеський Чорний та Сухолиманський та однойменного PGI для вина з європейських сортів винограду.

Арцизький історико-краєзнавчий музей заснований в 1977 році з ініціативи місцевого вчителя історії Дмитро Чербаджи, який став його першим директором.

Музейний фонд становить більше 8 тисяч експонатів різних періодів, зокрема скіфського, слов`янського та німецького (1816-1940 роки), з яких 200 оригінальних. В залах музею представлені етнографічні експозиції побуту, традицій представників української, болгарської, німецької національностей - "Бессарабський будинок XIX століття", "Бессарабська хата XX століття", "Бессарабський сарай", "Бессарабське подвір'я".

У 2021 році відкрита експозиція жіночих суконь різних національностей багатонаціонального бессарабського краю та експозиція грошей.

Філія музею Головного управління Національної поліції в Одеській області відкрилася в Арцизі в 2022 році у відділенні поліції №1 Болградського районного відділу поліції.

В експозиції музею представлені раритетні речі, пов’язані з роботою правоохоронців у різні часи - від Київської Русі до нині. Колекція музею налічує понад тисячу  експонатів, які збирали близько року: фотографії, документи та особисті речі працівників системи МВС, їх відзнаки, зразки озброєння та форменого одягу різних історичних періодів, часописи МВС, зразки службового транспорту. Багато унікальних експонатів передали пенсіонери органів внутрішніх справ.

Болградский історико-етнографічний музей відкрився в 1961 році на громадських засадах. В 1968 році отримав статус народного музею. У 1989 році став етнографічним відділом Одеського історико-краєзнавчого музею і отримав назву "Історико-етнографічний музей".

Колекції музею відображають етнографію народів Півдя України, зокрема для огляду представлені національне вбрання болгар, гагаузів, албанців, українців, молдаван, євреїв, румунів, турків, а також мідний і глиняний посуд кінця ХІХ століття. Також експонуються археологічні знахідки ІІІ-ІІ тисячоліття до нашої ери.

Окрема зала присвячена історії заснування міста Болград, яка нерозривно пов'язана з ім'ям повноважного намісника Бессарабії, генерал-губернаторора Новоросійського краю Івана Інзова. В експозиції музею зібрані матеріали, присвячені цьому військовому та державному діячеві.

В інших розділах представлені старовинні листівки, фотографії, побути, прикраси, різноманітні знаряддя праці та інші експонати, які знайомлять з народними промислами та ремеслами народів, що мешкають у Бессарабії.

В будівлі музею розміщено Центр болгарської культури.

Будинок-музей і домашня пекарня "Хлебна къща" в Криничному (вимовляється як "хлібна кишта", що болгарською означає "хлібний дім") - це приватна садиба криничанської фольклористки Тетяни Янчевої-Дукової, де приймають туристів з традиційним бессарабським хлібосольством.
    
Домашній хліб з кукурудзяного борошна тут виготовляють за старовинними болгарськими рецептами, в яких використовуються хмільні дріжджі та винні продукти. Такий хліб має особливий смак і апетитну текстуру. Він може зберігатися протягом тривалого часу, не черствіючи й не втрачаючи своїх смакових властивостей.

Для туристичних груп господиня організрвує екскурсію будинком-музеєм болгарського побуту "Битова кишта" та виставкою тканих виробів минулого століття. Також демонструє процес випічки хліба на заквасці, проводить майстер-клас із виготовлення традиційних болгарських хлібобулочних виробів, а наприкінці влаштовує смачну дегустацію. Додатковою атракцією стане виконання болгарських пісень у супроводі народних інструментів.

Доповненням до дегустації може бути обід зі стравами болгарської національної кухні, серед яких "Курбан" (суп із баранини), "Агнешка чурба" (суп із ягнятини), "Кашичка ут пуленці" (крем-суп з курки), "Лозена сарма" (голубці з виноградного листя з булгуром), "Риба сас булгур" (риба запечена з цибулею і булгуром), бринза, овочева нарізка.

Будинок-музей і домашня пекарня "Хлебна къща" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Сімейна виноробня "Колоніст" заснована в Криничному неподалік Болграда в 2005 році родиною Плачкових з метою виготовлення місцевих вин преміум класу. Виноробня отримала назву від болгарських колоністів, які заселили цю територію на початку XIX сторіччя. Засновник та власник виноробні Іван Плачков є нащадком цього народу, який перетворив випалений степ на квітучий та родючий край.

Тут було налагоджено виробництво бессарабських вин за класичною технологією на сучасному обладнанні. У власності підприємства 21 гектар молодих виноградників та 60 гектарів виноградників віком близько 35 років, які розташовані на південно-західних схилах найбільшого прісноводного озера в Україні – Ялпуг. Завдяки похилим схилам виноградники отримують подвійне сонячне проміння – від сонця та віддзеркалене від поверхні озера, а також гарно продуваються вітрами. 33 гектари виноградників, які підрізають за методом Гюйо та Кордон, зростають на суглинкових ґрунтах, багатих на мінерали, з глибокими покладами вапняку. Ці системи обрізки забезпечують низьку врожайність та у поєднанні з особливим теруаром народжують високоякісний виноград.

