Пам'ятки Харківського району

Перша Свято-Миколаївська церква в селищі Жихор (тепер це околиця Харкова) була побудована в 1747 році коштом полковника Андрія Щербініна.

Церква була дерев'яною і незабаром згоріла. Нинішній кам'яний храм Миколи Чудотворця з одним престолом почали будувати в 1890 році коштом парафіян. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Після революції храм кілька разів закривали та відкривали.

Нині церву повністю відреставровано. Всередині надзвичайно красиво розписані стіни. Храм діє, при ньому знову відкрито церковно-парафіяльну школу.

Церква Стрітення Озерянської ікони Божої Матері була закладена в 1892 році на колишній міській околиці Харкова. З 1874 року на цьому місці знаходилася каплиця, в якій служили молебень під час хресних ходів з Озерянською іконою Божої Матері (Одигітрії).

Новий величний Свято-Озерянський храм за проєктом Володимира Нємкіна був виконаний з червоної неоштукатуреної цегли в еклектичних формах візантійсько-руського стилю. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими із давньоруської культової архітектури. Струнка чотириярусна дзвіниця висотою близько 40 метрів з'єднана із західним притвором.

В 1938 році храм було закрито, єпископську кафедру перенесено до Казанської церкви на Лисій горі. Богослужіння в Озерянській церкві у Харкові відновилися з 1942 року.

Храм в ім'я святого князя Олександра Невського в Харкові було збудовано в 1830 році при Харківській психіатричній лікарні, більш відомій як Сабурова дача.

Маленька церква не вміщала всіх парафіян і в 1904 році з державної скарбниці було виділено 20 тисяч рублів на будівництво нового храму. Проєкт виконав архітектор Михайло Ловцов, який сам і керував будівництвом. У 1907 році. будівництво, оздоблення та розпис храму було завершено. Ікони одноярусного різьбленого іконостасу були написані на цинку. Олександро-Невський храм був багато оздоблений ліпниною, через що важався одним із найвитонченіших у місті.

В 1920 році храм був закритий і використовувався під різні служби (клуб, лікарняний архів, агітпункт та інше). Знову відкритий в 1990 році, нині повністю відновлений.

Церква на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона (на Пісках) закладена в 1882 році.

Будівництво під керівництвом архітектора Федора Данилова велося швидко - вже в 1883 році були готові стіни, дах та дзвіниця. Перші богослужіння розпочалися в 1885 році. Храм виконано в русько-візантійському стилі.

В 1897-1818 роках його реконструював відомий архітектор Михайло Ловцов, автор Благовіщенського собору та Дмитрівської церкви. Він прикрасив фасад декоративними деталями, що надали церкві святкового вигляду.

В 1930 році храм було закрито, демонтовано вежу з куполом, декоративні вежі. З бані дзвіниці вирвали хрест. Храм повернений віруючим у 1989 році. Відновлювальні роботи завершено в 1999 році.

Свято-Покровський монастир у Харкові - найдавніша споруда, що збереглася в місті. В XVII сторіччі монастир входив до системи укріплень Харківської фортеці. Дзвіниця Покровського собору (1689 рік) має вигляд оборонної вежі.

В'їзна брама прикрашена іконою Нерукотворного Спасу. На території знаходиться Озерянська церква (1896 рік), архієрейський будинок, будинок настоятеля та корпус келій із трапезною. В 1726 році тут було засновано Харківський колегіум, у якому викладав філософ Григорій Сковорода (встановлений пам'ятник), працював письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.

До 2000-річчя християнства встановлено фігуру Ісуса Христа.

Високий і стрункий Свято-Успенський собор у стилі українського бароко споруджено в центрі Університетської гірки на місці старого храму 1688 року.

Дзвіниця з курантами, побудована архітекторами Євгеном Васильєвим та Андрієм Тоном, є найвищою будівлею в місті (89 метрів).Завдяки розташуванню вікон, храм має вигляд палацу.

За радянських часів храм був закритий, а в 1986 році в ньому відкрився Будинок органної та камерної музики. Після відкриття в 2016 році у Харкові нового філармонічного комплексу, Успенський собор повністю перейшов у власність єпархії.

В 2022 році під час російського вторгнення в Україну собор постраждав від обстрілу російських військ. Снарядом, що влучив в будівлю Успенського собору, були вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення.

Джерело у лісі на захід від Бабаїв названо ім'ям поета та філософа Григорія Сковороди, який неодноразово бував у Бабаях.

За легендою, гуляючи лісом, знаменитий український філософ встромив у землю палицю, і з-під неї забив холодний ключ.

Вода в джерелі має своєрідний тонізуючий смак.

