Пам'ятки Полтавської області

Лубенський краєзнавчий музей імені Гната Стеллецького – один із найстаріших музеїв Полтавщини.

Заснований у другій половині ХІХ сторіччя. Спочатку це була кімната-музей при Лубенській чоловічій гімназії. Ініціатором відкриття та першим директором був український археолог, учитель Федір Камінський. Основу експозиції музею склали знахідки, зроблені ним під час розкопок на Лубенщині.

В 1918 році на базі націоналізованого музею гімназії було створено Державний краєзнавчий музей, що нині налічує у своїх фондах близько 30 тисяч експонатів. Займає старовинний одноповерховий особнячок в центрі міста.

В постійній експозиції Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького – археологічні знахідки Гінцевської стоянки епохи енеоліту, прикраси скіфської епохи, реліквії козацьких часів ХVІІ-ХVІІІ століть, матеріали про Мгарський монастир. Є колекція нумізматики, церковного начиння, старовинних книг.

Біля входу в краєзнавчий музей виставлено колекцію "скіфських баб".

Решетилівська майстерня художніх промислів була заснована в 1905 році Полтавським губернським земством як зразково-показова ткацька майстерня.

Тут виготовляли унікальні килими-гобелени ручної роботи, знамениті полтавські вишиті рушники, національний одяг з витонченою вишивкою тощо.

В радянські часи майстерня була перетворена на артіль, потім на фабрику імені Клари Цеткін.

Нині це одне із найстаріших підприємств народних мистецьких промислів в Україні. Його продукція прикрашає інтер'єри багатьох урядових будівель, посольств України, готелів вищого класу тощо.

Відвідувачі можуть спостерігати за роботою майстрів, зробити індивідуальне замовлення або придбати готову продукцію.

Мануйлівський літературно-краєзнавчий музей у селі Верхня Мануйлівка почав працювати 13 липня 2022 року. Його створили на базі Літературно-меморіального музею Максима Горького, який закрили в травні 2022-го року за рішенням селищної ради в рамках декомунізації. 

Музей розміщений у п'яти залах повоєнної будівлі у парку колишньої садиби поміщиці Олександри Орловської.

Наразі триває зміна формату музею. Над наповненням нових експозицій музею працює спеціально робоча група, створена з місцевих краєзнавців, а також фахівців із Полтави. 

Музей формально працює, але експозицію тільки починають створювати.

Меморіал жертвам концтабору "Хорольська яма" створений у 1991 році в колишньому хорольському передмісті Дубки, де з 1941 по 1943 рік існував німецький концтабір для військовополонених.

Табір смерті розташовувався біля кар'єру цегельного заводу. Тільки за перші півроку його існування загинуло понад 37 тисяч осіб. Загалом у шести з відомих на сьогоднішній день братських могилах лежить прах близько 91 тисяч мешканців Хоролу та інших міст України, солдатів, офіцерів та партизанів.

Педагогічно-меморіальний будинок-музей видатного педагога Антона Семеновича Макаренка відкрито в його батьківській хаті у Кременчуці в 1951 році.

В цьому будинку Антон Макаренко провів 1905-1911 та 1917-1919 роки. Кременчуцький музей став першим на теренах колишнього СРСР музеєм відомого педагога.

Наразі музейна експозиція налічує близько 34 тисяч експонатів, серед яких ососбисті речі Антона Макаренка (шахи, окуляри, сурма, скрипка), меблі та книги його батьків.

Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів присвячений представникам однієї з найдавніших гончарних династій Опішні.

Представлено колекцію гончарних виробів майстрів династії Пошивайлів та твори інших видів народного мистецтва.

В ході екскурсії гостей знайомлять із історією створення музею-садиби, інтер'єрами будинку, сімейними фотографіями.

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа відкрто в 2010 році в присілку Опішні Міські Млини.

Основу експозиції складає найбільша в Україні приватна колекція опішненської кераміки, яку впродовж 1960-1990 років було зібрано відомим українським ученим, доктором філософських наук, професором Леонідом Опанасовичем Сморжем. Колекція налічує близько 700 унікальних авторських глиняних творів відомих гончарів Опішного – Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила й Миколи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко. Переважна більшість з цих робіт існує лише в одному екземплярі, оскільки виготовлені на замовлення.

Окрім кераміки, в експозиції представлені вишиті українські чоловічі та жіночі сорочки, рушники й скатертини, а також близько 100 писанок, зібраних у різних регіонах України, що вражають яскравою кольоровою гамою й багатою символікою.

