Пам'ятки Харківської області

Гора Кременець (Крем'янець) - геологічна пам'ятка природи, історичне ядро міста Ізюм, найвища точка Харківської області (218 метрів над рівнем моря).

Місце, де річка Сіверський Донець огинає величезний виступ верхньомілових і юрських порід, здавна служило природним укріпленням для людей, що тут жили. На схилі гори встановлені зібрані на околицях кам'яні статуї. Згідно з давньою легендою, племена, що жили в степу, поклонялися богу-сонцю, але прогнівали його і були перетворені на камінь. Датовані серединою XII сторіччя, вони дають уявлення про фізичну подобу кочівників, їх одяг, прикраси та озброєння.

На височини зберігся вал і рів Ізюмської фортеці, побудованої в 1681 році для захисту південних кордонів Росії від набігів кримських татар. Фортеця була однією з найпотужніших фортифікаційних споруд того часу і стала основою закладки міста.

Інші пам'ятники нагадують про події XX століття - радянсько-української та Другої світової воєн. У 1985 році споруджено величний меморіальний комплекс. Виставлено бойову техніку періоду Другої світової війни: легендарну "Катюшу", танки Т-34 та КВ, самохідні артустановки та інше.

Під час російського вторгнення в Україну в 2022 році, в ході боїв за Ізюм, російська армія неодноразово обстрілювала гору Кременець. В результаті цих обстрілів було зруйновано меморіал "Атака", присвячений загиблим у Другій світовій війні, та знищено одну з дев'яти половецьких баб (датовані IX– XIII століттями).

Комунальний заклад "Дворічанський краєзнавчий музей" заснований у 1992 році.

Розміщується у спеціально збудованому приміщенні в центрі селища Дворічна.

Фондова збірка музею налічує близько 3000 експонатів, які знайомлять відвідувачів з історією краю, побутом і традиціями його мешканців, відомими людьми Дворічанщини.

В історичній екпозиції представлені знаряддя праці кам’яного віку, наконечники стріл скіфської епохи, рештки глиняного посуду різних часів, а також зброя часів Другої світової війни: протитанкова гармата ЗИС-3, кулемет "Максим", пістолет-кулемет Шпагіна, частина кулемета Дєгтярьова, гвинтівка Мосіна зразка 1891-1930 року тощо.

Харківський міський дельфінарій "Немо" відкрився в саду імені Тараса Шевченка в 2009 році до Дня захисту дітей.

Тут відбуваються театрально-сценічні вистави за участю морських тварин, а також проводяться сеанси дельфінотерапії, що є ефективним методом оздоровлення та реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. У виставах беруть участь 4 дельфіни, 3 морські котики та 1 морська левиця. Відвідувачам також пропонується купання із дельфінами.

Дельфінарій працює за будь-якої погоди, всі зорові місця знаходяться під навісом.

Комплекс будівель Будинку державної промисловості споруджений з ініціативи Фелікса Дзержинського, ставши ядром нового адміністративного центру Харкова, який тоді був столицею України.

Це перша висотна залізобетонна споруда в СРСР (63 метри). Корисна площа приміщень складає 60 тисяч квадратних метрів. Будівлю виконано за проєктом групи ленінградських архітекторів у модному та передовому тоді стилі конструктивізму. Будівництво під керівництвом інженера Павла Роттерта було закінчено в рекордні терміни - за 3 роки.

До 1934 року тут розміщувалася Рада Народних Комісарів України. В 1955 році на даху була встановлена одна з перших в СРСР телевізійних вишок заввишки 45 метрів. Зараз у будівлі розміщується обласна влада, офіси багатьох фірм.

В 5-му під'їзді є музей Держпрому, створений у 1980-х роках за участі харківського письменника Едуарда Звоницького.

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи, на якій розташований комплекс Держпрому, зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття. За попередніми оцінками фахівців, будівля не підлягає відновленню.

Ротонда фонтану "Дзеркальний струмінь" у сквері Перемоги навпроти Оперного театру вважається візитівкою міста.

Споруджена в 1947 році за проєктом архітектора Віктора Коржа на честь Перемоги в Другій світовій війні.

