Пам'ятки Черкаського району

Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів" створений у 1994 році на місці однойменного старовинного козацького села.

Розташований на мальовничому півострові, утвореному крутим вигином Дніпра навпроти Переяслава. Тут виявлено скіфські та ранньослов'янські поселення. У князівські часи на цьому місці стояло літописне давньоруське місто Заруб.

У 1147 році згадується Трахтемирівський монастир, збудований на місці зруйнованого татарами Зарубського монастиря. У 1576 році при монастирі було створено госпіталь для старих і немічних козаків. Через два роки польський король Стефан Баторій, заснувавши реєстрове козацьке військо, заповів козакам Трахтемирів.

Було збудовано Трахтемирівську фортецю, яка стала неформальною козацькою столицею – тут обирали гетьманів, приймали послів, зберігали припаси. Також вона неодноразово була форпостом народних повстань. У 1665 році під час придушення одного з повстань місто та монастир було зруйновано.

На околиці села Трахтемирів зберігся козацький цвинтар, на місці монастиря в урочищі Церковщина встановлено хрест, залишки фортеці не знайдено.

Нині більша частина території належить приватному Аграрно-екологічному об'єднанню "Трахтемирів", яке використовує заповідні землі як елітні мисливські угіддя. У мальовничому місці, поруч із колишнім піонерським табором, збудовано великий мисливський будинок у замковому стилі (згорів у 2015 році). Неподалік від нього росте дерево у формі тризуба, поруч із яким встановлено пам'ятний знак.

У селі збереглося кілька будинків, в одному з яких постійно мешкає родина пустельника на прізвисько "Скіф".

Патріотичний музей російсько-української війни у Черкасах заснований військовослужбовецем 118-ї бригади тероборони, волонтером Олексієм Святенком у 2018 році. Розтащовується на території автотранспортного підприємства.

В музеї зібрано сотні зразків зброї, боєприпасів та амуніції із зони бойових дій від початку війни 2014 року до наших днів. Зокрема, можна побачити тубуси від ПТРК "Джавелін", NlAW і "Фагот", гільзи від американської БМП "Бредлі", набої до мінометів, танків та гармат, різноманітна стрілецька зброя. Також представлені фрагменти російської ракети від РСЗО "Ураган", рештки збитого над Черкащиною безпілотника Shahed, зразки російської військової форми.

Окрема частина музею присвячена Дмитру Коцюбайлові "Да Вінчі", який загинув у березні 2023 року.

Біля входу в музей стоїть евакуаційна автівка, якою користувалися бійці ДУК "Правий сектор" під час боїв за Донецький аеропорт у 2014 році та в інших гарячих точках.

Історичний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на території палацу Станіслава Понятовського у Корсуні-Шевченківському, працює на правах науково-дослідного відділу заповідника.

Понад 2000 експонатів у шести залах розкривають історію Корсунщини в контексті історії всієї України від найдавніших часів до сьогодення. Представлені фрагменти трипільської кераміки, речі з кіммерійського й скіфських поховань, слов’янські прикраси, польська гармата, обладунки й озброєння поляків, українців і московських стрільців.

Також експонуються речі з палацу Станіслава Понятовського.

Наочне уявлення про ключові історичні події краю дають діорами "Антикріпосницьке повстання 1855 року на Корсунщині" та "Корсунська битва 1648 року".

Окремі розділи експозиції розповідають про колективізацію і Голодомор, про участь корсунців у Першій і Другій світових війнах, Українській революції 1917-1921 років і в російсько-українській війні.

Палацово-парковий комплекс у Корсуні, на островах посеред річки Рось, заснував у 1782 році князь Станіслав Понятовський як власну літню резиденцію.

Палац Понятовського було збудовано в 1787-1789 роках на основі старої польської фортеці князів Вишневецьких, що у свою чергу створювалася на городищі давньоруського Корсуня. Проєкт палацу в стилі неоготики розробили архітектори Жан-Анрі Мюнц та Ян Ліндсей.

Новий власник палацу князь Павло Лопухін в середині ХІХ століття значно змінив його архітектуру, надавши йому рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму. Останніми власниками корсунської садиби були князі Лопухіни-Демидови.

Після радянсько-української війни садиба дивом збереглася, донині дожила майже без змін. Відомий силует палацу Понятовського створюють кілеподібні кокошники, над якими височіють вежі-бельведери. Поруч знаходиться великий триповерховий флігель (1782-1783 роки), який поєднувався з палацом Ордерною галереєю. В'їзна брама в формі французької оборонної архітектури зведена в середині XIX століття (у підвалах працює кафе). Збереглися інші садибні будівлі: службовий корпус, "швейцарський будинок", православна каплиця.

