Пам'ятки Волинської області

Іваничівський народний історичний музей заснував у 1975 році місцевий краєзнавець Василь Усик. З 2021 року експозиція розміщена у просторих залах Центру культури, дозвілля та спорту Іваничівської селищної ради.

В музеї можна ознайомитися з історією Іваничівщини з найдавніших часів до сьогодення. Найдавніші знахідки датуються епохою палеоліту: бивень мамонта, кам'яні знаряддя праці тощо. Матеріали періоду Київської Русі: сталевий ніж та лопата, кам'яні зернотерки, цегла-плінфа. Багато експонатів висвітлюють події XVIII-XIX століть: старовинні карти, документи, предмети побуту.

Інші експозиції розповідають про період Першої світової війни, державного відродження України у 1917-1920 роках, польську окупацію, Другу світову війну, діяльність УПА, радянську окупацію, Майдан та події російсько-української війни.

На особливу увагу заслуговують матеріали, що розповідають про перших засновників селища – родину Іваницьких, а також про життя і діяльність Київського воєводи, польського сенатора Адама Киселя.

Торчинський народний історичний музей носить ім'я свого засновника - історика та краєзнавця Григорія Гуртового.

Це найдавніший музей Волині, що почав діяти на громадських засадах - з 1957 року. Фонди музею налічують понад 10 тисяч пам'яток, які стосуються історії Торчина та волинських земель.

Більшу частину з них краєзнавець особисто зібрав у навколишніх селах. Серед них кремінні знаряддя праці, монетний скарб початку XVI століття, козацка зброя (зокрема, оригінальна гармата-мортира), фрагменти амуніції вояків двох світових воєн, велика етнографічна збірка.

На особливу увагу заслуговють шафа і дзеркало з помешкання відомого польського письменника Юзефа-Ігнація Крашевського в сусідньому Городку.

Торчинський історичний музей імені Григорія Гуртового в 2009 році посів перше місце на Всеукраїнському конкурсі музеїв у номінації "Історія рідного краю".

Краєзнавчий музей у місті Камінь-Каширський заснований у 1980 році місцевим краєзнавцем Василем Кмецинським, згодом отримав статус народного.

Музейна експозиція розташована в будинку колишнього педагогічного училища, зведеному в 1930-х роках. Фонди музею нараховують понад 4000 експонатів.

Камінь-Каширський краєзнавчий музей пишається своєю етнографічною збіркою, яка містить виняткові зразки вишивки початку ХХ століття, предмети побуту і вжитку волинян кінця ХІХ – початку ХХ століть. Унікальною сакральною пам'яткою є фрагменти різьбленого вівтаря першої половини ХVІІ століття.

Окрема експозиція присвячена родині Косачів, які часто відвідували село Запруддя, що між Каменем-Каширським і Ковелем, де жила тітка письменниці Лесі Українки. Зокрема, в експозиції представлена ікона Святого Миколая ХІХ століття із запруддівської Свято-Успенської церкви – меморіальна ікона родини Косачів.

Каплиця Святого Володимира на початку вулиці Соборної у Володимирі побудована в русько-візантійському стилі. Відкрита в 1888 році до 900-річчя православ'я на Русі.

Чотирикутна у плані каплиця має восьмигранне завершення з арками у вигляді кокошників. Купол нагадує шолом давньоруського воїна.

Монастир і костел кармелітів у Кисилині збудовано на початку XVIII століття на основі комплексу будівель Кисилинської академії, заснованої на початку XVII століття протестантами-соцініанами (аріанами).

Після заборони соцініанства в Речі Посполитій академія була передана ордену черниць кармеліток, навчальні корпуси перетворені на монастирські келії. У 1720 зведено костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Двоповерхова будівля монастиря поєднана із будівлею костелу. В інтер'єрі збережені чудові арки з різьбленням, а також фрески на біблійну тематику.

Після закінчення Другої світової війни, 1945 року на території костелу було розміщено фабрику з переробки льону. У будівлі монастиря вціліла лише зовнішня стіна двоповерхового корпусу. Все внутрішнє оздоблення повністю замінили під час будівництва фабрики.

Нині монастир та костел кармелітів у занедбаному стані, храм у руїнах.

Кафедральний собор Святої Трійці було збудовано в XVIII сторіччі як костел монастиря бернардинів у новій частині міста, яка зараз є адміністративним центром Луцька.

Проєкт розробив архітектор Павло Гіжицький. Спочатку храм носив архітектурні риси рококо, проте після ліквідації ордена бернардинців та передачі храму православній церкві будівля була повністю перебудована в стилі пізнього бароко.

До нашого часу в Свято-Троїцькому соборі збереглося внутрішнє оздоблення XIX століття з двоярусним різьбленим та позолоченим іконостасом, виготовленим українськими майстрами.

Комунальний заклад "Ківерцівський краєзнавчий музей" заснований у 2009 році.

В експозиції представлено понад 900 експонатів, що розповідають про історію краю від найдавніших часів до сучасності.

Проводяться художні виставки, екскурсії, майстеркласи з народної творчості.

Ковельський історичний музей розташований у центральному міському парку, який носить ім'я Лесі Українки.

Експозиція розповідає про історію Ковельщини з найдавніших часів до наших днів: зброю та прикраси XI-XIV століть, предмети козацької доби, діюче ковальське хутро та ковадло кінця XIX століття, ковальський механізм початку ХХ століття.

Представлені традиційні народні костюми мешканців краю ХІХ-ХХ століть.

Поруч у парку встановлено пам'ятник Лесі Українці.

