Пам'ятки Обухівського району

Кам'яний надгробок на могилі місцевого священика Федора Грушевського в Лісниках встановлено в 1894 році його онуком Михайлом Грушевським, великим істориком та громадським діячем.

Федір Грушевський служив у місцевій Преображенській церкві, він заснував у Лісниках середню школу. Після Другої світової війни надгробний камінь використали для оформлення Могили невідомого солдата в Круглику. Повернений на місце в 2001 році.

Поряд зі школою встановлено пам'ятник Михайлові Грушевському. З історією села можна ознайомитись у шкільному вестибюлі, де розгорнуто краєзнавчу експозицію.

Музей "Берегиня" в селі Стайки є одним із найстаріших історико-краєзнавчих музеїв Обухівщини. Заснований у 1977 році з ініціативи місцевого краєзнавця, ветерана Другої світової війни Михайла Мелаха.

Сім тематичних розділів знайомлять відвідувачів з історією та культурою села Стайки та найближчих околиць. Зокрема, в експозиції представлена велика колекція старожитностей: традиційні вишиті сорочки та рушники Київщини, побутові речі, знаряддя праці.

Також експонуються історичні та археологічні матеріали, мистецькі твори, старовинні ікони.

Музей "Літературно-мистецькі Плюти" відкрився у 1975 році як Літературно-меморіальний музей драматурга Олександра Корнійчука та його дружини, письменниці Ванди Василевської на території їхньої дачі у Плютах.

Зараз архітектурно-мистецький комплекс "Літературно-мистецькі Плюти" є відділом Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва України.

Двоповерховий дачний будинок на березі річки Козинки Корнійчук збудував у 1954 році за проектом свого друга, архітектора Володимира Заболотного. У його будинку та в сусідніх сільських хатах у повоєнний час часто гостювало багато українських та російських літераторів, акторів та режисерів. Після смерті Корнійчука дача була перетворена на будинок-музей.

Збережено обстановку робочого кабінету письменника. У музеї зберігаються книги, картини та особисті речі Корнійчука та Василевської.

На території садиби щорічно у день народження письменника проходить літературно-мистецьке свято "Весна у Плютах".

Музейний комплекс у Козині створило 2000 року подружжя місцевих ентузіастів-краєзнавців Євгена та Валентини Олійників. Одразу дві музейні експозиції розміщуються на двох поверхах колишнього будинку дитячого садка.

Експозиція на другому поверсі присвячена життю і творчості видатного українському співаку, народного артиста України Анатолія Солов'яненка. В Козині він мав дачу, де часто відпочивав і готувався до своїх виступів. В останні роки свого життя Солов'яненко постійно проживав у Козині, тут він помер у 1999 році та похований на селищному кладовищі (встановлено пам'ятник).

В музеї експонуються фотосвітлини, живописні портрети співака, панно, особисті речі Солов'яненка, сценічні костюми, адресні папки на ім'я Солов'яненка, листи від вдячних слухачів, книги, платівки, диски та інше. Можна подивитися та послухати фрагменти його концертів.

На першому поверсі розташований Історико-краєзнавчий музей селища Козин. Тут можна ознайомитися з результатами археологічних розвідок на території селища, побачити старовинні предмети побуту місцевих мешканців, дізнатися про учасників національно-патріотичного руху Обухівщини та видатних мешканців.

Музей Анатолія Солов'яненка в Козині є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Приватний музей васильківської майоліки відкрився в 2021 році в торговому центрі "Пасаж" у Василькові.

Його заснувала громадська активістка Людмила Шкулькова на основі власної колекції виробів Васильківського майолікового заводу.

Завод був заснований в 1934 році у Василькові, який здавна відомий як один із центрів гончарства Наддніпрянщини. На заводі працювало багато майстів художньої кераміки, серед яких Прокіп Бідасюк, Надія та Валерій Протор'єви. У другій половині XX століття завод був одним із провідних підприємств художньої промисловості України, його продукція брала участь у виставках декоративного мистецтва багатьох країн світу.

