Пам'ятки Львівської області

Великий триповерховий будинок у стилі класицизму, в якому зараз розміщена самбірська філія Дрогобицького педуніверситету, вважається однією з найкращих споруд старого Самбора.

Він збудований у 1909 році як будівля повітового суду на місці ліквідованого бернардинського монастиря. При суді було споруджено в'язницю (зараз - виправний центр). Біля входу до в'язниці встановлено пам'ятник жертвам більшовицького терору, присвячений зокрема політв'язням, розстріляним у Самбірській в'язниці в 1941 році перед відступом Червоної армії.

За радянських часів будівля повітового суду була у віданні військових. В 1999 році в ній відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана. Франка. Перед входом до корпусу встановлено бюст Івана Франка, ім'ям письменника названо площу.

Міська ратуша Буська – архітектурна домінанта центру міста. Побудована лише в 1999 році, хоча традиції самоврядування у місті дуже давні - Магдебурзьке право воно отримало в 1411 році одним із перших на Галичині.

Нинішню будівлю ратуші збудовано на місці повітового суду, в якому в роки Другої світової війни розміщувалося Гестапо.

Нині тут розташована міськрада та податкова інспекція. В 2011 році на вежі ратуші встановили годинник, який виготовив відомий львівський майстер Олексій Бурнаєв. У репертуарі годинника 12 мелодій, які лунають щогодини. Опівдні грає гімн України.

Поруч знаходиться новий храм Петра та Павла (1998 рік).

Бювет "Грибок" - головне джерело мінеральної води "Моршинської", яке стало візитівкою курорту завдяки характерній архітектурі.

Зображений на гербі міста та на етикетці бутильованої мінералки "Моршинської".

Бювет "Грибок" відкрили в 1935 році в центральному парку Моршина, він розрахований на обслуговування 6 тисячі осіб. Приготування та підігрів лікувальних концентрацій мінеральних вод проводиться в спеціальному відділенні бювету під постійним контролем гідрохімічної лабораторії.

Неподалік "з рук русалки" ллється слабомінералізована вода джерела №4 - "Богоматір". Поруч розташований великий закритий павільйон загальнокурортного бювету мінеральних вод, а також загальнокурортна бальнеогрязелікарня.

По всьому парку розставлено багато скульптур на античну тематику.

Джерело "Нафтуся" № 1 - найбільш відоме і популярне серед питних джерел курорту.

Бювет №1 розташований у центрі курорту Трускавець.

Вода "Нафтуся" відноситься до слабо мінералізованих вод (мінералізації, 0,7 грам на літр) і за хімічним складом відноситься до класу гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієвих мінеральних вод.

Як показує сама назва "Нафтуся", вона містить органічні речовини, пов'язані з родовищем Бориславської нафти: феноли, важкі кислоти насиченого нафтового ряду, невелика кількість сірководню та домішки летючих сірчистих вуглеводнів. Це надає воді специфічного запаху та присмаку нафти.

Отримана безпосередньо з джерела вода за збереження виділяє бульбашки газу стінках закритого судини. При зберіганні у відкритому посуді протягом кількох годин запах і присмак нафти, а також бульбашки газу зникають.

За своїм фізико-хімічним складом і фізіологічною дією на організм, "Нафтуся" є унікальною водою і не має рівної собі на жодному з курортів. Вона має сприятливу дію і показана для хворих, які страждають на нирковокам'яну хворобу, сечокислий діатез, подагру та інші хвороби обміну речовин. "Нафтуся" стимулює також жовчогінну, жовчовидільну функції печінки та діяльність багатьох інших органів.

Золочівський монастир ордену василіан заснований у 1567 році, знаходився тоді за 10 кілометрів на схід від Золочева (нинішнє село Монастирок).

Незабаром його було зруйновано татарами, але в 1665 році відновлено Яном Собеським, майбутнім королем Польщі.

У 1704 році Теодор Яворський заснував новий монастир із Вознесенською церквою - вже на нинішньому місці, на західній околиці Золочева. У 1740 році дві обителі були об'єднані в один греко-католицький василіанський монастир. Коштом графині Лукії Комарницької у 1840-1860-х роках комплекс було відбудовано в камені.

