Пам'ятки Кіровоградської області

Свято-Іллінська церква у Новомиргороді – найдавніша архітектурна споруда Кіровоградської області, пам'ятка архітектури XVIII століття національного значення.

Цегляний храм у перехідному стилі від бароко до класицизму збудований у 1786 році коштом купця Миколи Годжія. Тетраконхова будівля у плані має вигляд хреста, увінчана високим восьмигранним трибуном та куполом. Візуально подібна до дерев'яних козацьких храмів.

Навколо церкви розміщено три поховання, найдавнішим із яких є могила купчихи Соколової (1843 рік).

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Свято-Покровська церква у селі Нерубайка на Кіровоградщині є одним із найдавніших храмів регіону, пам’яткою архітектури місцевого значення. За деякими даними, збудований ще у XVIII столітті як католицький костел коштом польського графа Станіслава Потоцького.

Оскільки після приєднання цих земель до складу Російської імперії кількість католицького населення Нерубайки зменшилася, у 1837 році храм був перебудований й переосвячений на православну Георгіївську церкву. У 1917 році вона отримала назву Свято-Покровської церкви.

Церква у стилі класицизму має приземкуватий силует. Товщина стін із сірого граніту сягає одного метра. Інтер'єр оздоблений розписами.

До початку XX століття більше половини населення Голованівська становили євреї. З кількох міських синагог збереглася одна, розташована у районі ринку. Її можна впізнати за вікнами в псевдомавританському стилі.

Нині приміщення займає відділення "Червоного хреста".

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.

Спасо-Преображенська церква закладена в Таловій Балці в 1803 році й освячена в 1806 році.

Будівництво велося коштом місцевого землевласника, генерал-майора Федора Боровського, який був похований у цьому ж храмі.

Тривалий час храм перебував у напівзруйнованому стані в наслідок руйнівних дій радянської влади. У травні 2014 року розпочалися роботи з відновлення Преображенської церкви.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Історична будівля Онуфріївського ліцею (колишньої школи №1) є пам'яткою архітектури місцевого значення. Це одна з небагатьох архітектурних пам'яток Онуфріївки, що збереглися від початку XX століття.

Велику двоповерхову школу побудував у 1906-1911 роках власним коштом граф Михайло Толстой, який мешкав з родиною в Онуфріївці. Будівля з червоної цегли виконана у стилі еклектики з елементами класицизму і модерну, оздоблена кованими елементами. Збереглися гранітні сходи, ковані перила, старовинні кахлі на підлозі, оригінальний рельєфний декор.

З вересня 1939 по червень 1941 року в цій школі працював учителем видатний педагог Василь Сухомлинський (в сусідньому Павлиші відкрито Музей Сухомлинського). У роки Другої світової війни у приміщенні школи знаходилася німецька комендатура.

Після того, як у 1974 році поруч була збудована нова триповерхова будівля школи, у старій школі розмістилася шкільна бібліотека з читальним залом та деякі навчальні аудиторії.

Театр Корифеїв - Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького - збудований у 1867 році за проєктом та коштом інженер-полковника Георгія Трамбицького.

У театрі Трамбицького ставилися українські та російські вистави аматорських труп, у яких виступали майбутні засновники українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Тобілевич.

За час існування театр корифеїв пережив багато ремонтів та значних переробок, остання з яких призвела до повної втрати первісного вигляду інтер'єрів та суттєвої зміни зовнішніх форм.

У первісному вигляді відновлений у 2011-2012 pоках.

Проводяться екскурсії театром, під час яких можна побувати за лаштунками сцени, дізнатися як театр готується до вистав і як створюється магія театру на сцені, познайомитися з різним аспектами театру, включаючи його історію та архітектуру.

Мальовниче урочище "Каскади" в долині річки Буки розташовані на південний захід від села Злинка.

Геологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 2,5 гектари – місце виходу на поверхню масивної брили нижньопротерозойських гранітів та мигматитів Українського щита, найдавнішої тектонічної структури України (2 мільйярди років). Завдяки величезним гранітним валунам тут утворився цілий комплекс гарних перекатів та міні-водоспадів.

Можливо, у І тисячолітті до нашої ери це місце служило скіфським святилищем (на стінах затоплених печер раніше можна було роздивитися окремі петрогліфи).

В урочищі "Каскади" збереглися рослинні угруповання петрофітних, чагарникових та лугових степів. 9 видів рослин занесено до Європейського Червоного списку та Червоної книги України.

Ландшафтний комплекс "Урочище Монастирище" розташований на березі Інгулу між селами Інгульським та Завутрово.

