Пам'ятки Кам’янця-Подільського

Руїни величезного вірменського собору Святого Миколая навіть у нинішньому стані вражають витонченістю фрагментів огорожі та монументальністю дзвіниці.

Храм розташований у центрі кварталу, де з XIV сторіччя жили кам'янець-подільські вірмени. Перша дерев'яна вірменська церква була збудована в 1395 році, а в камені її відбудували в 1495 році. Споруджена в 1555 році дзвіниця з бійницями та чотирма оглядовими баштами нагорі схожа на оборонну вежу.

Після турецької окупації Кам'янця-Подільського храм відновили лише в 1767 році – вже як католицький костел. Це був величний храм візантійської архітектури з восьмигранним куполом та критими галереями по периметру.

У 1930-х роках храм було підірвано. Зараз у дзвіниці, що збереглася, розміщена маленька каплиця, в якій користуються парафіяни Вірменської апостольської церкви. Заплановано відновлення собору.

Домініканський костел Святого Миколая, розташований у найвищій точці Старого міста, вважається одним із найдавніших храмів Кам'янця-Подільського.

Оспіваний поетами як "Перлина Поділля", прекрасний храм краю.

Вперше монастир домініканців у Кам'янці-Подільському згадується в 1372 році. Костел був дерев'яним, і в 1420 році він згорів ущент. Нове життя монастирю в XVI сторіччі дав рід Потоцьких, які опікувалися домініканцями.

За часів турецького панування костел перебудували під мечеть на честь коханої дружини султана Хасекі – Рабії Гюль-Нуш. У ньому встановили білокам'яний мусульманський амвон, що зберігся донині.

Повна реставрація костелу Святого Миколая була закінчена в 1754 році коштом Міхала Францішека Потоцького. На фасаді можна бачити герб "Пілява" роду Потоцьких та скульптуру "Пес із смолоскипом" (домініканці називали себе "пси Господні"). Зліва до костелу прибудовано двоповерховий будинок, у якому мешкав Потоцький.

В даний час костел належить католицькому ордену Паулінів (Братство Святого Павла Першого Пустельника), продовжується реставрація.

Миколаївська церква - єдина споруда у Старому місті кам'янця-Подільського, що дійшла до нас із XIV сторіччя практично у первісному вигляді.

Її збудували вірменські поселенці під керівництвом Синана Котлубея у 1398 році на основі більш древнього храму. Товщина стін цього присадкуватого храму оборонного типу сягає півтора метри. Суворий образ доповнюють маленькі віконця-бійниці та потужні контрфорси, що підпирають стіни. В один із контрфорсів вмонтовано традиційний вірменський кам'яний хрест-хачкар.

Будівля позбавлена декору як зовні, так і всередині. Ремонти проводилися у 1544, 1701, 1804 роках. В кінці XVIII століття до західного фасаду було прибудовано дзвіницю.

Музей мініатюр "Замки України" в Кам'янці-Подільському представляє мініатюрні моделі 21 найвідоміших архітектурних пам'яток України, серед яких середньовічні фортеці та аристократичні палаци, розташовані у різних регіонах України.

Музей просто неба дає можливість ознайомитися відразу з усіма, дізнатися подробиці їхньої історії, цікаві факти, таємниці та легенди, а також оцінити роботу київських майстрів, які з точністю передали найдрібніші деталі споруд.

Музей мініатюр "Замки України" чудове місце для сімейного відпочинку та для проведення часу з друзями.

Відділ старожитностей (археології) Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розташований у колишньому палаці вірменського єпископа, який був закладений ще у ХV столітті як торговий дім.

Після турецької навали в будинку оселився комендант Кам'янця-Подільського Ян де Вітте.

В основу археологічної експозиції покладено колекцію старожитностей, яку почали збирати ще у ХІХ столітті. У залах музею відтворено житло стародавньої людини, виставлені старовинні знаряддя праці, предмети побуту людей, що населяли Поділля з найдавніших часів до хрещення Русі.

У внутрішньому дворі знаходиться лапідарій язичницьких ідолів.

Національний природний парк "Подільські Товтри" з адміністративним центром у місті Кам'янець-Подільський створений у 1996 році для збереження унікальних природних ландшафтів Поділля.

