Пам'ятки Кіровоградської області

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Петрівський краєзнавчий музей розташовується в центрі селища міського типу Петрове, в охайному сквері поруч із селищним будинком культури. Працює з 1967 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про природу, історію та культуру того регіону Кіровоградщини, де розташоване селище. Зокрема представлені деякі археологічні матеріали, етнографічна добірка, предмети побуту XIX-XX століть.

У відділі Другої світової війни зібрана велика колекція фрагментів зброї, гільз, патронів, військового обмундирування та спорядження, знайдених або переданих в музей на збереження очевидцями.

Особливе місце відведено пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, коли від влаштованого більшовиками штучного голоду постраждала значна частина мешканців цього краю.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Світловодський міський краєзнавчий музей розташований в історичному будинку, в якому мешкав першобудівник Світловодська Михайло Карпов. Початок йому поклала музейна кімната при будинку культури, відкрита в 1970 році.

Одна з найцікавіших експозицій присвячена легендарному місту Крилов (з 1822 року – Новогеоргіївськ), яке потрапило до зони затоплення Кременчуцького водосховища. Представлено фотографії зниклого міста, копії архівних документів.

Окремі експозиції музею присвячені палеонтології, подіям Другої світової війни, містобудуванню.

Свято-Богоявленський жіночий монастир у Диківці заснований у 1996 році на основі старовинного храму, збудованого в 1875 році сербським військом під командуванням полковника Хорвата.

У 1953 році радянською владою храм було закрито та передано під склад зерносховища, а потім переобладнано під лікарню.

У 1993 році храм з прилеглими спорудами було передано церковній громаді та розпочалося створення першого в Кіровоградській області жіночого монастиря.

Диківський монастир називають родинним, оскільки черниці живуть у ньому разом зі своїми дітьми, а влітку до них приїжджають родичі.

Внутрішнє оздоблення храму монастиря заповнене великою кількістю ікон, включно з чудотворною іконою Святого Миколая.

Входячи до храму слід обов'язково роззутися. Територія монастиря доглянута, багато квітів.

Свято-Іллінська церква у Новомиргороді – найдавніша архітектурна споруда Кіровоградської області, пам'ятка архітектури XVIII століття національного значення.

Цегляний храм у перехідному стилі від бароко до класицизму збудований у 1786 році коштом купця Миколи Годжія. Тетраконхова будівля у плані має вигляд хреста, увінчана високим восьмигранним трибуном та куполом. Візуально подібна до дерев'яних козацьких храмів.

Навколо церкви розміщено три поховання, найдавнішим із яких є могила купчихи Соколової (1843 рік).

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Покровська церква виконана в неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Свято-Покровська церква у селі Нерубайка на Кіровоградщині є одним із найдавніших храмів регіону, пам’яткою архітектури місцевого значення. За деякими даними, збудований ще у XVIII столітті як католицький костел коштом польського графа Станіслава Потоцького.

Оскільки після приєднання цих земель до складу російської імперії кількість католицького населення Нерубайки зменшилася, у 1837 році храм був перебудований й переосвячений на православну Георгіївську церкву. У 1917 році вона отримала назву Свято-Покровської церкви.

Церква у стилі класицизму має приземкуватий силует. Товщина стін із сірого граніту сягає одного метра. Інтер'єр оздоблений розписами.

До початку XX століття більше половини населення Голованівська становили євреї. З кількох міських синагог збереглася одна, розташована у районі ринку. Її можна впізнати за вікнами в псевдомавританському стилі.

Нині приміщення займає відділення "Червоного хреста".

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.

Спасо-Преображенська церква закладена в Таловій Балці в 1803 році й освячена в 1806 році.

Будівництво велося коштом місцевого землевласника, генерал-майора Федора Боровського, який був похований у цьому ж храмі.

Тривалий час храм перебував у напівзруйнованому стані в наслідок руйнівних дій радянської влади. У травні 2014 року розпочалися роботи з відновлення Преображенської церкви.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час Преображенський собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Спасо-Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Історична будівля Онуфріївського ліцею (колишньої школи №1) є пам'яткою архітектури місцевого значення. Це одна з небагатьох архітектурних пам'яток Онуфріївки, що збереглися від початку XX століття.

Велику двоповерхову школу побудував у 1906-1911 роках власним коштом граф Михайло Толстой, який мешкав з родиною в Онуфріївці. Будівля з червоної цегли виконана у стилі еклектики з елементами класицизму і модерну, оздоблена кованими елементами. Збереглися гранітні сходи, ковані перила, старовинні кахлі на підлозі, оригінальний рельєфний декор.

З вересня 1939 по червень 1941 року в цій школі працював учителем видатний педагог Василь Сухомлинський (в сусідньому Павлиші відкрито Музей Сухомлинського). У роки Другої світової війни у приміщенні школи знаходилася німецька комендатура.

Після того, як у 1974 році поруч була збудована нова триповерхова будівля школи, у старій школі розмістилася шкільна бібліотека з читальним залом та деякі навчальні аудиторії.

Театр Корифеїв - Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького - збудований у 1867 році за проєктом та коштом інженер-полковника Георгія Трамбицького.

У театрі Трамбицького ставилися українські та російські вистави аматорських труп, у яких виступали майбутні засновники українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Тобілевич.

За час існування театр корифеїв пережив багато ремонтів та значних переробок, остання з яких призвела до повної втрати первісного вигляду інтер'єрів та суттєвої зміни зовнішніх форм.

У первісному вигляді відновлений у 2011-2012 pоках.

Проводяться екскурсії театром, під час яких можна побувати за лаштунками сцени, дізнатися як театр готується до вистав і як створюється магія театру на сцені, познайомитися з різним аспектами театру, включаючи його історію та архітектуру.