Пам'ятки Шептицького

Монастир і церква Святого Юра засновані в Шептицькому белзським воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким у 1763 році для греко-католицького ордена василіан.

У 1771-1776 роках на місці дерев'яних споруд за проєктом архітектора Йогана Каспера Зельнера було зведено кам'яну церкву та келії. В архітектурі поєднуються риси пізнього бароко та класицизму.

Монастир було ліквідовано в 1946 році польською владою. У 1980 році в будівлі церкви було відкрито філію Львівського музею історії релігії та атеїзму, а в келіях – картинну галерею. В 1989 році музей було перенесено до палацу Потоцьких, а храмовий комплекс було передано греко-католицькій громаді.

Шептицька філія Львівського музею історії релігії розташовується в палаці Потоцьких, що є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Кристинопільський замок побудований у XVIII столітті за проєктом французького архітектора П’єра Ріко де Тірреджеллі для представників могутнього роду польських землевласників Потоцьких. У своїй архітектурі будівля поєднує два стилі: бароко та ранній класицизм.

Палац Потоцьких мав близько 40 кімнат, декілька салонів, велику бальну залу, китайський кабінет і бібліотеку. Архітектурний комплекс також включав будівлі кухні, броварні, винокурні, казарм, стайні та інші господарські приміщення. Нинішній вигляд палацу значно змінений в наслідок численних пожеж та перебудов.

Музей релігії розташовується у ньому з 1990 року. Основна експозиція розповідає про історія Кристинополя (Шептицького) у ХVІІ-ХІХ століттях та про його засновників.

Також представлена колекція вишиванок та іншого одягу колишнього Сокальського повіту, старовинні предмети побуту, макет палацового комплексу.

У підвалі виставлені зразки цегли, яка застосовувалась під час будівництва палацу.

Собор святого рівноапостольного князя Володимира зведений в Шептицькому на початку XVIII століття у стилі бароко як католицький костел Зіслання святого Духа у монастирському комплексі бернардинів.

Є найдавнішою спорудою міста, найбільш помітна будівля Шептицького.

Заснований у 1692 році разом із монастирем римо-католицького ордена бернардинців. Після пожежі, що знищила дерев'яні споруди, комплекс був відбудований в камені в 1760 році коштом Юзефа-Феліціана Потоцького. Інтер'єри розписали Джузеппе Бальцані та Станіслав Строїнський.

У 1951 році храм було закрито. В 1988 році будівлю було передано православній громаді, перебудувано під православний храм та переосвячено на православну церкву святого рівноапостольного князя Володимира.

Художній музей "Сокальщина" відкрито в 1981 році до 30-річчя входження Шептицького до складу України.

Близько 1000 експонатів: унікальна колекція творів народного мистецтва, предметів побуту, старовинних меблів. Специфікою експозиції музею є те, що вона представляє народне мистецтво Сокальщини, дуже оригінальне та своєрідне, яке свідчить про вишуканість та обдарованість сокальчан.

В експозиції - "добрячинські" чорно-білі вишиванки, букети весняних квітів на "завишенських" сорочках. Сокальщина славиться своїми майстрами вишивки: чорна вишивка – це раритет музею, кожна сорочка є ексклюзивним виробом, і жоден орнамент не повторюється. Зразки весільних костюмів вражають своєю вишуканістю – в одній сорочці майстер використовував 6-7 різних технік виконання.

Гордістю музею є виставка унікальних зразків чорної кераміки та неповторні писанки Тараса Городецького.

Також цікавим є інтер'єр сокальського житла кінця XIX - початку XX століття.