Пам'ятки Золотоніського району

Васютинський дендрологічний парк заснований у 1977 році учителем біології місцевої школи Іваном Сиволапом, якого попросили облаштувати пустир позаду новозбудованої контори місцевого радгоспу. Серйозно взявшись до справи, біолог створив цілий дендропарк місцевого значення.

Нині на території 4,5 гектари росте близько 300 видів дерев та чагарників. Серед них реліктова рослина гінкго (найдавніший вид на планеті, що зберігся), верболиста груша, деревоподібний півонія, японська айва, магонія, метасеквоя китайська та інші.

Доступ вільний.

Драбівський краєзнавчий музей було засновано в 1967 році. Розташовується в історичній будівлі, побудованій в другій половині ХІХ століття, в центрі селища Драбів. В 1970 році отримав статус "Народного музею". 

Музейний фонд налічує понад три тисячі експонатів, які ілюструють історію краю від давніх часів і до нині. Окрема експозиція присвячена видатному українському художнику, яскравому представнику бойчукізму Іванові Падалці, який народився на Драбівщині і був репресований радянською владою у 1937 році.

Золотоніський краєзнавчий музей імені Михайла Пономаренка заснований у 1960 році.

Кілька разів міняв приміщення, з 2018 року розташовується в будівлі колишньої насіннєвої інспекції в центрі міста Золотоноша.

Фонди музею налічують понад 8000 експонатів. Зокрема, представлене Євангеліє та інші церковні стародруки XVIII-XIX століть. В історичному відділі можна побачити козацькі люльки і гарматні ядра, предмети побуту, а також експонати, пов’язані з життям і діяльністю Тараса Шевченка, Михайла Максимовича, Григорія Сковороди, Івана Котляревського.

Документи і фотоматеріали розповідають про Голодомор 1932–1933 років і події Другої світової війни на Черкащині.

Діє біографічний куточок засновника закладу, краєзнавця Михайла Пономаренка.

Приватний історико-етнографічний музей-заповідник "Козацькі землі України" заснував в селі Вереміївка у 2006 році мистецтвознавець, історик, художник Володимир Недяк на кошти Шевченківської премії, яку він отримав за книгу "Україна – козацька держава".

На даний момент практично закінчено "Козацький хутір полковника Тараса Бульби": діючі млини, стайні, кошари, хлів для волів, колодязь, комори, льох. Завершується будівництво "Гетьманської кам'яниці".

У музейній експозиції представлено велику етнографічну колекцію. Виставлено кілька автентичних половецьких (скіфських) баб.

Родзинка скансену – тварини. Вівці, корови, кози, кролики, коні, воли та буйвол пасуться на спеціально засіяній ділянці степу. З тваринами можна пограти, а на конях – покататися.

Згодом планується ресторан, готель та інша інфраструктура для відпочинку та розваг.

Краєзнавчий музей історії Гельмязівщини імені Павла Германа розташований в центрі села поряд з будівлею сільскої ради.

Основна експозиція присвячені історії краю та його мешканців. Велика етнографічна колекція знайомить відвідувачів з особливостями селянського побуту кінця ХІХ століття. В музей проводяться майстер-класи народних ремесел.

Музейний фонд загалом налічує понад чотири тисячі експонатів.

Літературний музей Григорія Сковороди в селі Коврай створений у 1972 році.

Український поет, філософ, літератор та музикант Григорій Сковорода в 1753-1759 роках жив у ковраївському маєтку та працював вихователем у родині Степана Томари. Сковорода вчив старшого сина Томари різним наукам, а вільний час віддавав літературній творчості.

В Ковраях ним було написано чимало віршів, які згодом увійшли до знаменитого циклу "Сад божественних пісень", в тому числі найвідоміший з них - "Всякому місту вдача і права...".

На місці садиби Томари зберігся льох.

Музей знаходиться на території загальноосвітньої школи. В 2012 році проведено реконструкцію, значно розширено музейну експозицію. Поряд із пам'ятником Григорію Сковороді розбитий парк.

Літературно-меморіальний музей Михайла Старицького відкрито в 1980 році у його рідному селі Кліщинці.

Видатний український письменник та театральний діяч Михайло Старицький народився тут у 1840 році, став згодом одним із засновників професійного українського театру.

Колекція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів, у тому числі фотодокументи, особисті речі Михайла Старицького, меблі родини Старицьких тощо.

Миколаївська церква у Скориківці збудована коштом парафіян майстрами із села Вереміївка Черкаської області.

Творчий підхід до архітектури помітний у різьбленні по дереву, яким прикрашені дах, карнизи та інші деталі.

Протягом 1934-1941 років церква Святого Миколая була закрита радянською владою. Служби було відновлено з 1941 по 1962 роки. До 1990 роки будівля використовувалася як склад.