Якість виробництва забезпечується новітнім обладнанням з Франції, Німеччини та Італії та витримкою в традиційних барріках зі 100-річного французького дуба. Технологію розробив відомий енолог з Бордо Олів’є Дега. Виноробня "Колоніст" щорічно виробляє близько 280 тисяч пляшок вина 10 найменувань. Працює Винний центр з дегустаційною залою, де можна скуштувати вина всієї лінійки торгової марки "Колоніст": Шардоне, Сухолиманське, Трамінер, Аліготе, Рислінг, Піно нуар, Каберне десертне, Каберне сухе, Мерло, Одеське чорне сухе, Одеське чорне десертне, Одеське чорне витримане.

На Фестивалі молодого вина у туристів є можливість долучитися до процесу збору врожаю, почавити його босими ногами у "шарапанах" під запальну музику, а також познайомитися із місцевими традиціями багатонаціональної Придунайської Бессарабії.

Один повний день перебування на виноробні під час фестивалів включає: екскурсію територією, на виноградники, у винні підвали, на виробництво вина, масла та оцту, дегустаційною камінною залою; повне харчування (локальна бессарабська кухня та вино "Колоніст"). Під час збору врожаю в програму входить збирання винограду власноруч та можливість почавити виноград ногами під запальну музику; професійний винний майстерклас та дегустація вин, олії та бальзамічного оцту.

Виноробня "Колоніст" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Меморіальний музей поета, журналіста, національного героя Болгарії Христо Ботева був відкритий в 2008 році в селі Задунаївка на Одещині, в якому він вчителював у 1866 році. Музей Христо Ботева є філією Одеського літературного музею.

Музейна екпозиція розміщується у трьох залах. Перша зала розповідає про поневолення Болгарії Османською імперією і переселення болгарських біженців до сусідніх земель. Друга зала присвячена життю та творчості Христо Ботева - тут представлені твори Ботева, газети, в яких він друкувався, бібліографічна література, коло читання поета. Третя зала розповідає історію заснування села Задунаївка болгарськими переселенцями. В експозиції музею представлені не лише документи, книги та предмети побуту болгар, а й панно з зображеннями сучасників - жителів Задунаївка.

Народний музей бессарабської культури "Стара къща" (з болгарської - "Старий будинок") був створений в селі Кубей у 2018 році у старовинному будинку болгарської родини Райнових, які переїхали до Кубею на початку XX століття.

Засновникам музею вдалося зберегти будинок, якому вже більше ста років, у його первісному вигляді і відтворити в ньому атмосферу та побут традиційного болгарського будинку тих часів. За кілька років музей наповнився старовинними автентичними предметами побуту та ремесел - від унікальних пристосувань для зняття взуття, традиційних столиків, за якими збиралася вся родина, до ліжок, подушок, ікон і вишитих ковдр, сорочок, суконь і доріжок.

В музеї "Стара къща" регулярно проводять різні майстер-класи з народних ремесел, відновлюють та демонструють старовинні національні болгарські обряди, проводять зустрічі, фотосесії в автентичних костюмах, дегустації страв національної кухні, виступи народних колективів тощо.

"Стара къща" -  місце, де можна відчути автентичну буджакську та бессарабську культуру, побут та традиції народів, які проживають на півдні України.

Музейно-дегустаційний комплекс "Балканські ястія" заснувала в Болграді бессарабська родина Сергія та Наталії Русєвих. Крім виробничих приміщень, еногастрономічна туристична локація має фірмовий магазин готової продукції та дегустаційну залу, оформлену в стилі традиційної болгарської механи (національного ресторана).

Механа “Балканскі ястія” має музейну експозицію на етнографічну тематику: автентичні костюми бессарабських і тракійських болгар, килими ручної роботи, старовинні меблі, різноманітні ємності для напоїв, серед яких понад 400 графинів для вина та ракії.

Під час екскурсій власник підприємства Сергій Русєв розповідає про історію створення підприємства, пошук автентічних рецептів виробництва продукції та приготування традиційних болгарських страв, про етапи виробництва і сировину, що використовується у процесі. Під час відвідування під керівництвом технолога можна взяти участь у виготовленні ковбас.

Екскурсія завершується дегустацією кращих зразків готової продукції "Балканські ястія". Вся продукція виробляється за давніми балканськими рецептами з використанням локальної сировини місцевих порід тварин та спецій, вирощених самостійно.

В асортименті представлені сиров'ялені ковбаси (карнак, суджук, сушениця), в'ялене м'ясо яловичини та свинини, м'ясні напівфабрикати (кебаб, кюфте, плескавиця), лікери домашнього виробництва, варення та повидло, домашня аджика, паста з болгарського перцю.

