Пам'ятки Одеси

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії – головний римо-католицький храм Одеси.

Будувати його почали в 1848 році за проєктом Франческо Моранді за підтримки губернатора Новоросійського краю графа Воронцова. До того в місті діяв невеликий костел, збудований у 1822 році за проєктом Джованні Фраполлі на території, яку в 1805 році виділив католикам перший градоначальник Одеси Дюк де Рішельє.

У 1935 році костел було закрито, в ньому розмістили краєзнавчий музей, а після Другої світової війни – спортивний комплекс. Було зруйновано мармурові вівтарі, змінено форму готичних вікон, знищено кам'яні склепіння.

Лише в 1991 році костел повернули католицькій громаді міста. Тут похований генерал від інфантерії граф Олександр Ланжерон.

Літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна відкрито в будівлі колишнього готелю "Hotel du Nord", в якому поет прожив місяць під час візиту до Одеси в 1823 році.

В Одесі ним створено поему "Цигани", закінчено поему "Бахчисарайський фонтан", написано тридцять ліричних віршів та два з половиною розділи роману "Євгеній Онєгін".

В експозиції представлені гравюри пушкінської Одеси, портрети сучасників поета, його малюнки, рідкісні прижиттєві видання.

Кірха Святого Павла в Одесі – кафедральний собор німецької євангелічно-лютеранської церкви України, головний протестантський храм міста.

В 1824 році відбулося закладання фундаменту кірхи за проєктом архітектора Франческо Боффо. Проєкт виявився невдалим - наполовину завершена дзвіниця і 10 колон фасадної сторони невдовзі впали. Для завершення будівництва були залучені інші архітектори, і в 1827 році кірху Святого Павла було освячено. Виглядала вона тоді досить просто, у строгому класичному стилі, з невеликою вежею над вівтарною частиною.

Після капітальної реконструкції, проведеної в 1897 році німецьким зодчим Германом Шеврембрандтом, архітектура та внутрішнє оздоблення сильно змінилися. Шеврембрандт надав церкві рис готичного та романського стилів за прикладом німецьких храмів. 50-метрова дзвіниця стала найвищою на той момент спорудою Одеси.

Після Другої світової війни кірха Святого Павла десятиліттями використовувалася як спортивна зала і склад. У 1990-х роках повернута лютеранській громаді міста та відреставрована.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Розташований на південній околиці Одеси.

До складу меморіального комплексу входять музей, виставка військової техніки просто неба, батарея берегової оборони, парк.

Меморіальний музей Костянтина Паустовського розташований у будинку на тихій приморській вулиці Одеси, прямо над Ланжероном.

У дворницькій сусіднього будинку, що не збереглася, письменник жив з 1920 по 1922 рік, під час одеського періоду своєї творчості.

Музей відкрито в 1998 році з ініціативи громадської організації "Товариство Світ Паустовського". Основна експозиція присвячена написаній в Одесі книзі Паустовського "Час великих очікувань". Вона налічує понад 1000 експонатів, серед яких рукописи, фотографії, предмети домашнього побуту (початок ХХ століття) та особисті речі автора. Зокрема, представлений макет описаної Паустовським двірницької та макет теплохода "Костянтин Паустовський".

Кожен охочий може спробувати простукати "SOS" азбукою Морзе за допомогою знаменитого телеграфного ключа, а також доторкнутися до рукомийника, яким користувався Костянтин Георгійович під час риболовлі в селі Санжійка.

Будівля збудована у стилі класицизму (архітектор Франц Боффо) для Одеської товарної біржі. Головний фасад прикрашений 12 колонами та скульптурами. Згодом тут розмістилася Міська дума (зараз Одеська міська рада).

На площі перед Думою встановлено старовинну 250-пудову трофейну чавунну гармату з потопленого англійського парового фрегата "Тигр" на згадку про Кримську війну.

