Пам'ятки Белза

Аріанська вежа у Белзі, також відома як Каплиця Снопковських, є найдавнішою зі збережених архітектурних пам’яток міста. Зведена у 1606 році, про що свідчить кам'яна табличка з гербом "Равич" на фасаді.

Невисока цегляна шестикутна споруда розташована на давньому цвинтарі при в'їзді в середмістя Белза. За однією з версій, її звів белзький хорунжий Андрій Снопковський як каплицю-усипальню. Великий підвал з окремим входом, перекритий бочковим склепінням, очевидно є поховальною криптою родини Снопковських. Не виключено, що споруда могла виконувати й оборонні функції як частина міських укріплень.

Незвичайну архітектуру каплиці пояснюють тим, що її засновник міг бути прихильником аріанства – однієї з течій раннього християнства, яка відродилася у Речі Посполитій у XVI-XVII століттях у формі социніанства. Звідти й поширена назва – Аріанська вежа.

Від початку XIX століття споруда використовувалася як склад сорошна та солі. Зараз частково відреставрована. Є одним із об'єктів Державного історико-культурного заповідника в місті Белзі.

Найдавніша частина Белза при впадінні струмка Речиця в річку Солокія на в'їзді в місто з боку Великих Мостів зветься Замочком, оскільки саме тут розташовувався літописний Белзький замок. Його перші дерев'яні укріплення були зведені ще в XI столітті, проте невдовзі місто було зруйноване монголо-татарами.

За литовсько-польських часів замок був відроджений. Він залишався дерев'яним, але був зміцнений потужними земляними валами та захищений оборонним ровом, сліди яких досі простежуються. До нашого часу замок не зберігся, але про нього нагадують пізніші сакральні споруди, що надають території Замочку романтичного вигляду. 

У 1906-1911 роках на замчищі був збудований костел Пресвятої Діви Марії у стилі модерн з елементами неоготики за проєктом архітектора Калікста Кшижановського (нині це церква святого Миколи ПЦУ).

У 1933-1938 роках архітектор Вітольд Равський добудував комплекс сакральних споруд на Замочку. Поруч із костелом він звів дзвіницю у вигляді замкової вежі в стилі модерн з елементами романтизму. На її фасаді розміщено один з історичних гербів Белза у вигляді грифона. Інший герб Белза – гармаш з гарматою – можна побачити на триарковій в'їзній брамі. У модерновому стилі були збудовані також каплиця Святого Валентина та Хресна дорога у вигляді цегляної огорожі з маленькими вежами-каплицями, що нагадують оборонні мури.

Комплекс сакральних споруд урочища Замочок входить до складу Державного історико-культурного заповідника в місті Белзі.

Державний історико-культурний заповідник у місті Белз об'єднує комплекс архітектурних пам'яток середмістя, замчище княжої доби, храми різних конфесій, християнський та єврейський цвинтарі.

Головним об'єктом заповідника є Історико-краєзнавчий музей, розташований у приміщенні міської ратуші. Оскільки оригінальна ратуша на ринковій площі була зруйнована під час Другої світової війни, нині під магістрат пристосовано келійний корпус монастиря домініканів XVII століття з чотириярусною годинниковою вежею у стилі бароко. У 2004 році на третьому ярусі вежі знайдено єдині вцілілі стінописи монастиря.

Колекція музею відображає історію та культуру давнього населення міста Белз. Зокрема, в археологічному відділі представлені матеріали щорічних археологічних розкопок, найцікавішими з яких є наконечник стріли I тисячоліття до нашої ери та хрест енколпіон XI століття.

Колекція старовинного чоловічого і жіночого одягу, вишивок і предметів побуту, що пов'язані з ткацтвом і вишиванням, складають основу відділу народного мистецтва та етнографії Белзчини. Про культуру єврейської громади міста розповідають старовинна Тора, одяг белзьких хасидів, старі світлини.

Із сакральних пам'яток найціннішою є дерев'яна скульптура апостола Петра з церкви Святої Параскеви, датована кінцем XVI – початком XVII століття.