У відвідувачів "Балканські ястія" є можливість пофотографуватися в національному одязі, стати учасником болгарського національного свята, навчитися співати болгарські пісні, пройти танцювальний майстер-клас, взяти участь у майстер-класі з приготування традиційних балканських страв.

Музейно-дегустаційний комплекс "Балканські ястія" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Пам'ятний знак на честь генерала Івана Інзова відкрито у 2010 році до 165-річчя від дня смерті засновника Болграда, героя франко-російської війни, піклувальника переселенців південного краю російської імперії.

Перший пам'ятник Інзову в Болграді було створено народним коштом ще 1911 році, але за румунської влади він був демонтований та вивезений до Румунії. Планується створення точної копії.

Нинішній пам'ятний знак є круглим обеліском з рельєфним портретом Інзова. Напис на зворотному боці говорить: "Генерал суворовської та кутузовської школи Інзов зробив собі славне ім'я на військовій та цивільній посаді. Він дав поселенцям нове життя в новій Вітчизні. За його сприяння розпочато будівництво Болграда".

Сімейна сироварня "Щедра околиця" заснована родиною Галини та Петра Курдових в унікальному місці - біля початку одного з відомих Траянових валів у селі Табаки на околиці Болграда.

Це маленьке експериментальне сімейне виробництво із сучасним обладнанням і власним сирним підвалом. Підприємство займається виготовленням традиційних і авторських сирів та молочних продуктів.

На сироварні проводять екскурсії з відвідуванням виробничих цехів та підвальних приміщень, де у холоді визрівають сири. Гостям демонструють виробничий процес сироваріння, під час якого всі операції проводять вручну. Після екскурсії гостям можуть запропонувати дегустацію готової продукції та майстеркласи з виробництва траційного сиру.

Сімейна сироварня "Щедра околиця" є учасником проєкту "Дороги вина та смаку Української Бессарабії", в рамках якого засновники підприємства мають за мету збереження та популяризацію традиційних бессарабських сирів, відновлення забутих рецептів.

Величний Спасо-Преображенський собор у Болграді є головним духовним центром болгарської громади Бессарабії, пам’яткою культурної спадщини національного  значення.

Собор збудований у 1833-1838 роках на пожертвування жителів міста болгарського походження. Архітектор Авраам Мельников використав у проєкті архітектурний стиль зрілого класицизму. Висота купола, оформленого корінфськими пілястрами, становить 50 метрів.

Інтер'єр розписаний у 1912-1914 роках художником Павлом Піскарьовим у стилі романтизму. Деякі джерела вказують, що ескізи для стінописів створив відомий художник Віктор Васнецов.

При Спасо-Преображенському соборі діє невеликиий музей, де зібрані деякі артефакти, пов’язані з історією храму.

Траянів вал біля села Табаки - частина збережених з часів римської імперії системи земляних валів, що була збудована на території Поділля, Бессарабії та Добруджі. Був своєрідним південно-східним кордоном імперії за часів її розквіту в ІІ столітті нашої ери, за правління імператора Траяна.

Траянів вал на території Бессарабії має довжину 150 кілометрів. Бере початок від  села Вадул-луй-Ісак (Молдова), далі простягається на теріторію України, перетинає село Табаки і на високому обривистому березі упирається в озеро Сасик. Між селами Борисівка та Глибоке, які знаходяться на березі озера Сасик, встановлено пам’ятний знак цьому стародавньому кордону.

Біля села Табаки, перетинаючи сучасні магістралі, збереглися ділянки вала, які дають уяву про потужність цих інженерних споруд.

У середньому Придніпров'ї подібні споруди мають назву Змієвих валів.

Церква Святого Митрофана в Болграді - храм-усипальниця генерала Івана Інзова, опікуна іноземних поселень на території Бессарабії, яку російська імперія завоювала у 1806-1812 роках.

Особливу увагу генерал Інзов приділяв становищу болгарських переселенців, якими було засновано Болград. Зокрема, його стараннями болгар зрівняли у правах із німецькими колоністами.

Ще за життя Інзов висловив бажання, "щоб прах його після смерті лежав у Болграді". Цвинтарна церква-ротонда святителя Митрофана була побудована в 1840-1844 роках. Після смерті Інзова в  1845 році в Одесі жителі Болграда на своїх плечах пішки перенесли труну з його останками до Болграда і поховали в Митрофанівській церкві, яка стала мавзолеєм Інзова. У храмі зберігається реставрований катафалк Інзова, який так і не використовувався за призначенням. На надгробку висічені слова: "...Він дав посланцям нове життя в новій Вітчизні. Вдячні болгарські колоністи побажали перенести в надра свого поселення прах винуватця їхнього благоденства для збереження імені його в пам'яті народної".