Товтри (Толтри) - це місцева назва гористої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку досягає 401 метрів над рівнем моря. Гряда є залишками стародавнього бар'єрного рифу, що сформувався 15-25 мільйонів років тому в прибережній зоні міоценового моря. Мікроклімат Кам'янецького Придністров'я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра та його приток, тому тут існують особливі умови для збереження рідкісних та реліктових рослин, серед яких більшість лікарських.

У межах парку є безліч печер, найвідоміша з яких - Атлантида (село Завальне). Є величезний запас мінеральних вод. Один із найцікавіших турмаршрутів проходить від села Вербка через Вербецьку Товтру до Кармалюкової гори.

Новопланівський міст у Кам'янці-Подільському з'єднує Старе місто з так званим "Новим планом" – нинішнім адміністративним центром міста.

В середині ХІХ століття, коли губернському центру Кам'янцю-Подільському зі зростанням населення та чиновницького апарату стало тісно у середньовічних стінах, виникла ідея розширення міста за межі каньйону Смотрича. Рішення було прийнято в 1859 році під час візиту російського імператора Олександра II, який був зачарований видом на місто з пагорба неподалік того місця, де зараз розташований собор Олександра Невського. Через п'ять років почалося будівництво, і в 1872 році Новопланівський міст з дерев'яним настилом на кам'яних биках був введений в експлуатацію.

Одночасно із закладкою мосту міським садівником Северином Ковальським було розбито парк.

З мосту над глибоким кайоном Смотрича відкривається захоплюючий вид на середньовічні вежі та стіни Кам'янця-Подільського, скелі над стрічкою річки з природним водоспадиком та парк із фігурами оленів на пагорбах та камінні.

Церква Святих Петра та Павла – одна з найдавніших у Кам'янці-Подільському.

Точна дата її зведення невідома. У 1834 році під час реконструкції на одному з її елементів було виявлено дату 1580 рік. Перші документальні свідоцтва про вже існуючу Петропавлівську церкву відносяться до 1591 і 1593 років. Деякі історики вважають, що церква давніша і відносять її до періоду правління русько-литовських князів Коріатовичів (Корятовичів), які правили на Поділлі до кінця XIV – початку XV сторіччя.

Дзвіниця у стилі ампір зведена на руїнах старої дзвіниці, яка була зруйнована під час турецької окупації міста. Архітектура храму характерна подільська. В умовах суворого прикордоння (протягом усієї своєї середньовічної історії Кам'янець був форпостом християнства і перегороджував шлях поширення ісламу до Європи) культові споруди втрачали свій зовнішній декор і нерідко виконували оборонні функції.

З православних храмів оборонного типу в Кам'янці-Подільському до наших днів збереглася лише триконхова (що у плані нагадує трилисник) церква Святих Петра і Павла.

Польська брама - унікальна гідротехнічна фортифікаційна споруда в Кам'янці-Подільському, що служила одночасно міськими воротами, оборонною вежею та греблею.

У будівництві взяв участь відомий військовий інженер Йов Претвич, який на той час проводив реконструкцію Кам'янець-Подільської фортеці. Комплекс Польської брами складався з п'яти веж по обидва боки річки Смотрич та стіни-греблі, яка перетинала каньйон. У звичайний час дамба тримала високий рівень води на річці вище за місто. У разі небезпеки вода через шлюзи запускалася в каньйон, який був замкнений розташованими нижче за течією Руською брамою, і рівень річки піднімався, створюючи водну перешкоду нападникам.

До кінця XVII сторіччя часті повені зруйнували дамбу, але Надврантна, Наскальна, Прибережна вежі та Барбакан збереглися до наших днів. У ХІХ столітті їх передали ковалям, і з того часу їх називають Ковальськими вежами. На іншому березі річки видно Настінну вежу, яка зараз перебуває на приватній території.

Від Польської брами можна піднятися до Петропавлівського костелу сходами Фаренгольца.

Будинок руського війта Кіріака, в якому в 1658-1670 роках розташовувалося управління руського (тобто українського) кварталу міста, зараз займає адміністрація Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець".

Права української громади на самоврядування польський король Ян Казимир затвердив у 1658 році. Коли українська громада була позбавлена ​​права на самоврядування та руський магістрат було розформовано, приміщення використовувалося для зборів подільського дворянства, пізніше - як театр.

