Пам'ятки Харківської області

Садиба поміщиків Павлових була закладена в Малижиному на початку ХІХ століття.

Садибний будинок побудований Костянтином Павловим у 1823 році за типовим проєктом міського будинку, затвердженим у 1809 році. Також зберігся флігель та комора.

За радянських часів у садибі розмістили будинок для літніх людей. Нині це Малижинський психоневрологічний інтернат. Відвідування ускладнене.

Маєтку сім'ї Щербиніних у Бабаях вже понад 200 років. Зберігся напівзруйнований одноповерховий садибний будинок, поряд з яким раніше був садок зі ставками.

У XVIII столітті садиба належала бабаївському священику Якову Правицькому, другові та учневі філософа Григорія Сковороди по Харківській академії. Під час мандрівок Слобожанщиною Сковорода часто зупинявся в будинку Правицького. Тут він написав свої "Байки харківські".

У ХІХ столітті садиба перейшла у власність Щербиніних. Один із них, полковник Олександр Щербинін, був учасником Бородінської битви і згадується в романі "Війна та Мир" Лева Толстого. Він же був членом таємної спільноти "Лицарство" і перебував у масонській ложі "Залізного хреста" (на садибному будинку є масонські знаки).

Інший представник роду поручик Михайло Щербинін був другом поета Олександра Пушкіна, на чому засновані версії про відвідини Бабаїв рідним братом Пушкіна Левом, другом поета бароном Дельвігом і навіть самим Олександром Сергійовичем.

Садиба Щербиніних у Бабаях визнана пам'яткою історії та культури Слобожанщини, але її стан викликає побоювання. Одна половина будинку залишається житловою, а інша пустує та руйнується.

Приватна садиба-музей слобожанського побуту "Українська хата" в селі Нижня Озеряна створена родиною Єлагіних у відреставрованій 300-річній сільській хаті-мазанці з автентичним інтер'єром.

В експозиції представлені різноманітні предмети сільського побуту: веретена, скрині, рогачі, казани, горщики. Багато рушників та вишитих покривал.

Проводяться театралізовані екскурсії.

Церква Святого Архангела Михаїла в Краснокутську збудована в 1873-1880 рока на місці старого дерев'яного храму, відомого з XVII століття.

Проєкт п'ятикупольного храму у псевдоруському стилі розробив штатний єпархіальний архітектор Федір Данилов. При церкві діяла парафіяльна школа та бібліотека.

У 1934 році радянська влада закрила храм, було знесено всі 5 глав і верхні яруси дзвіниці. В даний час Михайлівська церква в Краснокутську відроджена та відреставрована.

Грандіозний архітектурний ансамбль у нововізантійському стилі з 75-метровою дзвіницею височіє над річкою Лопань.

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці збудовано в 1901 році на місці старого Благовіщенського храму, історія якого починається з 1655 року. Тоді в поселенні Залопань на околиці Харкові було збудовано дерев'яну церкву, яку потім замінили кам'яною, але й вона незабаром перестала вміщати парафіян.

В 1888 році поряд почалося будівництво нового собору, кошти на який збирала місцева знать, купці та прості парафіяни. Зодчим обрали професора архітектури Михайла Ловцова. П'ятиголовий храм з високою дзвіницею відрізняється особливою "смугастою" кладкою та багатством декору. Іконостас роботи московського майстра Василя Орлова було зроблено з білого наррського мармуру, розписи виконані місцевими художниками.

Благовіщенський собор був закритий більшовиками в 1930 році, але знову став чинним у роки Другої світової війни. За легендою, з купола храму через урагани та пожежу тричі падав хрест.

Свято-Вознесенська церква - єдиний храм Золочева, що зберігся з чотирьох існуючих до радянсько-української війни.

Заснована в 1884 році.

У радянські часи церву було закрито, проте у повоєнний час вона відновила діяльність.

Свято-Вознесенський кафедральний собор в Ізюмі збудовано та освячено у 1826 році замість застарілого храму, який знаходився на лівому березі Сіверського Донця.

Ще у старому храмі Білгородському святителю Йосипу Горленку з'явилася чудотворна ікона Божої Матері Піщанської. Зараз це одна з найзнаменитіших і найшанованіших святинь Східної України.

Неподалік знаходиться цілюще джерело "Кириченкова криниця" з невеликою каплицею-купальнею.

Свято-Вознесенський кафедральний собор сильно постраждав при боях за Ізюм в ході російського вторгнення в Україну 2022 року.

Перша Свято-Миколаївська церква в селищі Жихор (тепер це околиця Харкова) була побудована в 1747 році коштом полковника Андрія Щербініна.

Церква була дерев'яною і незабаром згоріла. Нинішній кам'яний храм Миколи Чудотворця з одним престолом почали будувати в 1890 році коштом парафіян. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Після революції храм кілька разів закривали та відкривали.