Нині Сковородинівська криниця має статус гідрологічної пам'ятки природи.

Нижче за течією струмка знаходиться мальовниче Чорне озеро, на поверхні якого ростуть різнокольорові лілії. Прямо біля води є невеликий затишний ресторан.

Римо-католицький кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії збудований в Харкові в 1887-1892 роках за проєктом Харківського міського інженера Болеслава Михайловського.

Костел базилікального типу має високу готичну дзвіницю зі шпилем та круглим вікном-розеткою на другому ярусі. Орган, виготовлений в Баварії, встановлений у 1901 році. При храмі діяла богадільня, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа, цвинтарна каплиця.

В 1940 році костел був закритий за рішенням міської влади. Перша повоєнна меса була відслужена на сходах храму тільки в 1991 році. До 2000 року було завершено реставрацію та відновлення інтер'єрів. Нині собор чинний.

Харківський стадіон "Металіст" - домашня арена однойменного футбольного клубу. Відкритий після реконструкції у 2009 році до чемпіонату Євро-2012. Вміщує понад 35 тисяч глядачів.

Історія стадіону почалася в 1925 році, коли керівництво міста Харків, яке тоді мало статус столиці, вирішило використати пустир поруч із центром міста під стадіон, і через рік він уже був відкритий як головна спортивна арена України.

В 1950 році стадіон довелося відновлювати після Другої світової війни. Серйозній реконструкції він не піддавався аж до 2009 року. Зараз стадіон "Металіст" у Харкові є одним із найсучасніших в Україні та має один із найкращих газонів. За характерні металеві опори, що нагадують павукові лапки, його прозвали "Павуком".

Проводяться екскурсії, в ході яких можна відвідати чашу стадіону, приміщення для футболістів, офіційних представників команд та ЗМІ, відвідати дитячу футбольну академію ФК "Металіст", придбати сувеніри в магазині футбольної атрибутики. Екскурсії проводяться за заявками для груп не менше 10 осіб. Тривалість екскурсії - 60 хвилин.

Церкву на честь Трьох Святителів - Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоуста споруджено в 1915 році з ініціативи голови Міського купецького товариства, купця першої гільдії Григорія Гольдберга, який мав братів Василя та Івана (ймовірно, з цим пов'язаний вибір назви храму).

Проєкт церкви в формах московського п'ятиголов'я з наметовою дзвіницею розробив авторитетний харківський зодчий, професор Технологічного інституту Михайло Ловцов, взявши за основу об'ємно-планувальне та конструктивне рішення церкви на Петербурзькому подвір'ї Києво-Печерської лаври. Закладка церкви відбулася в 1906 році, будівництво велося 9 років.

Особливу цінність становлять високохудожні інтер'єри. Розпис виконав петербурзький художник Олексій Сокол. Оригінальний іконостас був виготовлений в Італії за кресленнями Володимира Покровського.

Після 1917 року Трьохсвятительська церква була перетворена на склад, але вже в 1925 році її знову відкрили.

Фентезі-парк просто неба відкрито в Харкові 2021 року.

Парк світлових скульптур розташований у сквері біля Харківського муніципального культурного центру, колишнього будинку культури "Металіст".

На паркових алеях та газонах встановлені художні інсталяції та фігури фантастичних героїв. У вечірній час фігури підсвічуються та оживають за допомогою проекційних технологій. У парку встановлено сцену, облаштовано великий дитячий майданчик, реконструйовано фонтан, прокладено пішохідні доріжки, впорядковано зони відпочинку з лавками.

Передбачається, що на території креативного простору Харківського фентезі-парку свої творчі ідеї зможуть втілювати молоді скульптори, дизайнери, художники світу, архітектори, музиканти та артисти.

Особняк родини харківського архітектора Олексія Бекетова з 1934 року займає Центр науки, культури і мистецтва "Харківський Будинок вчених".

Академіка архітектури Олексія Бекетова вважають корифеєм серед архітекторів Харкова. В творчості він тяжів до класичного зодчеству, хоча працював переважно у стилі модерн. Більш ніж за півстоліття роботи він збудував у Харкові близько 40 будівель, які багато в чому визначили нинішній архітектурний вигляд міста.

Його власний будинок у колишньому Мироносицькому провулку відрізняється особливою витонченістю. На фризі під фронтоном висічено дату початку будівництва - 1897 рік. В еклектичній архітектурі будівлі застосовані форми античної Греції епохи еллінізму. Праворуч від входу на другому поверсі раніше була лоджія, антаблемент якої підтримували три каріатиди. Над вікнами першого поверху розміщено багатофігурні горельєфні вставки. Другий поверх обрамлений колонадою іонічного ордера.