Миколаївська церква відкрита для парафіян з 1991 року. Відреставрована в 1994 році.

Музей історії села Красенівка носить ім'я видатного спортсмена Івана Піддубного, який народився тут у 1871 році.

Всесвітньо відомий борець Іван Піддубний присвятив спорту 40 років життя, виступав у багатьох країнах та став шестиразовим чемпіоном світу з греко-римської боротьби.

В 1990 році односельці встановили пам'ятник своєму знаменитому земляку, а в 1991 році відкрили Музей історії села імені Івана Піддубного. Поряд із історією села тут розкривається історія роду Піддубних за 250 років. Зокрема, представлено велике панно (300 сантиметрів на 150 сантиметрів) "Піддубного роду - немає переводу".

Щорічно наприкінці серпня біля музею відбувається Всеукраїнське свято богатирської сили на призи Івана Піддубного.

Піщанський народний краєзнавчий музей було відкрито в 1979 році на базі матеріалів історичного гуртка, який виник  при Піщанській середній школі в 1961 році після знайдення знаменитого Піщанського скарбу. Перші роки працював нга громадських засадах. В 1982 році отримав статус "Народного музею".

Експозиція музею представлена в чотирьох залах:  історичної, бойової, вічної і трудової слави. В історичній залі зібрані пам’ятки різних історичних епох. Тут є експонати кам’яного і бронзового віків, скіфського і давньоруського часу, можна побачити знайдені на території села наконечники стріл, уламки холодної і вогнепальної козацької зброї, люльки. Багата збірка речей кінця ХІХ – початку ХХ століття.

У залі бойової слави зібрано багато фронтових реліквій і фотографій місцевих учасників Другої світової війни, їх спогади. Фотографії загиблих жителів села зібрані в залі вічної слави.

Про життя села Піщане у повоєнні роки розповідають експонати зали Трудової слави. 

Загалом музейні фонди налічують понад 2,5 тисячі експонатів. Найбільш цінними експонатами музею є солдатський пістоль середини ХІХ століття та різьблена шафа для посуду з маєтку дворянина Костюковського (початок ХХ століття) .

Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир заснований на початку XVII сторіччя, до 1790 року був чоловічим.

Згідно з переказами, на Красній гірці під Золотоношею оселився в давнину чернець-самітник із Константинополя. Дізнавшись про це, господар землі козак Іван Шебет-Слюжка подарував її ченцю для заснування святої обителі. Перші споруди були дерев'яними.

Кам'яний Спасо-Преображенський собор збудований у 1767-1771 роках за проєктом українського архітектор Івана Григоровича-Барського. Також зберігся Покровський храм (1859 рік), інші споруди.

В 1922 році обитель була закрита, всі святині передано до музею міста Черкаси. Відновлена в 1941 році.

Головною святинею Свято-Покровського Красногірського монастиря вважається ікона Божої Матері, названа Дубенською, оскільки з'явилася на дубі.

Свято-Троїцька церква у Драбівцях збудована у XVIII сторіччі.

Церква невелика однокупольна. Вирізняється нехарактерним для цієї місцевості покриттям із лемеша, яке нагадує гонтове покриття західноукраїнських дерев'яних храмів. Здається, ніби ця церква була перенесена до Центральної України із Західної, але цього насправді не було, хоча зв'язок із Західною Україною є: останню реконструкцію виконував колектив Львівської реставраційної майстерні.

Свято-Троїцька церква в Гельмязові зведена у 1840 році коштом Успенської церкви (не збереглася) зі значним вкладом багатого місцевого козака Федора Савенка.

Храм побудований у стилі пізнього класицизму. Збереглися фрагменти фресок.

Нині є пам'яткою архітектури національного значення.

Величний Свято-Успенський собор на честь Успіння Божої Матері збудували в Золотоноші на початку XX століття, але історія його починається з дерев'яної церкви, спорудженої ще в XVIII сторіччі.

Через сто років храм згорів, і на його місці в 1845 році збудували кам'яну соборну церкву, але й вона згоріла через 60 років. Новий собор став однією з найбільших храмових споруд центральної України.

В 1937 році Успенський собор було закрито, з нього зняли бані.

Зараз - знову діючий храм православної церкви.

Церква Святих апостолів Петра і Павла в Мойсівці була дворовим храмом поміщиків Волховських.

Зведена в 1808 році у романтичному стилі.

Діяла аж до 1960-х років. Після закриття почала руйнуватися.

Петропавлівська церква у Мойсівці є пам'яткою архітектури національного значення. Завдяки включенню до Державної програми "Золота підкова Черкащини" розпочалася реставрація будівлі.

На церковному обійсті знаходиться могила Раковича.