Пам'ятки Яворівського району

Перший дерев'яний костел у Янові (нинішнє селище Івано-Франкове) заклав у 1614 році засновник міста Ян Свошовський.

Храм постраждав під час Визвольної війни Богдана Хмельницького. В 1670 році костел відбудували у камені, хоча частково він залишався дерев'яним.

У 1741 році розпочалося будівництво нового кам'яного костелу, який був освячений під титулом Пресвятої Трійці у 1774 році. У ХІХ столітті дерев'яну дзвіницю замінили на кам'яну.

В 1946 році храм закрили, перетворивши його на склад, а в 1992 році повернули католицькій громаді.

Історико-етнографічний музей "Яворівщина" було відкрито в 1927-1933 роках з ініціативи "Кружка рідної школи".

Активними подвижниками музейної справи стали доктор Михайло Фільц, художник Олекса Харків та інші. Після Другої світової війни музей занепав.

У 2002 році відкрито оновлену експозицію. На сьогодні фонди історико-етнографічного музею “Яворівщина” налічують 351 експонат.

Музейна експозиція розміщена у чотирьох кімнатах та умовно поділена на розділи: "Прядіння та ткацтво", "Речі господарсько-побутового призначення", "Старовинна яворівська ноша", "Народні промисли Яворівщини", "Археологічні пам'ятки та нумізматика".

Художню цінність має експозиція робіт Володимира Патика “Дерев'яні церкви Яворівщини”.

Предметом гордості музею є бібліотека, яка постійно поповнюється.

Музей історії Судової Вишні розміщується в історичній будівлі Народного дому (XIX століття).

В 1897 році тут виступав письменник Іван Франко, про що свідчить меморіальна дошка.

Музейна експозиція налічує 350 оригінальних експонатів, які висвітлюють історію міста з давніх-давен до наших днів.

В археологічній колекції: фрагменти бивня мамонта, крем'яні сокири, серпи, фрагменти гончарного посуду, глиняні жіночі статуетки тощо.

Окрема експозиція присвячена письменнику-полемісту Івану Вишенському, уродженцю Судової Вишні.

Музей природи в Івано-Франковому знаходиться на території адміністрації Природного заповідника "Розточчя" та демонструє флору та фауну цього регіону.

В музеї представлені колекції безхребетних та хребетних, рідкісних та занесених до Червоної книги видів рослин та тварин. Представлені стенди з породами та мінералами Розточчя, лишайниками та мохоподібними, плодами та насінням, патогенними грибами.

В банках з формаліном "плавають" рибки, гадюка та уж. В кутку кімнати – опудала диких тварин: благородний олень, борсук, дикий кабан. Колекція птахів налічує 45 видів. Цінною в музеї є колекція метеликів та жуків Розточчя ентомолога Філика, яка налічує понад 250 видів, 15 з яких занесено до Червоної книги.

На території є конференц-зал, тенісний корт, майданчик для верхової їзди, місця для відпочинку. Продаються саджанці.

Музей художніх ремесел Яворівщини та Яворівського розпису створено на базі художнього професійно-технічного училища імені Йосипа Станька в Івано-Франковому.

Експозиція почала формуватися в 1958 році, коли училище ще працювало у Яворові. В музеї експонується безліч декоративних тарілок, прикрашених яворівським орнаментом, плоско-рельєфним різьбленням, рельєфним різьбленням, ажурно-рельєфним різьбленням; свічники; яворівські скриньки; підвіски із різноманітних тарілок; меблі з яворівським різьбленням, в тому числі два шахові столики з шаховими фігурками.

Представлено численні вироби станкового різьблення на казкову тематику, скульптурні портрети Івана Франка, Богдана Хмельницького.

Музей-садиба родини українського поета Богдана-Ігоря Антонича працює з 2009 року на території колишньої плебанії у селі Бортятин на Яворівщині, де у першій половині XX століття мешкала сім'я греко-католицького священика Василя Антонича. 

В гості до них часто приїжджав їхній син – поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Богдан-Ігор Антонич, автор популярної колядки "Народився Бог на санях". До сторіччя від дня його народження плебанію повністю відновлено.

У п'яти просторих кімнатах розмістилася експозиція, створена як філія Львівського музею історії релігії. У центрі експозиції – скульптура Богдана-Ігоря Антонича, зображеного під куполом дзеркала, що символізує нічне небо, вкрите зірками.

Експонати музею знайомлять із життєвим та творчим шляхом Антонича, історією становлення та розвитку греко-католицької церкви на Мостищині. Серед аутентичних предметів – віконні рами та дверцята з львівської квартири поета, особисті речі родини Антоничів, архівні фото, книги, рукописи, а також побутові речі, передані в експозицію мешканцями села.

На подвір'ї створено алею скульптур за мотивами поезій Антонича.

Музей-садибу Осипа Маковея створено в Яворові в будинку, де народився цей видатний український поет, прозаїк, сатирик, публіцист, педагог та громадський діяч.