У 1805-1865 роках тут була духовна семінарія, в якій у 50-х роках навчалися відомий український поет Степан Руданський та письменник Анатолій Свидницький. Будівлю Руського магістрату також називають "Будинок з драконом" за характерний водостік на фасаді.

В східних корпусах Руського магістрату розміщені експозиції "Археологічна кераміка з фондів НІАЗ "Кам’янець" та "Подільська люлька". У внутрішньому дворику Руського магістрату - експозиція "Кам’яне мереживо міста" (лапідарій).

Скульптурна композиція "Стіл Злагоди" на пагорбі за Старою фортецею символізує культурне різноманіття Кам'янця-Подільського.

Пам'ятник встановлено у 2001 році, після проведення першого міжнародного фестивалю "Сім культур" (скульптор Анатолій Ігнащенко). Гігантське бетонне жорно в центрі композиції символізує місто, металева труба зі зламом у вигляді корони - фортеця, а вапнякові брили, розкладені навколо жорна, - сім народів, які разом творили Кам'янець: українці, поляки, росіяни, литовці, вірмени, турки та євреї.

Восьмий камінь, що лежить осторонь, трактують як символ того, що в майбутньому будь-яка інша нація чи народність також може позначитися на розвитку міста.

Тринітарський костел у Кам'янці-Подільському заснований в XVIII сторіччі ченцями ордена тринітаріїв, які спеціалізувалися на викупі невільників із турецького полону.

Храм виконаний у стилі бароко. Привертає увагу головний фасад, якому надають стрункості пілястри тосканського ордера. Фасад завершено фронтоном, прикрашеним скульптурами та вазами. Костел обгороджений кам'яною стіною. Ворота прикрашені статуями Жана де Мата та Фелікса Валуа – засновників Тринітарського чернечого ордену. Сходи, що ведуть до воріт, огороджені парапетом, на якому встановлено статую Діви Марії.

Після Другої світової війни у Тринітарському костелі розмістились фонди Хмельницького обласного державного архіву.

Нині це греко-католицька церква Святого Йосафата.

Турецький бастіон є частиною фортифікаційної системи Старого міста Кам'янця-Подільського. Входив у систему північно-західних укріплень, головним елементом якої була Польська брама.

Свою назву Турецький бастіон отримав після того, як цю частину фортеці, що найбільш підходить для обстрілу дороги, що веде до замку, удосконалили турки під час окупації Кам'янця в 1672-1699 роках.

Бастіон являє собою велику чотирихаричну споруду з казематними приміщеннями, дерево-земляними брустверами та амбразурами для гармат. У 1753 році комендантом фортеці військовим інженером Кристіан Дальке був зроблений ремонт з улаштуванням кам'яних брустверів на високій багатопрогоновій аркаді.

Кам'яні склепіння казематів на початку ХІХ століття були повністю перекладені і почали використовувати під склади.

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква з дзвіницею знаходиться в передмісті Кам'янця-Подільського Карвасари на вузькій прибережній смузі на річці Смотрич, під мурами Старого замку.

Церква збудована в XVIIІ сторіччі на місці храму, що існував в XVII столітті. Фундамент церкви складений із каменю-вапняку. Сама церква – тризрубна, одноголова з ганком та ризницею з північного боку та прибудованою із заходу дзвіницею.

Хрестовоздвиженська церква є яскравим твором подільської школи народної дерев'яної архітектури.

Греко-католицький монастир Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському заснований в 1722 році ченцями-василіанами.

Вперше православна Троїцька церква згадується в 1582 році. Ймовірно, що у цьому місці існував древній храм XIII-XIV сторічь. За часів турецького панування церкву було перетворено на мечеть, а після відходу турків вона перейшла до греко-католиків і стала соборною. Після приєднання Поділля до російської імперії уніатські монастирі були передані православним.

У 1836 році до монастирського корпусу було прибудовано двоповерховий кам'яний флігель з теплою церквою Антонія та Феодосія Печерських, а у 1855 році було закінчено реконструкцію Троїцької церкви з наданням їй православних форм.

За радянських часів храм було повністю зруйновано. В останні роки Троїцька церква була відновлена на розчищених фундаментах силами монахів-василіан.