Пам'ятки Канева

Канівська ГЕС – молодша гідроелектростанція Дніпровського каскаду, є його другим ступенем.

Гребля ГЕС утворює Канівське водосховище площею 675 квадратних кілометрів. У ході створення водоймища багато жителів суміжних селищ було примусово переселено, деякі селища затоплено.

Станція введена в експлуатацію в 1972 році, повної потужності досягла через 4 роки (444 МВт). Також планувалося створення гідроакумулюючої станції, але роботи було припинено в 1992 році.

До складу споруд гідровузла входять: будівля ГЕС, комплекс судноплавних та шлюзових споруд, земляні греблі та захисні споруди правого берега та інші. Зверху прокладено мостові переходи автомобільної та залізниці.

З греблі видно опори зруйнованого під час Другої світової війни залізничного мосту через Дніпро.

Рішення про створення історичного музею в Каневі було прийнято в 1963 році, проте реально він був відкритий лише через 28 років. Знаходиться у старовинному будинку в центрі міста.

Перша експозиція була присвячена трипільській культурі, наступна - історії Канівщини від палеоліту до Давньоруської держави.

Також відкрито постійну виставку "Старожитності Канева" з етнографічним матеріалом XIX століття, кілька тематичних виставок.

Канівський природний заповідник створений у 1923 році для охорони еталонних та унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізноманіття лісів на придніпровських пагорбах та островах у районі Канева.

Флора заповідника налічує 990 видів судинних рослин (20% флори України), з них 5 видів занесено до Європейського червоного списку, 29 – до Червоної книги України.

На території заповідника зустрічаються 26 видів тварин занесених до Європейського червоного списку, 83 – до Червоної книги України.

Центральна садиба Канівського природного заповідника розташована на території колишньої садиби академіка Миколи Біляшевського, який виявив на Княжій горі у Каневі городище літописного Родня, племінного центру ранніх слов'ян.

У старовинному меморіальному будиночку Біляшевського відкрито музей природи Канівщини.

Майстерня-галерея "Творча скарбничка" представляє роботи канівської художниці Галини Морозової, співзасновниці однойменної творчої спілки, а також інших майстрів з Канева.

Художниця-самоучка Галина Морозова працює у різних стилях: реалізм, імпресіонізм, абстракціонізм, декоративне мистецтво. Своєю роботою-талісманом вона вважає картину "Птах щастя".

Перший народний музей Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі "Тарасова світлиця" виник задовго до створення Шевченківського національного заповідника.

Ще у 1884 році, одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, біля неї побудували хату. В одній її половині жив перший доглядач могили Іван Ядловський, відкрився перший народний музей поета з книгою відгуків.

Хата була розібрана у 1930-х роках, під час спорудження меморіалу на Тарасовій горі, але відновлена у 1991 році. В музейній експозиції представлені копія портрету Шевченка, подарованого музею художником Іллєю Рєпіним, копія рушника, вишитого для музею Лесею Українкою, ікона із зображенням Шевченка в образі святого.

В другій половині відновлено кімнату охоронця Шевченкової могили з оригінальним самоваром Івана Ядловського на столі.

Макет бронепоїзда в натуральну величину встановлено в Каневі до 35-річчя Перемоги.

Увічнює подвиг екіпажу бронепоїзда БП 56 військ НКВС з охорони залізниць, що діяло в 1941 році в районі канівської переправи. Прикривав відхід частин Червоної армії через залізничний міст, який пізніше був зруйнований і не відновлювався (опори видно з греблі ГЕС). Бронепоїзд №56 мав два бронемайданчики з чотирма 76-мм гарматами та шістнадцятьма станковими кулеметами, бронепаровоз та дві платформи прикриття, на одній з яких були встановлені протитанкова гармата та зенітний кулемет. Екіпаж становив понад 100 осіб. Макет створено на базі паровоза серії "Ов" та двох вагонів, обшитих листовим залізом.

В 2012 році музей бойової техніки просто неба було реконструйовано й оновлено експозицію. 

Музей народного декоративного мистецтва розташований у Каневі в двоповерховому будинку колишньої василіанської школи, заснованої в 1781 році уніатським священиком Боніфатієм Фізикевичем коштом графа Станіслава Понятовського, який тоді володів містом.

