Пам'ятки Львівської області

Криївка-музей УПА на Золочівщині створена у 2021 році в урочищі Желяско на південний захід від села Вороняки, на території Національного природного парку "Північне Поділля". Розташована на місці загибелі та поховання сотника УПА Богдана Захарківа.

Музей являє собою реконструкцію типової повстанської криївки, якими користувалися бійці УПА у середині XX століття, переховючись від карателів НКВС. В криївці відтворено обстановку, в якій жили повстанці: меблі, предмети побуту, елементи зброї та військового спорядження.

На могилі Богдана Захарківа встановлено пам'ятний хрест. Поруч встановлено кілька скульптурних композицій сакрального та парітріотичного характеру, облаштувано рекреаційну зону. Тут проходять урочистості з нагоди відзначення християнських та національних свят, в яких беруть участь мешканці села Вороняки та гості із сусідніх населених пунктів.

Печерений культовий комплекс племені білих хорватів у селі Дуброва є частиною Історико-культурного заповідника "Стільське городище". У VIII-X століттях це був один із центрів язичницьких культів столиці Білої Хорватії у Стільську.

Комплекс являє собою скелею вапняково-пісковикового походження з видовбаними у ній 21 рукотворною печерою. Усі внутрішні приміщення мають правильну форму, вузькі входи одночасно служать вікнами. У стінах окремих печер знаходяться заглиблені ніші квадратної або прямокутної форми. Імовірно, спочатку в печерах-келіях жили служителі язичницького культу, а з приходом християнства – ченці-скитники. У наші дні місцеві жителі перетворили келії на льохи, поставили двері, повісили замки та зберігають у них продукти.

Ліворуч від печерного комплексу розташований камінь "Диравець" або "Столовий камінь", що отримав ці назви, оскільки має великий наскрізний отвір, а його верхня поверхня рівна, як стіл. Також цей камінь-мегаліт називають Храмом Сонця. Імовірно, колись на ньому стояв ідол, а біля його підніжжя досі простежуються рештки жертовників, тож камінь явно мав культове призначення.

На скелі праворуч простежуються рештки іншого дохристиянського святилища.

Центральний курортний парк "Адамівка" в Трускавці був закладений ще у 1895 році. Названий на честь Адама Сапеги - одного з найактивніших ініціаторів реконструкції парку.

Розташований в долині потоку Воротище на площі близько 60 гектарів, в самому центрі курорту Трускавець. Центром курортної зони міста є Центральний бювет мінеральних вод. Від нього починаються паркові алеї, що ведуть через парк на пагорбах, де знаходяться ще 3 цілющі джерела, а також перший літній павільйон для прийому води. Бульвар Торосевича виступає його головною “жилою”.

Крім характерних для цієї місцевості рослин, у парку можна зустріти екзотичні види: веймутова сосна, катальпи, самшит, сріблястий клен, оцтове дерево та інші. Вважається, що англійського стилю парку надав садівник Юзеф Яблонський, який і засадив тут велику кількість як типових, так і екзотичних дерев.

Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену отців василіан Київської митрополії. Головною святинею є храм Святого Онуфрія, вівтарна частина якого збереглася з XIII сторіччя. Згодом храм неодноразово перебудовувався – у XVII столітті після пожежі його відбудували в стилі українського бароко, а під час реставрації 1860-1867 років він набув теперішнього вигляду. Збереглися фрески XV сторіччя.

У підземному склепі-некрополі спочивають молдавські князі Костянтин Бассараб та Штефан Петричейку, а також деякі православні та греко-католицькі ієрархи.

Оборонні стіни монастиря датовані XIII-XVIII сторіччями, а корпус чернечих келій – 1902-1909 роками. Архаїчний вигляд має квадратна вежа-дзвіниця.

В період між Першою та Другою світовими війнами у монастирі діяв Василіянський ліцей. З 1994 році обитель знову належить чернечому ордену василіан.

На території зростає 700-річний дуб Лева Даниловича, під яким, за переказами, любив відпочивати князь.

