Пам'ятки Черкаської області

Римо-католицький костел у Мошнах збудовано в 1850-х роках коштом Єлизавети Воронцової, вдови графа Михайла Воронцова.

За радянських часів костел було закрито. До цього часу будівля використовується як один з виробничих корпусів млина.

Корсунь-Шевченківська ГЕС – одна з перших малих гідроелектростанцій в Україні.

Введена в експлуатацію в 1934 році. За своїми технічними показниками була однією з найкращих станцій того часу, стала основою першої в СРСР сільської енергосистеми.

Гребля розташована на річці Рось, утворюючи невелике водосховище.

У 2007 році проведено реконструкцію греблі Корсунь-Шевченківської ГЕС. На сьогоднішній день потужність електростанції становить 100 кВт.

Колишній католицький костел у Монастирищі зараз використовується як міський будинок культури.

Костел у стилі класицизму був збудований у XIX столітті.

В радянські часи його суттєво перебудували: знесли вежі-дзвіниці, звели бічні прибудови, усередині обладнали актову залу.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії розташований у центрі Сміли, на території міського парку культури та відпочинку.

Храм у неокласичному стилі споруджено на місці старого дерев'яного костелу у 1818-1827 роках коштом Антонія Совецького.

В радянські часи костел, позбавлений центральної вежі та двох дзвін, використовувався як будинок культури, потім районна бібліотека.

У 2003 році Успенський костел повернуто римо-католицькій громаді Сміли, ведеться реставрація. Поруч розташована будівля парафіяльного будинку.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані збудовано за ініціативою графа Андрія Потоцького на місці старого дерев'яного храму Святого Антонія.

За радянських часів з Успенського костелу було знято дві вежі з банями та хрестами. Приміщення використовувалося у різних цілях, а в 1977 році в ньому відкрили уманський Художній музей.

В постійній експозиції музею два відділи: “Західноєвропейське та українське мистецтво ХІХ - початку XX століття (роботи західноєвропейських художників Джузеппе Беццуолі, Жана-Батіста Греза, Симона, польських майстрів Станіслава Рейхана, Казіміра Мардзевича, Крижановського, німецького художника Буша), а також ”Сучасне українське мистецтво”.

Щонеділі в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії проводяться богослужіння.

Краєзнавчий музей села Залізнячка відкрився у 2024 році у приміщенні Залізняцької сільської бібліотеки-філії Єрківської публічної центральної бібліотеки.

В експозиції представлено макет традиційної пічи з усім належним реманентом, керамічні горщики, горнятка та миски, старовинні предмети народного вжитку, долівки та діжки, вишиті сорочки, рушники та подушки, картини народних художників. Всі ці речі зібрані небайдужим мешканцям села.

Краєзнавчий музей історії Гельмязівщини імені Павла Германа розташований в центрі села поряд з будівлею сільскої ради.

Основна експозиція присвячені історії краю та його мешканців. Велика етнографічна колекція знайомить відвідувачів з особливостями селянського побуту кінця ХІХ століття. В музей проводяться майстер-класи народних ремесел.

Музейний фонд загалом налічує понад чотири тисячі експонатів.

Стародавній Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир розташований на схід від села Лебедин у мальовничому та відокремленому місці, оточеному лісом та озерами.

Заснований черницями Магдалиною та Трифілією в 1779 році на землях князя Франциска Ксаверія Любомирського. Збереглося цілюще джерело, відкрите святителем Опанасом. У народі Джерело називають "Магдалинінським" на згадку про першу ігуменю монастиря.

Спочатку всі монастирські споруди були дерев'яними, але у ХІХ столітті більшу частину їх замінили кам'яними. Серед них Миколаївська церква (1800 рік) та Варваринська церква (1839 рік), яку зруйнували за радянських часів, але у 1990-х роках вона знову була відбудована. У 1837 році на місці дерев'яної було збудовано нову цегляну дзвіницю заввишки 34 метри, через яку було влаштовано головний вхід до монастиря (збереглася лише третина).

У 1929 році монастир було закрито, на його території утворили комуну "Червоний Жовтень", потім інтернат для безпритульних дітей, а згодом і для дітей репресованих. Під час Другої світової війни німецька влада відродила монастир, але у 1961 році він був знову закритий. Цінності було вивезено, дзвони передано до музею міста Черкаси. На території розмістили туберкульозну лікарню, а потім інтернат.

Відродження Лебединського монастиря почалося в 1992 році. Нині у стінах обителі розташовані дві церкви, каплиця, корпуси келій, а трохи осторонь - комплекс господарських споруд. Усі споруди, крім північної стіни, перебувають у відмінному стані. Монастир належить московському патріархату.