Єврейський молитовний будинок товариства "Ішре Лев" на південно-східній околиці Ринку в Белзі привертає увагу виразною архітектурою з дерев'яним еркером, завершеним цибулястою банею в орієнтальному стилі.

Будинок постав на розі колишніх вулиць Торгової і Кушнірської 1909 року коштом впливового белзького мешканця Файвеля Таубе. Саме він заснував у Белзі Товариство для підтримки хворих і убогих, що мало назву "Ішре Лев".

Сучасний вигляд молитовний будинок "Ішре Лев" отримав внаслідок перебудови, зумовленої пошкодженнями під час Першої світової війни. Відновлений коштом сім'ї Рокахів.

Монастир католицького ордену домініканців у Белзі заснований у 1394 році з ініціативи князя белзького та полоцького Земовита IV, але його перші дерев'яні споруди не дійшли до нашого часу.

Сучасний комплекс монастиря отців домініканів почали зводити у середині XVI століття. Центральною спорудою був Домініканськи костел, збудований як тринавна базиліка з трансептом та витягнутим циркульним вівтарем. Стіни були укріплені контрфорсами. Протягом свого існування споруда зазнавала перебудов, найбільші з яких припали на початок XVIII століття. У цей час було зведено двоярусну монастирську дзвіницю, яка збереглася до нашого часу. Сам костел був зруйнований під час Другої світової віни і дійшов до наших днів у вигляді руїн.

Також зберігся північний келійний корпус з чотириярусною вежею-дзвіницею в барочному стилі, який тепер слугує міською ратушею. Там же розташовується Історико-краєзнавчий музей.

Ансамбль монастиря сестер домініканок у місті Белзі складається з величного костелу Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії, що зараз є греко-католицькою церквою Святого Миколая, та напівзруйнованого комплексу монастирських келій. Пам'ятка архітектури національного значення.

Монастир жіночого католицького ордену Сестер домініканок у Белзі заснований у 1635 році дружиною віленського каштеляна Софією Ходкевич. Мурований храм у стилі бароко з двома симетричними вежами зведено у 1653 році. В нішах на фасаді встановлено чотири скульптури святих: Урсули, Катерини Сієнської, Розалії та ще однієї невідомої святої. У 1743 році дерев'яні кельї замінили на муровані.

За влади Габсбургської монархії 1785 року монастир був ліквідований, костел передано греко-католицькій громаді міста і переіменовано в церкву святого Миколая. У 1893 році встановлено новий іконостас, виконаний перемишльськими малярами. На початку XX століття церкву розписав львівський маляр Михайло Боярський, на фронтоні розмістили мозаїчне зображення святого Миколая.

Протягом нетривалого часу після Другої світової війни храм знову став польським костелом, але після виселення поляків був закритий, приміщення почали використовувати як склад.

У 1991 році споруду повернули греко-католицькій громаді міста та відреставрували. Зараз вона належить парафії Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця УГКЦ.

Дерев'яна церква Святої Параскеви П'ятниці у Белзі на Львівщині – пам'ятка архітектури національного значення. Можливо, це найдавніша вціліла архітектурна споруда міста. Розташована на старому цвинтарі, що у Люблінському передмісті.

Інформація про дату будівництва церкви є суперечливою. За деякими даними, вона походить ще з XV століття. Податковий реєстр 1515 року однозначно свідчить про існування П'ятницької церкви у Белзі, але не відомо, чи саме про цю будівлю йдеться. В документах Української греко-католицької церкви першої половини XX століття згадується, що первісно церква була збудована в селі Прусинів і на теперішнє місце перенесена у XVIII столітті.

Згідно з офіційними даними Державного історико-культурного заповідника у місті Белзі, нинішня церква Параскеви П'ятниці постала між 1762-1766 роками. Зведена на замовлення пароха, отця Данило Зборовський із соснових брусів на дубових підвалинах. Наприкінці ХVІІІ століття церква була перетворена на поховальну каплицю на міському цвинтарі.

Будівля багато разів перебудовувалась. За часів СРСР стояла пусткою. Лише у 1977 році було здійснено реставрацію, хоча, на жаль, змінено її первісний вигляд. Бабинець було розібрано, чим церкву перетворили на дводільну капличного типу.