Пам'ятки Черкаської області

Надзвичайно мальовничий Буцький каньйон на Черкащині утворений високими скелястими берегами річки Гірський Тикіч.

Річка прорізала собі русло у гранітних відкладах, вік яких близько 2 мільярдів років. Каньйон вузький (місцями 20-40 метрів), глибокий (до 20 метрів), звивистий і довгий (близько 1 кілометра). Починається від штучного двометрового перекату колишньої греблі ГЕС, який називають водоспадом Вир.

Кам'яними напливами берегів, між якими річка біжить по порогах, можна милуватися в центрі села Буки, з мосту через Гірський Тикич.

Збереглися руїни водяного млина ХІХ століття та гідроелектростанції 1929 року.

Нижче за течією знаходиться сам Вир - глибоке місце русла річки, висвердлене вирами. Далі можна знайти найцікавіше місце, де високі гострі скелі дуже мальовничо нависають прямо над водою, створюючи абсолютно нехарактерний для центральної України краєвид, схожий на фіорд.

Вздовж усього Буцького каньйону є зручні майданчики для пікніків (у теплі вихідні буває багато народу).

Державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" об'єднує 68 об’єктів історико-культурної спадщини в центральній частині міста Умань.

Адміністрація і виставковий зал розташовуються в приміщеннях Василіанського монастиря - найдавнішої будівлі міста. Монастир збудував воєвода Київський Францішек Салезій Потоцький у 1764-1784 роках для греко-католицького монастиря з василіанським училищем, яке стало колискою поетів "української школи" у польській літературі.

Після ліквідації Польської держави 1832 року та конфіскації маєтків власника Умані графа Потоцького василіанську школу було закрито, будівлі монастиря використовувалися для адміністративних цілей. За радянських часів тут перебувала військова частина.

З 2006 року в колишньому монастирському комплексі розміщується адміністрація Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" з виставковими залами, в яких проводяться тимчасові виставки.

У підземних приміщеннях організовано туристичний маршрут "Таємничі підземелля Василіанського монастиря".

Також в заповіднику можна замовити міські екскурсії "Вулицями старої Умані", "Умань в роки Другої світової війни", "Умань і хасиди".

Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів" створений у 1994 році на місці однойменного старовинного козацького села.

Розташований на мальовничому півострові, утвореному крутим вигином Дніпра навпроти Переяслава. Тут виявлено скіфські та ранньослов'янські поселення. У князівські часи на цьому місці стояло літописне давньоруське місто Заруб.

У 1147 році згадується Трахтемирівський монастир, збудований на місці зруйнованого татарами Зарубського монастиря. У 1576 році при монастирі було створено госпіталь для старих і немічних козаків. Через два роки польський король Стефан Баторій, заснувавши реєстрове козацьке військо, заповів козакам Трахтемирів.

Було збудовано Трахтемирівську фортецю, яка стала неформальною козацькою столицею – тут обирали гетьманів, приймали послів, зберігали припаси. Також вона неодноразово була форпостом народних повстань. У 1665 році під час придушення одного з повстань місто та монастир було зруйновано.

На околиці села Трахтемирів зберігся козацький цвинтар, на місці монастиря в урочищі Церковщина встановлено хрест, залишки фортеці не знайдено.

Нині більша частина території належить приватному Аграрно-екологічному об'єднанню "Трахтемирів", яке використовує заповідні землі як елітні мисливські угіддя. У мальовничому місці, поруч із колишнім піонерським табором, збудовано великий мисливський будинок у замковому стилі (згорів у 2015 році). Неподалік від нього росте дерево у формі тризуба, поруч із яким встановлено пам'ятний знак.

У селі збереглося кілька будинків, в одному з яких постійно мешкає родина пустельника на прізвисько "Скіф".

Знаменитий парк "Софіївка" в Умані - шедевр садово-паркового мистецтва світового рівня, зразок пейзажної композиції води, землі, архітектурних споруд та скульптур.