Літературний музей Леся Мартовича відкрито в 1974 році у селі Монастирок, де цей видатний український письменник і громадський діяч прожив останні роки життя.

Матеріали для експозиції збирали активісти Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Переважно це книги різних років та інші друковані матеріали. Львівський художник Володимир Патик подарував музею спеціально для нього написаний портрет Мартовича.

З 2008 року музей Мартовича в Монастирку не функціонує. Створена і працює ініціативна група з питань відновлення музею.

Літературно-меморіальний музей-садибу Івана Франка створено на батьківщині письменника в селі Нагуєвичі.

Тут він народився в 1856 році в родині коваля, провів дитинство, а потім неодноразово повертався до рідних місць. У своїх творах він яскраво описав дитячі спогади, коли дитиною проводив час у батьківській кузні.

Перша експозиція була відкрита в 1946 році в маленькому будиночку племінника письменника. Пізніше на місці садиби Франка за його описами та фотографіями було відтворено батьківський будинок із затишними кімнатами. В колоритному дворі - стайня, кузня, сарай з інструментами та пасіка.

Навпроти знаходиться будівля літературно-меморіального музею з експозицією перших видань творів письменника, поруч із яким розташована скульптурна група "Іван Франка та світова література".

На в'їзді до Нагуєвичів, а також у Франковому саду встановлено дерев'яні різьблені скульптури, що символізують ідеали, літературних героїв та близьких людей письменника.

Літературно-мистецький музей українських письменників Уляни Кравченко та Миколи Устияновича засновано 1991 року у їхньому рідному місті Миколаєві на Львівщині.

Експозиція розповідає про життя та творчість цих митців, знайомить зі світлинами сімейних архівів та з деякими особистими речами. Зокрема, представлена перша збірка поезій Уляни Кравченко "Prima Vera", інші її твори, автентичні предмети одягу, картини, погруддя Івана Франка та Уляни Кравченко.

Відвідувачі також можуть ознайомитися з життям та історіями інших славетних людей Миколаївщини – художників, артистів, композиторів, скульпторів, співаків.

Львівська дитяча залізниця розташована у Стрийському парку.

Відкрита в 1951 році на базі вузькоколійки, що зв'язувала з 1922 року станцію "Персенківка" зі станцією "Східні Торги".

Дорога довжиною 1,2 кілометри проходить зовнішнім периметром Стрийського парку в його південній частині. На маршруті між станціями "Паркова" та "Сонячна" курсують локомотиви ТУ2 і ТУ3, а також 4 вагони Pafawag, причому тепловоз ТУ3 вважається останнім локомотивом цієї серії.

Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького є одним із найбільших художніх музеїв України. Її фонди налічують понад 62 тисячі творів мистецтва різних епох.

Заснована вона в 1914 році як Львівська картинна галерея і відтоді розташовується в будинку 1874 року побудови, який належав видатному історику та колекціонеру Владиславу Лозинському.

Зараз в палаці Лозинського розміщується адміністрація Львівської національної галереї мистецтв та її відділ "Європейське мистецтво ХІХ-ХХІ століть". У 24 залах представлено близько 400 робіт французьких, австрійських, німецьких, польських, російських та українських майстрів.

Перлиною вважається єдиний в Україні твір Жоржа де ла Тура "У лихваря", одне з найдорожчих та найцінніших полотен світового значення на території країни. У світі збереглося лише 32 картини цього загадкового європейського майстра. Також представлено кілька портретів Артура Гроттгера, "Портрет доньки" Генриха Родаковського та інші.

Зали мистецтва Львова 1900-1930 років знайомлять з творами художників, які входили в об’єднань АНУМ, АRTES, "Нова генерація".

