Пам'ятки Червоноградського району

Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії у Лопатині споруджений у 1772 році коштом Адама Холоневського за одним із проєктів, раніше розроблених львівським архітектором Бернардом Меретином.

До того у Лопатині існував дерев'яний костел. Новий католицький храм - репліка костелу Чесного Хреста в Берездівцях - був виконаний у пишному стилі бароко та оформлений багатими фресками Станіслава Строїнського. Освячення відбулося в 1828 році.

Після Другої світової війни святиня була закрита, а ікона Божої Матері Лопатинської, що зберігалася в костелі, вивезена до Польщі.

Нині костел Діви Марії повернуто віруючим та відреставровано коштом польської громадськості.

Монастир і церква Святого Юра засновані в Червонограді белзським воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким у 1763 році для греко-католицького ордена василіан.

У 1771-1776 роках на місці дерев'яних споруд за проєктом архітектора Йогана Каспера Зельнера було зведено кам'яну церкву та келії. В архітектурі поєднуються риси пізнього бароко та класицизму.

Монастир було ліквідовано в 1946 році польською владою. У 1980 році в будівлі церкви було відкрито філію Львівського музею історії релігії та атеїзму, а в келіях – картинну галерею. В 1989 році музей було перенесено до палацу Потоцьких, а храмовий комплекс було передано греко-католицькій громаді.

Народний зразковий музей народознавства у Бишеві на Львівщині заснований у 1991 році при Бишівській загальноосвітній школі. Створений з ініціативи колишнього директора школи, дослідника пам’яток історії та культури Володимира Коваля.

Експозиція у п'яти залах розповідає про історію Бишева і сусідніх сіл, знайомить з культурою і ремеслами краю. Музейні фонди містять понад 3000 експонатів.

У першій залі експонуються старовинні ікони ХІХ-ХХ століть. Історична експозиція містить документи і старі мапи сіл Бишева, Забави, Ордова і Торок, колекцію старовинних годинників та великий шкільний дзвоник. Про старовинні ремесла галицького селянства розповідають знаряддя праці ткачів, теслярів, бондарів тощо. Унікальною пам’яткою є дерев’яний вулик-колода ХVІІ сторіччя.

У залі "Хата галицького селянина" відтворено інтер’єр оселі з пічкою, старовинними горщиками і тарелями та великою дерев’яною скринею. Експозиція "З бабусиної скрині" представляє колекцію вишиваних жіночих сорочок і костюмів, запасок, спідниць, рушників, хустин.

В експозиції "Ткацький цех" відвідувачам пропонують майстеркласи роботи на діючих ткацьких верстатах.

Музей оперного співака Олександра Мишуги відкрито в селі Новий Витків, де він народився в 1853 році.

Визначний український тенор завоював світове визнання наприкінці XIX – початку XX століття, виступаючи на найкращих сценах багатьох європейських столиць: Парижа, Риму, Відня та інших.

Згідно із заповітом, у 1922 році він був похований у рідному селі.

Музей Мишуги відкрито в приміщенні Народного дому Нового Виткова. Експозиція розповідає про його життя та творчість, про стосунки з видатними сучасниками – Іваном Франком, Миколою Лисенком, Соломією Крушельницькою, Модестом Менцинським. Відвідувачі можуть прослухати магнітофонний запис Мишуги.

"Музей рідного села" створений у селі Синьків 18 липня 1999 року з нагоди 500-річчя першої письмової згадки про село. Музей розташований на першому поверсі Синьківського ліцею.

Експозиція музею налічує понад 1000 експонатів та представляє колекцію старовинних ікон, книг, грошей, українських рушників, одягу та реманенту. Велику зацікавленість викликають копії та оригінали документів, церковні метричні видання, а також макет села за картою 1844 року, яка є великою цінністю музею.

Експозиція музею складається з розділів: "З глибини віків", "Під пануванням Австро-Угорщини та Польщі", "Карта земель села Синьків (1844 рік)", "Церква Покрови Пресвятої Богородиці", "З історії розвитку школи", "Село у ХХ столітті".

Музей постійно поповнюється новими експонатами та матеріалами, серед яких найцікавішим є "Літопис школи" та альбом екскурсій.

Червоноградська філія Львівського музею історії релігії розташовується в палаці Потоцьких, що є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Кристинопільський замок побудований у XVIII столітті за проєктом французького архітектора П’єра Ріко де Тірреджеллі для представників могутнього роду польських землевласників Потоцьких. У своїй архітектурі будівля поєднує два стилі: бароко та ранній класицизм.

Палац Потоцьких мав близько 40 кімнат, декілька салонів, велику бальну залу, китайський кабінет і бібліотеку. Архітектурний комплекс також включав будівлі кухні, броварні, винокурні, казарм, стайні та інші господарські приміщення. Нинішній вигляд палацу значно змінений в наслідок численних пожеж та перебудов.

