Пам'ятки Львівської області

Мальовничий та повноводний водоспад Гуркало - гідрологічна пам'ятка природи.

Розташований на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди" на висоті 570 метрів над рівнем моря, на схилі гори Парашки у гирлі річки Велика Річка.

Водоспад Гуркало утворився на місці прориву палеогенових пісковиків. Висота складає близько 5 метрів. Водоспад оточений лісом, поряд є кілька зручних для відпочинку галявин.

Дістатися до водоспаду Гуркало можна від села Корчин або від села Крушельниця, від якого до водоспаду веде маркована стежка. Через поганий стан дороги заїхати автомобілем дуже важко.

Водоспад Кам'янка на однойменній річці знаходиться на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди" неподалік села Кам'янка.

Вода з висоти 7 метрів падає з масивних кам'яних валунів у мальовничому проломі у гірському хребті двома потоками, розділеними скельним виступом.

Дорогою до водоспаду Кам'янка є джерело "живої води" - сірководневої мінеральної води, схожої на трускавецьку "Нафтусю", яку можна застосовувати в профілактичних та лікувальних цілях.

З протилежного боку від дороги розташоване озеро Журавлине, яке також називається "Мертвим", оскільки в холодній воді з високим вмістом сірководню не живе риба. Маршрути до всіх цих природних пам'яток позначені покажчиками.

Поруч із водоспадом Кам'янка є сувенірний базар та велика галявина, на якій можна розбити наметовий табір. Над потоком влаштовані альтанки для відпочинку. У спекотні вихідні буває великий потік туристів.

Галерея сакрального мистецтва в Дрогобичі відкрита в 1996 році у будинку, який було збудовано на початку ХХ століття віцебургомістром Якубом Файєрштейном.

Фасад невеликої будівлі в стилі сецесії повністю зберігся.

Особливо цінні експонати – старовинні бойківські ікони XVI-XX століть. Також в експозиції: сакральна скульптура, декоративне різьблення, ковані хрести, рукописні церковні книги та стародруки, вбрання священиків та інше.

Гарнизонний храм святих апостолів Петра і Павла (колишній костел Петра і Павла ордену Єзуїтів) - одна з найбільших релігійних споруд міста, перший яскравий зразок маньєризму (раннього бароко) у Львові.

Будівництво храму розпочав у 1610 році монах-єзуїт Себастьян Лянхіус, який виступив автором первісного проєкту. Чистий стиль італійського бароко витримав при добудові храму в 1618-1621 роках італійський архітектор Джакомо Бріано, взявши за зразок фасад костелу Іль-Джезу в Римі. В 1630 році будівництво було завершено, храм Петра і Павла освятили, але оздоблювальні роботи тривали ще 30 років.

Храм тринефний. Домінує головний фасад, прикрашений пілястрами, нішами зі статуями та сильно вираженим карнизом. Усередині - пишне барокове оздоблення. Розписи виконали художники Франциск та Себастіан Екштейни з Брно. В одному з бічних вівтарів є високохудожнє дерев'яне розп'яття роботи Яна Пфістера.

Поруч із храмом знаходиться триповерховий будинок колишньої єзуїтської колегії.

В 2011 році костел освячено як Гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла Української греко-католицької церкви.

У підземних криптах Петропавлівського храму функціонує музей "Підземелля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла", де можна замовити екскурсію храмом.

Головний залізничний вокзал Львова також називають "Дворець". Історично це найстаріший вокзал на території України. Перший поїзд прибув до Львова у 1861 році.

Нинішня будівля вокзалу збудована у 1904 році за проєктом архітектора Владислава Садловського. Фасад прикрашають скульптури "Промисловість" та "Торгівля".

Городоцька ратуша в стилі класицизму збудована в 1832 році як приміщення магістрату Городка.

Двоповерхову П-подібну будівлю увінчує годинникова вежа з балкончиками, на якій розміщено годинник з чотирма циферблатами (2004 рік) та герб міста. Раніше вежу завершував гострий дах із флюгером.

