Пам'ятки Корюківського району

Зоопарк міста Мена – єдиний в Україні, що розташований у невеличкому містечку.

Заснований в 1977 році місцевим любителем природи Геннадієм Полосьмаком. Колишній сержант міліції організував у своєму будинку зоокуточок, який згодом переріс до приватного зоосаду, а потім і до зоопарку загальнодержавного значення.

Сьогодні Менський зоопарк займає площу майже 9 гектарів. Тут мешкають 560 тварин понад 120 видів. Найбільший інтерес відвідувачів викликають примати (мавпочки Василь та Ніна), тигр, лев, бурі ведмеді, бізони, антилопи Німогау, верблюд, крокодили, пітони.

Корюківський історичний музей складається з 5 експозиційних відділів, які розповідають про життя людей на цих землях у різні історичні періоди.

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів: нумізматика, кам'яні знаряддя праці періоду пізнього неоліту, бивень мамонта, предмети побуту та старовини, особисті речі та матеріали видатних людей, фотодокументи.

Зокрема, представлено фрагмент української хати Корюківщини кінця XIX – початку XX століття. Це трикімнатне помешкання (робоча, побутова та обрядова частини), в якому виставлені різні речі, якими на той час користувалися в побуті.

Камківський краєзнавчий музей "Українська світлиця" відкрився у селі Камка 2021 року з ініціативи місцевого краєзнавця.

Експозиція у вигляді сільської світлиці, облаштована в приміщенні колишнього старостату, знайомить відвідувачів із давнім побутом місцевих жителів.

Представлені старовинні столи, лавки, рушники, вишиванки, глиняний посуд, речі домашнього вжитку, картини, старовинний одяг.

Сосницький краєзнавчий музей розташований у будинку лікаря Щербакова (1869-1870 роки), який пізніше належав князю Волконському, потім лікарю Петру Ольденборгеру.

Музей у ньому заснував у 1920 році юрист та історик Юрій Виноградський. Він відкрив на Чернігівщині 50 неолітичних стоянок та 9 городищ. Основою експозиції стала археологічна колекція Виноградського.

Наразі фонди музею налічують 10 тисяч експонатів. Серед унікальних експонатів – шийні гривні, бивень мамонта із насічками, кілька старовинних документів.

Також представлені деякі речі колишніх власників сосницької садиби, дворян Полторацьких, які володіли Сосницею у XVIII-XIX століттях.

Музею надано ім'я Юрія Виноградського.

Літературно-меморіальний музей Олександра Довженка відкрито на батьківщині кінорежисера в Сосниці.

Він народився в 1894 році в багатодітній сільській родині на хуторі В'юнище в межах нинішнього селища міського типу Сосниця. Звідси вирушив навчатися до Глухівського вчительського інституту, потім до Житомира та передреволюційного Києва.

Його складна біографія включала службу у військах УНР, утримання в більшовицькому концтаборі, вступ до Компартії, польський полон, роботу у Наркоматі закордонних справ тощо.

Всесвітню славу засновника української національної школи кінематографії Довженко завоював після виходу на екрани його визначних картин "Звенигора" та "Земля", остання з яких тепер значиться у списках найкращих кінофільмів усіх часів та народів.

Створення музею режисера в Сосниці почалося в 1957 році, після його смерті. Збереглася батьківська хата Довженка, в якій відтворено атмосферу, що оточувала його в юності. В літературній експозиції представлено збірки його оповідань та кіноповістей.

На дворі садиби встановлено ефектний, експресивний пам'ятник Довженку (1974 рік, скульптор Анатолій Фуженко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

Музейний комплекс "Лісоград" у лісах на півночі Чернігівщини присвячений місцевому партизанському руху в роки Другої світової війни.

В 1942-1943 роках у Єлінських лісах діяли чернігівські партизанські загони Миколи Попудренка та Олексія Федорова. Поблизу села Єліно існувало ціле партизанське містечко із землянок, яке називали "Лісоградом". Звідси партизани виходили на бойові операції зі знищення ворожих гарнізонів та здійснення диверсій на залізницях.

У 2010 році ентузіасти відтворили партизанський табір, відреставрувавши 3 землянки та побудувавши ще 2. Також відтворено партизанську піч, розчищено партизанську криницю та окопи.

