Пам'ятки Івано-Франківського району

Галицький національний природний парк займає територію майже 15 тисяч гектарів вздовж річки Дністер та пониззі її приток: Лімниці, Лукви, Гнилої Липи.

Включає лісові масиви, болота, лісостепові ділянки та різні геологічні утворення на стику Опілля, Галицької улоговини та Прикарпаття. Серед окремих пам'яток природи – три дуби віком від 200 до 500 років.

У приміщенні адміністрації Галицького національного парку відкрито музей "Природа землі Галицької", експозиція якого відтворює у вигляді діорам лісові, лугово-степові та водно-болотні біогеоценози. Представлені колекції опудал типових та рідкісних представників хребетних, ентомологічні колекції, гербарні зразки.

Маріямпільський замок на високому лівому березі Дністра збудував у 1691 році відомий польський полководець, великий коронний гетьман Станіслав Яблоновський.

У XII-XV сторіччях на цьому місці існувало давньоруське поселення Чортопіль, а пізніше – дерев'яний замок Божий Видок. Замок Яблоновського отримав назву Маріямпіль на честь ікони Діви Марії "Переможниці", яка супроводжувала гетьмана у всіх військових походах. Твердиня мала чотири оборонні вежі, дві в'їзні ворота, житловий будинок і казарми гарнізону, облоговий колодязь.

У XVIII-XIX століттях частину оборонних споруд розібрали для будівництва нового палацу, який зберігся донині (зараз - лікарня). Перед палацом росте 600-річний дуб, а за будинком розташований старовинний парк.

Біля підніжжя Замкової гори є цілюще джерело.

Історико-етнографічний музей "Берегиня" в Бурштині засновано 1987 року з ініціативи викладачки Бурштинського енергетичного коледжу Тамари Гусар. Експозиція розташована в актовому залі гуртожитку коледжу.

Колекція музею налічує понад 1500 експонатів – переважно це етнографічні та археологічні матеріали.

В археологічному розділі представлені матеріали з розкопок в околицях Бурштина: кам'яні сокири, кістки вимерлих тварин тощо. Колекція опільської вишивки налічує близько 250 рушників та 160 сорочок. В розділі "Опільське житло" представлено інтер'єр сільської кімнати і комори, що наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями та старовинним одягом. Наступний розділ знайомить з історією краю від давньоруських часів до Другої світової війни.

Історико-краєзнавчий музей села Олешів розташований у приміщенні Олешівського навчально-виховального комплексу. Заклад засновано у 1980 році з ініціативи краєзнавця Василя Татарчука.

У двох кімнатах музею представлено близько 300 експонатів, які розповідають про природу, історію і культуру придністровського села Олешів.

Експозиційні розділи музею: "Знаряддя праці первісної людини", "Українське село за часів Австро-Угорщини та панської Польщі", "Українське помешкання початку XIX століття", "Перша та Друга світові війни", "Українське село в післявоєнний період", "Україна – незалежна".

Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша в Івано-Франківську створено в 1995 році на базі приватної колекції відомого історика Володимира Грабовецького, який упродовж 50 років вивчав карпатський повстанський рух опришків XVI–XIX століть і життя легендарного героя Олекси Довбуша, шляхетного розбійника та народного месника, який боровся за визволення поневоленого селянства.

Невелика музейна експозиція складається в основному з документів та картин, а також деяких етнографічних матеріалів.

Найцікавіший експонат - легендарна сокира Довбуша, яку два століття зберігали нащадки свідків загибелі розбійника у селі Космач.

Картинна галерея Національного заповідника "Давній Галич" відкрилася 2010 року. Розміщується на другому поверсі адміністративного корпусу заповідника.

В галереї експонуються мистецькі роботи українського художника з Австралії, уродженця містечка Бережани на Тернопіллі Володимира Савчака. Також можна побачити картини галицького художника художник Богдана Кузіва, інших місцевих художників.

В картинній галереї проходять тематичні виставки та конференції.

Костел святої Марії Магдалини, Святого Іоанна Євангеліста та 40 мучеників у Кукільниках закладений у 1732 році (за іншими даними – в 1722 році) коштом львівського архієпископа Яна Скарбека. Будівництво також фінансував київський воєвода Потоцький.

Храм споруджений у стилі бароко. Фасад прикрашають дві статуї. Внутрішні розписи належать пензлю Станіслава Строїнського. У головному вівтарі було розміщено чудотворний хрест із Кукільницького замку.

В 1945 році костел був закритий радянською владою, досі залишається занедбаним та поступово руйнується.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Лисці побудований в 1852 році коштом графа Рудольфа Стадіона (Штадіона) на місці дерев'яного храму, що існував з XVII сторіччя.

Костел у романському стилі має п'ять вівтарів.

Особливістю лисецького костелу було те, що в ньому одночасно проводили богослужіння парафіяни латинської та вірменської релігійних християнських конфесій.

Найдавнішим і найціннішим скарбом Успенського храму був чудодійний образ Матері Божої Лисецької. В 1945 році депортовані поляки вивезли ікону до Польщі.

За радянських часів у костелі був кінотеатр.

Наразі храм повернуто римо-католикам, тривають відновлювальні та ремонтні роботи. До костелу повернувся образ Матері Божої Лисецької у вигляді копії.

Римо-католицький костел Христа Царя в Івано-Франківську розташований у передмісті Гірки. Побудований у 1925-1939 роках за проєктом архітектора Станіслава Треля.

В 1961-1989 роках святиня була закрита радянською владою, використовувалася під склад.

У 1989 році майбутній єпископ отець Ян Ольшанський освятив костел. Протягом 1990-1999 років храм було відновлено. У костелі Христа Царя встановлено орган, який привезли з Нідерландів. Тут також є привезена з Польщі список "образу" Матері Божої Ченстоховської (Белзької).