Будівля городоцької ратуші досі використовується за призначенням – у ній засідає Городоцька міська рада.

На першому поверсі також розміщується Городоцький історико-краєзнавчий музей (2010 рік).

Представлено широку експозицію археологічних знахідок, предмети господарського побуту та народного одягу.

Окремі стенди присвячені періодам Визвольної війни Богдана Хмельницького (битва під Городком 1655 року) та визвольної боротьби 1918-1920 років (Волчухівська операція УГА).

Легендарний готель "Жорж" у Львові - найстаріший готель України, елегантна архітектурна пам'ятка часів Австро-Угорщини.

Заснований в 1793 році як ресторан "Під трьома гаками", на основі якого через три роки відкрився заїжджий двір De La Rus. У 1816 році готель перейшов у власність баварського купця Георга (Жоржа) Гофмана, при якому було впорядковано сад, було збудовано театральну залу та в'їзну браму.

Нинішня будівля в стилі віденського неоренесансу збудована в 1901 році за проєктом знаменитих віденських архітекторів Германа Гельмера та Фердинанда Фельнера, авторів Одеської опери. Зі старої будівлі на фронтон нової було перенесено рельєф "Святий Георгій". У нішах бічних фасадів – алегоричні статуї, що символізують Європу, Азію, Америку, Африку. Хол із широкими розкинутими сходами вражає величністю.

В готелі "Жорж" зупинялося багато знаменитостей: Оноре де Бальзак, Ференц Ліст, Етель.-Ліліан Войнич та інші.

Грот Прийма розташований посеред лісу за 2 кілометри на південний схід від Миколаєва, неподалік маленького хутора Прийма.

У печері виявлено поселення неандертальців віком 46 тисяч років. Також зафіксовано матеріали доби раннього заліза, XVIII-XIX століть (Верхній навіс), XVIII-XIX століть (Нижня печера) та мустьєрською епохи (Верхній поверх-грот).

Державний природознавчий музей Національної академії наук України у Львові вважається одним із найстаріших природничих музеїв Європи.

Заснований у 1870 році природознавцем-колекціонером, графом українського походження Володимиром Дідушицьким у реконструйованій будівлі в стилі раннього неокласицизму початку XIX століття. У 1880 році Дідушицький подарував музей громаді Львова, і з 1940 року він перебуває у підпорядкуванні НАН України.

З 2013 року в Державному природознавчому музеї триває створення нової основної експозиції "Симфонія життя", палеонтологічна частина якої відкрилася у 2019 році під назвою "Льодовиковий період". Серед найцікавіших експонатів: скелети мамонта і волохатого носорога з озокеритового родовища у Старуні, кістки інших викопаних тварин фігура кроманьйонця пізньої кам’яної доби, реконструкція житла первісної людини. Експозицію доповнюють інтерактивні мультимедійні кіоски.

Своєрідним музейним експонатом є також найстаріший в Україні діючий механічний ліфт, облаштований ще 1870 році графом Дідушицьким, який у старшому віці був частково паралізованим і пересувався на колісному візку. Для найменших відвідувачів працює інтерактивна дитяча зона.

Помпезна будівля Дирекції скарбового повітового уряду (так звана "дирекція скарбу") збудована в Самборі за австрійської влади в неоготичному стилі.

За радянських часів тут розташовувався військовий шпиталь. Нині це будівля Самбірського міськрайонного суду.

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка (Дім Франка) відкрився у 1940 році з ініціативи молодшого сина письменника – Петра.

Музей розташовується у невеликій двоповерховій віллі у швейцарському стилі, де Іван Франко з родиною провів останні 14 років свого життя.

В основу експозиції була покладена колекція автографів, листів, документів, фотографій, книжкок та особистих речей із кабінету письменника, зібрана Науковим товариством імені Тараса Шевченка.

В будинку Франка детально відтворено атмосферу життя письменника та його родини: робочий кабінет, бібліотека, їдальня, спальня Івана Франка, жіноча кімната, кімната Ольги Франко, кімната Тараса і Петра Франків. 2018 року створено експозицію "Кухня Франкового дому".

