Пам'ятки Рівненської області

Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" заснований у 1912 році на місці, де в 1651 році відбулася найбільша битва Визвольної війни під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького (іноді невірно говорять "Берестейська битва").

100-тисячне козацьке військо за підтримки 30 тисяч татар хана Іслама III Гірея воювало під Берестечком із 300-тисячною польською армією короля Яна Казимира II. Через зраду татар запорожці були розбиті, втративши за різними оцінками від 10 до 30 тисяч убитими. Внаслідок поразки у Берестецькій битві Хмельницький змушений був укласти з Яном Казимиром невигідний Білоцерківський мир.

У 1912 році на згадку про трагічну битву на острів Журавлиха було перенесено дерев'яну Михайлівську церкву (XVII століття), у якій Хмельницький молився перед боєм. За проєктом архітекторів Володимира Максимова та Олексія Щусєва було споруджено чудовий храм-пам'ятник Святому Георгія у стилі козацьких храмів з дев'ятьма банями та винесеним назовні іконостасом (художник Іван Їжакевич). На другому поверсі розташована так звана "балконна" церква Бориса та Гліба.

Підземний хід з'єднує Михайлівську церкву з підземною каплицею-усипальницею Параскеви П'ятниці під Георгіївським храмом, де поховано останки загиблих козаків (зокрема, ними заповнено пустотілий центральний стовп).

У 1966 році було створено музей-заповідник "Козацькі могили". Нині це Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви". У музеї комплексу представлені знахідки, зроблені археологами на полі битви.

У 1991 році відкрито пам'ятник козакам та селянам-повстанцям (скульптор Анатолій Кущ).

Тут діє Свято-Георгіївський чоловічий монастир Православної церкви України.

Новомалинський замок збудований на пагорбі над річкою Збитенка князем Свидригайлом в кінці XIV сторіччя.

Спочатку був обведений ровом із водою. У плані був регулярним, мав п'ять кутових п'ятикутних веж, з'єднаних стінами з бійницями, міст та в'їзну браму з північно-східного боку. Перебудовувався у XV, XVII, XVIII століттях. Велика реконструкція була проведена на початку ХІХ століття магнатами Сосновськими.

Палац розташований уздовж південно-східної сторони замку. Його зовнішня стіна була оборонною, з'єднувалася зі стінами замку. Споруда має склепінчасті підвали у кількох рівнях. Поруч містилася кухня, декорована неоготичною аркадою.

На основі однієї з оборонних веж споруджено каплицю у неоготичному стилі. Кожен із її фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а розміщені по п'яти зовнішніх кутах високі круглі вежі, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер'єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаним самим господарем садиби, скульптором Томашем Оскаром Сосновським (початок ХІХ століття).

В даний час збереглися західна п'ятикутна двоярусна вежа, напівзруйнована південна вежа, невелика ділянка оборонної стіни між ними, каплиця (північна вежа замку) та руїни колишнього палацу. Перекриття зруйновані, лише у трьох приміщеннях першого поверху збереглися хрестові склепіння.

Озеро Нобель розташоване у заплаві річки Прип'ять на півночі Рівненської області.

Його площа складає 5 квадратних кілометрів, глибина – понад 10 метрів. Озеро з півночі на південь розділяє півострів, на якому розташоване село Нобель. Східна (велика) частина озера вузька і подовжена з півночі на південь, західна більш овальна.

Береги та дно піщані, дуже розчленовані. Є чотири острови. Водяться карась, лин, щука, окунь, соми, раки. На берегах - гніздування диких гусей, качок та інших птахів.

Острозький замок на горі над річкою Вілія – ​​колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які у XIV-XVII століттях володіли великими землями на Волині.

Укріплення на місці давньоруського городища почав зводити князь Данило - перший точно відомий князь з династії Острозьких. Його нащадки протягом двох століть розширювали та зміцнювали свою столицю, яка досялга розквіту на початку XVI століття за князя Костянтина Острозького.

Із замком пов'язана історія "чорної княгині" Гальшки Острозької, яка після смерті батька Іллі Острозького успадкувала всі його статки. За її руку спалахнули справжні магнатські війни, її двічі примушували до заміжжя насильно, проте її дядько Василь-Костянтин зумів зберегти володіння роду Острозьких. Згодом він прославився як просвітитель та захисник православ'я.

Найдавнішою спорудою Острозького замку є Сторожова вежа або "Вежа мурована" (XIV століття), в якій ще у 1916 році було розгорнуто експозицію краєзнавчого музею. Головним експонатом є знаменита Острозька Біблія, видана в 1681 році першодрукарем Іваном Федоровим. Експонується колекція унікальних волинських "усміхнених ікон". Представлено макет середньовічного Острога. Також збереглася Кругла (Нова) вежа (XVI століття) з ренесансною короною зубчиків, від підніжжя якої видно куполи монастиря в Межирічі.