Училище було закрито в 1838 році. Надалі будинок також використовувався за призначенням як школа. Другий поверх був надбудований за радянських часів.

У 1990 році до цього приміщення переїхав Музей народного декоративного мистецтва, що розміщувався до того в сусідній будівлі Успенського собору.

Музей налічує понад 5 тисяч експонатів: колекція скла XIII-XVI століть, вироби з дерева, картини. Є колекція зразків традиційного українського одягу та предметів народного побуту трьох центральних областей - Черкаської, Київської та Полтавської. Зокрема представлені примітивістські роботи народної художниці України Марії Примаченко, унікальна вишивка художниці Світлани Устименко та інші.

Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка в Каневі відкрився в 1939 році. До того на Тарасовій горі діяв народний музей поета "Тарасова світлиця", відкритий наприкінці XIX століття в колишньому будинку наглядача шевченкової могили Івана Ядловського.

Новий музей будувався протягом 1935-1937 років за проєктом видатного архітектора Василя Кричевського, якого вважають засновником українського архітектурного модерну. Згідно з початковим задумом, лаконічна зовні класицистична будівля мала бути прикрашена українськими орнаментами в техніці майоліки. Цей задум так і не був реалізований, але внутрішнє оздоблення вражало народним колоритом: яскравий вітраж у глибині вестибюлю, кесони з кольоровими розетками на стелі, орнаментальні розписи на стінах.

Після реконструкції 2003-2010 років будівля набула сучасного мінімалістичного вигляду з елементами конструктивізму.

На сьогодні музейна колекція нараховує понад 20 тисяч предметів. В основній експозиції представлені окремі меморіальні речі Тараса Шевченка (різьблена шкатулка, веретено, псалтир), оригінали деяких його малюнків та офортів, рідкісні видання творів поета, художні твори на шевченківську тематику тощо.

В окремій залі виставлена посмертна гіпсова маска Кобзаря в оточенні текстів із "Заповіту" різними мовами світу. Інтерактивна мапа "Останній шлях Тараса Шевченка Україною" демонструє маршрут, яким труну з прахом Кобзаря везли з Петербурга до Канева.

Експозиція оснащена мультимедійними інформаційними кіосками, відвідувачам доступні різноманітні аудіовізуальні програми.

Успенський (Геогіївський) собор збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем. Тип за архітектурою близький до київських церков - Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

З року заснування Георгіївської (Успенської) церкви прийнято вести офіційний літопис Канева, хоча місто існувало і раніше. Класичний зразок візантійської архітектури.

В 1185 році біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. В 1587 році тут було поховано страченого у Львові козацького ватажка Івана Подкову. Зруйнований турками в XVII столітті храм було відновлено в 1805 році, а у 1861 році звідси вирушила на Чернечу гору похоронна процесія із привезеним із Санкт-Петербурга прахом поета Тараса Шевченка.

Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

У сусідньому будинку колишньої василіанської школи зараз знаходиться Музей народного декоративного мистецтва, який раніше займав приміщення храму.

Поруч встановлено пам'ятник преподобному Макарію Каневському, який у XVII столітті був настоятелем Канівського монастиря та загинув під час турецької навали.

Дерев'яна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори в Каневі відновлена в 2014 році до 200-річчя від дня народження Тараса  Шевченка.

Покровська церква існувала на цьому місці в XVII-XVIII століттях. Була духовним центром Канівського Свято-Покровського православного монастиря, який дав назву урочищу та Чернечій горі. Монастир був знищений поляками в 1776 році, проте греко-католики зберегли храм і перенесли його до зруйнованого на той час Успенського собору. Там його замалював видатний французький художник Жан-Анрі Мюнц. Малюнок Мюнца став основою проєкту реконструкції Покровської церкви. ЇЇ також називають Тарасовою церквою.

Перед храмом розташований козацький меморіал.

Чернеча гора в Каневі – одна з найвищих Канівських гір (244 метри) на високому правому березі Дніпра, місце поховання українського поета-пророка Тараса Шевченка.

За народними переказами, в XI-XII століттях на схилах Чернечої гори в урочищі Монастирок існував печерний Канівський монастир, де усамітнювалися монахи (ченці), звідки походить назва гори.

За козацьких часів тут розташовувався Покровський монастир, відомий з 1702 року.

