Пам'ятки Харківської області

Церква в ім'я Святих Бориса та Гліба у Водяному збудована в 1905 році на місці дерев'яної Борисоглібської церкви, заснованої у 1819 році.

Будівництво велося архітектором Володимиром Нємкіним коштом професора Харківського університету Федора Зеленогорського та благодійниці Серафими Ключарьової.

У 1932 році храм було закрито і перетворено на склад, але в 1942 році в ньому відновилися богослужіння. У 1984-1985 роках місцева влада планувала підірвати церкву, але громаді вдалося відстояти храм, хоча він знову був закритий.

У 1991 році. відновилися богослужіння, а в 1997 році храм було перетворено на Борисоглібський жіночий монастир.

Тут зберігається ікона Спаса Нерукотворного, прекасно оновлена в 1997 році.

На подвір'ї є криниця з цілющою освяченою водою.

Ботанічний сад Харківського національного університету імені Василя Каразіна був заснований одночасно з Харківським університетом в 1804 році з ініціативи графа Северина Потоцького. Це найстаріший ботанічний сад України. Є об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.

Перша колекція базувалася на маленькій ділянці безпосередньо на території університету. Нині загальна площа Харківського ботанічного саду сягає близько 42 гектарів.

У ботанічному саду зібрано цінні колекції деревних і трав’янистих рослин: понад сім тисяч видів місцевої і світової флори представлені в експозиціях відділів дендрології, природної флори, квітково-декоративних рослин відкритого ґрунту та тропічних і субтропічних рослин. У ботанічному саду росте понад одну тисячу видів і форм деревних і чагарникових рослин, понад одну тисячу  видів трав’янистих рослин природної флори, понад дві тисячі видів і сортів квітково-декоративних рослин, три тисячі таксонів налічує колекційний фонд тропічних і субтропічних рослин.

Особливу цінність становлять реліктові види та ендеміки. 15 видів занесено до Європейського Червоного списку, 95 - до Червоної книги України. Близько півтори тисячі видів і сортів деревних і трав’янистих рослин уперше інтродуковано на північному сході України.

Дендрарій саду закладено за ботаніко-географічним принципом з елементами фітоценозів: експозиції "Європа", "Середземномор’я", "Сибір", "Далекий Схід", "Середня Азія", "Північна Америка", "Китай і Японія". Аборигенна флора представлена в експозиції "Північний схід України". 

Трав’янисті рослини природної флори представлені в експозиціях лікарських, ґрунтопокривних, гірських рослин та системі покритонасінних рослин України. Колекції квітково-декоративних рослин зібрано для експозиції у вигляді окремих монокультурних садів та комбінованих ділянок "Однорічники" і "Багаторічники".

В оранжерейному комплексі вирощуються рослини вологих тропічних лісів, вологих та сухих субтропіків, пустель і напівпустель (дерева, чагарники, трави). Це представники Австралії та Нової Зеландії, Південно-Східної Азії, Африки, Середземномор’я, Центральної та Південної Америки, Японії та Китаю. Найбільш широко представлені колекції бромелієвих, ароїдних і сукулентів.

Старий корпус Харківського університету збудовано в XVIII сторіччі як будинок генерал-губернатора.

Губернаторський палац є найстарішою в Харкові будівлею в стилі класицизму. Харківський університет розміщувався в будинку губернатора з 1805 по 1958 рік. Пізніше університет було перенесено до нових корпусів на майдані Свободи.

Наразі приміщення губернаторського палацу займає Українська інженерно-педагогічна академія.

"Будинком зі шпилем" називають висотний житловий будинок у центрі Харкова в стилі "сталінського ампіру".

Займає цілий квартал на розі площі Конституції. Побудований у 1950-1954 роках за проєктом архітектора Петра Орешкіна для працівників Харківського турбінного заводу.

Основна 7-поверхова частина будинку з 11-поверховою вежею увінчана шпилем, що дав назву будівлі.

За результатами голосування в 2008 році "Будинок зі шпилем" увійшов до списку "Семи чудес Харкова".

Будинком Малевича в Пархомівці називають двоповерхову фахверкову будівлю навпроти центрального входу на територію Пархомівського цукрового заводу.

Підприємство збудував в кінці ХІХ століття цукрозаводчик Павло Харитоненко. У 1890-1895 роках керуючим на заводі служив Северин Малевич, батько майбутнього художника Казимира Малевича, який теж жив у Пархомівці, ходив тут до школи та вчився малювати.