Експонати в землянках дозволяють відчути дух партизанщини, побачити, у яких важких побутових умовах людям доводилося жити та захищати свою землю.

Дерев'яний палац поміщиків Долинських у селі Пекарів на Чернігівщині зведений у 1834 році в стилі класицизму. Це рідкісний зразок дерев'яного садибного будівництва Лівобережжя України, що зберігся з XIX століття.

Полковий осавул Григорій Карпович Долинський отримав село Пекарів від гетьмана Кирила Розумовського у 1762 році. Його онук Григорій Григорович Долинський на місці дідової садиби збудував новий палац. Останньою його мешканкою була поміщиця Софія Долинська.

Двоповерховий садибний будинок виконано у стилі раннього класицизму з елеметами бароко. Головний та парковий фасади оформлені чотирьохколонними портиками тосканського ордеру. Стіни прикрашені різьбою по дереву. На другий поверх ведуть гвинтові сходи.

За радянських часів у маєтку Долинських розміщувалася школа, завдяки чому будівля збереглася до наших днів. З 2001 року палац стоїть пусткою. Активісти планують реставрацію.

Свято-Вознесенська церква у Корюківці заснована в 1882 році.

Перший храм був дерев'яним. У 1904 році на його місці було відбудовано нову Свято-Вознесенську церкву з червоної цегли.

Дерев'яна Свято-Покровська церква - єдиний храм Сосниці, що зберігся.

Спочатку побудована в 1724 році на місці стародавнього храму. Повністю перебудована в 1847 році.

Виконана в традиційних формах козацького храму. Виглядає архаїчно завдяки незвичайному нахилу стін. В інтер'єрах збереглися розписи олією на біблійні сюжети.

За радянських часів храм був закритий, у будівлі розміщувалась автошкола, потім склад. У 1989 році богослужіння було відновлено.

Свято-Покровська церква збудована у селі Жукля коштом генерал-майора Миколи Комстадіуса.

Вважається дуже цінною архітектурною пам'яткою, оскільки храмів такого типу в Україні більше немає.

Церква закладена у 1911 році на місці згорілого дерев'яного храму. За легендою, господар села пообіцяв мешканцям спорудити храм, який не горить. Для цього він виписав архітектора та будівельників з Петербурга.

Покровська церква виконана у неоруському стилі. Поєднує у собі елементи архітектури північних регіонів Стародавньої Русі з українськими композиційними прийомами. Інтер'єр храму прикрашають оригінальні розписи. Іконостас не зберігся донині.

Сновський історичний музей відкрито в 1939 році як меморіальний музей Миколи Щорса в будинку, в якому провів дитячі та юнацькі роки майбутній червоний комдив, чий образ героїзований у радянській літературі та кіно.

Щорс народився в 1895 році на хуторі Коржівка на Чернігівщині (нині місто Сновськ) в родині залізничного слюсаря. Нині експозиція домашньої обстановки та особистих речей родини Щорса, що розміщена в їхньому дерев'яному будинку 1894 року побудови, є меморіальним відділом Сновського історичного музею і презентує побут сім'ї залізничника кінця ХІХ століття.

В 1961 році в окремій будівлі було відкрито історичний відділ музею з краєзнавчою експозицією від давніх часів до новітньої історії. В експозиції представлено предмети, що розповідають про перші поселення людини на території краю, народні промисли і ремесла, етнографічні особливості місцевості. Окрасою експозиції є колекція рушників Сновського району та зразки регіонального костюму.

У музеї також експонуються археологічні знахідки: предмети праці, залишки прадавніх тварин, керамічних та скляних виробів, козацьких люльок, залізничних виробів, виготовлених на середньовічних руднях, історико-побутові речі кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці у Волосківцях збудована у 1765 році поряд із стародавнім замчищем.

Форми характерні для української архітектури бароко. Храм хрестоподібний у плані, на перетині чотирьох високих бічних зрубів-рукавів поставлено восьмигранну верхівку. Сіни рукавів мають виразний нахил до центру споруди. Таким чином майстри посилювали перспективу та створювали ілюзію вищої будівлі.

Із західного боку храм поєднується із триярусною дерев'яною дзвіницею, прибудованою у середині ХІХ століття.

Успенська церква у Волосківцях є пам'яткою архітектури національного значення.