Пам'ятник Пушкіну, створений в 1888 роком коштом городян, встановлено на початку Приморського бульвару спиною до Думи (за легендою, так городяни висловили ставлення до міської влади, які виділили на пам'ятник ні копійки з бюджету).

Міський сад (Міськсад) в Одесі – найстаріший громадський парк міста та один із головних центрів міського суспільного життя.

Це невелчкий сквер площею близько 1,5 гектари наприкінці вулиці Дерибасівської, у кварталі між Дерибасівською та Ланжеронівською, неподалік Соборної площі. Заснований у 1803 році Феліксом де Рибасом, братом засновника Одеси Йосипа Дерибаса як приватний садок на його власній земельній ділянці, згодом був переданий місту.

Головною прикрасою Міськсаду є двохсотрічний фонтан із чашею з карарського мармуру. Тут же розташовані Літній театр міської філармонії (1949 рік, архітектор Регіна Володимирська), музичний павільйон-ротонда (1943 рік), а також кілька оригінальних скульптур: пам'ятник Леоніду Утьосову, пам'ятник Сергію Уточнику, скульптури "Лев" та "Левиця", пам'ятник "Дванадцятому стільцю".

Монумент апельсину, що врятував Одесу - сучасний пам'ятник в центрі міста.

Становлення Одеси наприкінці XVIII століття безпосередньо залежало від завершення ініційованого Катериною II будівництва морського порту, але за царювання імператора Павла I фінансування припинилося. Щоб висловити цареві свою "вірнопіддану старанність" і випросити позику в розмірі 250 тисяч рублів, магістрат відправив до Петербурга обоз з першими апельсинами, що прибули в порт на початку лютого. Південні фрукти в кінці зими припали цареві до двору, гроші на добудову порту виділили, і Одеса була врятована.

Моумент апельсину-рятівнику встановили на Думській площі в 2004 році, але невдовзі вирішили перенести на бульвар Михайла Жванецького.

Пам'ятник являє собою встановлений на постаменті апельсин зі знятою з однієї половини шкіркою і з вийнятими кількома часточками. Замість цих часточок всередину апельсина вставлено постать російського імператора Павла I. Скульптурна композиція включає трійку коней, запряжених в апельсин. На апельсині розташовані найвідоміші будинки Одеси: Оперний театр, Спасо-Преображенський собор, колонада Воронцовського палацу.

Пам'ятник імператриці Катерині II та її сподвижникам (Платону Зубову, Григорію Потьомкіну, Францу де Волану, Йосипу Дерибасу) було встановлено до 100-річчя міста.

За радянських часів його замінили на пам'ятник Потьомкінцям.

Відродження монумента в 2007 оці супроводжувалося протестами націонал-патріотів, які виступали проти увічнення пам'яті гнобительки, яка ліквідувала незалежність України.

28 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, рішенням Одеської міської ради пам'ятник Катерині було демонтовано та передано до Художнього музею Одеси.

Одеський порт - один із найбільших морських портів Східної Європи, був найбільшим у Російській Імперії. Будівництво нового порту при захопленій російськими військами фортеці Хаджибей започаткувало місто. Повністю реконструйований в 1968 році.

Перед будинком морського вокзалу встановлено скульптуру Ернста Невідомого "Золоте дитя", на причалі - пам'ятник дружині моряка. Над морвокзалом височить вежа багатоповерхового готелю "Одеса" (2001 рік). Наприкінці причалу – церква Святого Миколая, новий яхт-клуб. На території - музей якорів просто неба.

Музей "Таємниці підземної Одеси" розповідає про знамениті одеські катакомби, на яких стоїть все місто. Їхня загальна довжина оцінюється приблизно в 2,5 тисячі кілометрів.

Здебільшого одеські катакомби є підземними каменоломнями, в яких видобувся будівельний камінь ракушняк, що використовувався для будівництва більшості будівель міста. Також у систему катакомб входять порожнини природного походження – карстові та дилатансійні печери.

В різні часи катакомби виконували роль перевалочних баз контрабандистів, "малин" для банд, місця збору підпільників, укриття для партизанських і диверсійних загонів, бомбосховищ.