Більшу частину острова Коцюбинського зараз займає розкішний ландшафтний парк (площа 100 гектарів, 80 видів дерев та чагарників) із містками, альтанками, скульптурами та романтичним гротом. Особливо він гарний навесні, під час цвітіння бузку.

В радянський час в приміщенні палацу Понятовського розмістили експозицію музею історії Корсунь-Шевченківської битви. На майданчику перед палацом експонувалася виставка військової техніки. В квітні 2022 року на засіданні науково-методичної ради Корсунь-Шевченківського заповідника було ухвалено рішення про демонтаж експозиції музею історії Корсунь-Шевченківської битви і зміни його назви на "Мілітарний музей" зі створенням нової експозиції в палаці Понятовського.

В новій експозиції представлені роботи митців різних часів і різних напрямків, стилів, технік. Це, зокрема, роботи невідомих нам італійських скульпторів ХVІІІ століття (свого часу вони прикрашали палац), італійського гравера Доменіко Кунего, українського художника Івана Сошенка,  італійського скульптора Луїджі Йоріні, угорського художника Сигізмунда Бубікса, літографія з роботи польського художника українського походження Юліуша Коссака, роботи місцевого художника Геронтія Бондаренка й українських митців ХХ-ХХІ століття Миколи Прокопенка, Бориса Федоренка, Сергія Шишка, Андрія Чебикіна, Сергія Дуплія, Оксани Тимків.

Також можна побачити проєкти палацу й палацового ансамблю, оригінали яких зберігаються в Кабінеті малюнків Бібліотеки Варшавського університету; світлини інтер’єрів палацу кінця ХІХ – початку ХХ століття; копії малюнків і літографій ХVІІІ і ХІХ століття, зокрема, Жана-Анрі Мюнца, польського художника Наполеона Орди, Ванічека, французьких літографів Франсуа-Жозефа Дюпресуара і Євгенія Гюго, польського художника Адольфа Козарського.

В окремій залі експонуються вироби порцеляни й кераміки з колекції громадянки Канади Олени Берикул-Криворучко, що презентують 20 країн світу. Найбільше виробів з Англії, Японії, Китаю, Італії, Німеччини, США, Франції. Окремий зал також присвячений сакральному мистецтву, де серед інших ікон представлена ікона іконописця Григорія Стеценка, батька композитора Кирила Стеценка, та ікони, відреставровані художницею, іконописцем Оксаною Тимків.

Експозицію доповнюють музейні предмети побуту, що характеризують епоху ХVІІІ – ХІХ століття.

Експозиція мілітарного музею створена в 11 залах третього поверху флігеля палацу. У першій залі мілітарного музею розкриваються дві теми: "Перша світова війна в українському вимірі", "Збройна боротьба під час Української революції 1917–1921 років і визвольних змагань 1920–1930-х років за утворення та збереження незалежної української держави".  Наступні чотири зали експозиції присвячені історії Другої світової війни в українському вимірі. Значна увага буде приділена висвітленню національного руху опору. Частина шостого залу присвячена подіям Революції Гідності. В наступних експозиційних залах репрезентовані події російсько-української війни. Остання зала експозиції – Пантеон Слави корсунців, котрі загинули на російсько-українській війні, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та європейське майбутнє України.

Археологічний музей Чигирина розташований у відреставрованому одноповерховому будинку кінця ХІХ - початку ХХ століття.

В експозиції представлені предмети матеріальних культур, що існували на території Середнього Подніпров'я. Зокрема, скіфська зброя та обладунки, знайдені на території скіфських городищ у Холодному Яру. В чотирьох експозиційних залах зберігається понад 600 унікальних експонатів.

На подвір'ї встановлено пам'ятник Леніну, знятий з постаменту біля підніжжя Замкової гори в Чигирині.

Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини створено в 2016 році на основі археологічної колекції черкаського історика Михайла Сиволапа, яка налічує кілька десятків тисяч знахідок усіх епох та культур з території Середнього Подніпров'я, починаючи з палеоліту та закінчуючи козацькими часами, а також предмети ХVІІІ-ХХ століть.

Початково музей розташовувався в одній із кімнат кінотеатру "Україна", але у 2024 році переїхав у нове приміщення на першому поверсі чотириповерхового будинку в центрі Черкас. Тут розташовується основна експозиція та три допоміжні.

В експозиції представлені як викопні артефакти, так і предмети традиційної української культури, які ще не встигли побувати в землі. Зокрема, можна побачити фрагменти старовинної зброї, монети, кахлі та відреставрований черкаський посуд кінця XVIII століття. Планується нумізматична та боністична експозиція.

В ігровій залі представлена інтерактивна експозиція "Популярна археологія для дітей", де пропонуються археологічні майстеркласи та археопазли. Відвідувачі можуть власноруч зібрати модель давньої посудини, орієнтуючись на форму та орнамент, відчувши себе археологом-реставратором.