На території замку розташований древній Богоявленський собор (1453 рік), чий силует був гербом міста. За католиків церква була частково зруйнована, одна стіна з бійницями включена до фортифікаційної системи замку. Наприкінці XIX століття собор був реконструйований у псевдовізантійському стилі за проєктом архітектора Базилевського, бані отримали характерну позолоту. У 1905 році споруджено Надбрамну дзвіницю. Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

З 1981 року Острозький замок разом з ансамблем інших архітектурних пам’яток міста та його околиць входить до Державного історико-культурного заповідника Острога. Останніми роками тут впроваджується низка програм з підвищення доступності. Зокрема, заповідник реалізував проект “Інклюзивний музей в Острозькому замку”. Тепер слабозорим відвідувачам доступні тактильні вказівники та схеми, 3D-моделі деяких експонатів (зокрема, тактильний макет замку князів Острозьких), аудіогід із тифлокоментарем, путівник для незрячих, а також путівник з адаптованим текстом для людей з порушеннями слуху. Сайт заповідника адаптований для людей з інвалідністю.

Палац Стецьких у Великих Межиричах збудовано на пагорбі, на якому в середні віки стояв замок князів Корецьких.

У 1789 році овруцький староста Ян Казімеж Стецький виграв цей маєток у карти і незабаром збудував на місці замку палац у стилі класицизму за проєктом королівського архітектора Домініка Мерліні.

Будівля прямокутна у плані, з двома симетричними ризалітами на головному фасаді, двома портиками та бельведером. Парадний фасад акцентований портиками іонічного ордера, а садовий фасад – шестиколонним портиком із балконом на другому поверсі. До центральної будівлі симетрично примикають дугоподібні галереї-переходи, що з'єднують його з флігелями. Палац був оточений парком, біля підніжжя був форельовий ставок.

За радянських часів у садибі Стецьких розмістили Великомежирецьку спецшколу-інтернат. Будівлю почали потроху реставрувати.

Доріжка до палацу проходить через яблуневий сад. Від палацу відкривається краєвид на костел Святого Антонія.

Пам'ятник князям Острозьким – преподобному Федору (у схімі), Костянтину Івановичу (з мечем) та Василю-Костянтину (з біблією) – встановлено у 2000 році в сквері на центральній площі міста Острог.

У XIV-XVII сторіччях Острог був головною резиденцією могутнього волинського роду князів Острозьких. Фігури трьох найславетніших представників роду увічнені на тлі п'яти арок, увінчаних хрестом.

Автор пам'ятника – заслужений художник України Сергій Чумаков.

Пам'ятник княгині Марії Рівненській, дружині князя Семена Несвицького, яка в XV сторіччі посприяла перетворенню Рівного з маленького села на велике місто.

Після смерті князя Несвицького в 1479 році Рівне перейшло до рук його дружини, яка стала іменуватися Марією Рівненською. Вона заклала замок на острові та інші міські споруди, при ній місто отримало Магдебурзьке право та привілей на щорічний ярмарок. У 1507 році Марія отримала від короля право вічного володіння замком та містом.

Пам'ятник Уласу Самчуку встановлений у Рівному в 2005 році на честь 100-річчя від дня народження видатного українського письменника та громадського діяча часів національно-визвольної боротьби.

Монумент розташований перед будівлею драматичного театру. Автори пам'ятника: Микола Пасічник, Віктор Ковальчук, Тетяна Мельничук, Володимир Шолудько.

Парк "Лебедине озеро" в центрі Рівного – це все, що залишилося від садиби князів Любомирських.

До середини XX століття на тому місці, де зараз знаходиться стадіон "Авангард", стояв палац Любомирських у стилі ампір, споруджений на основі середньовічного замку княгині Марії Рівненської, вдови князя Семена Несвицького.

У XVIII сторіччі Любомирські за участю архітектора Яна Якуба Бургіньйона заклали палацовий парк. На початку ХІХ століття його перепланував в англійському стилі знаменитий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер). Після Першої світової війни садиба занепала. Палац згорів, а парк вирубали.

Після Другої світової війни парк частково відновили та назвали Комсомольським, але в народі прижилася назва "Лебедине озеро", оскільки на маленькому ставку в центрі парку мешкають лебеді.

Парк історичної реконструкції "Оствиця" заснований 2020 року на березі озера Басів Кут у Рівному, поблизу Басівкутського городища XI-XII століття.

Парк носить давнє ім'я річки Устя та відтворює атмосферу давньоруського поселення. На території площею майже 2 гектари побудовано два пірси, два великих навіси, вхідну браму і місток, влаштовано доріжки, встановлено лави та споруджено макет давньоруського зрубу. Тут можна походити на давніх човнах, постріляти з традиційного лука, спробувати різні ремесла, доторкнутися до побуту, життя та розваг періоду Давньої Русі.

Важливим напрямком роботи "Оствиці" є відродження та розвиток давнього суднобудування. У теплий сезон пропонуються водні прогулянки на дракарі, лодії, човні-довбанці.

На локації регулярно відбувається низка культурно-мистецьких заходів переважно у теплу пору року: фестивалі, лучні турніри, концерти на березі озера, майстеркласи з різних ремесел, змагання на човнах тощо.

Рівненський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення.