Музей в підземеллях на Молдаванці створено в 2013 році військово-історичним клубом "Військова доблесть". Входячи до катакомб, відвідувачі занурюються в минуле міста. Тут можна побачити протиатомний бункер, пройти через заводнену частину, відвідати дикі катакомби, побувати на партизанській стоянці та бандитській малині тощо.

Музей військової слави та Афганської війни відкрився в приміщенні Одеського обласного союзу ветеранів Афганістану в 2014 році, до 25-річчя виведення рядянських військ з Афганістану.

Музейна експозиція налічує 450 експонатів. Це афганські газети, розмовники, афганські гроші, фотографії, а також зразки зброї та військового спорядження: протитанкові та протипіхотні міни, бронежилет, каска, протигази тощо.

Музей геноциду "Територія пам'яті" в Одесі відкрив у 2024 році Одеський центр дослідження Голокосту. Заклад розташований у приміщенні відділу Головпоштамту в центрі міста.

Експозиція розкриває історію появи терміну геноцид, долю його автора Рафаеля Лемкіна, сутність поняття злочину геноциду в міжнародному праві, трагічні сторінки Голокосту та історії порятунку, теми геноциду вірмен та ромського народу, Голодомору в Україні, депортації кримських татар, геноцидів ХХІ століття. Окрема локація присвячена російсько-українській війні.

Мініатюрами представлені залізнична станція, звідки депортували татар, порохові склади, де спалювали одеських євреїв, епізод масового розстрілу та катувань у Бучі, зруйнований драмтеатр у Маріуполі, острів Зміїний та знищення крейсера "Москва".

Сучасний інтерактивний експозиційний простір широко використовує мультимедійні цифрові технології. Особлива емоційна атмосфера створюється за допомогою точкового освітлення. Багатофункціональний музейний простір включає бібліотеку та дискусійний майданчик.

Одеський музей західного та східного мистецтва - один із найкращих в країні музеїв даного профілю.

Займає колишній палац поміщика Олексія Абази, збудований у 1856-1858 роках за проєктом архітектора Луї Сезара Оттона. Будинок виконаний у стилі еклектики: риси барокового характеру співіснують з елементами стилів ампір та рококо. "Розпашні" парадні сходи у вестибюлі, висічені з карарського мармуру, зведені без несучих балок-косоур разом з майданчиками утворюють ефектну висячу споруду. Інтер'єри палацу Абази відрізняються багатим  ліпниною декором, різьбленням, фурнітурою з бронзи.

Музей західного та східного мистецтва заснований в Одесі в 1923 році на базі приватних колекцій, зібраних місцевим комітетом охорони пам'яток мистецтва та старовини.

В експозиції представлені полотна голландських майстрів, порцеляна найкращих європейських заводів XVIII-XX століть, скульптури та кераміка Ірану, Тибету, Китаю, Індії, Японії. Перлини колекції: "Святий Лука" та "Святий Матвій" великого голландця Франса Хальса, "Мадонна на троні" флорентійського живописця ХVI століття Франческо Граначчі, "Амур, що загрожує" Етьєна Фальконе, а також унікальні гравюри на дереві знаменитого японського майстра Кацусікі Хокусая із серії "Книга про птахів".

Музей звуку в Одесі – ексклюзивне зібрання історичних раритетів звукової техніки, виставка аудіоапаратури, експозиція всіх поколінь носіїв звуку, клуб живої музики та музикантів, студія професійного звукозапису, школа звукорежисерів та DJ.

Колекцію зібрав одеський звукорежисер Василь Пінчук, голова Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки звукорежисерів.

В експозиції представлені грамофони та патефони, радіоли та магнітофони, вінілові пластинки, плівкові бабіни, аудіокасети, CD-диски, афіші, плакати, етикетки для платівок - з логотипами численних фірм та фабрик грамзапису, що змінювали одне одного протягом цілого століття.