Пам'ятки Чернігівської області

Бахмацький історичний музей імені Миколи Гнатовича Яременка пропонує ознайомитися з історією одного з найдавніших слов'янських міст.

Експозиція музею охоплює всі епохи: Стародавню Русь, Визвольну війну, гетьманство Івана Мазепи, будівництво Курсько-Київської залізниці.

"Блакитними озерами" під Олешнею на Чернігівщині називають затоплені піщані кар'єри (в Олешні добувають високоякісний кварцовий пісок).

Вважається, що кристально чиста вода чотирьох озер, розташованих серед соснового лісу, має певні цілющі властивості. Площа найбільшого озера становить 25 гектарів, глибина - близько 20 метрів. Вода в озерах має яскраво блакитний і навіть лазурний колір, оскільки їхнє дно покривають поклади особливого кварцового піску.

Ці мальовничі місця є популярною рекреаційною зоною з чистим повітрям та зручними пляжами. Відпочити на "Блакитних озерах" до Олешні щорічно приїжджають понад 250 тисяч туристів. Але і такої кількості місця на берегах озер не завжди буває достатньо за великої кількості охочих вдихнути на повні груди чисте повітря соснового лісу і насолодитися відпочинком біля кришталево прозорої, блакитної води. Також ці місця приваблюють рибалок та мисливців.

Бобровицький історико-краєзнавчий музей розташований у самому центрі міста Бобровиця.

Заснований у 1986 році коштом лікаря Михайла Замчинського. Основу експозиції склала колекція експонатів, зібраних місцевими школярами із гуртка юних слідопитів.

У 6 експозиційних залах музею представлений старовинний посуд, кераміка, предмети з металу, бронзи та міді, старовинні ікони, рушники, народний одяг та предмети побуту.

Також представлені документи про життя та діяльність декабристів Волконських та Поджіо, які поховані неподалік Бобровиці.

Борзнянський народний історико-краєзнавчий музей було відкрито в 1962 році. Статус "Народного музею" отримав в 1968 році. Розташовується поруч з Борзнянським ліцеєм.

Музейні фонди налічують понад 1700 експонатів, серед яких дві унікальні україномовні збірки Любові Яновської, грамофон, колекція з 70 рушників датованих початком ХХ століття.

Нещодавно відкрилася стіна пам'яті "Пам’ятаємо. Не забудемо. Не пробачимо" як символ вдячності та поваги землякам, загиблим у боротьбі за незалежність та суверенітет України.

Земська школа в Лемешах збудована на честь Наталії Розумовської (Розумихи) - матері гетьмана Лівобережної України.

Саме на цьому місці розташовувався батьківський будинок знаменитих братів Розумовських - Олексія та Кирила. Кошти на будівництво виділив їхній нащадок Каміл Розумовський.

Будівля земської школи одноповерхова, з 2-х колонним ґанком. Вперше на території України при будівництві використовувалися залізобетонні технології (колони та профілі віконних рам). Автором проєкту був Іван Якубович.

Будівля земської школи в Лемешах є яскравим прикладом архітектури українського народного стилю початку XX століття.

Від початку 2010-х будівля стоїть зачиненою і покинутою.

Будинок Леоніда Кучми в Чайкиному збудований у 2000-2003 роках на тому місці, де раніше стояла дерев'яна батьківська хата другого президента України.

Кучма народився в 1938 році у місцевому лісництві біля сусіднього села Узруй, де служив лісником його батько Данило, а в Чайкиному провів дитинство та юність.

Нинішній цегляний будинок сучасної архітектури має площу близько 600 квадратних метрів. Візуально з вулиці здається, що в будинку Кучми лише 2 поверхи, проте насправді він чотирирівневий. Велика зала на четвертому поверсі використовується як загальнодоступна дитяча бібліотека. Інші кімнати житлові. Леонід Кучма зупиняється тут, коли відвідує малу батьківщину.

Поруч побудовані сучасні дитячий садок та школа. Архітектура нагадує споруди знаменитої Ковалівки на Київщині, вотчини політиків та бізнесменів Засух, яким належить і чайкинське сільгосппідприємство ЗАТ імені Тараса Шевченка.

Будинок нотаріуса Олександра Попова збудований в місті Семенівка у 1912 році в стилі класицизму. Це найкрасивіша дореволюційна будівля міста.

За радянських часів тут розміщувалося відділення міліції та поліклініка. Нині це будинок творчості дітей та юнацтва.

Двоповерховий будинок полкової канцелярії розташований в Козельці в парку за собором Різдва Богородиці.