Місцеві жителі стверджують, що родина Малевичів жила саме в цьому будинку, збудованому для службовців цукрового заводу.

Музей в міста Валки був заснований в 1977 році як громадський музей історії з ініціативи письменників Петра Панча та Василя Минка. В 1978 році отримав статус "Народного музею". В 1992 році реорганізований на Валківський краєзнавчий музей.  

Розташовується в пам’ятці архітектури місцевого значення, спорудженій на початку ХХ століття. 

Колекція музею налічує понад 12 тисяч експонатів, які знайомлять з природою, історією та культурою краю. Валківський краєзнавчий музей став одним із центрів дослідження Голодомору в Україні, ініціатором створення перших документальних збірників про події 1932-1933 років на Валківщині та Харківщині.

Нині у структурі музею відділи історії, літератури і мистецтва, природи. Серед найцінніших експонатів - матеріали розкопок Мерчицької археологічної експедиції (античний посуд, знаряддя праці, рештки зброї), гончарні роботи Федора Гнідого та Бориса Цибульника, особисті речі Петра Панча, Василя Минка, Віктора Кочевського, Віктора Гамана, Юлії Булаховської, Миколи Частія, Миколи Андрусенка; свідчення жертв голодомору 1932–1933 років; колекції рукописів, нумізматики, українських вишивок, опудал птахів і тварин.

Великобурлуцький краєзнавчий музей заснований у 1967 році. В 1991 році отримав статус "Народного музею".

Експозиція музею розміщена в п'яти виставкових залах і знайомить з історією селища Великий Бурлук, культурою, заняттями жителів регіону протягом століть. Музейний фонд налічує понад три тисячі експонатів, серед яких селянські знаряддя праці, вироби ремісників, вишиванки, рушники. Частина експонатів присвячена Григорію Сковороді, який неодноразово бував у цих краях. Значне місце займають рушники з домотканого полотна, діючий ткацький верстат, якому понад 200 років.

Сільський комунальний заклад "Верхньобишкинський краєзнавчий музей" на Харківщині засновано у 1968 році.

Експозиція музею розповідає про природу краю та історію села Верхній Бишкин від найдавніших часів до сучасності.

Музей має цікаву етнографічну колекцію.

Регулярно проводяться тематичні виставки до пам'ятних дат.

Вовчанський історико-краєзнавчий музей є одним із найстаріших музеїв Харківської області. Музей було створено в 1912 році з ініціативи вченого-археолога, невтомного збирача краєзнавчих матеріалів та старожитностей, першовідкривача салтівської археологічної культури Василя Бабенка в спеціально збудованій будівлі у стилі модерн.

В 1941 році, під час бомбардування міста Вовчанськ музей було пошкоджено. В 1963 році на базі його колекцій, що вціліли, було створено новий історико-краєзнавчий музей.

Експозиція музею знайомить з історію міста, етапами розвитку Вовчанська. Зібрані традиційні для краю зразки народної творчості - вишивки, різьблення по дереву, картини, а також предмети народного побуту.

У відділі археології представлено пам'ятки салтівської археологічної культури.

Російсько-українська війна

Згідно з інформацією Вовчанської міської військової адміністрації станом на кінець 2024 року місто Вовчанськ практично зруйноване російськими окупантами. Музейна колекція завчасно евакуйована в безпечне місце.

Галерея АВЕК – один із основних виставкових майданчиків Харкова.

Відкрита в 2000 році в офісно-торгівельному центрі Platinum Plaza за сприяння благодійного фонду АВЕК великого харківського бізнесмена Олександра Фельдмана.

В галереї АВЕК неодноразово виставляли свої роботи найкращі майстри Харкова. Окреме місце займає проєкт "Діалог культур", в рамках якого проходили виставки: "Образи зниклого світу", "Фундамент вічності", "Етнічна різноманітність України", виставка робіт Нікаса Сафронова "Спогади дитинства. З любов'ю до України" та інші.

У внутрішньому дворику влітку працює світломузичний фонтан. Тут же встановлено скульптурні композиції "Оркестр", "Сімейство при справі" та "Захоплений фотограф" (2008 рік) відомого ізраїльського скульптора Франка Мейслера, а також "Глобус Харкова" ("Планета Харків"; 2011 рік) художника Миколи Розенфельда.

Вхід вільний.