Закладений у 1796 році графом Станіславом-Феліксом Потоцьким та подарований на день народження своїй дружині, красуні-гречанці Софії в 1802 році.

Парк у романтичному стилі з використанням сюжетів римської та грецької міфології побудував бельгійський військовий інженер Людвіг Метцель. На той час "Софіївка" включала Великий водоспад із залізним містком, Амстердамський шлюз, вирубаний у скелі, грот Лева (або Громовий), Грот Венери з водоспадом, басейн Рибки, Верхній та Нижній ставки, підземну річку. Стикс та інших. Потім з'явилися: вхідні ворота (1850-1852 роки); павільйон флори (1842-1844 роки); рожевий павільйон на острові Любові (1850-1852 роки) у стилі ренесансу; Китайська альтанка (1841 рік).

Оригінали паркової скульптури з парку "Софіївка" виставлені в готелі-музеї біля центрального (старого) входу. Навпроти автовокзалу розташований новий вхід та магазин, який торгує саджанцями.

У вихідні буває великий наплив народу.

Садиба Наришкіних-Шувалових у Тальному була закладена ще в 1725 році графом Францішком Салезієм Потоцьким, проте найбільшого розквіту досягла за Петра Шувалова.

Саме він звів тут межі XIX-XX століть двоповерховий палац у формі французьких мисливських замків епохи Ренесансу серед розбитого ним англійського парку. Графський герб із єдинорогом прикрашає головний фасад будівлі.

Шувалов був одружений з Софією Наришкіною, донькою графа Льва Наришкіна, який, у свою чергу, отримав маєток як приданий від своєї дружини Ольги Потоцької, донька знаменитої Софії Потоцької, на честь якої було збудовано уманський парк "Софіївка". Біля палацу збереглися надгробки з могил Софії, Петра та Павла Шувалових.

За радянських часів у палаці розміщувався музей хліборобства, оскільки на території міста було знайдено велике поселення трипільської культури, яку вважають найдавнішою хліборобською культурою у світі.

Зараз у палаці триває тривала реставрація, планується створення музею трипільської культури. Про відвідування потрібно домовлятися з охороною.

Історичний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на території палацу Станіслава Понятовського у Корсуні-Шевченківському, працює на правах науково-дослідного відділу заповідника.

Понад 2000 експонатів у шести залах розкривають історію Корсунщини в контексті історії всієї України від найдавніших часів до сьогодення. Представлені фрагменти трипільської кераміки, речі з кіммерійського й скіфських поховань, слов’янські прикраси, польська гармата, обладунки й озброєння поляків, українців і московських стрільців.

Також експонуються речі з палацу Станіслава Понятовського.

Наочне уявлення про ключові історичні події краю дають діорами "Антикріпосницьке повстання 1855 року на Корсунщині" та "Корсунська битва 1648 року".

Окремі розділи експозиції розповідають про колективізацію і Голодомор, про участь корсунців у Першій і Другій світових війнах, Українській революції 1917-1921 років і в російсько-українській війні.

Палацово-парковий комплекс у Корсуні, на островах посеред річки Рось, заснував у 1782 році князь Станіслав Понятовський як власну літню резиденцію.

Палац Понятовського було збудовано в 1787-1789 роках на основі старої польської фортеці князів Вишневецьких, що у свою чергу створювалася на городищі давньоруського Корсуня. Проєкт палацу в стилі неоготики розробили архітектори Жан-Анрі Мюнц та Ян Ліндсей.

Новий власник палацу князь Павло Лопухін в середині ХІХ століття значно змінив його архітектуру, надавши йому рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму. Останніми власниками корсунської садиби були князі Лопухіни-Демидови.

Після радянсько-української війни садиба дивом збереглася, донині дожила майже без змін. Відомий силует палацу Понятовського створюють кілеподібні кокошники, над якими височіють вежі-бельведери. Поруч знаходиться великий триповерховий флігель (1782-1783 роки), який поєднувався з палацом Ордерною галереєю. В'їзна брама в формі французької оборонної архітектури зведена в середині XIX століття (у підвалах працює кафе). Збереглися інші садибні будівлі: службовий корпус, "швейцарський будинок", православна каплиця.