Споруджений майже одночасно із собором тими ж архітекторами - Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим. На той час у Козельці знаходилася Козелецька сотня Київського полку, тут же розташовувалась і полкова канцелярія - штаб полку.

Надалі будівля виконувала функції козелецького магістрату. Нині - центральна бібліотека Козельця.

Житловий будинок у стилі модерн з елементами неоготики, стилізований під романтичний замок, збудував у Прилуках статський радник Володимир Шкуратов - просвітитель, нащадок старовинного козацького роду часів Богдана Хмельницького.

Планування будівлі вільне, асиметричне. Різні за висотою об'єми створюють контрастну композицію, центром якої є гранована вежа. Центральним елементом внутрішнього планування є сходи, навколо яких розташовуються кімнати.

За радянських часів у будівлі розміщувалася школа № 4. Наразі будинок Шкуратова в аварійному стані. Планується реставрація.

Комунальний заклад "Варвинський історико-краєзнавчий музей" засновано у 1990 році.

Нині фонди музею налічують понад 1000 експонатів. Експозиція у семи залах розповідає про історію селища від першої літописної згадки про Варву в 1079 році до сучасності.

Експонуються матеріали про видатного українського філолога-славіста, історика, фольклориста Осипа Бодянського, який народився у Варві та був добре знайомий із Тарасом Шевченком.

Експозиція "Забуттю не підлягає", присвячена Голодомору 1932-1933 років, продовжує поповнюватися спогадами очевидців.

Музей регулярно проводить виставки робіт народних умільців Варвинщини.

Військово-історичний музей у Чернігові є відділом Чернігівського історичного музею.

Його експозиції присвячені участі чернігівців у Другій світовій війні, у партизанських загонах, розповідають про долю в'язнів таборів, про оборону Чернігівщини в 1941 році та її звільнення восени 1943 року.

Також експозиція розкриває внесок чернігівців у ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС та про її наслідки. На подвір'ї музею є невелика виставка військової техніки.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році Військово-історичний музей у Чернігові зазнав значних пошкоджень від обстрілів.

Вознесенська церква побудована в Коропі в 1764 році коштом козацького отамана Петра Юркевича, який командував артилерійським підрозділом, що розташовувався в місті, - Генеральною арматою.

Храм має вежоподібну форму з восьмигранним барабаном. Усередині Вознесенської церкви збереглися зразки станкового олійного живопису кінця XVIII століття.

Воскресенська церква в Батурині - родинна усипальниця останнього гетьмана України Кирила Розумовського.

Храм у стилі класицизму споруджений коштом Разумовського в 1803 році одночасно з гетьманським палацом. Названий так само, як називалася дерев'яна церква, що знаходилася до 1708 року на території Батуринської фортеці.

В 1805 році над могилою гетьмана його син Олексій Розумовський встановив мармуровий надгробок у формі піраміди роботи скульптора Івана Матроса. Під барельєфом із зображенням покійного було викарбувано епітафію та фамільний герб Розумовського з девізом: "Славу примножувати справами".

Воскресенська церква відреставрована та освячена в 2009 році.

Воскресенська церква в Седневі - родинна усипальниця козацького-старшинського роду Лизогубів.

Церква збудована в 1690 році Яковом Лизогубом у стилі бароко. За структурою Воскресенська церква нагадує українські дерев'яні зрубні церкви. Перебудована в 1796-1814 роках. Тоді ж була прибудована двоярусна надбрамна дзвіниця.

Протягом століть тут ховали представників роду Лизогубів. У радянські часи підземелля-склепи були розорені, останки, що муміфікувалися, використовувалися для антирелігійної пропаганди, проте пізніше одна мумія, яка дивом збереглася в Києво-Печерській лаврі, була повернута в Седнів і поміщена в склеп.

В 1980-х роках проведено реставрацію. Нині Воскресенська церква в Седневі діє.

Поруч знаходиться могила місцевого "неканонізованого святого" Гриця Золотюсенького, з яким пов'язано безліч легенд про пророцтва та зцілення.

Воскресенська церква розташована у самому центрі Ічні.

Будівництво церкви коштом парафіян почалося в 1806 році і через 4 роки відбулося освячення. Храм хрестоподібний, подовжений (60 метрів), із широким середнім куполом. Усередині – позолочений одноярусний іконостас роботи майстра Кулагіна. Стіни та купол прикрашені фресками.

У 1844 році побудовано двоярусну дзвіницю, на якій знаходився дзвін вагою 4272 кілограми, відлитий у Ніжині.

Наразі Воскресенський храм належить УПЦ московського патріархату.