Пам'ятки Херсонської області

Резиденція херсонського губернатора - будівля в стилі неокласицизму, взірець офіційної парадної резиденції.

В 1917 році тут пройшов губернський з'їзд, який визнав Херсонщину невід'ємною частиною УНР, а найвищим органом влади - Центральну Раду.

Після встановлення у Херсоні радянської влади у будівлі розташовувалась перша Рада профспілок та Спілка робочої молоді. В 1963 році приміщення було надано дітям міста. Нині у колишній губернаторській резиденції розміщується Херсонський Палац дитячої та юнацької творчості.

Популярний придорожній рибний ринок в селі Чорнобаївка, на окружній дорозі Херсона, спеціалізується на в'яленій та копченій річковій рибі, королем серед якої тут вважають білого амура.

Православна каплиця збудована у Правдиному в другій половині ХІХ століття коштом багатих землевласників тутешнього краю – родини Савунів.

Служила родинною усипальницею. Розташована на сільському цвинтарі. Невеликий храм виконано у псевдо-візантійському стилі.

Зараз каплиця знаходиться в занедбаному стані і потребує реставрації.

Православна Свято-Архангело-Михайлівська церква в Зміївці розміщується в приміщенні колишньої протестанської кірхи апостола Іоанна. Мурована кірха була збудована в XIX сторіччі на місці дерев'яної кірхи 1787 року, з якої розпочалося створення шведами-переселенцями шведського села на Херсонщині.

Перебуває в спільному користуванні православної і шведської протестанської громади. В інтер'єрі поєднуються протестантські та православні мотиви.

На території Михайлівської церкви встановлено пам'ятний знак репресованим шведам і німцям, які переслідувалися радянською владою в 1937-1938 роках, а також пам'ятний знак з нагоди річниці заснування та заселення села Зміївка шведськими колоністами.

Належить громаді Православної церкви України.

В 2008 році Зміївку відвідав шведський король Карл XVI Густав і його дружина Сільвія. До приїзду короля храм відремонтували, на ньому встановлено новий купол.

Старовинна козацька Свято-Введенська церква в Бериславі - єдина дерев'яна церква на Херсонщині, пам'ятка архітектури XVIII сторіччя.

Побудована з дубу в 1725 році в запорозькій фортеці Перевалочній (нинішнє селище Світлогірське біля місця впадання річки Ворскла в Дніпро), спочатку називалася Воскресенською. В 1784 році храм було переправлено плотами Дніпром до Берислава.

За радянської влади Веденську церкву було закрито на нетривалий період із 1939 по 1941 рік. Тут зберігається Євангеліє 1695 року.

Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир, розташований на березі Дніпра у селищі Червоний Маяк, свого часу був одним із найбільших монастирів на півдні України.

Обитель заснована в 1781 році як Софронієва пустинь на місці старої турецької фортеці, яку посля вигнання турків називали "Запорозьке містечко". Спочатку ченці жили в печерах. За переказами, ці багатокілометрові тунелі, що проходили під усім селом, існували з часів кочівників. У 1803 році сюди зі Смоленської губернії переведено Бізюків монастир, і з того часу обитель отримала нинішню назву.

За радянської влади Свято-Григорівський Бізюків монастир було закрито, зруйновано запорозьку церкву Святого Григорія (1782 рік), Вознесенський собор і дзвіницю (1894 рік), розібрано частину огорожі. Збереглися стіни з вежами (XVIII-XIX століття), Покровська церква, архієрейський будинок із церквою Трьох Святителів, Троїцька церква, Трапезна, корпус келій, готельний корпус, брама, фонтани, печерні келії (XVIII сторіччя).

Нині монастир відроджується. Одна з таких вирубаних у стрімкій вапняковій скелі печер, де збереглася невелика печерна церква, - місце відвідин паломників.

Монастир належить до Херсонської єпархії російської православної церкви в Україні.

10 лютого 2024 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, Бізюків монастир постраждав внаслідок масованого обстрілу російської армії - зруйновано дах та фасад будівлі.

Святодухівський кафедральний собор у стилі класицизму будувався понад 30 років, з 1804 по 1836 роки.

Храм має два бічні вівтарі - на честь Архістратига Михаїла та на згадку Священномучеників Херсонеських.

Тут зберігається список чудотворної Касперівської ікони Божої Матері, яка захищала мешканців Таврійської губернії під час Кримської війни.

Катерининський собор у Херсоні - визначна пам'ятка XVIII сторіччя. Стиль раннього класицизму із застосуванням мотивів балканської середньовічної архітектури.

Собор із монументальною дзвіницею зведений у 1782-1787 роках на місці дерев'яної Михайлівської церкви на території колишньої Херсонської фортеці. Названий на честь Святої Катерини та імператриці Катерини II, яка відвідала храм у 1786 році. Збереглося крісло, виготовлене спеціально для імператриці. В інтер'єрі - твори живопису, які приписуються Володимиру Боровиковському та Дмитру Левицькому.