Літературний музей Прикарпаття відкрився у 1986 році до 130-річчя від дня народження письменника Івана Франка.

Музей розташовується в одноповерховій міській садибі кінця ХІХ століття.

Після оновлення у 2006 році експозиція музею розповідає про всі основні етапи розвитку літературного процесу в регіоні починаючи від XII століття. Зокрема, представлена копія сторінки Галицького Євангелія 1144 року, перевидання Галицько-Волинського літопису, матеріали про перші прикарпатські друкарні у Стратині та Крилосі.

Загалом фонди музею налічують понад 40 тисяч експонатів. Найціннішими серед них є львівські стародруки XVII століття: "Триодіон" 1664 року та "Апостол" 1684 року.

Чільне місце в експозиції посідає розділ, присвячений перебуванню Івана Франка на Прикарпатті, що проілюстрований електрифікованою літературною мапою.

В експозиції представлені рукописи та прижиттєві видання творів Івана Франка, Богдана Лепкого, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Наталії Кобринської, Михайла Яцківа, Ольги Дучимінської та інших письменників.

У музеї висвітлено також розвиток літературного процесу Прикарпаття у 20–30-х роках ХХ століття, творчість письменників ОУН–УПА, діяльність Станіславівського літоб'єднання та обласної організації Національної спілки письменників України.

Літературний музей Прикарпаття є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Урочище Дем'янів Лаз на околиці Івано-Франківська – місце масового розстрілу в'язнів в'язниці НКВС.

Розстріли проводилися перед відступом радянських військ у 1941 році. Під час розкопок тут знайшли людські кістки та змогли ідентифікувати 524 особи. Для 22 осіб вдалося встановити особу, робота в архівах СБУ дозволила визначити імена ще 400 страчених.

У 1998 році неподалік поховань відкрили меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз". У 2009 році відкрито музей.

Назва урочища пов'язана з ім'ям одного з місцевих селян Демьяна із села Загвіздя, який володів тут ділянкою Посічнянського лісу.

Меморіальний комплекс "Дем'янів лаз" є філією Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Меморіальний музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного (колишній Рогатинський художньо-краєзнавчий музей) є частиною Музейного комплексу в місті Рогатині.

Музей відкрився у 2003 році в приміщенні відновленої садиби відомого письменника, видавця та громадського діяча Миколи Угрина-Безгрішного. Значну частину життя він прожив у Рогатині – викладав в Українській приватній гімназії, видавав часописи "Рогатинець" та "Самопал", газету "Рогатинське слово" тощо.

В основній експозиції "Микола Угрин-Безгрішний та рогатинські художники першої половини ХХ століття" представлені документи і фотоматеріали з життя письменника та його сучасників, ескізи обкладинок видань, книги з ілюстраціями, проспекти виставок, живопис і графіка місцевих митців.

Також в музеї представлене народне мистецтво, етнографія та побут Рогатинського Опілля, сакральне мистецтво Рогатинщини. Окремий експозиційний розділ знайомить відвідувачів із постаттю Насті Лісовської (Роксолани).

Також до Музейного комплексу в місті Рогатині входить Церква Зішестя Святого Духа, що є пам'яткою ЮНЕСКО.

"Станіславське море" - так називали нинішнє міське озеро Івано-Франківська, коли воно з'явилося в 1955 році.

Історія спорудження міського озера така: на території колишнього звіринця Потоцького, де раніше любили полювати польська шляхта та місцеві жителі, ще за сталінських часів викопали низку ставків , які з'єднувалися шлюзами з річкою Бистриця-Солотвинська. Одного дня шлюзи відкрили, вода наповнила водоймища і в результаті утворилося "море".

Наразі міське озеро – одна з основних зон відпочинку Івано-Франківська. Найромантичніше місце - місток, що веде на "Острів кохання". Працює човнова станція.

Монастир католицького ордену капуцинів заснований у Маринополі (Маріямполі) у 1742-1746 роках коштом брацлавського воєводи Яна Каєтана Яблоновського.

У 1757 році було завершено будівництво костьолу Святого Антонія. При монастирі діяв колегіум із класами філософії та риторики, школа для сиріт, лікарня.

За австрійської влади обитель передали у користування сестер милосердя ордену хариток, а костел перейшов у розпорядження греко-католицької громади Маріямполя.

У 1948 році біля монастиря розмістили інтернат, потім ЛТП. На сьогодні це Галицька виправна колонія.

Музей "Герої Дніпра" в Івано-Франківську є філією Національного військово-історичного музею України. Заснований у 1966 році як Музей бойової слави 38-ї загальновійськової армії, яка у 1943 році брала участь у форсуванні Дніпра на північ від Києва і створенні Лютізького плацдарму.

Центральним елементом експозиції є діорама "Подвиг на Дніпрі", яка демонструє бойові дії під час форсування ріки у вересні 1943 року. Перед тим як увійти до демонстраційного залу, відвідувачі проходять через стилізовану штабну землянку, якою користувався командуючий 38-ю армією генерал-полковник Кирило Москаленко.

Основна експозиція у 12 залах висвітлює військову історію та традиції Прикарпаття значно ширше – від часів Галицько-Волинської держави до сьогодення. Окремі розділи присвячені бойовому шляху Легіону УСС на Станиславівщині в часи Першої світової війни, формуванням УГА періоду українсько-польської війни 1918-1919 років, участі уродженців Івано-Франківщини російсько-українській війні.

Доповнює експозицію багата колекція зразків стрілецької зброї, інженерних та артилерійських боєприпасів, засобів зв’язку.

2018 року відкрилася стаціонарна виставка, присвячена сторіччю проголошення Західно-Української Народної Республіки.