Пам'ятки Черкаської області

Залишки садибних споруд та великий парк XVIII сторіччя біля колишнього маєтку княгині Варвари Голіциної, дружини князя Сергія Голіцина.

Княже подружжя оселилося в Козацькому в 1797 році. Особистим секретарем та вчителем дітей князя 4 роки служив байкар Іван Крилов. Тут він написав п'єсу "Тріумф або Підщипа", комедію "Пиріг", байку "Свиня під дубом".

В центрі маєтку знаходився палац у псевдоготичному стилі - з вежами, галереями та залами. В розкішному ландшафтному парку був ставок з насипним островом, водоспади, альтанки та сімейний мавзолей. Зберігся лише Будинок керуючого, в якому ставилася "Підщипа" Крилова, руїни флігеля, а також кілька будівель кінця ХІХ століття, які були зведені наступними господарями садиби - київським губернатором Іваном Фундуклеєм, баронесою Врангель, князями Куракіними.

Наразі ці приміщення займає ПТУ №37, будівлі в аварійному стані. В одній із будівель розміщено храм Святої Варвари.

Майстерня-галерея "Творча скарбничка" представляє роботи канівської художниці Галини Морозової, співзасновниці однойменної творчої спілки, а також інших майстрів з Канева.

Художниця-самоучка Галина Морозова працює у різних стилях: реалізм, імпресіонізм, абстракціонізм, декоративне мистецтво. Своєю роботою-талісманом вона вважає картину "Птах щастя".

Маньківський селищний краєзнавчий музей було створено в 1989 році з ініціативи відомого етнолога, археолога та музеєзнавця Вадима Мицика як "Дзензелівський музей історії села". Для оформлення музею була запрошена група художників з Києва. Музей розташований в історичній будівлі колишнього Вищого міського училища, побудованій у 1912 році. 

В 2004 році музей набув статусу районного і став "Маньківським районним краєзнавчим музеєм". Після останньої реформи адміністративного устрою в Україні отримав статус "Селищного краєзнавчого музею"

За 35 років діяльності музею було зібрано понад сім тисяч експонатів. Серед унікальних - керамічний посуд раннього бронзового періоду та меч часів Київської Русі. Основні експозиції: "Дотрипільська доба", "Трипільська доба", "Київська Русь, "Козаччина", "Радянський період до Другої світової вій­ни", "Друга світова вій­на", "Історія хліба", "Побут ХІХ-ХХ століть".

Садиба Мар'янівка заснована в 1880-1885 роках поміщицею на ім'я Мар'яна, яка тоді володіла цими землями.

При садибі було закладено парк у 40 гектарів. Саджанці та насіння дерев завозили зі Швейцарії, Австрії, Нідерландів, а також із Північної Америки (канадська та срібляста липа та канадська сосна, що збереглися до нашого часу).

Головний садибний будинок збудований на початку XX століття поміщиком Козаковським, який одружився з донькою Мар'яни. Інші садибні будівлі перебувають у напівзруйнованому стані.

Межиріцька стоянка - одна з чотирьох виявлених у Європі стоянок первісних людей епохи пізнього палеоліту.

Виявлена в 1965 році місцевим жителем, який копав льох. Археологи знайшли тут чотири житла з бивнів кісток мамонтів, що добре збереглися. Усередині кожного розташовувалося вогнище, кухонні пристрої. Знайдено безліч кам'яних та кістяних знарядь праці та навіть музичних інструментів. Одне з них реконструйовано та виставлено у Палеонтологічному музеї у Києві.

Американський музей природної історії у Нью-Йорку обладнав панораму Межиріцької стоянки стародавніх мисливців. Залишки ще одного житла залишені на місці та захищені металевою конструкцією.

"Зелений будиночок" – частина колишньої садиби родини Давидових у Кам'янці.

Знаходиться у глибині алеї, що йде від вулиці Героїв Майдану вздовж річки Тясмин. Побудований на початку ХІХ століття як один із флігелів садиби Давидових.

Свою назву отримав через переважаючий зелений колір: зелений дах, зелені віконниці, зелена галерея. У цьому флігелі розміщувалася частина бібліотеки Давидових, більярдна та столи для ігор, тому його ще називають "Картковим будиночком".

Тут Давидови зазвичай розміщували своїх гостей, які приїжджали до Кам'янки на кілька днів. У ньому були поет Олександр Пушкін, композитор Петро Чайковський, а також офіцери, що входили в таємне Південне товариство декабристів.

Праворуч від центральної алеї знаходяться пам'ятник Чайковському (1975 рік, скульптор Марія Константинова, архітектор Василь Гнєздилов) та літній театр.

В 1937 році в Зеленому будиночку було відкрито музей Пушкіна. В 1940 році заклад поповнився відділом композитора Чайковського і дістав назву "Літературно-меморіальний музей Пушкіна та Чайковського". З 2022 року музей носить історичну назву будівлі, де він власне і знаходиться – Меморіальний музей "Зелений будиночок".

В експозиції представлені меморіальні речі родини Давидових, особисте піаніно Чайковського, прижиттєвий портрет композитора, написаний у Кам'янці.

Меморіальний музей Кирила Стеценка створено в 1959 році в рідному селі композитора на Корсунщині.

Кирило Стеценко народився в селі Квітки в 1882 році.

Музей розташований у відновленому будинку земської школи, де навчався Стеценко. Близько 400 експонатів розповідає про його життя та творчу діяльність. Незважаючи на досить коротке творче життя, Кирило Стеценко встиг створити низку видатних творів, серед яких патріотичні та духовні твори.

З 1994 року музей є філією Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.

Біля музею встановлено пам'ятник Кирилові Стеценку.

Миколаївська церква у Скориківці збудована коштом парафіян майстрами із села Вереміївка Черкаської області.