До 1930 року на цьому місці розташовувалась Мироносицька церква (1701 рік), потім пустир та тролейбусний парк. За легендою, рішення про створення скверу з фонтаном було прийнято міською владою після того, як Микита Хрущов, що побував в Харкові, залишився незадоволеним видом з вікна обкому.

Спочатку фонтан-альтанка називалася "Скляний струмінь". В 2007 році до 60-річчя "Дзеркального струменя" було проведено його реконструкцію. Чергова реконструкція відбулася восени 2019 року.

Харківська дитяча залізниця "Мала Південна" розташована на території Центрального парку культури та відпочинку та Лісопарку.

Перший потяг пройшов "Малою Південною" Харкова в 1940 році. Довжина дороги - 3,6 кілометрів. Спочатку були побудовані дві станції: "Парк" та "Лісопарк". До ювілею дороги в 2000 році було проведено реконструкцію вокзалу, колійного господарства та інших споруд. Також було збудовано платформу "Меморіал". Зараз в експлуатації знаходяться два тепловоза - ТУ2-054 і ТУ7А-3198, і два потяги по шість пасажирських вагонів у кожному.

Працює з травня по кінець жовтня (в травні та вересні-жовтні - тільки у вихідні).

Донецьке городище розташоване на правому березі річки Уда на північній околиці Покотилівки поблизу Харкова.

Давньоруське місто-фортеця Донець згадується в "Іпатіївському літописі" та "Слові про похід Ігорів" як перше руське місто, якого досяг князь Ігор Святославич, повертаючись із половецького полону після невдалого походу на половців.

Донець був прикордонним містом та торговим центром Стародавньої Русі, його населяли ремісники та скотарі. Місто припинило своє існування після монголо-татарської навали.

Збереглися потужні земляні вали Донецького городища трикутної форми зі сторонами від 200 до 400 метрів, а також кілька напівпідземних жител. Тут регулярно проводяться археологічні розкопки, в результаті яких вже зроблено багато цікавих знахідок.

З валів Донецького городища відкривається чудовий краєвид на долину Уди.

Зміївський краєзнавчий музей було створено в 1991 році. Музей розташовується в старовинній двоповерховій будівлі.

Основу експозиції складають археологічні знахідки, зроблені на території Зміївщини – понад 10 тисяч експонатів. Зокрема, представлені знаряддя праці кам'яної доби, зброя та кольчуга часів Київської Русі, предмети побуту ХІХ століття, серед яких найбільший інтерес представляють ткацький верстат та примітивна пилорама.

В картинній галереї найцікавіші роботи місцевих художників, що зображують аварію царського поїзда і заснований на цьому місці Спасів скит, легендарну Козачу гору.

Експозиція Ізюмського краєзнавчого музею імені Миколи Сібільова розміщена в старовинному житловому будинку 1818 року побудови (реконструйований).

Нині в музеї налічується понад 11 тисяч одиниць зберігання основного фонду. В експозиції представлені археологічні знахідки різних епох і культур, стародавні знаряддя праці, половецькі кам'яні статуї та інше.

На особливу увагу заслуговують: прекрасна нумізматична колекція, в якій представлені рідкісні монети, напрестольне Євангеліє в срібному з позолотою окладі - подарунок Петра I Ізюмському Преображенському собору (видання початку XVIII століття), особисті речі сім'ї декабриста Андрія Розена, твори живопису: етюди Сергія Васильківського, картини Михайла Федорова, Василя Забашти, Фені Коган.

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну Ізюм опинився на лінії фронту. Місто було в повній окупації з квітня до вересня. Інфраструктура та житлова багатоквартирна забудова в Ізюмі зруйнована на 80%. Краєзнавчий музей теж зазнав суттєвих руйнувань - в будівлю музею влучив російський снаряд. Крім того, частина колекції була пограбована росіянами. Проте працівникам Ізюмського краєзнавчого музею вдалося врятувати найцінніші експонати - Євангеліє 1707 року в срібному з позолотою окладі, видане гетьманом Іваном Мазепою, а також портрет відомого на Слобожанщині громадського діяча XVIII-XIX століть Андрія Самборського, виконаний його знаменитим сучасником Йоганом Баптистом Лампі, інші цінні полотна, предмети козацької доби.