Багато зразків продукції представлено в експозиції музею: настінні тарілки, сервізи, куманці, вази, глечики, кухлі, підсвічники, декоративні скульптури. Серед них і знаменитий "Бородянський півник", що став символом незламності українців під час російської збройної агресії. Його авторство приписують Прокопу Бідасюку, але, ймовірніше, це робота Валерія Протор'єва.

Експозиція доступна для зовнішнього огляду постійно, але про екскурсії необхідно домовлятися завчасно.

Музей археолога Вікентія Хвойки в селі Халеп'я поряд із Трипіллям присвячено першовідкривачу трипільської археологічної культури, яку деякі дослідники вважають цивілізацією. Саме тут, у будівлі колишньої школи грамоти, у 1896-1898 роках працював видатний археолог.

Музей відкрили в день народження видатного археолога – 20 лютого 2009 року. Це і досі єдиний музей в Україні, присвячений його діяльності. Більшість експозиції складають макети місць розкопок трипільських городищ та оригінали різних документів.

Особливо цінні експонати – власноручні ескізи знахідок Вікентія Хвойки та сторінки його щоденника.

Того ж року у приміщенні, де вже розмістився музей Вікентія Хвойки, в окремій залі відкрили музей видатного письменника та філософа України Івана Франка. 

Музей Вікентія Хвойки є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Музей видатного письменника та філософа України Івана Франка відкрився в селі Халеп'я в 2009 році в будівлі колишньої школи грамоти.

Експозиція музею присвячена дорозі Івана Франка до Тараса Шевченка через Дніпро, на могилі якого видатний український діяч завжди хотів побувати.

Того ж року у приміщенні, де вже розмістився музей Івана Франка, відкрили музей першовідкривача трипільської археологічної культури Вікентія Хвойки та краєзнавчий музей.

Музей Івана Франка є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Музей історії села Шандра відкрився у 2001 році при Шандрівській гімназії з ініціативи місцевого краєзнавця Івана Редька, який став першим директором закладу.

Експозиція у восьми залах розповідає про заснування села Шандра, важливі моменти в його історії, відомих людей, які народилися або проживали в селі.

Один із залів оформлений у стилі української хати з традиційною піччю, де представдено старовинний посуд та інші побутові речі.

Окрема експозиція присвячена спогадам шандрівчан, які були очевидцями страшних подій Голодомору 1932-1933 років.

Музей історії села Шандра є філією Миронівського історико-краєзнавчого музею.

Музей Козаччини в Германівці розташований у будівлі мануфактурної лавки, зведеній у 1904 році, поруч із Картинною галереєю.

Музей висвітлює історичні та суспільно-політичні процеси розвитку села Германівка у контексті загальної історії України через археологічні та етнографічні пам'ятки давнини від доби бронзи до сьогодення.

Музей розділений на дві зали. У першій залі виставлено експонати від доби бронзи до кінця ХІХ століття, у другій залі – експонати початку XX століття.

Музей Козаччини та Картинна галерея в Германівці є відділеннями Київського обласного археологічного музею.

Ржищівський музей образотворчого мистецтва імені Івана-Валентина Задорожного розташований в адміністративній будівлі в центрі міста Ржищів.

У постійній експозиції представлені твори сучасного художника-монументаліста, уродженця Ржищева Івана-Валентина Задорожного. Він автор 24 монументальних робіт, що розташовані по всій території України. Це вітражі в авторській техніці литого скла, мозаїки, різьблення, бетонні рельєфи.

У творчому доробку художника також гобелени ручного ткацтва, скульптури, графічні ілюстрацій до "Кобзаря" Тараса Шевченка та дитячих казок.

Відвідувачі музею можуть побачити авторські роботи художника, історичні та документальні фотографії, ознайомитися з уривками текстів із щоденника митця. Ржищівський музей мистецтв також проводить тематичні виставки та інші заходи.

