Пам'ятки Полтавської області

Всеукраїнський музей історії однострою у Кременчузі заснував колекціонер Роман Пацовський у 2018 році за підтримки ветеранських організацій. З 2020 року експозиція розміщується у другому корпусі Кременчуцької гімназії №27.

Колекція музею однострою нараховує близько 4000 уніформ державних структур, що діяли на території України у XX-XI століттях. Представлені зразки одягу та спорядження Радянської Армії, ВМФ та ВПС СРСР, Збройних сил України, МВС, КДБ, СБУ, прикордонних військ, прокуратури, військових навчальних закладів, фіскальної служби, митної служби, цивільного морського та річкового флотів, цивільної авіації, поштових служб, МНС, лісової охорони, виконавчої служби, служби виконання покарань, залізничного транспорту.

Співробітники музею проводять тематичні екскурсії містом Кременчук.

Філією Музею історії однострою є Кременчуцький військово-історичний музей, розташований у тому ж приміщенні.

Народний музей історії Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" присвячений створенню та розвитку одного з найстаріших університетів Полтавщини, який був заснований у 1930 році.

Університет розміщується в колишньому будинку Полтавського інституту шляхетних дівчат, збудованому 1818 року.

Експозиція музею має 10 розділів, де представлено понад тисячу експонатів, які знайомлять відвідувачів із етапами розвитку та традиціями колективу Полтавської політехніки. Зокрема, можна побачити годинник з будинку відомого полтавського винахідника Юрія Кондратюка, чиє ім’я носить університет.

Окрему експозицію займають макети будівлі університету, стенди з науковими досягненнями, нагородами колишнього Полтавського інженерно-будівельного інституту, що протягом тривалого часу трансформувався з монопрофільного закладу вищої освіти в європейський класичний університет.

Миргородський державний керамічний технікум заснований в 1896 році як художньо-промислова школа імені Миколи Гоголя, що випускала майстрів з виготовлення гончарних, теракотових, майоликових, фарфорових та фаянсових виробів.

Головний корпус виконаний у стилі французького ренесансу.

В 1992 році до Миргодського технікуму художньої кераміки намагалася вступити юна Катерина Білокур, майбутня знаменита народна художниця, але не була прийнята через відсутність середньої освіти.

Нині це Миргородський художньо-промисловий коледж імені Миколи Гоголя.

Музейна експозиція існує при школі з моменту заснування. Основу експозиції склали 20 копій знаменитих скульптур Фальконе, Адамсона, Піменова та інших. Тут зберігається унікальний майоліковий іконостас (1902 рік) із миргородського Свято-Успенського собору.

Кременчуцький автомобільний завод (АвтоКрАЗ), що з 1958 року виробляє великовантажні цивільні та віськові автомобілі, відкрив власний музей ще у 1967 році. Спочатку це було невелике приміщення в новому інженерному корпусі, де розмістили кілька десятків експонатів, документів і фотографій. У 1970 році заводський музей переїхав у просторе приміщення нового навчального корпусу, де знаходиться й понині.

Оновлений музей історії заводу "АвтоКрАЗ" відчинив свої двері після масштабної реконструкції у 2015 році. Зараз тут представлено понад 2000 експонатів, серед яких макети автомобілів (у тому числі військового призначення), верстатів та інструментів, а також багато документів і світлин. Експозиція розповідає про всі періоди становлення та розвитку підприємства та про всі модифікації автомобів "КрАЗ", які на ньому вироблялися.

Серед відвідувачів музею за півстоліття були численні делегації із зарубіжних країн та почесні гості Кременчука, у числі яких льотчик-космонавт Олексій Леонов, співачка Софія Ротару та інші.

Народний музей історії курорту "Миргород" відкрився в 1998 році на другому поверсі окремої будівлі на території санаторію "Хорол".

Експозиція присвячена історії здравниці та її засновнику, земському лікарю Іванові Зубковському, який ще в 1914 році першим оцінив лікувальні властивості мінеральної води "Миргородська". Це сталося після того, як з ініціативи міського управління у Миргороді розпочато буріння артезіанської свердловини для забезпечення міста водопровідною водою. Солонувата вода з джерела була визнана непридатною для пиття, проте Зубковський відіслав проби на аналіз, і виявилося, що за хімічною властивістю вода схожа на лікувальні мінеральні води джерел Баден-Бадена та Аахена.

