Пам'ятки Закарпатської області

Реформаторська церква в Мужієвому збудована у XV сторіччі в стилі пізньої готики.

Храм має монументальний вигляд, його кути та стіни укріплені контрфорсами. На західній стіні влаштований вхід у вигляді перспективного порталу з аркою. На південній стіні між контрфорсами влаштований вхід з обрамленням у формі стрілчастої арки. Стрілчасті арки вікон на південній стороні прикрашає витончене кам'яне різьблення.

Біля храму стоїть дерев'яна каркасна двоярусна дзвіниця зі шпилем, зведена у XVIII-XIX століттях.

Реформаторська церква у Вишкові – унікальна пам'ятка готичної архітектури, один із перших кам'яних храмів Закарпаття.

Оборонний храм із міцними контрфорсами, високим двосхилим дахом, готичними дверима та вузькими вікнами споруджений у XIII-XIV сторіччях Складається з нефа та п'ятистінної апсиди. Портал підтримується рядом колон, фронтон прикрашає маленьку вежу.

В інтер'єрі під шаром штукатурки виявлено старовинні фрески "Таємна вечеря", "Поцілунок Юди" та образ Святої Варвари.

Церковне обійстя з готичною дерев'яною дзвіницею оточує кам'яна оборонна стіна з бійницями.

Реформаторський костел у Тячеві заснований у XIII сторіччя угорським королем Ласло Великим як римо-католицький. У 1546 році костел відійшов реформаторам.

Храм однонефний, прямокутний у плані. У 1810 році до західного фасаду було прибудовано триярусну дзвіницю з шатровим завершенням. На верхньому ярусі дзвіниці встановлено старовинний годинник. Бічні стіни костелу посилені потужними контрфорсами, що надають будівлі особливу значущість. Неф перекритий дерев'яним кесоном з унікальними розписами із 200 частин, серед яких є зображення лева, русалки, пелікану, дракона та інших. Кожна частина розпису є шедевром сама по собі. Інтер'єр прикрашений стилізованим рослинним орнаментом, близьким до українських народних розписів.

До 1944 року у реформаторському костелі Тячева зберігалася найбагатша бібліотека Мараморощини.

Поруч із костелом знаходиться цікавий за архітектурою лютеранський парафіяльний будинок, а також бронзове погруддя угорського художника Шимона Голлоші, який мешкав у Тячеві.

Готичний костел реформаторів у Великих Берегах збудований у 1405 році. Проте, ймовірно, частина костелу була збудована ще до 1237 року.

У 1657 році храм зруйнували поляки, але незабаром він був відновлений. Останню реконструкцію проведено в 1869 році.

Свалявський історичний музей розміщується на першому поверсі адміністративної будівлі в центрі міста Свалява.

Близько 1300 експонатів музею розповідають про історію Савлявщини та традиційну культуру мешканців цього закарпатського краю, відомого своїми цілющими мінеральними водами. В історичній частині представлені архівні матеріали та старі фотографії міста.

Етнографічна експозиція оформлена у вигляді інтер'єру традиціної закарпатської хати. Тут експонуються побутові речі жителів Сваляви та навколишніх сіл: знаряддя праці, народний одяг і взуття. Детально представлено традиційну технологію виготовлення тканин і тканих виробів: прядка, ткацький верстат та інші знаряддя.

Дерев'яна Свято-Димитрівська церква у Вільховиці є однією з визначних пам'яток дерев'яної архітектури Закарпаття. Зведена без жодного цвяха, презентує бойківський тип споруд.

В інтер'єрі церкви привертає увагу проріз між бабинцем та нефом, декорований різьбленням, а також різьблені зображення стародавніх символів сонця та "соняшників".

Храм був побудований з дубових колод у XVII сторіччі в селі Бистриця. В 1910 році Церква Святого Великомученика Димитрія була перенесена до Вільховиці. За однією версією, її викупили більш заможні члени вільховицької громади, за іншою - донька місцевого господаря взяла шлюб і як посаг забрала храм із собою. Саме це й уберегло церкву від руйнування.

Свято-Димитрівська церква є пам'яткою архітектури національного значення.

Греко-католицька Свято-Іллінська церква в Чинадійові – це перебудований католицький костел XIV сторіччя.

Спочатку храм був виконаний у готичному стилі, наступні перебудови спотворили його вигляд.

В Іллінській церкві зберігається дерев'яна колода з хрестом усередині, який у 2002 році виявили мукачівські лісоруби, коли спиляли бук віком близько 100 років.

Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир був заснований в 1925 році в селі Дубовому, але за кілька років було прийнято рішення перенести його до Бедевлі.

У 1955-1960 роках монастир був закритий, а відродився він у 1990 році. На території розташований великий храм Іоанна Хрестителя, зимовий храм Божої Матері Почаївської та житловий корпус із трапезним храмом. Нині тут живуть 16 ченців, які у вільний від послуху час займаються мистецькою обробкою ікон бісером. Частина робіт виставляється на продаж.