Філіями Львівської національної галереї мистецтв є:
- Палац Потоцьких (Львів);
- Музей модернізму (Львів);
- Олеський замок (Олесько);
- Підгорецький замок (Підгірці);
- Золочівський замок (Золочів);
- Жовківський замок (Жовква);
- Музей Івана Георгія Пінзеля (Львів);
- Каплиця Боїмів (Львів);
- Храм Івана Хрестителя (Музей найдавніших пам'яток) (Львів);
- Музей Теодозії Бриж (Львів);
- Музей-заповідник "Русалка Дністрова" (Львів);
- Музей-заповідник "П’ятничанська вежа" (П’ятничани);
- Музей-заповідник Маркіяна Шашкевича (Підлисся);
- Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри (Брюховичі);
- Музей-заповідник гетьмана України Івана Виговського (Руда);
- Музей Жидачівської землі (Жидачів);
- Музей староукраїнської книги (працює у фондовому режимі).

Львівська ратуша - домінанта площі Ринок, один із найвідоміших символів Львова. Головний вхід до будівлі стережуть два символічні леви, що тримають щити з гербом міста.

Першу дерев'яну будівлю ратуші було споруджено в 1381 році, згодом неодноразово перебудовувалася. У середньовіччі перед нею розташовувався стовп покарання (в 1564 році тут був страчений молдавський господар Томша, в 1578 році - ватажок козацького повстання Іван Підкова).

У нинішніх класичних формах будівлю ратуші відбудовано на початку ХІХ століття (архітектори Йозеф Маркль, Франц Трешер, Йосиф Вандрушка). З 1939 року тут розміщується Львівська міська рада.

Проводяться екскурсії будівлею з відвідуванням 65-метрової годинникової вежі. З оглядового майданчика на вежі ратуші (підйом 408 сходинок) відкривається одна з найкращих панорам Львова. Тут же можна ознайомитися з механізмом годинника, виконаного в 1852 році на фабриці Вільгельма Штіля під Віднем.

Останнім часом відновлено старовинну традицію - щодня опівдні з вежі ратуші виконується мелодія гімну міста. У вихідні дні трубач сурмить кожні дві години з 9 ранку до 9 вечора.

Львівська цитадель - комплекс фортифікаційних споруд австрійських часів, що дійшов до нас із XIX століття майже без змін.

Споруджена на узгір'ї на південно-західних підступах до Львова для контролю над містом та стрийською дорогою.

Фортифікаційні роботи тут розпочато поляками ще в 1635 році під керівництвом королівського інженера Фрідріха Ґетканта. В 1672 році під час облоги Львова укріплення використовували війська турецького султана Мухамеда IV. У 1852-1854 роках австрійська влада реконструювала і розширила фортецю, спорудивши корпус казарм, дві квадратні та чотири круглі вежі.

Комплекс не зіграв значної ролі під час світових воєн, завдяки чому чудово зберігся. У радянські часи на території був розбитий парк "Цитадель", приміщення використовувалися як склади. Зараз у будинках казарм розмістився банк. Одна з круглих веж перетворена на розкішний готель.

Будівля львівського Будинку вчених була побудована фірмою "Фельнер та Гельмер" у 1897-1898 роках за проєктом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера.

Цей творчий тандем також працював над готелем "Жорж" у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях.

Проєкт з будівництва був здійснений на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витриманий у стилі необароко.

З 1918 до 1939 рік тут розміщувалося Народне (аристократичне, графське, дворянське) казино (збори). З 1948 року тут розміщується Львівський Будинок вчених.

Відмінно збережені елементи інтер'єру - парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, витончений балкон - все це робить колишнє казино одним з найкрасивіших та найархітектурніших будинків Львова.

Саме тут знімали сцену з фільму "Д'Артаньян і три мушкетери", де Д'Артаньян піднімався сходами до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи.

Палац львівського патриція, багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта на площі Ринок – перлина житлової ренесансної архітектури Львова, пам'ятка архітектури національного значення.

Будинок зведений в 1580 році архітектором Петром Барбоном за участю його учня Павла Римлянина. Певний час перебував у власності королівської родини Собеських, отримавши другу назву "Королівська кам'яниця".