Музей релігії розташовується у ньому з 1990 року. Основна експозиція розповідає про історія Кристинополя у ХVІІ-ХІХ століттях та про його засновників.

Також представлена колекція вишиванок та іншого одягу колишнього Сокальського повіту, старовинні предмети побуту, макет палацового комплексу.

У підвалі виставлені зразки цегли, яка застосовувалась під час будівництва палацу.

Історико-краєзнавчий музей Радехівщини розпочав свою роботу в 2004 році в приміщенні старовинної вілли в центрі міста Радехів.

В шести залах розміщено понад 1500 експонатів. Експозиція розділена на кілька розділів: "З історії створення Української держави", "Археологічні пам'ятки та етнографія краю", "Освіта та історія шкільної Радехівщини", "Флора та фауна краю", "Видатні люди Радехівщини", "Національно-визвольна боротьба на Радехівщині".

Кожна кімната в музеї відтворює сімейне та суспільне життя краю. Цікавим є інтер'єр селянського будинку з одягом, зразки гончарних виробів, старовинні монети, знаряддя праці, макет криївки та куточок Ігоря Білозіра.

Собор святого рівноапостольного князя Володимира зведений в Червонограді на початку XVIII століття у стилі бароко як католицький костел Зіслання святого Духа у монастирському комплексі бернардинів.

Є найдавнішою спорудою міста, найбільш помітна будівля Червонограда.

Заснований у 1692 році разом із монастирем римо-католицького ордена бернардинців. Після пожежі, що знищила дерев'яні споруди, комплекс був відбудований в камені в 1760 році коштом Юзефа-Феліціана Потоцького. Інтер'єри розписали Джузеппе Бальцані та Станіслав Строїнський.

У 1951 році храм було закрито. В 1988 році будівлю було передано православній громаді, перебудувано під православний храм та переосвячено на православну церкву святого рівноапостольного князя Володимира.

Художній музей “Людина. Земля. Всесвіт” у Сокалі створено в 1985 році зусиллями родини Анатолія та Наталії Покотюк, а також Григорія Костюченка.

В 1990 році музей став філією Національного музею у Львові, з 1995 року – філія Львівського музею історії релігії.

В десяти музейних залах розгорнуто експозиційні виставки: "Людина і Всесвіт", "Свята Україна", "Ісус Христос - найвеличніший із синів людства", "Під покровом Божої Матері", "Що є істина", "У пошуках істини", " Космічне мистецтво", "Вчення життя - заклик у майбутнє", "Тарас Шевченко - апостол правди та світоч духу", "Києво-Могилянська академія".

У фондах музею зберігаються документи з історії Сокальщини ХVII-XIX століть, рідкісні матеріали про відомого українського композитора Віктора Матюка (родом із села Тудорковичі на Сокальщині), матеріали про історію церков Сокальщини, про духовних просвітителів та культурних діячів, кераміку відомого майстра XIX століття Василя Шостопальця, зразки унікальної сокальської вишивки, предмети побуту ХІХ-ХХ століть.

Угнівський історико-краєзнавчий музей відкрився в 2006 році при Угнівському аграрно-будівельному ліцеї з ініціативи викладачки Галини Губені.

Експозиція музею дає можливість ознайомитися з історією міста, побутом, традиціями та легендами, познайомитися з визначними людьми, які народилися та проживали в місті Угнів.

Усі експонати є автентичними та унікальними: угнівський одяг, образи, жорна, побутові предмети мешканців Угнева, історичні документи. Зокрема, представлені знамениті чоботи-"угнівці", по які до міста приїжджав Іван Франко.

Художній музей "Сокальщина" відкрито в 1981 році до 30-річчя входження Червонограда до складу України.

Близько 1000 експонатів: унікальна колекція творів народного мистецтва, предметів побуту, старовинних меблів. Специфікою експозиції музею є те, що вона представляє народне мистецтво Сокальщини, дуже оригінальне та своєрідне, яке свідчить про вишуканість та обдарованість сокальчан.

В експозиції - "добрячинські" чорно-білі вишиванки, букети весняних квітів на "завишенських" сорочках. Сокальщина славиться своїми майстрами вишивки: чорна вишивка – це раритет музею, кожна сорочка є ексклюзивним виробом, і жоден орнамент не повторюється. Зразки весільних костюмів вражають своєю вишуканістю – в одній сорочці майстер використовував 6-7 різних технік виконання.

Гордістю музею є виставка унікальних зразків чорної кераміки та неповторні писанки Тараса Городецького.

Також цікавим є інтер'єр сокальського житла кінця XIX - початку XX століття.