Колегіум у Любешові було створено у XVII сторіччі при монастирі католицького ордена піарів, заснованому коштом князя Яна-Кароля Дольського.

У 1753-1758 роках тут навчався національний герой польського народу Тадеуш Костюшко.

У 1939 році діяльність колегіуму було припинено, костел піарів зруйновано.

Нині у будівлі колишнього колегіуму піарів розміщується відділ освіти місцевої адміністрації та редакція газети.

Кортеліський історичний музей відкрито в 1980 році у волинському селі Кортеліси разом із Меморіальним комплексом жертвам фашизму. З 2023 року музей входить до складу комунального закладу "Центр культурних послуг" Ратнівської селищної ради.

Основна експозиція музею розповідає про Кортеліську трагедію 1942 року, коли німецькі окупанти з роти "Нюрнберг" розстріляли 2875 мешканців села (за сучасними оцінками – близько 1650) та спалили в селі всі хати у відплату за дії радянських партизан місцевого загону імені Ворошилова. Центральними експонатами є діорама "Спалене село" та Книга пам'яті, де записані імена загиблих кортелісців. Також представлені особисті речі, нагороди, листи та фото ветеранів війни, зброя та боєприпаси з місць боїв.

Про національно-визвольну боротьбу розповідає постійно діюча виставка "УПА на Ратнівщині". У куточку "Захисники України" можна побачити фото кортелісців, які брали участь у російсько-українській війні, елементи їхньої зброї та амуніції, прапор спецпідрозділу МВС "Світязь".

Окрема експозиція розповідає про видатного односельчанина, народного депутата України, колишнього директора Кортеліського музею Василя Корнелюка.

Меморіальний комплекс жертвам фашизму роботи скульптора Олексія Олійника та архітектора Анатолія Корнєєва розташований навпроти музею. Висота скульптури із постаментом становить 6 метрів.

Костел Архангела Михайла в Голобах закладений у 1711 році (за іншими даними – у 1700 році) подільським підстаростой Стефаном Ярузельським, добудований коштом Юзефа Ярузельського.

У 1783 році чернігівський воєвода Людвік Вільга прибудував до костелу дві каплиці. Через 3 роки Михайлівський костел згорів від удару блискавки. Той же Людвік Вільга відбудував його в 1793 році.

Спочатку однонефний будинок у стилі бароко після добудови каплиць отримав план хреста. Темперний розпис стін і склепінь виконано у XVIII сторіччі відомим художником Юзефом Прехтлем.

Під час Першої світової війни костел був пошкоджений, але у 1929-1930 роках ХХ століття відреставрований парафіянами. У 1945 р. радянська влада влаштувала в храмі склад солі.

У 1997 році костел Архангела Михайла повернули римо-католикам.

Римо-католицький костел Преображення Господнього в Маневичах споруджений у 1933-1937 роках. До того парафіяльним костелом служила дерев'яна каплиця біля вокзалу.

Будівництво нового костелу фінансували парафіяни, керував будівництвом ксьондз Болеслав Ястшембський.

У 1943 році Преображенський костел закрили за рішенням радянської влади, приміщення почали використовувати як склад мінеральної солі.

У 1992 році костел Преображення Господнього було повернуто католицькій громаді Маневичів, триває реставрація.

Костел святих Анни та Станіслава Біскупа був збудований в Лукові в стилі ренесансу в 1595 році коштом Станіслава Мацейовського.

В 1708 році під час нападу шведів храм був майже повністю зруйнований.

На початку XVIII сторіччя костел відновлено за сприяння волинського воєводи Атаназія Мьончиньського.

Після поділу Польщі костел був конфіскований російським царським урядом і переданий православній церкві як Свято-Успенська церква.

Після Другої світової війни Свято-Успенська церква була закрита радянською владою і перетворена на зерносховище.

Наразі це чинний храм на честь Святої Анни Православної церкви України.

Лопатенський історико-природничий музейний комплекс розташований в урочищі Лопатень поблизу села Берестяне, на території Національного природного парку "Цуманська пуща", де в 1941-1943 роках активно діяли радянські партизани та загони УПА.

Центральним елементом меморіального комплексу є курган з обеліском "Всім живим і загиблим у Другій світовій війні", до якого веде березова алея з портретами партизанських командирів. Збереглися розташовані півколом партизанські землянки: штаб, комендантський взвод, шпиталь, операційна. Можна оглянути партизанську піч, пристрій виготовлення саморобних мін. В музейній експозиції "Наш край у роки Другої світової війни" представлено зброю, амуніцію, документи та особисті речі партизан.

Також до складу комплексу входить "Музей волинського лісу" з реконструйованою хатою лісника XIX століття, пасікою, дерев'яними скульптурами та екологічною стежкою навколо лісових озер (є піші та кінні маршрути).

Луцька пивоварня "Земан" заснована в 1888 році чеським пивоваром Вацлавом Земаном, батько якого, Йозеф Земан, в 1869 році переселився з Чехії до Квасилів на Волині.

В 1906 році дерев'яна будівля заводу була знищена пожежею, але через два роки броварня була знову відбудована в камені. В 1913 році пивоварня вийшла на максимальну продуктивність. Тут варили пиво 4 сортів: "Столове", "Сакура", "Гранат" та "Бок-Бір".

В 1939 році, після приєднання Волині до СРСР, Луцька пивоварня була націоналізована. Після здобуття Україною Незалежності, в 2004 році, було налагоджено виробництво пива під торговою маркою "Земан" на честь засновника пивоварні Вацлава Земана. Наразі тут варять 12 сортів пива.