Саме у палаці Корнякта знаходиться відомий Італійський (Венеційський) дворик за зразком ренесансних італійських cortile, що оточує внутрішній периметр відкритими галереями під аркадами. В галереї представлена виставка скульптур, зокрема "Справедливість та Правосуддя" – ганебний стовп (прангер), який стояв на лобовому місці перед Львівською ратушею.

Зараз у приміщеннях палацу Корнякта розташовується адміністрація Львівського історичного музею,. Постійна експозиція відділу "Кам’яниця Корнякта" презентує історію будинку через долі його мешканців у контексті історії міста, краю, Європи.

"Королівськими палатами" традиційно називають чотири колишні парадні зали королівської резиденції, що знаходяться на другому поверсі будинку. У збережених палацових інтер’єрах початку ХІХ століття сьогодні експонуються твори малярства, скульптура, зразки салонних меблів, годинники, порцеляна, музичні інструменти, старовинні європейські ордени а також рідкісні меморіальні пам’ятки. Один із найпопулярніших експонатів – загадкове чорне крісло у вигляді крилатого дракона. Зазвичай, наприкінці екскурсії можна почути живе звучання музичної скриньки Symphonion.

В Італійському дворику працює кафе зі столиками просто неба та антикварна лавка.

Відділами Львівського історичного музею є:
- Музей–Арсенал;
- Музей іcторії Львова;
- Музей історії України;
- Палаццо Бандінеллі;
- Музей визвольної боротьби України;
- Музей історії науки і техніки;
- Музей "Літературний Львів";
- Музей Романа Шухевича;
- Музей Євгена Коновальця.

Комунальний заклад "Львівський музей історії релігії" з 1973 року працює в приміщенні Домініканського монастиря ХІV-XVIII століть у Львові.

Цей витвір австрійського архітектора Яна де Вітте і належить до найкращих зразків барокової архітектури міста.

Експозиція музею розповідає про історію світових і національних релігій та церковних організацій всіх часів: релігії стародавнього світу, юдаїзм, раннє християнство, вірменську церкву, римсько-католицьку церкву, українську греко-католицьку церкву, православ’я в Україні, протестантизм, іслам, буддизм.

Деякі з 50 тисяч експонатів мають унікальну культову, мистецьку та історичну вартість. Зокрема, представлена велика збірка ікон XVI-XIX століть, чимала колекція Біблій (у тому числі Острозька Біблія 1581 року та видана у Парижі 1563 року), релікварій святого Аронтія ХІ століття тощо.

Музей практикує різні форми науково-освітньої роботи: лекції, екскурсії, концерти органної та камерної музики.

Музейно-культурний комплекс історії пивоваріння "Львіварня" відкрито у Львові в 2016 році на території "Львівської пивоварні", яка вважається найстарішою в Україні.

Перша письмова згадка про львівське пиво датується 1384 роком, коли якийсь Ганко Клепер купив пивне виробництво у Краківському передмісті, яке досі називається Клепаровом. Офіційною датою відкриття "Львівської пивоварні" вважається 1715 рік.

Перший музей пивоваріння було відкрито на пивоварні у 2005 році. Після реконструкції він перетворився на сучасний арт-центр "Львіварня".

У музеї пива можна ознайомитись із старовинною технологією виробництва. Представлено варильну піч, бродильний чан, бочки для дозрівання пива тощо. Цікаві колекції пивних бочок та пляшок, пивних кухлів, зразки реклами, технологічна книга та інші унікальні документи. Особливий експонат – легендарний 10-літровий келих акціонера пивоварні Роберта Домса.

Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач може відчути себе справжнім пивоваром, торкнутися історії пива та зазирнути у процес пивоваріння.

Наприкінці екскурсії проводиться дегустація 12 видів кегового пива у ресторані "Хмільний дім Роберта Домса", що розташований у колишніх пивних підвалах. Працює сувенірна крамниця.

Також "Львіварня" функціонує як сучасний арт-центр, де відбуваються виставки, концерти, культурні події, конференції та корпоративні заходи.