Історико-археологічний музей–заповідник "Верхній Салтів" імені Василя Бабенка розташований на правому високому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець).

У 1900 році місцевий вчитель Василь Бабенко виявив тут велике катакомбне поховання залізного віку. Пізніше було розкопано стародавнє місто Сарада (VIII-Х сторіччя), засноване аланами (переселенцями з Кавказу), яке входило о складу Хазарського каганату. Городище площею 120 гектарів було оточене трьома лініями укріплень. Внутрішній вал укріплений кам'яною стіною завтовшки 3 метри. За місцем знахідки цю археологічну культуру назвали Салтівською.

У 1989 році на базі Верхньосалтівського комплексу було створено історико-археологічний музей-заповідник "Верхній Салтів". Частина зроблених тут археологічних знахідок представлена в музейній експозиції.

Харківська підвісна канатна дорога прокладена із Центрального парку культури та відпочинку (вулиця Сумська) до Ботанічного саду (вулиця Отакара Яроша).

По ходу руху двомісні кабінки проїжджають над Саржиним Яром, звідки відкривається краєвид на Павлове Поле - один із старих районів Харкова. Будівля посадкової станції "Павлове Поле", спроєктована архітектором Ігорем Поповим, прикрашена мозаїчним панно роботи Віктора Савенкова.

Загальна довжина канатної дороги - 1385 метрів, висота - до 26 метрів. Час проїзду в один бік - 18 хвилин.

Кириченкова криниця, що розташована неподалік Свято-Вознесенського кафедрального собору, - один із наймальовничіших куточків Ізюма.

З каплицею-купальнею, розташованою на цілющому джерелі ікони Піщанської Божої Матері, пов'язано безліч чудових історій.

Сьогодні про Кириченкову криницю відомо далеко за межами Ізюма. Багато хто приїжджає скуштувати її цілющої води, тут вгамовують спрагу втомлені туристи, зупиняються відпочити мандрівники.

Бугристі піски – єдина в Харківській області напівпустеля (іноді її називають Харківською або Кицівською пустелею).

Еолові піщані відкладення, схожі на дюни, виникли на місці танкового полігону під Чугуєвом, який експлуатувався з 1960-х по 1990-ті. Піщані пагорби місцями вкриті мохом, лишайником, травою та чагарником.

Величезна піщана територія приваблює джиперів-екстремалів. Іноді трапляються іржаві снаряди.

Висока круча над Сіверським Донцем на південній околиці села Коропове, з 60-метрової висоти якої відкриваються чудові краєвиди на околиці.

Прозвана Козачою горою, оскільки поряд розташовувався козацький Миколаївський монастир, руїни якого збереглися в селі. Коли імператриця Катерина II в 1788 році ліквідувала Запорозьку Січ, було знищено й монастир, в якому ховалося багато козаків-утікачів.

За легендою козаки в чернечих рясах проривалися через ряди російських військ, що оточили монастир, і кидалися з берегової кручі в річку, намагаючись врятуватися вплавь. Нині на горі встановлено пам'ятний хрест.

Краєзнавчий музей імені Трохима Суліми розташований в центрі селища Печеніги в історичній будівлі колишньої Ново-Бєлгородської центральної каторжної в'язниці для політичних в'язнів.

Ново-Бєлгородський каторжний централ збудований у Печенігах (на той момент - Ново-Бєлгороді) в 1854 році та входила до комплексу будівель військового поселення. У різний час тут відбували термін відомі народники: Олександр Долгушин, Іполит Мишкін, Яків Рибіцький , робітник-революціонер Петро Алексєєв та інші. Тут був ув'язнений і український поет-революціонер Павло Грабовський. Збереглася камера з нарами та зафарбованими у чорний колір вікнами.

Печенізький краєзнавчий музей був відкритий 26 березня 2002 року. Основою музейної збірки стали предмети з колишнього Громадського історичного музею селища Печеніги. Фонди музею налічують понад 3,3 тисячі предметів, які експонуються в 12 виставкових залах.

Особливу цінність мають археологічні знахідки з розкопок могильних курганів катакомбної культури III тисячоліття до нашої ери та поселення доби неоліту V- IV тисячоліть до нашої ери.