Найбільший у Європі буддистський храм "Білий Лотос" заснований у Черкасах в 1988 році, збудований у 1990-х роках послідовниками школи кунг-фу "Ша-Фут-Фань".

Його прообразом є буддистський храм у Лаосі. Архітектурний проєкт храмового комплексу започаткував голова черкаського товариства буддизму Володимир Скубаєв. За легендою, при закладці фундаменту знайшли стародавній камінь, на якому зображений Будда в масці воїна. На вході в келії встановлено дві постаті воїнів, привезені до Черкас із Тибету. В ритуальній залі підлога застелена килимами, стіни прикрашені деревом та оксамитом.

Послідовники буддизму вивчають тут тайський бокс та кунг-фу.

По неділях у "Білому Лотосі" проводяться екскурсії, чайні церемонії. Можлива організація весільної церемонії.

Дерев'яний одноповерховий будиночок лікаря збудовано за проєктом знаменитого київського архітектора Владислава Городецького, який часто гостював у Мошнах у садибі поміщиків Балашових, а також виконував для них різноманітні архітектурні замовлення.

В один із приїздів Балашови попросили архітектора спроєктувати для села комплекс будівель земської лікарні.

У первісному вигляді зберігся лише один корпус, декорований у "земському" стилі яскравим різьбленням.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Будинок грабаря-підрядника Якова Майбороди побудований в Черкасах в кінці ХІХ століття місцевим архітектором Георгієм Філоферо.

Особняк зведений з цегли в стилі неокласицизму з використанням архітектурних форм і декоративних елементів ренесансу та ампіру. Центральний та бічні портали увінчані складними фронтонами. В будинку було три великі та сім менших кімнат, на теріторіє садиби розташовувалися будиночок для прислуги та стайні.

Згодом Майбороди передали особняк в оренду Другому чотирикласному училищу для міщан. Після більшовицького перевороту 1917 року у ньому розмістили відділення черкаського "Всеобучу", потім дитячий садок, а потім передали міській санстанції.

Із інтер’єру до нашого часу збереглся старі фільовані двері, автентична столярка вікон та паркетна підлога.

Глибокий яр на південно-західній околиці села Виграїв - місце знаменитої Корсунської битви 1648 року.

Козацька армія гетьмана Богдана Хмельницького в цій битві розгромила польські війська гетьмана Миколая Потоцького, нав'язавши бій у невигідних для польської кавалерії умовах пересіченої лісистої місцевості. Вирішальне значення мала засідка, влаштована у Глибокому яру козацьким полком Максима Кривоноса. Після цієї перемоги село перейменували на Виграїв, а яр стали також називати Різаним.

Збереглися залишки ровів, які викопали козаки Максима Кривоноса, готуючись до удару із засідки.

У 2008 році встановлено пам'ятний знак на місці Корсунської битви.

Будівля колишнього готелю "Слов'янська" у Черкасах збудована в кінці ХІХ століття коштом підприємця Скорини.

Виконана в стилі модерн із елементами псевдоготики. Кут будинку, враховуючи містобудівне місце, вирішено п'ятикутним об'ємом, увінчаним високим загостреним шатром. Фасад будівлі прикрашений численними декоративними деталями, тонкими баштами з голчастими куполами та витонченими колонками. Будинок мав три балкони, один з яких винесений більш ніж на 2,5 метри та спирається на тонкі чавунні колони. Саме під ним розташовувався вхід до готелю "Слов'янська".

За радянських часів це був готель "Дніпро". Наразі будівля належить "Укрсоцбанку".

На території Отаманського парку між селом Головківка та селом Медведівка розташоване джерело "Живун", воді з якого приписують цілющі властивості. За легендою, водою із "Живуна" гайдамаки лікували свої бойові рани.

Вода питна, екологічно чиста. За вмістом розчиненого срібла та інших корисних для здоров'я людини хімічних елементів посідає перше місце серед лісових джерел урочища "Холодний Яр" та навколишніх природних заповідників.

У каплиці біля джерела щоп'ятниці вранці проходить молебень.

Поруч знаходиться невелике лісове озеро та кілька дубів віком 600-800 років. Облаштоване місце для відпочинку.

Невеликий затишний парк у центральній частині міста. Біля замкового містечка розташувалися спортивні майданчики. Парк прикрашають альпійські гірки та клумбові композиції, що створюють властиву зеленим куточкам особливу атмосферу затишку.

Також багато скульптурних композицій із каменю та дерева.

"Долина троянд" у Черкасах - це невеликий парк на березі Дніпра за 500 метрів від центру міста. Одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.

Останніми роками використовується для проведення загальноміських свят.

У 2012 році на території парку встановлено 15-метровий сонячний годинник.