За радянських часів на території монастиря розміщувався туберкульозний диспансер.

Нині це діючий монастир Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа василіанського ордена Святого Йосафата.

Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла в Дрогобичі – один із найкращих зразків сакральної архітектури міста XIX століття.

Монастир засновано в 1775 році. Нинішній комплекс споруджено в 1828 році з ініціативи ігумена Йосафата Качановського, після того як згорів старий дерев'яний Петропавлівський монастир отців василіян.

За радянської влади обитель була закрита, багато ченців замучено у катівнях НКВС.

З 1992 року василіянський монастир Святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі знову діє.

Василіянський монастир Святого Онуфрія Великого під Добромилем вперше згадується у 1613 році, коли Ян Щенсний Гербурт та його дружина Єлизавета, княгиня із роду Заславських, надали святій обителі фундаційну грамоту.

Спочатку було збудовано церкву Святого Отця Миколая, яка простояла понад двісті років і після стихійного лиха за наказом ігумена Венедикта Ольшинського була розібрана. У 1723 році побудована кам'яна церква Святого Онуфрія, а в 1731 році - двоповерховий корпус келій і дзвіниця, що примикає до нього.

У плані дзвіниця квадратна, з фасаду – двоярусна, але всередині має чотири поверхи. Нижній ярус із проїздом, перекритий напівциркульним склепінням, верхній – завершений цибулинною главою. Фасади оформлені пілястрами композитного ордера та плоскими нішами.

У радянські часи на території монастиря розміщувався психоневрологічний інтернат. Нині обитель знову належить отцям-василіянам.

Ведмежий притулок "Домажир" у селі Жорниська заснований у 2017 році з ініціативи міжнародної зоозахисної організації Four Paws як реабілітаційний центр для порятунку бурих ведмедів. Тут проходять реабілітацію ведмеді, що постраждали від різних форм жорстокого утримання.

Притулок розташований на 20 гектарах лісу поруч із територією Яворівського національного природного парку. Тут утримують близько 30 ведмедів в умовах, максимально наближених до природних. Кожна тварина має свій особистий вольєр площею близько тисячі квадратних метрів з басейнами, штучними барлогами та ігровими конструкціями.

Поміж вольєрами збудовані спеціальні туристичні доріжки, тож всі охочі мають змогу спостерігати, як живуть бурі ведмеді у дикій природі. У виставковій кімнаті "Два світи" показані жахливі умови утримання та експлуатації ведмедів у неволі на фоні контрасту – щасливих тварин у природному середовищі.

Екскурсії проводяться за попереднім записом та з обмеженою кількістю відвідувачів на території. На території працює кафе.

Велична міська синагога у Буську збудована у ХVІІІ сторіччі завдяки пожертві Якоба Гланзера.

Знаходиться біля площі Ринок, де раніше проживала єврейська громада міста, що утримувала більшість магазинів.

За радянських часів у синагозі діяв спортзал, згодом її перетворили на склад будівельних метріалів, пізніше частину синагоги перетворили на житловий будинок. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На початку 2000-х роках, з метою збереження пам’ятки, незаселену частину синагоги передали громаді християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю.

Велика хоральна синагога оборонного типу була побудована в Бродах у 1742 році замість дерев'яного храму, що згорів. Великий цегляний будинок синагоги увінчаний двоярусним аттиком.

Під час Другої світової війни Бродівська синагога сильно постраждала, за радянських часів не реставрувалася. Наразі перебуває у напівзруйнованому стані. В березні 2021 року впала одна з колон та провалилася частина даху синагоги.

Замкова (Княжа) гора в центральній частині Львова (413 метрів), на вершині якої в XIII сторіччі було споруджено укріплену резиденцію князя Данила Галицького. Названа Високим Замком на противагу іншому - Нижньому Замку (Цитаделі).