Також в музеї-садибі Леоніда Сморжа зберігається приватна бібліотека вченого, що становить близько 3000 книг, серед яких є й рідкісні видання. Велика кількість фотографій та особисті речі колекціонера, які представлені в експозиції музею, доповнюють експозицію.

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа є одним із підрозділів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Меморіальний музей-садиба всесвітньо відомої гончарки Олександри Селюченко в Опішні розповідає про життєвий та творчий шлях заслуженої майстрині народної творчості України, однієї з найвидатніших майстрів традиційної глиняної зоо- та антропоморфної скульптури малих форм.

Вона народилася в 1921 році в родині простих гончарів і все життя прожила в Опішні, лише одного разу деякий час залишивши рідне село. Олександра Селюченко вважається неперевершеним майстром традиційної української глиняної іграшки.

В музеї можна ознайомитися з її творами та технологією виготовлення глиняних виробів у домашніх умовах.

На подвір'ї садиби зберігся старий гончарний горн, який використовувала керамістка.

Ставок у центрі міста, поряд з Успенською церквою, увічнений Миколою Гоголем як "Миргородська калюжа" у повісті "Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем".

У 2009 році, до 200-річного ювілею письменника, на набережній було відкрито пам'ятник Гоголю заввишки близько трьох метрів. Він став основою скульптурного комплексу, присвяченого героям гоголівських творів: Івану Івановичу з Іваном Никифоровичем, Хлєстакову, ковалю Вакулі та Оксані, незрівнянній Солосі, Пузатому Пацюкові, свині.

Миргородський краєзнавчий музей організовано з ініціативи відомого художника та етнографа Опанаса Сластіона (Сластьона), який тривалий час працював у Катеринославі разом із знаменитим істориком Дмитром Яворницьким.

В експозиції музею представлені різноманітні матеріали про історію Миргорода. Музей розташований на тому місці, де у XVII-XVIII столітях знаходилася Миргородська фортеця. На згадку про це у 2007 році перед будівлею музею було відкрито Сквер козацької слави, встановлено пам'ятник Миргородським козакам та козацька гармата - пам'ятний знак на місці Миргородської фортеці (скульптор Дмитро Коршунов).

Музей носить ім'я свого засновника - Миргородський краєзнавчий музей імені Опанаса Сластіона.

Міністерська (державна) школа у Чорнухах збудована в 1900-1903 роках земством Лохвицького повіту. Ця двоповерхова будівля в стилі класицизму – найстаріша архітектурна пам'ятка селища.

Спочатку школа була двокласною, із п'ятирічним терміном навчання. З 1918 року носить ім'я Григорія Сковороди, який народився в Чорнухах. В 1972 році поруч було збудовано нову шкільну будівлю, але стара школа також продовжує використовуватися за призначенням. Нині це Чорнухінськи ліцей імені Григорія Сковороди.

Будівля Миргородської міської думи у центрі міста споруджена у 1912 році. Архітектура у стилі модерн.

Нині у будівлі міської думи розташована Миргородська районна державна адміністрація.

Мототрек у Вишняках – домашня арена мотобольного клубу "Нива".

Тут відбуваються матчі чемпіонату України з мотоболу. У 1995, 2007, 2009 роках проходили матчі чемпіонату Європи.

Музей звареного борщу та Музей живого хліба відкрили в Опішні на базі садиби зеленого туризму "Лялина світлиця" під час етнофестивалю "Живий хліб" у 2020 році.

Власниця садиби Олена Щербань щодня готує гостям борщ за новим рецептом, яких знає щонайменше 365. Серед них – весільний, поминальний, зимовий, літній, білий, коричневий та багато інших.

В одній із хат етносадиби представлена колекція горщиків з різних регонів, рогачі, а також традиційна піч, у якій готують страви. Також представлено інгредієнти, які додають до борщу у різних регіонах України.

Кременчуцький музей історії авіації та космонавтики відкрито в 2014 році з ініціативи ентузіаста та історика-аматора Анатолія Бишенка, через 6 років після початку робіт.

Музей розташований у підвалі будинку, поряд з яким силами активістів громадської організації "Кременчуцький музей історії авіації та космонавтики" раніше було розбито сквер та встановлено пам'ятник загиблим льотчикам-кременчужанам.

Музей висвітлює події, пов'язані з міською історією авіації, але загалом експозиція побудована на темі Другої світової війни. В музеї представлені військова та цивільна форма пілотів (як сучасна, так і часів ДСВ), документи, фотографії, нагороди, предмети побуту, зразки зброї, моделі військових літаків тощо.