Експозиція розміщена в трьох залах: дві кімнати та сіни. В одній кімнаті зібрані речі родини Маковеїв: меблі (крісла, стіл), посуд, вишиванки, іграшки. В іншій – фотографії Осипа з родиною та друзями; його листи, книги; портрети. В сінях представлені побутові речі.

Навчався Маковей в українській гімназії у Львові та на філологічному факультеті Львівського університету. Був редактором журналу "Зоря", газети "Буковина", одним із редакторів "Літературно-наукового Вісника". В 1901 році отримав науковий ступінь доктора філософії за дослідження творчості Пантелеймона Куліша.

Під час Першої світової війни 1914-1918 років служив військовим перекладачем австрійської армії, начальником поштової цензури, пізніше – у радіогрупі. В повоєнний період працював директором учительської семінарії в Заліщиках.

Маковей підтримував дружні стосунки з Іваном Франком, Лесею Українкою та іншими письменниками. Літературну діяльність розпочав наприкінці 80-х років ХІХ століття під псевдонімами: Spectator, Осип Степанович.

Страдецька печера біля села Страдч – одна з головних святинь українських греко-католиків.

За легендою, печерний монастир на Страдецькій горі заснували в XI сторіччі ченці, що йшли з Києва. За однією з версій, обитель згадується в Іпатіївському літописі як Печера Домажирова (поряд знаходиться село Домажир). Монастир складався з вхідної галереї довжиною 40 метрів, ходів загальною довжиною 270 метрів та кількох келій, які розміщувалися на глибині 20 метрів. На вершині гори знаходилося укріплене городище.

Під час монголо-татарської навали в печерах ховалися мешканці навколишніх поселень. Одного разу татари виявили монастир і наказали ченцям видати людей, що укриваються. Коли ті відмовилися, ченців убили, розвели біля входів у печери великі багаття, і всі люди задихнулися від диму. Кажуть, що, почувши благання вмираючих, з неба зійшла Богородиця, стала перед татарами і сказала: "Не чіпай! Стіна!". Бо темна воля владна лише над тілами, але не християнськими душами.

У XV сторіччі було засновано Страдецьку Печерську лавру, головною святинею якої була чудотворна ікона Страдецької Божої Матері Непорушної Стіни (збереглася копія). З XVI століттія Страдецький монастир відомий як василіанський.

У 1936 році було засновано Хресну дорогу на Страдецьку гору, якій Папа Пій XI надав статус Єрусалимської.

Відвідування печерного храму є вільним, але бажано мати з собою ліхтарик.

Церкву-музей митрополита Андрея Шептицького споруджено в селі Прилбичі на Львівщині, яке протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких.

Тут розташовувався двоповерховний родинний палац Шептицьких, де народилися граф Андрей Шептицький та його брат Климентій Шептицький.

На місці знищеної за радянських часів садиби 1998 року розпочалося будівництво храмово-музейного комплексу за оригінальним проєктом відомого львівського архітектора Олега Боднара. Комплекс було урочисто відкрито 2015 року до сторіччя з дня народження Андрея Шептицького.

Відвідувачам доступний мультимедійний зал та інформаційні стенди. Триває формування музейної експозиції з експонатів, пов’язаних із життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей.

Перед храмом в 2011 році встановлено перший пам'ятник митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію Шептицькому.

Яворівський національний природний парк створений у 1998 році на базі однойменного ландшафтного парку та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів.

Площа парку складає 7 тисяч гектарів. Територія тягнеться півмісяцем від села Верещиця (Яворівський район) до села Крехів (Львівський район). На півдні національний природний парк межує із заповідником "Розточчя", а на півночі - з навчальним Яворівським полігоном. Поблизу парку розташовано 13 населених пунктів, але жоден із них не входить до меж парку.

Флора Яворівського національного природного парку налічує 707 видів рослин, з них 20 видів занесено до Червоної книги України. Фауна хребетних тварин парку налічує 289 видів, зокрема 24 види риб, 11 видів земноводних, 6 видів плазунів, 200 видів птахів та 48 видів ссавців. Найбільш численними видами ссавців є козуля європейська, дикий кабан, заєць русак, лисиця, білка, куниця, лісова, тхір лісовий, єнотовидний собака, а із занесених до Червоної книги - видрачна, норка європейська, горностай, борсук. Зрідка на територію парку із сусідніх масивів заходять олень благородний та лось.

Регіон, в якому знаходиться Яворівський національний природний парк, багатий на археологічні та історико-культурні пам'ятки. Тут відкрито низку стоянок первісної людини та городища княжого періоду.

Серед лісових масивів часто зустрічаються мальовничі галявини та занедбані фруктові сади – пам'ять про колишні села та хутори, виселені під час створення Яворівського полігону.

У парку прокладено низку пішохідних та автомобільних маршрутів, еколого-пізнавальних стежок, обладнано стаціонарні зони для відпочинку.