Більшу частину острова Коцюбинського зараз займає розкішний ландшафтний парк (площа 100 гектарів, 80 видів дерев та чагарників) із містками, альтанками, скульптурами та романтичним гротом. Особливо він гарний навесні, під час цвітіння бузку.

В радянський час в приміщенні палацу Понятовського розмістили експозицію музею історії Корсунь-Шевченківської битви. На майданчику перед палацом експонувалася виставка військової техніки. В квітні 2022 року на засіданні науково-методичної ради Корсунь-Шевченківського заповідника було ухвалено рішення про демонтаж експозиції музею історії Корсунь-Шевченківської битви і зміни його назви на "Мілітарний музей" зі створенням нової експозиції в палаці Понятовського.

В новій експозиції будуть представлені роботи митців різних часів і різних напрямків, стилів, технік. Це, зокрема, роботи невідомих нам італійських скульпторів ХVІІІ століття (свого часу вони прикрашали палац), італійського гравера Доменіко Кунего, українського художника Івана Сошенка,  італійського скульптора Луїджі Йоріні, угорського художника Сигізмунда Бубікса, літографія з роботи польського художника українського походження Юліуша Коссака, роботи місцевого художника Геронтія Бондаренка й українських митців ХХ-ХХІ століття Миколи Прокопенка, Бориса Федоренка, Сергія Шишка, Андрія Чебикіна, Сергія Дуплія, Оксани Тимків.

В експозиції можна буде побачити проєкти палацу й палацового ансамблю, оригінали яких зберігаються в Кабінеті малюнків Бібліотеки Варшавського університету; світлини інтер’єрів палацу кінця ХІХ – початку ХХ століття; копії малюнків і літографій ХVІІІ і ХІХ століття, зокрема, Жана-Анрі Мюнца, польського художника Наполеона Орди, Ванічека, французьких літографів Франсуа-Жозефа Дюпресуара і Євгенія Гюго, польського художника Адольфа Козарського.

В окремій залі експонуватимуться вироби порцеляни й кераміки з колекції громадянки Канади Олени Берикул-Криворучко, що презентують 20 країн світу. Найбільше виробів з Англії, Японії, Китаю, Італії, Німеччини, США, Франції. Окремий зал також буде відведений сакральному мистецтву, де серед інших ікон буде представлена ікона іконописця Григорія Стеценка, батька композитора Кирила Стеценка, та ікони, відреставровані художницею, іконописцем Оксаною Тимків.

В експозицію будуть введені музейні предмети побуту, що характеризують епоху ХVІІІ – ХІХ століття.

Оновлену експозицію "Палацу Понятовського" планують відкрити в травні 2023 року (за умови скасування воєнного стану в Україні).

Експозиція мілітарного музею буде створена в 11 залах третього поверху флігеля палацу. У першій залі мілітарного музею розкриватимуться дві теми: "Перша світова війна в українському вимірі", "Збройна боротьба під час Української революції 1917–1921 років і визвольних змагань 1920–1930-х років за утворення та збереження незалежної української держави".  Наступні чотири зали експозиції будуть присвячені історії Другої світової війни в українському вимірі. Значна увага буде приділена висвітленню національного руху опору. Частина шостого залу буде присвячена подіям Революції Гідності. В наступних експозиційних залах будуть репрезентовані події російсько-української війни. Остання зала експозиції – Пантеон Слави корсунців, котрі загинули на російсько-українській війні, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та європейське майбутнє України.

Археологічний музей Чигирина розташований у відреставрованому одноповерховому будинку кінця ХІХ - початку ХХ століття.

В експозиції представлені предмети матеріальних культур, що існували на території Середнього Подніпров'я. Зокрема, скіфська зброя та обладунки, знайдені на території скіфських городищ у Холодному Яру. В чотирьох експозиційних залах зберігається понад 600 унікальних експонатів.

