Пам'ятки Херсонської області

Свято-Георгіївська церква в Малій Кардашинці збудована в 1905-1912 роках за проєктом архітектора Казимира Квінто у традиціях московського храмового зодчества XVII сторіччя.

Інтер'єр храму розписаний херсонським художником Семеном Панпушиним.

За радянських часів храм було закрито, приміщення використовувалося як склад, потім клуб.

В даний час храм Святого Георгія в Малій Кардашинці чинний, проведено реставрацію.

Церква святої мучениці цариці Олександри в Херсоні закладена в 1898 році. Витончений храм зведений за проєктом губернського архітектора Казимира Квінто як домова церква Другої Маріїнської жіночої гімназії.

Шатрові завершення основного приміщення та дзвіниці спочатку увінчували цибулинні главки. В архітектурі храму відчувається вплив московської архітектури XVII сторіччя із застосуванням романського стилю.

В інтер'єрі зберігся ліпний декор, а також різьблені мармурові кіоти, які вціліли від початкового іконостасу роботи відомого скульптора Бориса Едуардса.

Наразі храм належить громаді Православної церкви України.

Гаряче джерело, відоме як цілющий гейзер Облої, знаходиться неподалік селі Облої, приблизно за 15 кілометрів від Залізного Порту. Відкрите для відвідування влітку 2005 року.

Гейзер термальних вод утворився під час буріння свердловини №6 глибиною 1527 метрів під час геологічної розвідки родовищ природного газу.

Зараз на джерелі обладнано три купальні: дві з гарячою водою та одну з лікувальними грязями. Вода у джерелі буро-коричневого кольору від розчиненого йоду, дуже солона, не поступається воді з Мертвого моря. Температура гейзера - близько 70 градусів цілий рік.

Поруч із купальнями обладнані кабінки для перевдягання та приміщення, де можна замовити масаж. За відгуками відвідувачів, купання у джерелі та лікування грязями чудово допомагає при лікуванні суглобів. Процедури рекомендується проводити не частіше двох-три разів на тиждень.

Віковий дуб у Шевченківському парку - один із символів Херсона. Найстаріший у місті парк був закладений за розпорядженням князя Потьомкіна Таврійського в 1785 році, але в XIX сторіччі дерева вирубали, перетворивши це місце на плац-парадну площу, тут же проводилися кінні перегони.

В 1869 році парк був відроджений з ініціативи віце-губернатора Дениса Карновича. На його честь парк до революції називався Денисовським.

Композиційним центром парку є величезний черешчатий дуб, за переказами, посаджений імператором Олександром II, хоча дерево посадив Карнович. Від дерева в різні боки розходяться промені восьми тінистих алей, одна з яких веде до храму Святого Федора Ушакова.

Виноробня князя Трубецького, яку також називають "Шато князя Трубецького" - старовинне виноробне господарство, яке виготовляє вина за класичною технологією. Знаходиться у присілку Веселе біля селища міського типу Козацьке на Херсонщині.

Виробництво вина в низов'ях Дніпра розпочав князь Петро Трубецький, який володів цими землями наприкінці XIX століття. Зайнятися виноробством князя переконав його родич, головний винороб Криму Лев Голіцин. У 1898 році Трубецький висадив на дніпровських схилах виноградники, заклав винні підвали на 180 тисяч відер і збудував винзавод неподалік від свого палацу в Козацькому. Основними сортами винограду були обрані Ріслінг Рейнський та Каберне-Совіньйон. Тут виробляли білі (рейнвейн, рислінг, шаблі), червоні (лафіт та каберне), сухі (сотерн та кларет), міцні (портвейн), а також десертні (рислінг в'ялений та інші) вина. Найкращі сорти отримали "Гран-прі" на всесвітній виставці в Парижі 1900 року, в 1902 році – першу Всеросійську премію. 

У радянські часи винзавод у Веселому прославився винами "Оксамит України", "Наддніпрянське" та "Перлина степу". Певний час винзавод князя Трубецького спеціалізувався на виробництві виноматеріалів для заводів шампанських вин. У 2005 році проведено реконструкцію, збудовано новий цех, налагоджене сучасне виробництво.

Зараз Шато князя Трубецького має розвинену туристичну інфраструктуру, що включає музей, дерустаційну залу, ресторан, готель. До широкомасштабного російського вторгнення проводилися екскурсії до садиби князя Трубецького, у виробничі цехи підприємства та у винні підвали (постійна температура +14 градусів). Пропонувалися дегустації вин.

Під час російської окупації у 2022 році Виноробне господарство князя Трубецького було пограбоване загарбниками. Будівлю виноробні пошкоджено обстрілами.