Це дохристиянське капище, язичницька культова споруда з жертовниками та язичницькими символами на камені. У центрі урочища – велика овальна скеля, яка з одного боку омивається рікою Інгул, з іншого обрамлена широким круглим амфітеатром. Висота скелі - 13 метрів, довжина - 50 метрів, ширина - 20 метрів. Північна, східна та західна стіни - вертикальні, південна - полога. Вся споруда вимощена величезними прямокутними кам'яними блоками. На верхньому майданчику в різних місцях знаходиться безліч великих фігурних брил - результат сходу льодовика та вивітрювання (за іншою версією, фігури колись були висічені вручну).

За легендою, у скелі захований козацький скарб. Вхід у скарбницю знаходиться десь зверху, вихід – під водою посеред річки.

На схилах каньйону та прилеглих ділянках Інгулу збереглися рослини, характерні для південної частини степового краю.

Нині це ландшафтний заказник загальнодержавного значення ”Монастирище“.

Устинівський музей історії розташований у приміщенні Будинку культури селища міського типу Устинівка. Відкрився у 2003 році з ініціативи місцевих краєзнавців Григорія і Тетяни Мусенків. Саме вони сформували основну експозицію про історію тодішнього Устинівського району з найдавніших часів і до сучасності.

В археологічній колекції музею представлені кам’яні знаряддя праці первісних людей: кремнієві скребла, різці, ручні кам’яні рубила.

Етнографічна колекція включає вишиті рушники, старовинний одяг, дерев'яні знаряддя праці та побутові речі. Також представлено цілу низку виробів майстрів-ковалів, які виготовлялися у місцевих кузнях: цвяхи ковані, підкови, вудила, стремена, пута для худоби тощо. Цікавими є колекції металевих серпів та прасок.

В Устинівському музеї історії розгорнута постійна експозиція, присвячена захисникам України усіх поколінь, зокрема героям російсько-української війни.

Оборонні вали фортеці Святої Єлисавети, яка започаткувала Кропивницький, знаходяться поряд із нинішнім центром міста.

Закладена в 1754 році фортеця носить ім'я Святої Єлисавети, небесної покровительки російської імператриці Єлизавети Петрівни. Фортечні вали вибудовані у вигляді зіркоподібного багатокутника, кінці якого являють собою гострі бастіони.

Єлисаветинська фортеця служила штабом російського військового командування на півдні України, оплотом російського впливу на запорозьких землях та центром боротьби з гайдамацьким рухом. У 1769 році фортеця витримала облогу турецько-татарської армії хана Крим-Гірея. Після закінчення цього етапу російсько-турецької війни та після ліквідації Запорозької Січі, в 1775 році Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення, а в 1784 році була роззброєна.

Проте унікальна земляна фортифікаційна споруда дожила до наших днів. Також частково збереглися казарми, в яких наприкінці XVIII сторіччя розташовувався полк генерала Михайла Кутузова. Встановлено пам'ятний знак - старовинні гармати.

На території знаходиться меморіал Вічного вогню на військовому кладовищі загиблих під час Другої світової війни.

Хрестовоздвиженська церква в Розумівці – родова усипальниця старовинного дворянського роду Раєвських. Це одна з найвизначніших архітектурних пам'яток класицизму середини ХІХ століття в Україні. Розташована на високій кручі над ставком у центрі села Розумівка, яке з 1805 року належало роду Раєвських.

Кам'яна церква Воздвиження Чесного Хреста закладена в 1833 році на могилі героя французько-російської війни 1812 року, генерала від кавалерії Миколи Раєвського, який провів останні роки життя у своєму маєтку Бовтишка поблизу Розумівки. Генерал Раєвський прославився у бою під Салтанівкою та під час Бородінської битви. Панорами, що відкривалися з пагорба у Розумівці, нагадували Раєвському місця його битв. Тут він і був похований, а пізніше його нащадки заклали на цьому місці кам'яну Хрестовоздвиженську церкву-усипальницю, будівництво якої завершилося у 1855 році.

Білокам'яний храм-пантеон виконано в стилі класицизму. Вхідний портик підтримують 12 чавунних колон, кожна складена із семи збірних блоків. У підвалі знаходиться кам'яний склеп. На чавунній плиті, що прикриває поховання Миколи Раєвського, написано: "Він був у Смоленську щит, в Парижі – меч Росії". Поруч розташовані поховання нащадків генерала. На цвинтарі, що прилягає до усипальниці, поховано інших представників роду Раєвських.

Хрестовоздвиженська церква є діючим храмом. З 2006 року входить до складу Історико-архітектурного заповідника "Свято-Хрестовоздвиженська церква" (колишнього заповідника родини Раєвських), що зараз є філією Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею. Екскурсії проводить настоятель церви.