Саме на Чернечій горі планував придбати ділянку землі для власної садиби поет Тарас Шевченко незадовго до своєї смерті в 1961 році, пригледівши ці місця під час останнього візиту в Україну. Тут він і був перепохований на вимогу громадськості, згідно із заповітом. З тих пір Чернечу гору називають Тарасовою горою.

Зараз це меморіальний парк, центральним елементом якого є пам'ятник Тарасу Шевченку, споруджений над його могилою в 1939 році. Цей бронзовий монумент роботи скульптора Матвія Манізера вважається найвищим пам'ятником Шевченку в Україні - 17 метрів. Біля пам'ятника облаштовано оглядовий майданчик, з якого відкривається широка панорама Дніпра.

Від причалу та автостоянки біля підніжжя Чернечої гори на її вершину ведуть гранітні сходи, що нараховують 392 сходинки, з майданчиками для відпочинку та фонтаном "Лілея" (1977 рік, архітектор Анатолій Мошенський).

Ландшафтний парк на Чернечій горі площею 45 гектарів є складовою Шевченківського національного заповідника "Тарасова гора".

Тарасова гора у Каневі - національна святиня українського народу, місце поклоніння пам'яті видатного поета-пророка Тараса Шевченка. Могилу поета та навколишні природні ландшафти охороняє Шевченківський національний заповідник, заснований 1925 року.

Заповідник розташовується на Чернечій горі над Дніпром, що на південно-східній околиці Канева. За переказами, свою первісну назву гора отримала ще в ХІ-XII століттях, коли на ній існував печерний Канівський монастир. Пізніше тут був заснований козацький Покровський монастир.

У середині XIX століття, відвідавши ці місця, Тарас Шевченко захотів придбати тут ділянку для будівництва садиби, проте його планам не судилося здійснитися. Після смерті в Санкт-Петербурзі, Шевченка спочатку було поховано на Смоленському цвинтарі, проте, на вимогу громадськості, 10 травня 1861 року труну з прахом поета було доставлено до Канева.

Згідно із заповітом, його поховали на високій дніпровській кручі, яку відтоді називають Тарасовою горою. На могилі був насипаний курган та встановлений монументальний чавунний пам'ятник-хрест. У 1939 році на могилі споруджено найбільший в Україні пам'ятник Шевченкові. Від підніжжя гори до пам'ятника ведуть сходи в 342 сходинки з фонтаном "Лілія".

Перший народний музей поета "Тарасова світлиця" відкрився наприкінці XIX століття в колишньому будинку наглядача шевченкової могили Івана Ядловського. Після спорудження нового музейного комплексу "Тарасову світлицю" відновили у первісному вигляді на іншому місці, поблизу могили Ядловського.

Поруч з шевченковою могилою у 1939 році відкрився літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка, збудований за проєктом видатного архітектора Василя Кричевського, якого вважають засновником українського архітектурного модерну. Після тривалої реставрації у 2003–2010 роках музей має осучаснену інтерактивну експозицію, в якій представлені меморіальні речі та офорти Шевченка, рідкісні видання його творів, художні твори на шевченківську тематику тощо.

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в урочищі Монастирок на схилі Тарасової гори відтворено історичну козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. До ювілею також оновлено павільйон пасажирського причалу "Тарасова гора", куди іноді прибувають теплоходи з Києва. На причалі працює кафе, поруч ведеться торгівля сувенірами. Біля підніжжя сходів на Тарасову гору розташовується основна автостоянка заповідника для туристичних автобусів. Легковою автівкою можна піднятися і безпосередньо на гору, де також облаштовано невеличкий паркінг. 

До складу Шевченківського національного заповідника також входять Канівський історичний музей, Канівський музей народного декоративного мистецтва та музей "Літературна Канівщина", які розташовані в центрі міста.

Біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори у Каневі у 2007 році з'явилася алея з 19 скульптур, присвячена персонажам творів Тараса Шевченка.

Понад місяць над їх створенням з брил пісковика та вапняку працювали скульптори з різних куточків України. Спочатку пам'ятники планували збудувати від Успенського собору до Чернечої гори – маршрутом останнього шляху Кобзаря. Проте скульптури зібрали разом, де біля підніжжя Тарасової гори вони утворюють своєрідний парк скульптур під назвою "Шевченкова алея".