В експозиції музею представлено макет першої миргородської водолікарні, що відкрилася в 1917 році (оригінальна будівля з вежею не збереглася).

Меморіальний музей Миколи Лисенка працює в його рідному селі Гриньки на Полтавщині. Саме тут видатний композитор народився у 1842 році в родині місцевого поміщика, полковника Віталія Лисенка. Тут його мати Ольга Лисенко давала сину перші уроки музики.

Невелика музейна експозиція розміщена в одній із кімнат будинку Гринськівської сільської ради Гриньків з оригінальними вітражами на вікнах.

Експозиція музею розповідає про життя і творчість Миколи Лисенка. Представлені документи, світлини, а також деякі оригінали особистих речей сім'ї Лисенків з їхнього колишнього будинку в Гриньках.

Будинок Кричевського-Лебіщака в Опішні – приміщеня колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (Земської гончарної школи).

Побудований у 1916 році в стилі українського модерну за проєктом видатного архітектора та живописця Василя Кричевського, автора українського Тризуба, за участі інструктора гончарного виробництва, технолога-кераміста з Галичини Юрія Лебіщака.

Протягом багатьох років Будинок Кричевського-Лебіщака був осередком гончарного життя Опішні. В 1925 році тут була відкрита Опішнянська керамічна промислова школа, в 1929 році була утворена гончарна артіль "Художня кераміка", потім функціонувала Опішнянська школа майстрів художньої кераміки, потім цех №1 Опішнянського заводу "Художня кераміка".

З 1986 року будівля у віданні Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні. Відкрита Стіна гончарної слави України та Музей мистецької родини Кричевських. Діють виставки: "Гончарні візії країни", "Сучасна кераміка Україна, "Кераміка Опошнянського модерну" тощо. Розгорнуто виставку творів родини Кричевських.

Музей науки у Полтаві відкрився 2023 року при Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" до 205-ї річниці від заснування навчального закладу.

Це інтерактивний простір, де у доступній і цікавій формі представлені наукові відкриття, зроблені людством, винаходи вчених Полтавської політехніки та еволюція наукового прогресу.

Основу експозиції складають експонати з історії Полтавської політехніки – одного з найвідоміших і найстаріших вищих навчальних закладів Полтавщини. Він розміщується в історичній будівлі Інституту шляхетних дівчат – пам’ятці архітектури першої половини ХІХ століття. Сучасний університет був заснований у 1930 році як Полтавський інститут сільськогосподарського будівництва.

В музеї представлено макет будівлі університету, моделі гірничодобувної техніки та нафтодобувного обладнання.

15 експонатів з пересувної експозиції київського "Музею науки" адаптовані як для дітей молодшого шкільного віку, так і для дорослих відвідувачів. Взаємодіючи з експонатами і користуючись підказками інтерпретаторів, відвідувачі мають можливість дізнатися про різноманітні закони та явища фізики, хімії, математики, біології тощо.

Приватний етномузей пива та самогону відкрився 2018 року на території готельно-ресторанного комплексу "Алмаз-Плюс" в селі Абазівка поблизу Полтави.

В експозиції представлене оригінальне обладнання та інструменти, які використовувалися для пивоваріння та самогонного промислу в різні часи та в різних країних.

Колекцію з понад 600 експонатів зібрав упродовж 7 років власник комплексу Василь Кожан. Крім чанів, казанків, пляшок, кухлів, тут є ще й ваги, контрольне обладнання, програвачі, телефони, старовинні книги з технології  виготовлення  пива та інших напоїв.

Музеєм проводять екскурсії і організовують дегустації напоїв. В комплекс також входить пивоварня Beer House.

Музей рушника імені Надії Бокоч в селищі Степне носить ім'я своєї засновниці. Місцева колекціонерка Надія Бокоч почала збирати старовинні рушники ще на початку 2000-х років. Її приватна колекція і стала основою музею, який відкрився у 2009 році на другому поверсі місцевого будинку культури.

Зараз в експозиції представлено понад 600 експонатів, більшість із яких – це вишиті рушники, зібрані з усіх районів Полтавщини, а також з Харківщини, Сумщини, Чернігівщини, Вінничини, Закарпатти та в інших регіонів України. Усі вони вишиті вручну в різних техніках і мають характерні для своїх регіонів візерунки. Також представлені вишиті картини, сільський одяг та предмети побуту.

