Пам'ятки Закарпатської області

Реформаторська церква в Мужієвому збудована у XV сторіччі в стилі пізньої готики.

Храм має монументальний вигляд, його кути та стіни укріплені контрфорсами. На західній стіні влаштований вхід у вигляді перспективного порталу з аркою. На південній стіні між контрфорсами влаштований вхід з обрамленням у формі стрілчастої арки. Стрілчасті арки вікон на південній стороні прикрашає витончене кам'яне різьблення.

Біля храму стоїть дерев'яна каркасна двоярусна дзвіниця зі шпилем, зведена у XVIII-XIX століттях.

Реформаторська церква у Вишкові – унікальна пам'ятка готичної архітектури, один із перших кам'яних храмів Закарпаття.

Оборонний храм із міцними контрфорсами, високим двосхилим дахом, готичними дверима та вузькими вікнами споруджений у XIII-XIV сторіччях Складається з нефа та п'ятистінної апсиди. Портал підтримується рядом колон, фронтон прикрашає маленьку вежу.

В інтер'єрі під шаром штукатурки виявлено старовинні фрески "Таємна вечеря", "Поцілунок Юди" та образ Святої Варвари.

Церковне обійстя з готичною дерев'яною дзвіницею оточує кам'яна оборонна стіна з бійницями.

Реформаторський костел у Тячеві заснований у XIII сторіччя угорським королем Ласло Великим як римо-католицький. У 1546 році костел відійшов реформаторам.

Храм однонефний, прямокутний у плані. У 1810 році до західного фасаду було прибудовано триярусну дзвіницю з шатровим завершенням. На верхньому ярусі дзвіниці встановлено старовинний годинник. Бічні стіни храму посилені потужними контрфорсами, що надають будівлі особливу значущість. Неф перекритий дерев'яним кесоном з унікальними розписами із 200 частин, серед яких є зображення лева, русалки, пелікану, дракона та інших. Кожна частина розпису є шедевром сама по собі. Інтер'єр прикрашений стилізованим рослинним орнаментом, близьким до українських народних розписів.

До 1944 року у реформаторському костелі Тячева зберігалася найбагатша бібліотека Мараморощини.

Поруч із костелом знаходиться цікавий за архітектурою лютеранський парафіяльний будинок, а також бронзове погруддя угорського художника Шимона Голлоші, який мешкав у Тячеві.

Готичний костел реформаторів у Великих Берегах збудований у 1405 році. Проте, ймовірно, частина костелу була збудована ще до 1237 року.

У 1657 році храм зруйнували поляки, але незабаром він був відновлений. Останню реконструкцію проведено в 1869 році.

Свалявський історичний музей розміщується на першому поверсі адміністративної будівлі в центрі міста Свалява.

Близько 1300 експонатів музею розповідають про історію Савлявщини та традиційну культуру мешканців цього закарпатського краю, відомого своїми цілющими мінеральними водами. В історичній частині представлені архівні матеріали та старі фотографії міста.

Етнографічна експозиція оформлена у вигляді інтер'єру традиціної закарпатської хати. Тут експонуються побутові речі жителів Сваляви та навколишніх сіл: знаряддя праці, народний одяг і взуття. Детально представлено традиційну технологію виготовлення тканин і тканих виробів: прядка, ткацький верстат та інші знаряддя.

Дерев'яна Свято-Димитрівська церква у Вільховиці є однією з визначних пам'яток дерев'яної архітектури Закарпаття. Зведена без жодного цвяха, презентує бойківський тип споруд.

В інтер'єрі церкви привертає увагу проріз між бабинцем та нефом, декорований різьбленням, а також різьблені зображення стародавніх символів сонця та "соняшників".

Храм був побудований з дубових колод у XVII сторіччі в селі Бистриця. В 1910 році Церква Святого Великомученика Димитрія була перенесена до Вільховиці. За однією версією, її викупили більш заможні члени вільховицької громади, за іншою - донька місцевого господаря взяла шлюб і як посаг забрала храм із собою. Саме це й уберегло церкву від руйнування.

Свято-Димитрівська церква є пам'яткою архітектури національного значення.

Греко-католицька Свято-Іллінська церква в Чинадійові – це перебудований католицький костел XIV сторіччя.

Спочатку храм був виконаний у готичному стилі, наступні перебудови спотворили його вигляд.

Тут зберігається дерев'яна колода з хрестом усередині, який у 2002 році виявили мукачівські лісоруби, коли спиляли бук віком близько 100 років.

Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир був заснований в 1925 році в селі Дубовому, але за кілька років було прийнято рішення перенести його до Бедевлі.

У 1955-1960 роках монастир був закритий, а відродився він у 1990 році. На території розташований великий храм Іоанна Хрестителя, зимовий храм Божої Матері Почаївської та житловий корпус із трапезним храмом. Нині тут живуть 16 ченців, які у вільний від слухняності час займаються мистецькою обробкою ікон бісером. Частина робіт виставляється на продаж.