В 1791 році в склепі під собором був похований князь Григорій Потьомкін-Таврійський.

На території Катерининського собору розташований "Пантеон Херсонської фортеці" - поховання офіцерів, що загинули у російсько-турецькій війні.

Свято-Миколаївський морський собор у Херсоні зведено в 1842 році коштом нащадка гетьманського роду Дорошенків, колезького асесора Якова Дорошенка. Розташований у Забалківському передмісті, яке відокремлено від міста глибоким яром (балкою).

Перший дерев'яний храм Святого Миколи Чудотворця з'явився тут на початку ХІХ століття, але швидко занепав, і тоді виникла необхідність будівництва нової церкви. Кам'яний храм у стилі класицизму має сферичний купол та двоярусну дзвіницю.

В роки Кримської війни в Миколаївській церкві відспівували захисників Севастополя, які померли в херсонських шпиталях.

В 2007 році Свято-Миколаївському храму було надано статус морського собору.

Свято-Покровська церква в Чаплинці побудована в 1844 році.

При церкві діяла церковно-парафіяльна школа.

Нині – чинний православний храм.

Свято-Успенський собор - одна з найстаріших будівель Херсона. Храм заснований купцями Сизарєвим та Фендріковим. За легендою, відразу після початку будівництва припинилася чума, що лютувала в місті.

Успенський собор побудований у стилі раннього класицизму, у формі довгастого хреста. Відрізняється чудовим оздобленням. Усередині можна побачити витончений іконостас та ікону Успіння Пресвятої Богородиці.

За радянських часів храм було закрито, приміщення переобладнали під спортзалу. Наразі собор повернуто віруючим, ведеться реставрація.

Скадовський історико-краєзнавчий музей розташований у старовинній будівлі, яку називають "Будинком з колонами".

Двоповерховий будиночок з античними колонами був побудований наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, належав одному із засновників міста, професору Одеського технічного університету Меттельштейну. Це єдиний дореволюційний особняк, що зберігся в місті.

Основна експозиція розповідає про історію міста та його засновника, ватажка дворянства Таврійської губернії Сергія Скадовського.

Також є виставка, присвячена звільненню Скадовська від фашистської окупації, художня галерея та зал природи краю.

Склеп Фальц-Фейнів у Новочорномор'ї - напівзруйнована кам'яна каплиця-усипальниця на кургані, з якого відкривається розкішний вид на околиці.

У XIX-XX соліттях село Новочорномор'я належало родині Фальц-Фейнів.

У 1897 році Олександр Фальц-Фейн, брат засновника заповідника "Асканія-Нова", побудував на кургані біля Круглого озера мавзолей з православною каплицею, в якому була похована його дружина Софія Степанівна, яка рано пішла з життя. Курган був обнесений 12-гранною цегляною огорожею з будинком наглядача, який служив і брамою. У 1908 році і сам барон Фальц-Фейн був похований у цьому ж мавзолеї.

Скульптура Божої Матері відкрита у Покровському сквері в 2009 році. Вона розташована на місці храму Пресвятої Богородиці, зруйнованого в 1940-х роках.

Фігура висотою 2,5 метра, виготовлена з білого штучного каменю, дивиться на схід сонця. Територію скверу, розташованого біля міського РАГСу, ще недавно занедбаного та непривабливого, тепер упорядкували: уздовж вимощених тротуарною плиткою доріжок встановили лави, на клумбах висадили квіти та хвойні деревця. А увечері тут горять ліхтарі.

Залишки оборонних споруд на березі Дніпра у селі Тягинка належать до литовських та турецьких часів.

Ще в XIV сторіччі на острові Велике Городище було збудовано литовський замок Тягинь із трьома круглими вежами по кутах.

У 1491 році, після захоплення цих земель у Великого князівства Литовського, кримський хан Менглі-Гірей перебудував фортецю Тягинь, яка стала одним із опорних пунктів для набігів татар на українські землі.

У 1492 році під стінами фортеці Тягинь запорозькими козаками було захоплено та знищено турецький корабель, що прийнято вважати першою згадкою про козаків та дату заснування запорозького козацтва.

У 1673 році похід на фортецю Тягинь здійснив отаман Іван Сірко, а в 1693 році полковник Семен Палій розгромив тут татарський загін. Остаточно фортеця була зруйнована в XVIII столітті.

На місці городища в 1992 році встановлено пам'ятник на честь 500-річчя українського козацтва "Козацька Слава" у вигляді колони з фігурою Святого Архістратига Михайла. Фрагменти стін фортеці збереглися біля старого мосту.