Одним з експонатів є "Рушник дружби народів", якого Надія Бокоч вишила власноруч, зібравши в ньому зразки технік вишивки різних куточків України одночасно.

Котелевський народний музей Сидора Ковпака відкрито в 2007 році до 120-річчя від дня народження героя партизанського руху на його батьківщині у Котельві.

Сидір Ковпак прославився як командир легендарного партизанського з'єднання, яке пройшло всю Другу Світову війну від Путивля на Сумщині до Карпат на заході України.

Музей Ковпака розміщений у школі, в якій він колись навчався (нині Котелевська гімназія №1 імені Сидора Ковпака). Перший відділ музею "Котелівщина – батьківщина Сидора Ковпака" розповідає про історію краю. В другому відділі представлені особисті речі героя, зокрема одяг та зброю.

Тут зберігаються зразки зброї часів Другої світової війни.

Музей українського весілля відкрито в 2008 році в Будинку культури села Великі Будища неподалік Диканьки.

В експозиції представлено весільне вбрання різних часів, предмети побуту, вишиті сорочки та рушники.

Окрім огляду музею, тут пропонують здійснити обряд українського весілля.

Музей-аптека в селі Рашівка – єдиний подібний заклад у Полтавській області. Створений у 2019 році з ініціативи місцевої художниці, дослідниці історії села та громадської діячки Юлії Кобізької.

Експозиція музею розташована в старовинному цегляному будинку колишньої аптеки в центрі Рашівки та розповідає про понад 130 років роботи першого в селі медично-санітарного закладу, що відкрився у 1892 році.

В торговій залі з ліпниною на стелі навколо люстри XIX століття і ще до останнього часу можна було придбати лікарські препарати. У другій залі відтворено інтер'єр старовинної аптечної лабораторії – виставлено робочий стіл асистента, обладнання для миття та сушіння аптечного посуду, шафи для зберігання медикаментів тощо. В кімнаті історії представлено автентичні аптечні меблі, обладнання та прилади першої половини XX століття. Про розвиток аптечної справи у Рашівці розповідають документи і старі світлини.

Державний музей-заповідник видатного педагога та письменника Антона Макаренка розташований у селі Ковалівка Полтавського району на території колишнього маєтку родини Трепке.

Саме тут з січня 1921 року до травня 1926 року розміщувалася створена Макаренком колонія для неповнолітніх правопорушників та безпритульних.

Музей-заповідник Макаренка був відкритий за рішенням ЮНЕСКО 25 лютого 1988 року, напередодні святкування 100-річчя з дня народження педагога.

Збереглися Червоний і Білий будинки, флігель, та ряд малих меморіальних об’єктів – вхідна арка, альтанка, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань.

У восьми залах Червоного будинку розміщена основна експозиція, яка розповідає про життя Антона Макаренка та керованих ним виховних колективів, творчу діяльність педагога, долі його вихованців, втілення в життя макаренківських педагогічних ідей сьогодні.

У Білому будинку – меморіальна частина. Тут відновлено навчальні класи, спальню дівчат, клуб, майстерні, робочий кабінет Антона Макаренка, в якому ним були написані перші сторінки "Педагогічної поеми".

Старовинні будівлі маєтку Трепке зберегли декоративну ліпнину ХІХ століття.

Меморіальний музей-садиба Героя України, народної артистки України Раїси Кириченко офіційно створено у 2024 році. Раніше він функціонував на громадських засадах. Носить неформальну назву Музей-садиба "Мамина вишня" на честь популярної української пісні, яку виконувала артистка.

Музей розташовується в рідній хаті Раїси Кириченко у селі Корещина на Полтавщині. Тут вона народилася у 1943 році. До школи ходила в сусідньому селі Землянки, де вперше почала співати у хорі (у 2008 році перед школою встановлено пам'ятник).

В хаті збережена обстановка, яка була тут за життя народної артистки. Представлені особисті речі та світлини. Є можливість прослухати записи концертів Раїси Кириченко.

Найціннішим експонатом є титульний український сценічний стрій Берегині, подарований музею племінницею Раїси Кириченко.

Також у селі можна відвідати могилу Раїса Кириченко, де вона була похована, згідно із заповітом, поряд із могилою її матері у 2005 році.