Літературна експозиція розташована в сусідньому двоповерховому будинку польського підприємця Антонія Ув’єри, спорудженому в 1923-1925 роках у стилі неокласицизму за проєктом львівського архітектора Івана Багенського.

Під замовлення колектив музею проводить театралізовані, тематичні, авторські, інтерактивні екскурсії, екскурсії-прогулянки вулицями Львова, тематичні квести, майстеркласи. Також в музеї періодично проходять літературні вечори, театральні вистави, концерти класичної і сучасної музики, різнопланові виставки й перформанси.

Добромильська ратуша збудована у XVIII сторіччі в стилі ренесансу. На годинниковій вежі в 1883 році встановлений годинник, який діє досі.

На фасаді ратуші розміщено родовий герб Гербуртів – пронизане трьома мечами зелене яблуко.

Добромильський замок роду Гербуртів розташований серед букового лісу на Сліпій горі (566 метрів) за 3 кілометри на південь від Добромиля.

Львівський кастелян Станіслав Гербурт почав зводити його з каменю та цегли у 1566 році на місці дерев'яного укріплення, заснованого в 1450 році Миколою Гербуртом, але незабаром спаленого татарами. У 1614 році Ян Щасний Гербурт ґрунтовно перебудував твердиню. Овальна форма Добромильського замку у плані відповідала контуру гори.

Збереглися руїни північно-західної частини, що складаються із залишків масивної багатогранної вежі (внутрішній діаметр близько 17 метрів) і фрагментів стін, що розходяться від неї, завдовжки 25-26 метрів. Вежа двоярусна з в'їзними воротами. У першому ярусі вежі у двох рівнях розміщені бійниці з лучковими перемичками. Другий ярус відокремлюється невеликим уступом. Його стіни прорізані прямокутними вікнами. Башту завершує високий аттик із декоративною глухою аркадою, аналогічною аттику замку в Старому Селі. Таким же аттиком завершено оборонні стіни, верх яких знаходиться на рівні другого ярусу вежі. Ренесансний аттик дещо пом'якшує суворий вигляд потужних стін (товщина сягає 2 метрів). Бійниці нижнього ярусу вежі з великими камерами (внутрішніми) та бічними отворами в щоках призначалися для ведення перехресного вогню.

З XVIII сторіччя замок покинутий. На відміну з інших замків палацового типу мав виключно оборонне значення, яке житлові приміщення використовувалися лише тимчасового проживання.

Долина диких тюльпанів розташована на південно-західній околиці села Надітичі у заплаві Дністра та Рибниці.

В цьому унікальному місці ростуть дикі тюльпани занесеного до Червоної книги виду Рябчик великий (шаховий). У зв'язку з варварським винищенням їхня популяція швидко зменшується.

Цвітіння Долини диких тюльпанів відбувається протягом короткого часу (близько тижня) наприкінці квітня – на початку травня.

Домініканський собор - одна з найвизначніших пам'яток бароко у Львові.

Келії монастиря домініканців відносяться до XVI сторіччя. В 1559 році княжна Гальшка Острозька, спадкоємиця могутнього волинського роду Острозьких, ховалася тут від магната Лукаша Гурки, який насильно примусив її до шлюбу. В 1701 році цар Петро I підписав тут договір про військовий союз росії та Польщі проти Швеції.

До XVIII стопіччя будівля Домініканського костелу була готичною. В 1792-1798 роках архітектором Яном де Вітте коштом Юзефа Потоцького проведено реконструкцію, фасади прикрашені майстром Себастьяном Фесінгером. В інтер'єрі - низка цінних витворів мистецтва: алебастрові надгробні пам'ятники XVI століття, мармуровий пам'ятник Артурові Гротгеру.

За радянських часів в приміщенні Домініканського собору був музей атеїзму. Нині це греко-католицька церква Святої Євхаристії. У підземеллях експонується частина колекції пам'яток сакрального мистецтва Львівського музею історії релігії. Проводяться концерти органної музики.