Творчий підхід до архітектури помітний у різьбленні по дереву, яким прикрашені дах, карнизи та інші деталі.

Протягом 1934-1941 років церква Святого Миколая була закрита радянською владою. Служби було відновлено з 1941 по 1962 роки. До 1990 роки будівля використовувалася як склад.

Миколаївська церква відкрита для парафіян з 1991 року. Відреставрована в 1994 році.

Михайлівська церква в Городищі була зведена в стилі неоготики в 1844 році коштом графа Михайла Воронцова за проєктом італійського архітектора Джорджо Торрічеллі.

За радянських часів її закрили, розібрали дзвіницю, а у самій церкві облаштували спортивну залу. Розписи ХІХ століття були забілені.

У 1990-тих роках церкву відновили, дзвіницю відбудували заново, а розпис "Страшний суд" (площа 102 квадратних метри) відмили та відреставрували.

Архітектура Михайлівської церкви є дуже незвичною для православного храму. Неогітична архітектура нагадує католицькі костели, а зубці на дзвіниці, помаранчеві стіни та зелений дах роблять храм схожим на казковий замок.

Мілітарний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на третьому поверсі триповерхового флігеля палацу Станіслава Понятовського у Корсуні-Шевченківському. Раніше тут розміщувалася Художня галерея заповіднику.

Мілітарна експозиція в 11 залах створена на основі Музею Корсунь-Шевченківської битви, який за радянських часів розміщувався в головному корпусі палацу Понятовського.

У першій залі мілітарного музею розкриваються дві теми: "Перша світова війна в українському вимірі", "Збройна боротьба під час Української революції 1917–1921 років і визвольних змагань 1920–1930-х років за утворення та збереження незалежної української держави".

Наступні чотири зали Мілітарного музею присвячені історії Другої світової війни в українському вимірі. Значна увага приділена висвітленню національного руху опору.

Частина шостого залу присвячена подіям Революції Гідності. В наступних експозиційних залах репрезентовані події російсько-української війни. Остання зала експозиції – Пантеон Слави корсунців, котрі загинули на російсько-українській війні, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та європейське майбутнє України.

Селище Орбіта поблизу Чигирина не має формального статусу населеного пункту.

Історія міста-примари почалася в 1977 році, коли сюди, в район села Вітове, прибули будівельники майбутньої Чигиринської ГРЄС. Незабаром вони звели житло для своїх родин і приступили до спорудження станції, а також соціальної інфраструктури для енергетиків. В 1981 році будівництво ГРЕС і міста було призупинено та законсервовано. З'явилися плани використання будмайданчика станції для спорудження Чигиринської АЕС. Однак в 1989 році, через 3 роки після аварії на Чорнобильській АЕС, під тиском громадськості будівництво було остаточно припинено.

Багато будівельників залишилися жити в двох п'ятиповерхівках посеред недобудованих будівель міста-примари Орбіта.

Українського художника і педагога Івана Сошенка поховано в Корсуні-Шевченківському, де він помер у 1876 році під час подорожі до рідного Богуслава.

Сошенко був одним із найближчих друзів поета Тараса Шевченка, брав активну участь у його звільненні з кріпацтва. Пізніше допоміг йому вступити до Петербурзької академії мистецтв.

На могилі Сошенка встановлено пам'ятний камінь із меморіальною табличкою та пізніший надгробний пам'ятник - муза з палітрою та пензлями в руці над сувоєм із портретом художника.

Монастирищенський краєзнавчий музей розповідає про історію краю з давніх-давен до сучасності.

Представлені матеріали про життя краю в давньоруські часи, Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, історію виникнення Монастирища; культуру краю в XVIII-XIX століть, колективізацію та злочини комуністичного режиму, події періоду Другої світової війни, відновлення краю у 1945-1960 роки.

Перший народний музей Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі "Тарасова світлиця" виник задовго до створення Шевченківського національного заповідника.

Ще у 1884 році, одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, біля неї побудували хату. В одній її половині жив перший доглядач могили Іван Ядловський, відкрився перший народний музей поета з книгою відгуків.

Хата була розібрана у 1930-х роках, під час спорудження меморіалу на Тарасовій горі, але відновлена у 1991 році. В музейній експозиції представлені копія портрету Шевченка, подарованого музею художником Іллєю Рєпіним, копія рушника, вишитого для музею Лесею Українкою, ікона із зображенням Шевченка в образі святого.

В другій половині відновлено кімнату охоронця Шевченкової могили з оригінальним самоваром Івана Ядловського на столі.

Музей Богдана Хмельницького в Чигирині розташований у реконструйованій в 1995 році двоповерховій будівлі повітової управи.

Будівля збудована на початку ХІХ століття біля підніжжя Замкової гори, де знаходилося Нижнє місто гетьманської столиці.

Музейні колекції налічують близько 2 тисяч експонатів. Головне місце в експозиції займають пам'ятки козацької доби: зброя та спорядження, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматика, побутові речі. З їхньою допомогою відтворено матеріально-предметне середовище, в якому жив та вершив державні справи гетьман Богдан Хмельницький.

Гордість музею - серія картин "Гетьмани України" народного художника України Данила Нарбута.

Флігелі будівлі займає адміністрація Національного історико-культурного заповідника Чигирин.

Поруч із музеєм Богдана Змельницького знаходиться відновлена ​​Петропавлівська церква, а також каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, в якій перепоховані останки 263 козаків та жителів міста, які загинули під час татарських набігів ХVІІ століття.

Завершується реконструкція комплексу укріпленої резиденції Хмельницького, будівель посольств та інших споруд гетьманської столиці, на базі яких створено туристичний історико-архітектурний комплекс "Резиденція Богдана Хмельницького".