Лисянський історичний музей створено в 1967 році, а в 1992 році йому було надано статус державного.

Експозиція, яка розгорнута в 5 залах, розповідає про всі періоди історії Лисянського краю. В першій залі представлено археологію, праісторію, трипільську культуру, князівську епоху, козацтво.

В наступних залах можна ознайомитися з подіями періоду XVIII-ХХ століть, колективізації та Голодомору, Другої світової війни та сучасності.

Представлено етнографічну колекцію, нумізматику, вироби місцевих майстрів, цінні історичні колекції.

Літературний музей Григорія Сковороди в селі Коврай створений у 1972 році.

Український поет, філософ, літератор та музикант Григорій Сковорода в 1753-1759 роках жив у ковраївському маєтку та працював вихователем у родині Степана Томари. Сковорода вчив старшого сина Томари різним наукам, а вільний час віддавав літературній творчості.

В Ковраях ним було написано чимало віршів, які згодом увійшли до знаменитого циклу "Сад божественних пісень", в тому числі найвідоміший з них - "Всякому місту вдача і права...".

На місці садиби Томари зберігся льох.

Музей знаходиться на території загальноосвітньої школи. В 2012 році проведено реконструкцію, значно розширено музейну експозицію. Поряд із пам'ятником Григорію Сковороді розбитий парк.

Будівля комерційного банку в стилі модерн побудована в 1914 році на фешенебельній вулиці Черкас - Хрещатику.

Округлі форми з рослинними мотивами в архітектурі двоповерхової будівлі притаманні європейському "ар-нуво".

З радянських часів тут розміщується редакція газети "Черкаський край" (колишня "Черкаська правда"), в якій працював відомий поет-шістдесятник Василь Симоненко, вбитий радянськими спецслужбами в 1963 році за активну правозахисну діяльність.

У 1998 році до дня народження поета відкрито кімнату-музей. В експозиції "Робочий кабінет Василя Симоненка" відтворено атмосферу тих часів: стіл, стілець, радіоприймач, настільна лампа, чорнильниця, ручка, друкарська машинка, якими користувався молодий журналіст. Предствлені його особисті речі (плащ, капелюх), перші видання його творів, фотографії, документи, листи поета.

Неподалік біля РАГСу встановлено пам'ятник Василю Симоненку.

Вхід вільний.

Городищенський літературно-меморіальний музей-садиба письменника Івана Ле було засновано в 1983 році за участі дружини письменника Іри­ни та сина Ріхарда, які подарували музею будинок і садибу. Проєкт будинку свого часу розробив особисто Іван Ле і брав активну участь у будівельних роботах. 

Експозиція музею налічує понад 7 тисяч експонатів, серед яких рукописи письменника, різноманітні матеріали до творів, написані ним книги, особисті речі, документи, фотографії, інструменти, подарунки друзів тощо.

Літературно-меморіальний музей видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького відкрито в Стеблеві в будинку, в якому він народився в 1838 році.

Тут же він прожив з 1851 по 1909 рік.

Експозиція музею розповідає про життя та творчу діяльність класика української літератури, до якого дуже насторожено ставилися як за часів царської росії, так і за радянської влади. Відтворено робочий кабінет письменника, зібрано його особисті речі.

Поряд із музеєм, за будинком культури, на горі Спаса знаходяться могили діда та батька Нечуя-Левицького.

Біля музею встановлено пам'ятник роботи скульптора Галини Кальченко, а неподалік - скульптура “Нимидора” (героїня повісті “Микола Джеря”).

Літературно-меморіальний музей Івана Нечуя-Левицького в Стеблеві є відділом Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника.

Літературно-меморіальний музей Михайла Старицького відкрито в 1980 році у його рідному селі Кліщинці.

Видатний український письменник та театральний діяч Михайло Старицький народився тут у 1840 році, став згодом одним із засновників професійного українського театру.

Колекція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів, у тому числі фотодокументи, особисті речі Михайла Старицького, меблі родини Старицьких тощо.

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" об'єднує три села, в яких минули дитячі роки майбутнього письменника: Шевченкове, Моринці, Будище.

Заповідник створений у 1992 році на базі літературно-меморіального музею Тараса Шевченка у Шевченковому. Саме тут була садиба батьків Тараса, в якій пройшли його дитячі роки, та яку він неодноразово описував у своїх творах.

В 1914 році садибу викупили київські діячі культури, а в 1939 році тут було відкрито музей. Батьківський будинок відновлено за малюнками Шевченка, у садку збереглася могила матері.

Експозиція в основній будівлі музею відтворює життєвий шлях Кобзаря. Представлені його особисті речі, перші видання книг, документи, портрети та фотографії.