Нині церву повністю відреставровано. Всередині надзвичайно красиво розписані стіни. Храм діє, при ньому знову відкрито церковно-парафіяльну школу.

Свято-Миколаївська церква в Люботині є частиною палацово-паркового комплексу садиби "Гиївка", останнім господарем якої був харківський генерал-губернатор, князь Дмитро Святополк-Мирський.

Церква в стилі класицизму стоїть на пагорбі над ставком на одній осі із палацом Святополк-Мирських.

За радянських часів будівля використовувалася як склад зерна, що постраждав під час Другої світової війни.

Наразі відреставрована Миколаївська церква знову приймає парафіян.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Куп'янську побудований в 1852 році на місці дерев'яного храму, заснованого ще в 1705 році. Будівництво велося за рахунок коштів, пожертвуваних поміщиком Апаршним та на пожертвування парафіян.

За радянської влади, в 1932 році, частина храму була зруйнована (цілком купол і дзвіниця).

В 1991 році храм було відновлено у первісному вигляді. У 2012 році собору надано статус кафедрального. При храмі діє недільна школа.

26 вересня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, територія Свято-Миколаївського кафедрального собору зазнала руйнувань внаслідок обстрілу російських військ - через обстріл згоріла недільна школа та церковний магазин.

Церква Стрітення Озерянської ікони Божої Матері була закладена в 1892 році на колишній міській околиці Харкова. З 1874 року на цьому місці знаходилася каплиця, в якій служили молебень під час хресних ходів з Озерянською іконою Божої Матері (Одигітрії).

Новий величний Свято-Озерянський храм за проєктом Володимира Нємкіна був виконаний з червоної неоштукатуреної цегли в еклектичних формах візантійсько-руського стилю. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими із давньоруської культової архітектури. Струнка чотириярусна дзвіниця висотою близько 40 метрів з'єднана із західним притвором.

В 1938 році храм було закрито, єпископську кафедру перенесено до Казанської церкви на Лисій горі. Богослужіння в Озерянській церкві у Харкові відновилися з 1942 року.

Храм в ім'я святого князя Олександра Невського в Харкові було збудовано в 1830 році при Харківській психіатричній лікарні, більш відомій як Сабурова дача.

Маленька церква не вміщала всіх парафіян і в 1904 році з державної скарбниці було виділено 20 тисяч рублів на будівництво нового храму. Проєкт виконав архітектор Михайло Ловцов, який сам і керував будівництвом. У 1907 році. будівництво, оздоблення та розпис храму було завершено. Ікони одноярусного різьбленого іконостасу були написані на цинку. Олександро-Невський храм був багато оздоблений ліпниною, через що важався одним із найвитонченіших у місті.

В 1920 році храм був закритий і використовувався під різні служби (клуб, лікарняний архів, агітпункт та інше). Знову відкритий в 1990 році, нині повністю відновлений.

Церква на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона (на Пісках) закладена в 1882 році.

Будівництво під керівництвом архітектора Федора Данилова велося швидко - вже в 1883 році були готові стіни, дах та дзвіниця. Перші богослужіння розпочалися в 1885 році. Храм виконано в русько-візантійському стилі.

В 1897-1818 роках його реконструював відомий архітектор Михайло Ловцов, автор Благовіщенського собору та Дмитрівської церкви. Він прикрасив фасад декоративними деталями, що надали церкві святкового вигляду.

В 1930 році храм було закрито, демонтовано вежу з куполом, декоративні вежі. З бані дзвіниці вирвали хрест. Храм повернений віруючим у 1989 році. Відновлювальні роботи завершено в 1999 році.

Свято-Покровський монастир у Харкові - найдавніша споруда, що збереглася в місті. В XVII сторіччі монастир входив до системи укріплень Харківської фортеці. Дзвіниця Покровського собору (1689 рік) має вигляд оборонної вежі.

В'їзна брама прикрашена іконою Нерукотворного Спасу. На території знаходиться Озерянська церква (1896 рік), архієрейський будинок, будинок настоятеля та корпус келій із трапезною. В 1726 році тут було засновано Харківський колегіум, у якому викладав філософ Григорій Сковорода (встановлений пам'ятник), працював письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.

До 2000-річчя християнства встановлено фігуру Ісуса Христа.

Свято-Покровський собор - пам'ятка архітектури, що прикрашає центральну площу Чугуєва.

Побудований у першій половині ХІХ століття за проєктом архітектора Василя Стасова в стилі класицизму. Собор зводився під керівництвом архітекторів військових поселень, завершив будівництво архітектор Шрейдер. Мозаїки та фрески виконав італійський художник Петро Розетті (допомагали йому місцеві майстри), іконописні роботи – харківський художник Іван Куліков.

За радянських часів будівля втратила купол, дзвіницю і все внутрішнє оздоблення. До останнього часу тут розташовувалася картинна галерея. В 2009 році собор повернуто віруючим, ведеться реставрація.