Пам'ятки Кам’янець-Подільського району

Галерея мистецтв художнього відділу Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розміщена у колишньому навчальному корпусі Духовної семінарії (XVIII століття) на площі Вірменський Ринок.

У православній семінарії Кам'янця-Подільського навчалися Михайло Достоєвський, Степан Руданський, Микола Леонтович, Анатолій Свидницький та інші.

В музейній експозиції представлені твори живопису, графіки та скульптури XVII-XX століть, а також колекція ікон різних релігійних конфесій.

У 2008 році відкрито кімнату-музей Годованця. Проходять тематичні виставки.

Гончарська вежа - виразна фортифікаційна споруда над каньйоном Смотрича, що добре проглядається з Новопланівського мосту в Кам'янці-Подільському.

Башта збудована в XVI сторіччі коштом цеху гончарів.

Гончарська вежа відкрита для відвідування. Всередині башти модна прогулятися відновленими галереями, оглянути панораму з бійниць. Також у вежі встановлені експозиційні планшети з інформацією про пам’ятку та її реставрацію.

У прилеглій до Гончарської вежі будівлі відкрито ресторан "Стара фортеця".

Гора Грабина розташована на південному заході села Кривчик. У межах її вершини є малі печери, які у місцевому фольклорі тісно пов'язані з діяльністю ватажка селянського повстання Устимом Кармалюком.

В результаті археологічних досліджень на горі виявлено залишки скіфського городища та предмети побуту тих часів.

Серед туристів товтра Грабина відома приголомшливим панорамним видом на околиці і село Кривчик, розташоване в долині річки Тернава.

Гора Сокіл височить над селом Карачківці на південь від селища Смотрич. Це найвища точка Дунаївщини (348 метрів) та одна з найвищих вершин гряди Подільських Товтр.

На території 42,9 гектари в 1989 році тут було створено ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Сокіл", що входить до складу Національного природного парку "Подільський Товтри". Серед рідкісних видів рослин тут ростуть кизил, глід, шипшина, ялівець, тернина, цибуля подільська, осока біла, ковила волосиста, яка внесена до Червоної книги України.

Гора Сокіл є місцем гніздування філінів.

На півдорозі до вершини гори знаходяться стародавні печери. Ще на початку XX століття довжина ходів у них перевищувала 150 метрів. Усередині печер сформовано невеликі кімнати. За легендою, в цих печерах ховав скарби розбійник Боян, прототипом для якого найімовірніше послужив половецький хан Буняк (Солодивий Буньо).

Будівля Державного банку - перша архітектурна споруда Нового плану, збудована біля в'їзду до нової частини Кам'янця-Подільського одразу після відкриття Новопланівського мосту.

Складається з двох корпусів: перший побудований практично над каньйоном річки Смотрич, другий – трохи вище. Обидва корпуси були споруджені у 1896-1901 роках архітектором Іваном Калашниковим під керівництвом губернського архітектора Канакотна. Центральна будівля, у плані буквою "Г", займала безпосередньо сама Державний банк, другий корпус, прямокутна у плані будівля, - будинок працівників банку. Головну будівлю прикрашають ризаліти та рустівка, що нагадує кам'яну кладку. Парадний вхід оформлений колонами та трикутним фронтоном. Для будівництва надійних сховищ банку у скелі вирубали підвали завглибшки понад 10 метрів.

Джерело "Гамарня" розташоване на правому березі річки Ушиця. Мінеральні води джерела багаті міддю, залізом та магнієм. Фахівці порівнюють якості даних вод із властивостями "Нафтусі".

Тривалий час існує легенда про джерело "Гамарня", згідно з якою на цьому місці багато років тому жила дуже заможна родина - поміщик зі своєю сестрою. Дівчина володіла особливими знаннями та допомогла вилікуватися безлічі людей. Про її дар і красу ходили чутки по всіх навколишніх землях. Всупереч тому, що багато молодих людей просилися до неї в чоловіки, брат захотів сам одружитися з рідною сестрою, нехтуючи всіма канонами та волею самої дівчини. Але цьому не судилося статися. Під час весілля будинок провалився під землю, а на його місці виникло цілюще джерело.

Дунаєвецький районний краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі на центральній вулиці Дунаївців.

Музей засновано в 1986 році.

Його фонди налічують 3 тисячі експонатів. Постійна експозиція краєзнавчого музею висвітлює історію міста Дунаївці та всього Дунаївецького краю.

Дунаєвецький міський парк відпочинку засновано на місці колишнього парку садиби Красинських. В окремих частинах парку можна зустріти зелені насадження тих часів.

У 1980-х роках закладається сучасна зона відпочинку для містян. Основою парку став комплекс атракціонів, що включає мініатюрну "американську гірку" і оглядове колесо. В 2013 році відбулася чергова реконструкція парку, після чого тут з'явився міський фонтан, сучасні лавки та пішохідні доріжки. Мобільні атракціони забезпечують дитячу аудиторію активним відпочинком.

Етномузей "Чарівна хата" у селі Грушка поблизу Кам'янця-Подільського – це невеликий скансен (музей просто неба), що знайомить відвідувачів з традиційною українською культурою Південного Поділля.

Столітню хату у Грушці придбала 2022 року мисткиня Адріана Вітер, аби влаштувати етнографічну музейну експозицію. Хата побудована традиційним для Поділля кільованим методом – із глини та дерева. Команда майстрів відреставрувала та побілила хату, розфарбувала її подільськими орнаментами.