Він був заснований наприкінці XVIII століття, і на сьогоднішній день вік окремих дерев сягає 150-200 років. Тут налічується 160 видів дерев і чагарників, багато з яких екзоти - північно-американські (ялина Енгельмана, сосна веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен ясенелистий, дуб червоний), далекосхідні (оксамит амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний) вічнозелений), види з Китаю та Японії, Середньої Азії (біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).

На початку 1950-х років парк значно розширив свою територію, у 1977-1984 роках проводилася реконструкція парку, в результаті він поповнився новими видами. Було створено каскад басейнів із фонтанами, оточеними вербами. Загалом у парку налічується близько 5540 дерев та 14200 кущів, навесні 2000 року було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів.

На даний момент парк імені Тараса Шевченка займає 32 гектари та має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.

"Піч Януша" називають єдину споруду, що збереглася від палацу Януша Острозького в Межиричі під Острогом.

Палац розташовувався поряд із Свято-Троїцьким монастирем-фортецею. Від нього залишилася лише величезна піч камінного типу з великими арочними прорізами, пірамідальним дахом та високим димарем із ренесансним декором. Вогонь розводили в центрі, бічні проходи холодної пори року могли закриватися.

Припускають, що біля печі Януша грілася палацова варта. Також її могли використовувати під час бенкетів для смаження великих туш тварин на рожнах.

Музей пожежної справи відкрився у 2020 році у відреставрованому приміщенні старого пожежного депо у селі Дібрівка на Рівненщині.

Пожежне депо у Дібрівці збудували чеські колоністи, які у 1923 році заснували тут першу добровільну пожежну команду, яка входила в об'єднання Товариства добровільної пожежної охорони. Кількість членів команди становила 22 особи. Команда виїздила на пожежі в радіусі 5 кілометрів.

За радянських часів будівлю прилаштували для господарчіх потреб, протягом тривалого часу вона стояла пусткою. Відновлена спільними зусиллями ДСНС Рівненщини та місцевого мецената Романа Стасюка.

Зараз пожежне депо у Дібрівці має автентичний зовнішній вигляд. В ньому розміщена музейна експозиція, в якій представлено пожежний інвентар початку 20-років ХХ століття. Поруч встановлено інформаційний стенд.

Залізничний туристичний маршрут "Поліський трамвай" створений на базі найдовшої діючої вузькоколійки в Європі "Антонівка-Зарічне" (106 кілометрів).

Вузькоколійна залізниця, прозвана в народі "Кукушка", побудована в 1895-1905 роках. Частково збереглися оригінальні рейки та шпали, механічні семафори, 150-метровий дерев'яний залізничний міст через річку Стир у селі Млинок.

Зараз на маршруті працює один поїзд, що складається з тепловоза ТУ2 чотирьох вагонів ПВ51. Крейсерська швидкість складу – 30-40 кілометрів на годину. Ретромашрут проходить через Володимирець, Білу, Борову, Островськ неподалік білоруського кордону через бори та діброви, біля реліктових боліт, численних природних озер, резерватів бобрів та чапель.

За Зарічним розпочинається ландшафтний парк "Прип'ять-Стохід", окрасою якого є озеро Нобель.

Рівненська дитяча залізниця – одна з 9 діючих в Україні дитячих залізниць.

Проєктування дороги почалося в 1948 році. Будівництво її вели шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці, яким на недільниках допомагали жителі міста. Урочисте відкриття Малої Рівненської залізниці відбулося в 1949 році.

Лінія дитячої залізниці із двома тупиковими двоколійними станціями проходить лівим берегом річки Устя. Станція Партизанська розташована в самому центрі міста, поблизу мосту, яким головна вулиця Рівного - Соборна - перетинає річку. Друга станція – Озерна – на березі озера Басів Кут. Управління дороги знаходиться на станції Партизанська. На маршруті рівненської дитячої залізниці є кілька штучних споруд – міст, водопропускна труба. По шляхопровіду дорогу перетинає вулиця Степана Бандери.

В колію укладено рейки Р43. Рухомий склад дороги на рік відкриття включав паровоз Н.1572 (Коломенський завод, тип 86), два дерев'яні пасажирські вагони III класу виробництва Коломенського заводу та дві вантажні платформи. У 1973 році рухомий склад дороги було оновлено - отримано тепловоз ТУ3-034 та суцільнометалеві пасажирські вагони Pafawag. Паровоз зданий у металобрухт, дерев'яні пасажирські вагони списані та розібрані. У 1982 році з Гайворонського тепловозоремонтного заводу отримано тепловоз ТУ2-137, а ТУ3-034, що виробив свій ресурс, разом з двома вагонами Pafawag передано в розпорядження табору відпочинку дітей залізничників "Експерс". Нині у цих вагонах обладнано навчальні класи. В даний час рухомий склад дороги включає тепловоз ТУ2-137, 2 вагони Pafawag (склад "Юний залізничник") та 2 вантажні платформи.

Рівненська дитяча залізниця працює з початку травня до кінця серпня, рух поїздів здійснюється по п'ятницях, суботах, неділях та святкових днях.