Спочатку фортеця була дерев'яною, із земляними валами. В 1362 році відбудована в камені польським королем Казимиром, який захопив Галичину. Прямокутний у плані замок мав чотири вежі по кутах, найвища з яких була дозорною. Всередині знаходився княжий палац, казарми, склади боєприпасів та глибока криниця. В 1648 році замок було взято військами Максима Кривоноса.

В ХІХ столітті був практично повністю розібраний, на його місці розбитий парк "Високий Замок" та влаштований оглядовий майданчик, з якого відкриваються найкращі краєвиди на місто. Зберігся фрагмент південної кам'яної стіни з бійницями, що захищала в'їзд на територію замку. На вершину ведуть довгі сходи.

Нині на Високому Замку знаходиться обласний телецентр та ретрансляційна вежа.

Військовий цвинтар часів Першої світової війни знаходиться на сільському кладовищі на околиці Глинська.

Тут поховано солдатів, які загинули в 1915 році під час походу австро-угорської армії на зайнятий російськими військами Львів. Поруч лежать українці, поляки, німці та угорці.

Увесь цвинтар вінчає прямокутна меморіальна колона, як символ тріумфу австро-угорських військ над росіянами. На чотирьох сторонах колони чотирма мовами – німецькою, угорською, українською і польською – написано посвяти полеглим воїнам.

Бій, що відбувся в околицях села Глинськ 21 червня 1915 року, дав змогу військам генерала Бом-Ермолі звільнити Львів від російських військ. Перепоховання здійснені в липні 2015 року.

Вілла бургомістра Реймонда Яроша, який керував Дрогобичем з 1909 року до розпаду Австро-Угорської імперії, є окрасою вулиці Тараса Шевченка (колишньої Панської).

Двоповерховий будинок у стилі віденської сецесії, багато оформлений ліпниною, збудований в кінці XIX – на початку XX століття підприємцями Шпіцманами, місцевими нафтовими магнатами Коли напередодні Першої світової війни Шпіцмани залишали Дрогобич, розташовану на найпрестижнішій вулиці міста, віллу викупив у них бургомістр Реймонд Ярош.

В період між Першою та Другою світовими війнами Ярош не лише сприяв зміцненню економіки Дрогобича, а й ініціював бурхливий розвиток курорту Трускавець.

До останнього часу вілла Яроша використовувалася як міський палац школярів. Наразі тут розміщується деканат та аудиторії Біологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету.

Віллою Володкевича у Стрию називають романтичний будинок у стилі модерн, зведений на початку XX століття родиною місцевого адвоката. Цей мініатюрний замок є однією із найцікавіших архітектурних пам'яток Стрия.

Після 1939 року тут розмістився Будинок вчителя. Під час гітлерівської окупації будівлю використовували каральні органи. Зараз у віллі Володкевича розміщується Центр професійного розвитку педагогічних працівників.

У п'яти кімнатах на другому поверсі розташований Музей літературно-мистецького об'єднання "Хвилі Стрия". Його заснував у 1976 році український письменник і громадський діяч Віталій Романюк, який очолював літературно-мистецьке об'єднання "Хвилі Стрия".

В експозиції представлено понад 500 різнопланових мистецьких витворів: вишивка, художнє скло, живопис, графіка, скульптура. Літературну частину експозиції складає добірка творів стрийських письменників, які входили до об'єднання "Хвилі Стрия".

У вірменському кварталі Львова між вулицями Вірменською та Лесі Українки знаходиться кафедральний собор, дзвіниця, палац архієпископів та жіночий монастир. Споруди утворюють колоритний "вірменський дворик".

Будівництво вірменської церкви вів архітектор вірменин Дорінг (Дорхі) коштом вірменських купців. В образі собору багато спільних рис із собором у давній вірменській столиці Ані. Упродовж століть собор оновлювався, добудовувався. Найстаріша частина - східна (з XIV сторіччя). Реконструкція 1723 року надала будівлі церкви барокового вигляду.

У вівтарній частині Вірменського кафедрального собору є традиційні кам'яні хрести "хачкари". Значну художню цінність становлять скульптурні групи XV століття "Увірування Хоми" та "Свята Софія з доньками".