Експозиція присвячена культурній спадщині сіл, затоплених внаслідок будівництва Дністровської ГЕС. В кімнатах представлені деякі традиційні ремесла, притаманні дністровській культурі: гончарство, травництво, малярство.

Навпроти музею "Чарівна хата" знаходиться 700-річна криниця "Жива вода" над джерелом цілющої води.

Руїни єпископського замку височіють на прямовисній надзбручанській горі над селом Чорнокозинці.

З середини XV сторіччя тут розміщувалася укріплена літня резиденція римо-католицьких єпископів Кам'янця-Подільського. Протягом першого століття існування замку, що стоїть на Валахському шляху, замок неодноразово доводилося оновлювати, оскільки він дуже часто піддавався татарським облогам - у 1502, 1503, 1507, 1511, 1513, 1516 роках, причому востаннє село було спалено вщент. Наймасштабніші ремонтні роботи було проведено після вигнання турків, що господарювали тут з 1674 по 1699 рік.

До регулярного замку з двома круглими вежами був прибудований двоповерховий палац, а на південно-східних схилах замкової гори було зведено садибу палацового типу. Оборонні стіни мали товщину від 1,9 до 3,6 метрів.

До наших днів дійшли лише руїни замку та кам'яні ворота садиби.

П'ятикутна оборонна вежа на скелі над річкою. Жванчик - все, що залишилося від колись могутнього Жванецького замку.

Він був споруджений кам'янецьким старостою Валентієм Калиновським на початку XVII сторіччя, проте перші укріплення тут виникли набагато раніше. Ще в XV сторіччі литовці проводили реконструкцію давніх укріплень.

Нова польська фортеця, яка мала 5 веж, змагалася за розмірами з Кам'янець-Подільською. У 1653 році під час облоги Жванця Богдан Хмельницький, зраджений татарами, прийняв рішення укласти військовий союз із Московією і вирушив звідси на переговори до Переяслава.

В кінці XVII століття замок кілька разів зазнав руйнувань під час польсько-турецької війни. Останню спробу реставрації зробили шляхтичі Лянскоронські в якості своєї садиби. Уряд росії планував побудувати тут велику фортецю, але ці плани так і не було здійснено. Згодом замок занепав і був майже повністю розібраний.

Напередодні Другої світової війни на руїнах було споруджено ДОТ "Лінії Сталіна".

Наймальовничіший вид на вежу, що збереглася, відкривається з протилежного берега Жванця.

Замковий міст, що з'єднує Старе місто з фортецею, на вигляд виглядає як суцільна кам'яна стіна, проте, насправді, є своєрідним саркофагом, що містить усередині більш ранню споруду.

За однією з версій, основою нинішнього мосту є споруда римської епохи. Спочатку Замковий міст був арочним. Він побудований над каньйоном Смотричу там, де петля річки утворює тонкий скелястий перешийок, що відокремлює Старе місто від материка. Кажуть, що це єдиний у світі міст, збудований уздовж, а не впоперек русла річки.

Нинішній вигляд Замковий міст набув у XVII сторіччі, коли Кам'янець-Подільський захопили турки. Вони перебудували міст, використавши камінь від розібраного монастиря Босих Кармелітів. З того часу його часто називають Турецьким мостом.

З боку міста збереглися потужні оборонні споруди Міської брами (XVI-XVIII століття), а також Вірменський бастіон (XVI-XVII століття). У приміщенні каземату-лабораторії працює кафе.

Великий комплекс будівель казарм Кам'янець-Подільської фортеці особливо ефектно виглядає з протилежного боку каньйону Смотрича – з пішохідного мосту чи від Покровської церкви, що у дендропарку.

Спроєктовані для розміщення військового гарнізону комендантом кам'янецької фортеці Ян де Вітте, збудовані в кінці XVIII сторіччя архітектором Станіславом Завадським.

З боку річки будівля виглядає як фортеця завдяки потужним підпірним стінам та вікнам-бійницям. Тут служили російський письменник і поет Костянтин Батюшков, декабрист та герой Бородіно Володимир Раєвський, учений-лексикограф Володимир Даль, письменник Михайло Булгаков.

За радянських часів у будинках казарм знаходилася тютюнова фабрика. Нині комплекс у занедбаному стані.

Казематна вежа - одна з наймаловідоміших фортифікаційних споруд Кам'янця-Подільського, хоч і знаходиться в самому центрі Старого міста, у дворику за будівлею райради (прохід через арку шпиталя з вулиці Госпітальної).

За однією з версій, побудована в 1667 році як частина міських укріплень. За іншою версією, споруджена в 1783-1791 роках як частина комплексу гауптвахти та в мирний час служила туалетом для арештантів.

Будівля кругла у плані, діаметром 9,5 метрів, з прямокутним тамбуром із північного боку. Стіни верхнього ярусу, на висоті близько 2 метрів, прорізають шість вікон-бійниць.

В даний час в Казематній вежі розміщується експозиція "Історія фортифікацій XV-XIX століть" з трьома макетами укріплень, зразками холодної та вогнепальної зброї, копіями старовинних планів, гравюр, літографій, креслень, схем тощо.

В прибудові представлена ​​колекція подільських курильних трубок XVII-XVIII століть.

Каплиця-мавзолей роду Жебровських розташована на старому польському цвинтарі села Брага.

Невеликий костел у стилі неоготики збудовано в 1905 році. У каплиці поховано трьох представників родини Жебровських.