Пам'ятки Тернопільської області

Парафіяльний костел Святого Станіслава засновано в Заліщиках в 1763 році краківським кастеляном Станіславом Понятовським.

Закритий радянською владою у 1940-х pоках. Храм був розграбований і перетворений на склад солі.

Повернутий віруючим 1991 році, йде реставрація.

Римо-католицький костел святого Шарбеля збудований у Байківцях в 1936 році коштом заможних родин Фредберг та Несоловських.

Храм у стилі модерну споруджено з каменю у формі хреста. Над бідевлею височить витончена дзвіниця з шатровим дахом. Вхід у костел прикрашає портик із колонами.

Костел святого Шарбеля є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Римо-католицький костел святого Яна Непомука в Турильчому збудований в 1871 році коштом графа Яна Старженського, хоча село на той час належало поміщикам Івановським.

Струнка будівля костелу виконана в стилі неоготики. Статуї апостолів Петра та Павла встановлені у нішах на фасаді з боків від головного входу, через що костел іноді називають Петропавлівським.

За часів радянської влади в приміщенні костелу розміщувався сількогогосподарський склад.

Усередині зберігся різьблений вівтар із розп'яттям та апостолами з боків. Нині костел не діє.

Костел Святої Анни у Скалаті відновлений у 2002 році на місці старого католицького храму ХІХ століття, який був підірваний у середині XX століття.

Костел виконаний у стилі неоготики.

Знаходиться поряд із Скалатським замком.

Римо-католицький костел Святої Анни збудовано в Товстому в 1912 році за проєктом архітектора  Теодора Мар'яна Тальовського на місці римо-католицького монастиря, заснованого у 1717 році.

За радянських часів костел було закрито, приміщення використовувалося для господарських потреб.

У роки незалежності України повернуто католицькій громаді, йде реставрація.

Прекрасний неоготичний костел Святої Анни в Озерянах збудований в 1875 році князем Леоном Сапєгою.

Проєкт розробив віденський архітектор Адольф Кун, автор палацу Сапєгів у Львові. Вишуканий портал прикрашений багатим декором. На фасаді збереглися герби Сапєгів.

Після Другої світової війни приміщення храму стали використовувати як склад.

Наразі костел Святої Анни повернуто католицькій громаді Озерян. Його високий силует добре помітний над навколишньою забудовою, з якого боку ви не під'їжджали б до села.

Католицький костел Успіння Богородиці був побудований в Бучачі під замковою горою неподалік ратуші коштом власника міста, канівського старости Миколи Василя Потоцького, про що свідчить його родовий герб Пілява на фронтоні. Напис на порталі говорить: "З бажання мати в Пиляві Потоцьких три хрести, Будинок хреста на славу Божу збудував".

Над внутрішнім оформленням Успенського костелу кілька років працював видатний скульптор Іван Пінзель. Монументальна композиція з п'яти вівтарів включає образ Матері Божої з Немовлям Ісусом, постаті Святого Іоанна Євангеліста, Святого Йоахіма, Святої Анни, Святого Зазарія, Архангела Михаїла, Святого Іоанна Непомука, ангелів, алегоричних постатей Розторопності та Любові, та композицію Божої Слави.

Після радянської розрухи костел Успіння Діви Марії в Бучачі відновлено і він знову приймає віруючих.

Величний однонефний готично-ренесансний костел Успіння Діви Марії в Язловці збудований у кінці XVI сторіччя коштом Миколая Язловецького.

Спочатку був парафіяльним, але в 1639 році перейшов до ченців-домініканців, які заснували монастир (збереглися прибудовані в цей час напівкруглі каплиці). Поруч знаходиться потужна відкрита дзвіниця.

У костелі поховано польського композитора Миколая Гомулка.

Язловецький костел був закритий за радянських часів, зараз у напівзруйнованому стані.

