Пам'ятки Житомирської області

Зразковий музей історії села Івановичі відкрився у 1991 році, розташовується у трьох кімнатах Івановицького ліцею.

Близько 500 експонатів висвітлюють основні етапи розвитку села Івановичі від XVII століття до сьогодення, а також особливості народного побуту його мешканців у різні часи. Представлено макет традиційної селянської хати.

Експозиції "Від рослини до тканини" та "Від зернини до хлібини" розповідають про давні способи хліборобства, про технологію ткацтва та інші народні ремесла.

Окремі експозиції вісвітлюють події Голодомору 1932-1933 років, Другої світової війни, Революції гідності та російсько-української війни.

Музей історії села Копище є частиною меморіального комплексу Копищенської трагедії, що розташований у Меморіальному парку в центрі села.

13 липня 1943 року за допомогу партизанським загонам гітлерівські окупанти розстріляли та спалили живцем 2887 жителів села, лише одиницям вдалося вижити. Центральним елементом експозиції музею є діарама "Копищанська трагедія".

В етнографічному розділі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, народний одяг, вишиті рушники.

Краєзнавчий музей "Історія села Висока Піч" працює при Високопічському ліцеї з 1995 року. Розташовується у другому корпусі навчального закладу. У 16 експозиціях на двох поверхах представлено понад 4500 експонатів.

Експозиційний розділ "Край наш поліський" розповідає про природу, історію й топоніміку краю, а також про розвиток освіти та охорони здоров'я в регіоні. Тут відтворено інтер'єри сільського медпункту та квартири директора школи середини XX століття.

В експозиційному розділі "Край наш звитяжний" представлена військово-історична експозиція про військовослужбовців-земляків, а також матеріали про ракетно-космічну галузь і виставка діорамних мініатюр.

Співробітники музею організують екскурсії на колишню бойову стартову позицію 431-го ракетного полку для огляду залишків інженерних споруд ракетно-ядерної бази.

Музей пожежної охорони в Житомирі розташовується в приміщенні пожежної вежі, яка була збудована в 1894 році.

Пожежна вежа досі діє, є пам'яткою архітектури місцевого значення.

В музеї представлено історію формування системи пожежогасіння та пожежної техніки, на кінопроекторі показують фільм про причини виникнення пожеж.

Будинок-музей родини Косачів-Драгоманових відкрито в Звягелі в 1999 році в реконструйованому будинку Завадських, у якому літературна родина Лесі Українки прожила 6 років.

Основу експозиції складають прижиттєві видання Олени Пчілки (матері Лесі Українки), Михайла Драгоманова (дядька Лесі Українки), самої Лесі Українки.

У приміщенні також розташовано музичну школу.

Народний краєзнавчий музей у селищі міського типу Народичі заснований у 1990 році. Експозиція у трьох кімнатах розповідає про історію Народиччини від найдавніших часів до сьогодення.

В археологічному розділі представлено знаряддя праці первісних людей. Етнографічна колекція включає чимало предметів побуту поліщуків, а також ікони, вишиті рушники тощо.

Демонструються вироби народних майстрів.

Окрему експозицію присвячено ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Народний історико-краєзнавчий музей села Криве на Житомирщині засновано в 2003 році з ініціативи місцевих краєзнавців.

Музей розташований на території Кривенської гімназії імені Йосипа Юркевича. Гімназія носить ім'я свого фундатора, відомого лікаря і громадського діяча Йосипа Юркевича, який народився в Кривому в 1853 році.

Основна частина експозицію музею також присвячена родині Юркевичів та їнхіх друзів і сусідів Рильських, що мешкали неподалік у Романівці. Зокрема, представлені особисті речі й документів, передані музею нащадками Йосипа Юркевича.

Районний народний музей імені Джозефа Конрада відкрився у селі Терехове поблизу Бердичева в 1987 році.

Музей носить ім'я видатного англійського письменника польсько-українського походження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського, більш відомого як Джозеф Конрад, який народився у Тереховому в 1857 році. Життю і творчісті цього класика світової літератури присвячено кілька музейних кімнат. Вони розповідають про дитинство та молодість, родину та особисте життя письменника, про його майже 20-річні морські мандри. Представлено літературний доробок письменника.

Музей також має краєзнавчу експозицію, де представлені предмети епохи неоліту, трипільської та черняхівської культур, українські старожитності, матеріали Другої світової війни та повоєнної відбудови.

Народний музей історії села Кодня заснований у 1976 році, розташований у місцевому будинку культури.

У музеї можна дізнатися про історію села Кодня з давніх-давен, ознайомитися з археологічними знахідками, артефактами козацтва та архівними документами.

Основну експозицію присвячено подіям гайдамацького повстання "Коліївщина". Як відомо, після розгрому польськими та російськими військами повстанських загонів під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, за рішенням польського суду в Кодні було страчено понад 200 учасників - запорожців та гайдамаків.