Старовинну будівлю в стилі модерн на розі Соборної та Покровської у центрі Василькова зведено у наприкінці ХІХ сторіччя.

У різних джерелах її називають новою синагогою або єврейською школою. На старих світлинах над будівлею можна побачити два куполи з аттиками, які тепер відсутні.

З 1944 року тут розмістилася середня школа – нині Васильківський ліцей №2.

Обухівський історико-краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі бібліотеки в центрі міста Обухова. Носить ім'я свого засновника – скульптора, художника і краєзнавця Юрія Домотенка.

З 11 залів найбільший інтерес представляє археологічна, де експонуються пам'ятки археологічних культур, досліджених вченим-археологом Вікентієм Хвойкою, – трипільської, підгірцівської, зарубинецької, черняхівської.

Цікавою є експозиція зали козацтва, адже на території нинішньої Обухівщини побували всі українські гетьмани. Вражає діорама "Обухівський ярмарок кінця XIX – початку ХХ столтіття" площею 30 квадратних метрів. Також цікава діорама "Трипілля 1919 року", що відтворює епізод боротьби селянських загонів з більшовицькою агресією.

Найбільшу площу має зала Другої Світової війни. Тут є діорама, яка відтворює оборону на Трипільському плацдармі в 1941 році. Широко представлена ​​епопея форсування Дніпра восени 1943 року.

У 2024 році відкрилася Зала пам’яті полеглих героїв, які віддали своє життя за Україну в повномасштабній російсько-українській війні.

Перед музеєм встановлено пам'ятник поетові Андрію Малишку.

Обухівський народний мистецький центр відкрився 2019 році в приміщенні колишнього універмагу в центрі Обухова з ініціативи творчої громадськості міста. Його основною метою є збір і збереження побутових старожитностей, досліджуення та популяризація місцевого традиційного вбрання.

Основу експозиції склали старожитності з приватних колекцій відомих обухівських майстрів Галини Кучер, Миколи Майка, краєзнавців Наталі Любиченко, Олени Артюшенко та інших місцевих мешканців. Представлено 40 видів вишиваних сорочок, понад 200 рушників, ікони, предмети побуту та багато іншого.

На базі Обухівського народного мистецького центру проводяться виставки, концерти, екскурсії.

Пам'ятник воїнам-авіаторам, які загинули в небі над Васильківщиною у 1941-1945 роках, встановлений у Барахтах у 1985 році до дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні з ініціативи тодішнього директора місцевого колгоспу Мартиненка, який під час війни він був штурманом літака Пе-2.

Оригінальний проєкт монумента із макетами трьох літаків (СБ, І-16, І-153) розробив архітектор Віктор Мельничук. Навколо пам'ятника встановлено 10 табличок із іменами загиблих льотчиків.

Пам'ятник розташований на в'їзді до Барахтів з боку Василькова.

Пам'ятник декабристам встановлено в центрі Василькова, на площі перед міськрадою.

В 1825 році у Василькові почалося повстання Чернігівського полку на чолі з декабристами Сергієм Муравйовим-Апостолом та Михайлом Бестужевим-Рюміним. Повстання було організовано Південним товариством після виступу декабристів на Сенатській площі в Петербурзі. Дворяни-декабристи, які виступали проти кріпосного права, намагалися насильно скинути самодержавство. У Василькові війська повстанців захопили зброю та полкову скарбницю, після чого рушили на Білу Церкву, на підступах до якої були розбиті урядовими військами. Призвідників повстання згодом стратили.

На пам'ятному знаку у Василькові зображені профілі п'яти страчених декабристів: Павла Пестеля, Кіндрата Рилєєва, Сергія Муравйова-Апостола, Михайла Бестужева-Рюміна, Петра Каховського. Автори пам'ятника: скульптор Макар Вронський, архітектор Василь Гнєздилов.