До святинь обителі належать ікона небесного покровителя монастиря - Святого Іоанна Предтечі з часткою мощей Хрестителя Господнього, старовинний образ Богородиці, писаний Святим Апостолом Лукою (давній точний список), чудотворна ікона Святого Трифона, яку кілька разів викрадали, але вдавалося повернути її назад.

Свято-Іоанно-Предтеченський монастир належить до УПЦ московського патріархату.

Православна Свято-Миколаївська церква розташована на піднесенні в центрі Перечина.

Перша дерев'яна православна церква Святого Миколая в Перечині згадується у 1751 році. Вона знаходилася на території цвинтаря трохи вище за нинішній кам'яний храм, який був збудований у 1763-1769 роках. Його високу дзвіницю, прибудовану в 1810 році, добре видно на пагорбі Гурка трохи осторонь центру міста.

Свято-Миколаївська церква в Чинадійові розташована на березі річки серед сільської забудови за 250 метрів від замку "Сент-Міклош".

Збудована в XVIII сторіччі.

Свято-Миколаївська церква та Чинадіївський замок з'єднані підземним ходом. Нині хід із боку замку замуровано.

Храм належить громаді УПЦ московського патріархату.

Церква Святого Миколая Чудотворця в Присліпі нагадує формами дерев'яний храм в Торуні, але вона набагато більша і стрункіша, з тонким малюнком силуету вежі та витонченими лініями.

З трьох боків храм оточує аркада на високих різьблених фігурних стовпах. У зменшеному розмірі вони повторюються в аркаді обходу.

Двоярусна дзвіниця з широким навісом опасіння та аркадою у другому ярусі, де розміщені дзвони, покрита восьмисхилим шатровим дахом. Форми дзвіниці набагато давніші за форми самого храму і різко контрастують з ним.

В інтер'єрі Свято-Миколаївської церкви збереглося декоративне різьблення XVIII сторіччя в стилі бароко роботи місцевого майстра, а також окремі твори станкового темперного живопису XVI–XVII століть.

Миколаївська церква чинна, відреставрована в 1968 році. Вважається шедевром барокової верховинської дерев'яної архітектури.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква розташована на Куртанічівському пагорбі в селі Чорноголова, що на лівому березі річки Лютянка при впадінні Солоного струмка. Це один із найкращих зразків закарпатської народної архітектури.

Храм споруджений у XVII сторіччі в бойківському стилі. В 1794 році він реконструйований у стилі бароко. Згідно з написом на перекладині, перебудову здійснив майстер Хіміч із села Лучки (тепер на територіїї Словаччини).

Архітектурною домінантою церкви Святого Миколая Чудотворця стала висока вежа з багатим барочним завершенням. Вишуканість споруді надає галерея на різьблених стовпчиках. При цьому всередині збережені первісні шатрові перекриття, характерні для бойківських церков, а також іконостас XVIII сторіччя. Маленька одноярусна дзвіниця підкреслено функціональна.

Парохом Миколаївської церкви у Чорноголовій у 1913-1924 pоках був отець Юлій Бачинський.

Православна церква Святителя Миколая в селищі Жденієво заснована в 1904 році на місці старого дерев'яного храму, відомого з 1733 року.

Будівництво велося італійськими майстрами коштом парафіян і завершилося в 1918 році. В Свято-Миколаївській церкві є ікона з мощами Йова Угольського.

Свято-Миколаївський Мукачівський монастир - головна православна святиня міста Мукачево.

Стародавня обитель, за переказами, заснована в ІХ сторіччі київськими ченцями, які супроводжували доньку Ярослава Мудрого Анастасію, яку видали заміж за угорського короля (збереглися печери та цілюще джерело). Інша легенда розповідає про перемогу князя Федора Коріатовича (Корятовича) в сутичці зі змієм. На місці, яке йому вказав ангел, що з'явився над річкою, князь в 1360 році побудував дерев'яну церкву та келії.

Свято-Миколаївський монастир був резиденцією єпископів у 1491-1772 роках. Кам'яні споруди в стилі бароко зведені в XVIII-XIX століттях під керівництвом архітектора Дмитра Раца, який похований в Успенському соборі.

Приватна сироварня на базі вівцеферми ОСГ "Бараново" розташована в селі Іза.

Виробництво сирів розміщується у кількох кімнатах, де встановлено обладнання для сироваріння. Сир виробляють із натуральних продуктів, для згущування використовується натуральний сичужний компонент зі шлунка молодого теляти. В асортименті кілька сортів сиру: бринза, твердий сир, м'який сир із коров'ячого та овечого молока.

Проводяться екскурсії з дегустацією десятьох сортів сиру з вином чи йогуртом. Також на ОСГ "Бараново" можна придбати різні сорти сиру місцевого виробництва та ковбасу з баранини, прогулятися територією ферми та подивитися на овець. Великим групам бажано записуватись заздалегідь.