Римо-католицький Костел Успіння Пресвятої Діви Марії побудований в Копичинцях в 1802 році магнатами Баворськими, що володіли містом, як родова усипальниця.

Перший католицький храм, який існував з 1443 році, було знищено ще в XVII сторіччі.

Храм тринефний. У 1846 році був споруджений ліпний вівтар із фігурами Петра та Павла. У підземній частині знаходяться рештки гробниці Баворських.

За радянських часів костел був закритий, відроджений в 1991 році.

Оборонний костел Успіння Пресвятої Богородиці в селі Біще офіційно датований 1664 роком, однак є припущення, що він міг виникнути набагато раніше - у XVI або навіть у XIV сторіччі.

За однією з версій, костел збудували ченці-домініканці, яких запросив засновник міста Біще, шляхтич Ян Бощ. Масивна триярусна оборонна вежа костелу є зразком переходу від романської архітектури до готики. Портал костелу виконаний у стилі ренесансу. Його оборонну міць посилювали кам'яні стіни та вали. Потужні контрфорси прибудовані під час реконструкції 1730 року.

Під час Другої світової війни Успенський костел у Біщому сильно постраждав, і тривалий час перебував у напівзруйнованому стані. З 2013 року тривають реставраційні роботи. Наразі костел Успіння Пресвятої Богородиці частково відновлений.

Костел Успіння Пресятої Діви Марії в Монастириськах збудований у XVIII сторіччі коштом Юзефа Потоцького.

Вівтар колись прикрашали скульптури відомого майстра Івана Георга Пінзеля. Наразі вони експонуються у музеї Пінзеля у Львові.

Навколо храму зростають 200-річні ясені.

З січня 2019 року костел належить Православній Церкві України.

Римо-католицький костел у Більче-Золотому закладеноий у 1839 році. У нинішньому вигляді відбудований у 1898 році як каплиця-усипальниця роду Сапєг (Сапігів), які володіли цими землями.

Невелика будівля збудована в стилі неоготики. На фасаді зображено литовський герб нащадків Гедиміна "Погоня" (вершник з мечем) та родовий герб Сапєг "Лис" (стріла з подвійною поперечиною).

Нині це храм Святої Параскеви Української греко-католицької церкви.

Костел розташований на території Більче-Золотинецького парку-пам'ятника садово-паркової архітектури (1800 рік, 11 гектарів, 46 видів дерев) на місці колишньої садиби, що належала Сапєгам.

На фундаментах палацу Сапєг за радянських часів збудували будинок культури.

Будівля Кременецької школи мистецтв імені Михайла Вериківського збудована в ХІХ століттіц, є пам'яткою архітектури.

За польських часів у ній розміщувалася поліклініка. З 1939 року – музична школа.

Кременецький ботанічний сад при Кременецькому ліцеї заснував в 1806 році ірландський садівник, паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер).

На 4,5 гектарах він висадив 460 видів місцевих рослин та 760 завезених із різних місць. Вже до 1809 року чисельність дерев та чагарників досягла 12 тисяч. Серед них: каштан їстівний, сосна канадська, азалія понтійська, араукарія, бук червонолистий, гінкго, шовковиця біла, інжир, ясен білоцвіт, тюльпанове дерево.

Після розформування ліцею в 1832-1834 pоках найцінніші породи перевезли до Києва до саду університету Святого Володимира.

Наразі Кременецький ботанічний сад є пам'яткою садово-паркового мистецтва. Займає 200 гектарів.

Перший у Кременці музей під назвою Muzeum Ziemi Krzemienieckiej виник як частина кременецького ліцею.

Наразі Кременецький краєзнавчий музей налічує 65 тисяч експонатів. Розміщується в будівлі колишньої духовної семінарії Кременця. У 10 залах представлено археологічні знахідки, нумізматичні колекції, старовинну зброю, предмети побуту, вироби народних промислів, перші видання та особисті речі польського поета Юліуша Словацького та інших відомих кременчан.