Пам'ятки Вижницького району

Дерев'яна церква Іоанна Сучавського в Миговому збудована в 1905 році на місці старого храму, заснованого в 1873 році (там, де був вівтар старої церкви, встановлено хрест).

Новий храм побудований у формі хреста із трьома куполами. Залишався чинним навіть за радянських часів. На стіні іконостасу перелічені фундатори храму.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Галицівці вважається найстарішою пам'яткою дерев'яної архітектури Буковинських Карпат.

Вона побудована народними умільцями в 1630 році без жодного цвяха. Церква має непропорційно довгастий бабинець, грановану вівтарну частину та восьмигранний неф, над яким височіє восьмигранний пірамідальний верх. Скатний дах з високим виносом і купол церкви вкриті алюмінієвою бляхою, стіни горизонтально оббиті деревом.

Не менш цікавою є дзвіниця, яка була збудована у XVIII соріччі. Вона помітно виділяється серед більшості буковинських дзвіниць завдяки восьмигранній формі та своєму незвичайному силуету, який більше нагадує сторожову вежу або навіть космічну ракету.

Дерев'яна церква Святого Василя побудована в Підзахаричах в 1866 році в типовому гуцульському стилі.

Верхня частина покрита оцинкованим залізом.

Знаходиться на цвинтарі, розташованому на піднесенні, звідки відкривається мальовнича панорама долини Черемоша.

Дерев'яна церква Святого Димитрія Солунського розташована на західній околиці Вижниці, у присілку Рівня.

Дмитрівська церква збудована у 1883 році. Нагадує більш ранні дерев'яні храми Гуцульщини, що зустрічаються на Івано-Франківщині, але відрізняється від них відсутністю опасання (критої галереї) та значним виносом бічних прибудов нефа.

Дмитрівська церква – видатна пам'ятка дерев'яної гуцульської архітектури місцевого значення.

Дерев'яна церква святого Іоанна Сучавського розташована на невисокому пагорбі в центрі Виженки. Збудована в 1792 році і освячена на честь найшанованішого на Буковині святого.

За легендою, в давнину тут стояла каплиця, присвячена перемозі буковинців над ордами хана Батия. Тризрубний храм перехідного типу від "хатного" до "купольного" визнано шедевром буковинської школи дерев'яної архітектури та охороняється державою як пам'ятка архітектури національного значення.

У ХІХ-ХХ століттях церква Іоанна Сучавського піддавалася перебудовам: прибудовано невеликі приміщення до апсиди та бабинця, піднято дах. Під час останньої реставрації гонтовий дах було замінено на металевий, внаслідок чого храм частково втратив автентичний вигляд.

Дерев'яна церква Святої Параскеви в Усть-Путилі збудована в 1881 році.

Належить до поширеного в Буковинських Карпатах типу тричасткового, триголового храму. У пам'ятці втілилися всі характерні риси цього типу: грановані у плані неф і апсида та прямокутний бабинець; широко розставлені, майже однакові по висоті шатрові куполи з яскраво вираженим перехопленням у основи, обшиті гонтом, з ухилом усередину, підперезані неглибоким опосанням стіни. Заломи верхів в інтер'єрі сприяють висотному розкриттю простору. Цілісний масивний об'єм зрубів перетворюється на куполи глав, повторюючи обриси оточуючих долину гір.

Дзвіниця розташована на захід від церкви, вертикально обшита тесом, восьмерик на четверику, з шатровим завершенням.