Обласна художня галерея "Мистецтво Слобожанщини" заснована в 1999 році. Виставкові зали галереї розташовані в центрі Харкова, на майдані Свободи, на першому поверсі 4-го під'їзду будівлі Держпрому.

Експозиція галереї оновлюється що два тижні і представляє роботи різних художніх напрямків - живопис, графіка, фотографія, декоративно-прикладне мистецтво, скульптура тощо.

У галереї також проходять творчі зустрічі з художниками, концерти, поетичні вечори, семінари та багато іншого.

Комунальний заклад "Дворічанський краєзнавчий музей" заснований у 1992 році.

Розміщується у спеціально збудованому приміщенні в центрі селища Дворічна.

Фондова збірка музею налічує близько 3000 експонатів, які знайомлять відвідувачів з історією краю, побутом і традиціями його мешканців, відомими людьми Дворічанщини.

В історичній екпозиції представлені знаряддя праці кам’яного віку, наконечники стріл скіфської епохи, рештки глиняного посуду різних часів, а також зброя часів Другої світової війни: протитанкова гармата ЗИС-3, кулемет "Максим", пістолет-кулемет Шпагіна, частина кулемета Дєгтярьова, гвинтівка Мосіна зразка 1891-1930 року тощо.

Харківський міський дельфінарій "Немо" відкрився в саду імені Тараса Шевченка в 2009 році до Дня захисту дітей.

Тут відбуваються театрально-сценічні вистави за участю морських тварин, а також проводяться сеанси дельфінотерапії, що є ефективним методом оздоровлення та реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. У виставах беруть участь 4 дельфіни, 3 морські котики та 1 морська левиця. Відвідувачам також пропонується купання із дельфінами.

Дельфінарій "Немо" у Харкові працює за будь-якої погоди, всі зорові місця знаходяться під навісом.

Комплекс будівель Будинку державної промисловості споруджений у Харкові з ініціативи Фелікса Дзержинського, ставши ядром нового адміністративного центру міста, який тоді був столицею України.

Це перша висотна залізобетонна споруда в СРСР (63 метри). Корисна площа приміщень складає 60 тисяч квадратних метрів. Будівлю виконано за проєктом групи ленінградських архітекторів у модному та передовому тоді стилі конструктивізму. Будівництво під керівництвом інженера Павла Роттерта було закінчено в рекордні терміни - за 3 роки.

До 1934 року тут розміщувалася Рада Народних Комісарів України. В 1955 році на даху була встановлена одна з перших в СРСР телевізійних вишок заввишки 45 метрів. Зараз у будівлі розміщується обласна влада, офіси багатьох фірм.

В 5-му під'їзді є музей Держпрому, створений у 1980-х роках за участі харківського письменника Едуарда Звоницького.

Будівля Держпрому визнана пам’яткою архітектури національного значення - вона є найбільшою у світі пам'яткою конструктивізму.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи, на якій розташований комплекс Держпрому, зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття.

7 вересня 2023 року ЮНЕСКО внесла Держпром у список обʼєктів для посиленого захисту та до попереднього списку Світової спадщини.

2 січня 2024 року будівля Держпрому вдруге зазнала сильних пошкоджень, коли російська ракета влучила поруч з будівлею. Удар ракети ворога пошкодив скління вікон та вітражів у майже всій північно-західній частині будівлі Держпрому.

28 жовтня 2024 року будівля Держпрому вчергове зазнала руйнувань. Внаслідок прямого влучання керованою авіаційною бомбою ФАБ-500 в один з під'їздів Держпрому під час повітряного обстрілу Харкову, завданого російськими окупантами, повністю зруйновано 3 поверхи будівлі.

Ротонда фонтану "Дзеркальний струмінь" у сквері Перемоги навпроти Оперного театру вважається візитівкою Харкова.

Споруджена в 1947 році за проєктом архітектора Віктора Коржа на честь Перемоги в Другій світовій війні.

До 1930 року на цьому місці розташовувалась Мироносицька церква (1701 рік), потім пустир та тролейбусний парк. За легендою, рішення про створення скверу з фонтаном було прийнято міською владою після того, як Микита Хрущов, що побував в Харкові, залишився незадоволеним видом з вікна обкому.

Спочатку фонтан-альтанка називалася "Скляний струмінь". В 2007 році до 60-річчя "Дзеркального струменя" було проведено його реконструкцію. Чергова реконструкція відбулася восени 2019 року.