В експозиції представлені копії документів, пов'язаних із гайдамацьким рухом в Україні, карти, зразки козацької зброї, старовинні знаряддя селянської праці та побуту, матеріали про історію Кодні.

Народний музей композитора Бориса Лятошинського відкрився в 2013 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 1, яка носить ім'я цього класика української музики ХХ століття, що народився в Житомирі в 1894 році.

Експозиція містить матеріали про життя і творчість митця та його родину, яка мала польське коріння. Представлені особисті речі композитора, сімейні фото, архівні документи.

Окрема експозиція присвячена історії Житомирської музичної школи з 1905 року та її видатним випускникам.

Єдиний в Україні музей видатного українського піаніста Святослава Ріхтера відкрився в 2015 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 2, яка також носить ім'я Святослава Ріхтера.

З 1930 року музична школа розташовується в історичній будівлі на розі вулиць Івана Франка і Святослава Ріхтера, зведеній у 1904 році як прибутковий будинок. Тут навчалися композитор Олександр Білаш і диригент Вадим Гнєдаш, виступало багатьох діячів культури, серед яких всесвітньо відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 100-річчя від дня народження музиканта було відкрито музей "Кімната пам'яті Святослава Ріхтера", який з 2018 року носить ім'я народного. В експозиції представлені архівні документи, фотоматеріали та особисті речі музиканта. Також експонуються живописні роботи Ріхтера, зокрема картина "На дачі", написана олією. Працює постійна виставка "Світ очима Святослава Ріхтера", де представлено майже 50 світлин, зроблених ним особисто.

Комунальний заклад "Олевський краєзнавчий музей" відкрився у 1995 році.

Спочатку мав лиша дві зали: бойової слави та природи. Згодом відкрилася зала старожитностей, яка розповідає про давні промисли та ремесла поліщуки, а також зала історії Олевщини. Зокрема, представлені археологічні знахідки часів Середньовіччя, зроблені під час розкопок на території Олевського городища в урочищі Бабина гора: гарда від меча, свинцева печатка короля Пруссії, намисто зі скла різного кольору та бурштину, бронзові прикраси.

В експозиції "Олевська республіка" на п'яти стендах висвітлено основну інформацію про діяльність Поліської Січі та отамана Тараса Бульбу-Боровця.

Розроблено стенди "Єврейська община в Олевську" та "Місцеві цікавинки", створено нову експозицію "Бурштин-сукциніт".

Музей пропонує оглядові екскурсії містом Олевськ і виїзді екскурсії до "Кам'яного села".

Двоповерховий особняк у стилі бароко на південній околиці Житомира належав житомирському нотаріусу, адвокату Івану Філіпову.

Спочатку будинок 1886 року побудови був дерев'яним. Філіпов реконструював його в 1903 році, перетворивши на розкішний особняк.

Зараз у будівлі розміщуються одразу 3 державні організації: управління юстиції, управління культури та Палац щастя.

Особняк Філіпова є пам'яткою архітектури місцевого значення, однією з маловідомих архітектурних перлин Житомира.

Палац у стилі неоренесансу другої половини ХІХ століття споруджений в Андрушівці цукрозаводчиком Миколою Терещенком на місці старого палацу графів Бержинських.

Другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус, надбудований в 1975 році.

В роки радянсько-української війни в палаці розташовувався Волиньревком, потім штаб Першої кінної армії під керівництвом командира Семена Будьонного.

Наразі в приміщенні палацу Миколи Терещенка розташовується середня школа. В інтер'єрах збереглися фрагменти ліпного декору на стелях, мармурові сходи, старовинний різьблений стіл.

Палац розташований над лебединим ставком посеред старого парку. Серед паркової рослинності можна зустріти кедр та пробкове дерево. В парку встановлено пам'ятник Миколі Терещенку, відкритий у 2014 році коштом місцевого підприємця Євгенія Гринишина.

Палац у стилі ампір з античними мотивами у декорі збудовано у Верхівні в 1800 році за проєктом італійського архітектора Блеріо графом Вацлавом Ганським, який успадкував маєток Верхівня від батька Яна Ганського.

Садибу з палацом та флігелями, великим пейзажним парком та костелом-усипальницею граф подарував своїй молодій дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з перших красунь Польщі. Звідси Евеліна розпочала таємне листування з Оноре де Бальзаком, підписуючись псевдонімом "Іноземка". Незабаром відбулася їхня перша зустріч у Швейцарії, але лише через 15 років, коли помер чоловік Евеліни, письменник зміг приїхати до Верхівні.

В робочому кабінеті Бальзака, що зберігся, на другому поверсі палацу стоїть стіл, за яким він написав "Депутата від Арсі", "Дрібних буржуа", "Театр, який він є" і драму "Мачуха". Інтер'єр спальні Бальзака не зберігся - там експонуються портрети романіста у виконанні його сучасників. У цих кімнатах розміщено літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Інші приміщення палацу займає агротехнічний коледж, ведеться реставрація.