Пам'ятки Кіровоградської області

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Світловодський міський краєзнавчий музей розташований в історичному будинку, в якому мешкав першобудівник Світловодська Михайло Карпов. Початок йому поклала музейна кімната при будинку культури, відкрита в 1970 році.

Одна з найцікавіших експозицій присвячена легендарному місту Крилов (з 1822 року – Новогеоргіївськ), яке потрапило до зони затоплення Кременчуцького водосховища. Представлено фотографії зниклого міста, копії архівних документів.

Окремі експозиції музею присвячені палеонтології, подіям Другої світової війни, містобудуванню.

Свято-Богоявленський жіночий монастир у Диківці заснований у 1996 році на основі старовинного храму, збудованого в 1875 році сербським військом під командуванням полковника Хорвата.

У 1953 році радянською владою храм було закрито та передано під склад зерносховища, а потім переобладнано під лікарню.

У 1993 році храм з прилеглими спорудами було передано церковній громаді та розпочалося створення першого в Кіровоградській області жіночого монастиря.

Диківський монастир називають родинним, оскільки черниці живуть у ньому разом зі своїми дітьми, а влітку до них приїжджають родичі.

Внутрішнє оздоблення храму монастиря заповнене великою кількістю ікон, включно з чудотворною іконою Святого Миколая.

Входячи до храму слід обов'язково роззутися. Територія монастиря доглянута, багато квітів.

Свято-Іллінська церква у Новомиргороді – найдавніша архітектурна споруда Кіровоградської області, пам'ятка архітектури XVIII століття національного значення.

Цегляний храм у перехідному стилі від бароко до класицизму збудований у 1786 році коштом купця Миколи Годжія. Тетраконхова будівля у плані має вигляд хреста, увінчана високим восьмигранним трибуном та куполом. Візуально подібна до дерев'яних козацьких храмів.

Навколо церкви розміщено три поховання, найдавнішим із яких є могила купчихи Соколової (1843 рік).

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Покровська церква виконана в неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Свято-Покровська церква у селі Нерубайка на Кіровоградщині є одним із найдавніших храмів регіону, пам’яткою архітектури місцевого значення. За деякими даними, збудований ще у XVIII столітті як католицький костел коштом польського графа Станіслава Потоцького.

Оскільки після приєднання цих земель до складу російської імперії кількість католицького населення Нерубайки зменшилася, у 1837 році храм був перебудований й переосвячений на православну Георгіївську церкву. У 1917 році вона отримала назву Свято-Покровської церкви.

Церква у стилі класицизму має приземкуватий силует. Товщина стін із сірого граніту сягає одного метра. Інтер'єр оздоблений розписами.

До початку XX століття більше половини населення Голованівська становили євреї. З кількох міських синагог збереглася одна, розташована у районі ринку. Її можна впізнати за вікнами в псевдомавританському стилі.

Нині приміщення займає відділення "Червоного хреста".

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.

Спасо-Преображенська церква закладена в Таловій Балці в 1803 році й освячена в 1806 році.

Будівництво велося коштом місцевого землевласника, генерал-майора Федора Боровського, який був похований у цьому ж храмі.

Тривалий час храм перебував у напівзруйнованому стані в наслідок руйнівних дій радянської влади. У травні 2014 року розпочалися роботи з відновлення Преображенської церкви.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час Преображенський собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Спасо-Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Історична будівля Онуфріївського ліцею (колишньої школи №1) є пам'яткою архітектури місцевого значення. Це одна з небагатьох архітектурних пам'яток Онуфріївки, що збереглися від початку XX століття.

Велику двоповерхову школу побудував у 1906-1911 роках власним коштом граф Михайло Толстой, який мешкав з родиною в Онуфріївці. Будівля з червоної цегли виконана у стилі еклектики з елементами класицизму і модерну, оздоблена кованими елементами. Збереглися гранітні сходи, ковані перила, старовинні кахлі на підлозі, оригінальний рельєфний декор.

З вересня 1939 по червень 1941 року в цій школі працював учителем видатний педагог Василь Сухомлинський (в сусідньому Павлиші відкрито Музей Сухомлинського). У роки Другої світової війни у приміщенні школи знаходилася німецька комендатура.

Після того, як у 1974 році поруч була збудована нова триповерхова будівля школи, у старій школі розмістилася шкільна бібліотека з читальним залом та деякі навчальні аудиторії.

Театр Корифеїв - Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького - збудований у 1867 році за проєктом та коштом інженер-полковника Георгія Трамбицького.

У театрі Трамбицького ставилися українські та російські вистави аматорських труп, у яких виступали майбутні засновники українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Тобілевич.

За час існування театр корифеїв пережив багато ремонтів та значних переробок, остання з яких призвела до повної втрати первісного вигляду інтер'єрів та суттєвої зміни зовнішніх форм.

У первісному вигляді відновлений у 2011-2012 pоках.

Проводяться екскурсії театром, під час яких можна побувати за лаштунками сцени, дізнатися як театр готується до вистав і як створюється магія театру на сцені, познайомитися з різним аспектами театру, включаючи його історію та архітектуру.

Мальовниче урочище "Каскади" в долині річки Буки розташовані на південний захід від села Злинка.

Геологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 2,5 гектари – місце виходу на поверхню масивної брили нижньопротерозойських гранітів та мигматитів Українського щита, найдавнішої тектонічної структури України (2 мільйярди років). Завдяки величезним гранітним валунам тут утворився цілий комплекс гарних перекатів та міні-водоспадів.

Можливо, у І тисячолітті до нашої ери це місце служило скіфським святилищем (на стінах затоплених печер раніше можна було роздивитися окремі петрогліфи).

В урочищі "Каскади" збереглися рослинні угруповання петрофітних, чагарникових та лугових степів. 9 видів рослин занесено до Європейського Червоного списку та Червоної книги України.

Ландшафтний комплекс "Урочище Монастирище" розташований на березі Інгулу між селами Інгульським та Завутрово.

Це дохристиянське капище, язичницька культова споруда з жертовниками та язичницькими символами на камені. У центрі урочища – велика овальна скеля, яка з одного боку омивається рікою Інгул, з іншого обрамлена широким круглим амфітеатром. Висота скелі - 13 метрів, довжина - 50 метрів, ширина - 20 метрів. Північна, східна та західна стіни - вертикальні, південна - полога. Вся споруда вимощена величезними прямокутними кам'яними блоками. На верхньому майданчику в різних місцях знаходиться безліч великих фігурних брил - результат сходу льодовика та вивітрювання (за іншою версією, фігури колись були висічені вручну).

За легендою, у скелі захований козацький скарб. Вхід у скарбницю знаходиться десь зверху, вихід – під водою посеред річки.

На схилах каньйону та прилеглих ділянках Інгулу збереглися рослини, характерні для південної частини степового краю.

Нині це ландшафтний заказник загальнодержавного значення ”Монастирище“.