Парадна зала прикрашена ліпниною та живописним плафоном на стелі роботи художника Миколи Уварова. Трапезна кімната розписана у стилі давньоруських теремів художником Михайлом Пестриковим. Робочий кабінет Бекетова оброблений різьбленим дубом.

Об'єднує приміщення центральні дерев'яні сходи з різьбленими дубовими поручнями, які освітлюються великим вітражним вікном.

Харківський зоопарк - найстаріший в Україні. Датою заснування Харківського зоологічного саду прийнято вважати 1896 рік, коли на площі 2 гектари, орендованій біля Університетського саду, було організовано виставку свійських тварин та птахів. Пізніше експозиція поповнювалася дикими тваринами, яких доставляли до Харкова мешканці навколишніх сіл.

У 1906 році закінчилося спорудження та обладнання головного корпусу акваріума. В 1911 році Південно-Російське Товариство акліматизації вирішило влаштувати у Харкові зоосад, який став третім за рахунком в Російській імперії. Коштом Товариства було збудовано зимові приміщення та літні вольєри, закуповувалися дикі тварини та птиці, частина яких прибула із заповідника Асканія-Нова.

Під час радянсько-української війни на початку ХХ століття зоосад був розорений. В 1921 році його почали відновлювати, і за рік столичний (на той час) Харківський зоопарк був знову відкритий для відвідувачів. У 1928 році з Німеччини прибув цілий ешелон із тваринами, серед яких були лев, леопард, лама, кенгуру, мангусти, мавпи, папуги, білощокі казарки та багато інших. Із Закавказзя доставили лебедів, пеліканів та ще близько ста видів водоплавного птаха. В яру побудували ставок площею 2400 квадратних метрів для гусей, лебедів, фламінго та іншої водоплавної живності. В 1930-х роках побудували "гірську вольєру" зі штучними гірками, де в умовах, найбільш наближених до природних, жили тури, джейрани, муфлони. Було збудовано слонівник, мавпник, пташник, загони для копитних.

Під час Другої світової війни більшість тварин загинули, зоопарк відновлювався практично на порожньому місці. Було збудовано новий акваріум, зимові капітальні приміщення для великих тварин, басейни для риб та водоплавних птахів, заново висаджено десятки тисяч дерев та чагарників. За часів реформ виникли проблеми з фінансуванням та харчуванням тварин, та їх кількість дещо зменшилася.

Зараз це одне з найулюбленіших місць дозвілля харків'ян - дорослих та дітей.

Харківський історичний музей носить ім'я українського фольклориста, етнографа і літературознавця та громадського діяча Миколи Сумцова.

Саме за його ініціативою у Харкові в 1920 році був створений Музей Слобідської України імені Григорія Сковороди, з якого почалася історія нинішнього музею.

За радянських часів музей розташовувався в приміщеннях Свято-Покровського монастиря, але в 2003 році остаточно переїхав у будівлю колишнього ломбарду, побудовану в 1908-1912 роках за проєктом архітектора Бориса Корнієнка. Під час реконструкції 2021 року до нього добудували скляний павільйон.

Зараз фондова колекція Харківського історичного музею імені Сумцова нараховує більше 330 тисяч предметів. У чотирьох відділах зібрано археологічні знахідки з розкопок поселень бронзової доби, комплект речей давньоруського періоду з Донецького городища ХІ-ХІІ століть, нумізматичні колекції, етнографічні збори, колекції зброї, прапорів тощо. Зокрема, представлено єдиний в Україні гетьманський прапор XVII століття, що належав Іванові Мазепі та ще двом українським гетьманам. Ще одним із ключових експонатів є діорама "Харківська фортеця", що демонструє вигляд міста у ХVII столітті.

На відкритому майданчику представлена військова техніка, зокрема британський важкий танк Mark V часів Першої світової війни та радянський Т-34-85 часів Другої світової війни. На честь закладу отримала назву розташована поблизу станція метро "Історичний музей".

Харківський літературний музей відкрито в 1988 році в старовинному особняку початку ХХ сторіччя.

Ядро колекції складають експонати 1910-1930-х років з архівів Івана Дніпровського, Марії Пилинської, Андрія Чернишова (книги з автографами, листування письменників, фотографії, особисті речі), оригінальний живопис харківських художників-авангардистів (колекція Ніни Косарєвої), копії та оригінали документів, що були передані МВС України (кримінальна справа Хоткевича, паспорт Леся Курбаса тощо), меморіальні експонати "Вапліте" та інші.

Окрім виставок, екскурсій та інтерактивних програм, Літмузей пропонує заходи у вечірні години: презентації, культурні дискусії, зустрічі з художниками, майстер-класи.