До святинь обителі належать ікона небесного покровителя монастиря - Святого Іоанна Предтечі з часткою мощей Хрестителя Господнього, старовинний образ Богородиці, писаний Святим Апостолом Лукою (давній точний список), чудотворна ікона Святого Трифона, яку кілька разів викрадали, але вдавалося повернути її назад.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Православна Свято-Миколаївська церква розташована на піднесенні в центрі Перечина.

Перша дерев'яна православна церква Святого Миколая в Перечині згадується у 1751 році. Вона знаходилася на території цвинтаря трохи вище за нинішній кам'яний храм, який був збудований у 1763-1769 роках. Його високу дзвіницю, прибудовану в 1810 році, добре видно на пагорбі Гурка трохи осторонь центру міста.

Свято-Миколаївська церква в Чинадійові розташована на березі річки серед сільської забудови за 250 метрів від замку "Сент-Міклош".

Збудована в XVIII сторіччі.

Свято-Миколаївська церква та Чинадіївський замок з'єднані підземним ходом. Нині хід із боку замку замуровано.

Храм належить громаді УПЦ московського патріархату.

Церква Святого Миколая Чудотворця в Присліпі нагадує формами дерев'яний храм в Торуні, але вона набагато більша і стрункіша, з тонким малюнком силуету вежі та витонченими лініями.

З трьох боків храм оточує аркада на високих різьблених фігурних стовпах. У зменшеному розмірі вони повторюються в аркаді обходу.

Двоярусна дзвіниця з широким навісом опасіння та аркадою у другому ярусі, де розміщені дзвони, покрита восьмисхилим шатровим дахом. Форми дзвіниці набагато давніші за форми самого храму і різко контрастують з ним.

В інтер'єрі збереглося декоративне різьблення XVIII сторіччя в стилі бароко роботи місцевого майстра, а також окремі твори станкового темперного живопису XVI–XVII століть.

Миколаївська церква діє, відреставрована в 1968 році. Вважається шедевром барокової верховинської дерев'яної архітектури.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква розташована на Куртанічівському пагорбі в селі Чорноголова, що на лівому березі річки Лютянка при впадінні Солоного струмка. Це один із найкращих зразків закарпатської народної архітектури.

Храм споруджений у XVII сторіччі в бойківському стилі. В 1794 році він реконструйований у стилі бароко. Згідно з написом на перекладині, перебудову здійснив майстер Хіміч із села Лучки (тепер на територіїї Словаччини).

Архітектурною домінантою церкви Святого Миколая Чудотворця стала висока вежа з багатим барочним завершенням. Вишуканість споруді надає галерея на різьблених стовпчиках. При цьому всередині збережені первісні шатрові перекриття, характерні для бойківських церков, а також іконостас XVIII сторіччя. Маленька одноярусна дзвіниця підкреслено функціональна.

Парохом Миколаївської церкви у Чорноголовій у 1913-1924 pоках був отець Юлій Бачинський.

Православна церква Святителя Миколая в селищі Жденієво заснована в 1904 році на місці старого дерев'яного храму, відомого з 1733 року.

Будівництво велося італійськими майстрами коштом парафіян і завершилося в 1918 році. В Свято-Миколаївській церкві є ікона з мощами Йова Угольського.

Свято-Миколаївський Мукачівський монастир - головна православна святиня міста Мукачево.

Стародавня обитель, за переказами, заснована в ІХ сторіччі київськими ченцями, які супроводжували доньку Ярослава Мудрого Анастасію, яку видали заміж за угорського короля (збереглися печери та цілюще джерело). Інша легенда розповідає про перемогу князя Федора Коріатовича (Корятовича) в сутичці зі змієм. На місці, яке йому вказав ангел, що з'явився над річкою, князь в 1360 році побудував дерев'яну церкву та келії.

Свято-Миколаївський монастир був резиденцією єпископів у 1491-1772 роках. Кам'яні споруди в стилі бароко зведені в XVIII-XIX століттях під керівництвом архітектора Дмитра Раца, який похований в Успенському соборі.

Приватна сироварня на базі вівцеферми ОСГ "Бараново" розташована в селі Іза.

Виробництво сирів розміщується у кількох кімнатах, де встановлено обладнання для сироваріння. Сир виробляють із натуральних продуктів, для згущування використовується натуральний сичужний компонент зі шлунка молодого теляти. В асортименті кілька сортів сиру: бринза, твердий сир, м'який сир із коров'ячого та овечого молока.

Проводяться екскурсії з дегустацією десятьох сортів сиру з вином чи йогуртом. Також на ОСГ "Бараново" можна придбати різні сорти сиру місцевого виробництва та ковбасу з баранини, прогулятися територією ферми та подивитися на овець. Великим групам бажано записуватись заздалегідь.