На подвір'ї встановлено пам'ятник Леніну, знятий з постаменту біля підніжжя Замкової гори в Чигирині.

Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини створено в 2016 році на основі археологічної колекції черкаського історика Михайла Сиволапа, в якій кілька десятків тисяч знахідок усіх епох та культур з території Середнього Подніпров'я, починаючи з палеоліту та закінчуючи козацькими часами, а також предметами ХVІІІ-ХХ століть.

Представлені як викопні артефакти, так і предмети традиційної української культури, які ще не встигли побувати в землі.

Планується нумізматична боністична експозиція.

Археологічний музей Середньої Наддніпрянщини в Черкасах тимчасово розміщується в одному із приміщень кінотеатру "Україна". В майбутньому музею буде надано окреме приміщення в одному із історичних особняків Черкас.

Найбільший у Європі буддистський храм "Білий Лотос" заснований у Черкасах в 1988 році, збудований у 1990-х роках послідовниками школи кунг-фу "Ша-Фут-Фань".

Його прообразом є буддистський храм у Лаосі. Архітектурний проєкт храмового комплексу започаткував голова черкаського товариства буддизму Володимир Скубаєв. За легендою, при закладці фундаменту знайшли стародавній камінь, на якому зображений Будда в масці воїна. На вході в келії встановлено дві постаті воїнів, привезені до Черкас із Тибету. В ритуальній залі підлога застелена килимами, стіни прикрашені деревом та оксамитом.

Послідовники буддизму вивчають тут тайський бокс та кунг-фу.

По неділях у "Білому Лотосі" проводяться екскурсії, чайні церемонії. Можлива організація весільної церемонії.

Будинок дяка, в якому навчався грамоти Тарас Шевченко.

Єдине будівля на території села Шевченкове, що збереглася в оригіналі з тарасових часів.

Будинок збудований у 1782 році, відреставрований у 1999 році. Поміщений у скляний павільйон.

Дерев'яний одноповерховий будиночок лікаря збудовано за проєктом знаменитого київського архітектора Владислава Городецького, який часто гостював у Мошнах у садибі поміщиків Балашових, а також виконував для них різноманітні архітектурні замовлення.

В один із приїздів Балашови попросили архітектора спроєктувати для села комплекс будівель земської лікарні.

У первісному вигляді зберігся лише один корпус, декорований у "земському" стилі яскравим різьбленням.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Музей історії села Вільшана розташований у приміщенні Будинку культури.

Експозиція музею розповідає про історію села та відомих особистостей, чий життєвий шлях пов'язаний з Вільшаною - це і Максим Кривонос, і Тарас Шевченко, і брати Клички, дід яких - Родіон Кличко - родом з Вільшани.

В музеї широко представлені предмети побуту давніх часів: рублі і качалки, жлукто і бодня, макітри і копистки, миски на миснику, різьблене ярмо і батіг, перші праски і калькулятори.

Не менш цікавими є фотознімки Вільшани кінця ХІХ століття, портрети жителів Вільшани у колоритних українських строях.

Військово-патріотичний центр-музей в Шампанії створено в 2011 році братами Олегом та Русланом Бойками за участі Української спілки ветеранів Афганістану.

На території підприємства "Шампаньтранс" можна ознайомитися з діючою військовою технікою радянських часів: різні модифікації БТР, БРДМ, БМП; ракетовоз БАЗ 6944 та тягач АТС-59; вантажівки ЗІЛ 157 та ЗІЛ-131; армійські всюдиходи, мотоцикли та інше.

Також представлено різноманітну стрілецьку зброю (кулемети MG-34, "Максим", КПВТ, ПТК; пістолети-кулемети "Томпсон", МР-38, ППШ, ППС, автомати АК-47 та їх модифікації, гвинтівки, пістолети тощо) та військова форма різних часів.

Екскурсії проводяться у парку техніки та на складі зброї. Є можливість переодягтися у військову уніформу різних армій та періодів (для фото зі зброєю), а також постріляти зі стрілецької зброї. Працює прокат військової техніки.