Пам'ятки Баштанського району

Новобузький народний історичний музей відкрито в 1980 році в приміщенні міського будинку культури.

В музеї Нового Бугу зібрано матеріали про історію краю.

Регіональний ландшафтний парк "Приінгульський" розташований на ділянці долини річки Інгул від села Розанівка до села Софіївка.

На поверхню тут виходять докембрійські граніти, утворюючи мальовничий краєвид. Окремі найбільш помітні чи барвисті виходи кристалічних порід отримали власні назви. Про деякі з них складено по кілька легенд, як, наприклад, про скелі "Пугач", "Стовп" (або "Скеля Кам'яних богатирів"), "Спляча красуня", "Стіна" або просто "Устя" поблизу гирла річки Березівка при впаданні в річку Інгул.

Південніше села Розанівка теж є "Стіна" або "Воронова скеля", на якій здавна гніздиться пара воронів.

Є фантастично привабливі оголення граніту - "Берег Кам'яних Хімер" , гранітне плато в місці злиття річки Стовпової з річкою Інгул, яке зветься "Чортів міст" та інші.

Біля села Софіївка створений штучний каньйон та водоспад - водоскид Софіївського гідровузла для вод від злив та танення снігів.

Садиба поміщиків Тропіних розташована на території Щасливського парку на протилежному від Софіївки березі Інгулу, в селі Щасливе (з Софіївки можна пройти підвісним пішохідним мостом).

Брати Микола, Іван, Олександр Тропіни, сини купця Степана Тропіна, були відомими у Херсоні меценатами, будівельниками церков та піклувальниками навчальних закладів. Одна з херсонських лікарень носить їхнє ім'я.

У 1912 році Тропіни збудували на лівому березі Інгулу садибу та заклали парк. Садибний будинок погано зберігся, але вже ведеться реставрація засобами регіонального ландшафтного парку "Приінгульський". Також зберігся льох, в якому влаштовано банкетну залу.

У парку ростуть сторічні осокори діаметром більше метра, клени, шовковиці.

Свято-Михайлівський Пелагіївський жіночий монастир прикрашає скелясті береги річки Інгул на території регіонального ландшафтного парку "Приінгульський".

У центрі комплексу височить церква Святої Пелагеї, збудована у 1896-1904 роках братами Андрієм та Михайлом Дуриліними, слідуючи заповіту отця Ісидора Дуриліна, на згадку про їхню рано померлу матір Пелагею. Невідомий німецький архітектор використав модний на рубежі століть модерн, втіливши його в стилі "a la Russe". Дванадцятиглава церква з куполами-цибулинами була увінчана дзеркальними хрестами. У храмі три престола: Святого Архістратига Михаїла, Преподобної Пелагеї та Мученика Андрія Стратилата. До радянсько-української війни при Пелагіївській церкві діяла парафіяльна школа.

У період радянської влади храм був розграбований, приміщення використовувалося як склад.

У 1994 році при відновленій Пелагіївській церкві було засновано православний жіночий монастир московського патріархату. Реставрація храму продовжується. Завершено будівництво зимової церкви, яка примикає до келій черниць.

Свято-Петропавлівська церква у Новому Бузі побудована в першій половині ХІХ століття.

Належить до УПЦ московського патріархату.