Пам'ятки Київської області

Житловий будинок купця Покраса в центрі Богуслава збудований в 1887 році.

На той час це була найімпозантніша будівля в місті. Покрас був успішним комерсантом, і на початку XX століття став власником богуславської сукняної фабрики, яка раніше належала поміщику Юзефову.

Зараз у будинку Покраса розміщена Богуславська міська рада.

В 2009 році у сквері поруч із ним встановлено пам'ятник князю Ярославу Мудрому, засновнику Богуслава. Скульптура бронзова, висота - 2,6 метрів. На гранітному постаменті відтворено орнамент саркофагу Ярослава Мудрого, який зберігається у Софії Київській.

Сільський краєзнавчий музей у селі Бурти відкрито у 1977 році в приміщенні старої школи. Експозиція в 5 кімнатах розповідає про історію села та побут його мешканців.

В етнографічному розділі представлені предмети домашнього вжитку, одяг, вишиті рушники, знаряддя праці (ткацький верстат, прядка). Історична експозиція розповідає про події Української революції, колективізацію та Голодомор, участь мешканців села у Другій світовій війні, повоєнну відбудову, Революцію Гідності та російсько-українську війну.

Окрема експозиція присвячена розвитку освіти в Буртах.

Історико-краєзнавчий музей села Великі Пріцьки відкрився у 2016 році з ініціативи місцевої журналістки та поетеси Надії Вегери-Предченко. Розташовується на другому поверсі будинку Великопріцьківської сільської ради.

В експозиції представлені предмети, документи та матеріали про історію, культуру та побут села. Чільне місце займає колекція вишитих рушників, яка налічує понад 150 екземплярів. Також зібрано понад 100 хусток, багато давніх жіночих та чоловічих вишитих сорочок.

Представлено матеріали про жителів села, які брали участь у радянсько-афганській війні, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, російсько-українській війні.

Окрема експозиція Великопріцьківського краєзнавчого музею присвячена досягненням місцевого сільськогосподарського підприємства "Колос".

Музей залізничного транспорту, що відкрився у 2011 році на вокзалі "Київ-Пасажирський", представляє виставку рухомого складу історичних локомотивів та вагонів.

Музей висвітлює різні етапи розвитку залізничного транспорту в Україні: дореволюційний, радянський та сучасний. В експозиції представлені три паровози (серії Л, Ер, СО17), чотири пасажирські та чотири вантажні вагони, водяну колонку та діючий семафор.

Великий інтерес представляє обладнання вагонів-салонів для вищих чиновників: особистий вагон першого секретаря ЦК КПУ Володмира Щербицького (1957 рік) та вагон прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна (1910 рік), на якому він прибув до Києва у роковому 1911 році, де його і було вбито.

Витачівський краєзнавчий музей відкрився у 2008 році. Розташовується в приміщенні Витачівського сільського клубу.

Представлена невелика етнографічна колекція та роботи місцевих майстрів народної творчості.

Вишгородський історико-культурний заповідник заснований у 1994 році для охорони історичного ландшафту давньоруського міста Вишгород на площі 41,5 гектарів. Його найціннішою складовою є територія Вишгородського городища, що розтягнулося вздовж схилів високого берега Київського водосховища.

Архітектурною домінантою городища є церква Святих Бориса та Гліба, яка добре проглядається зі значної частини дитинця та з набережної. В межах Окольного граду й колишнього гончарного посаду, який займав площу понад 19 гектарів і не мав рівних за масштабами виробництва кераміки в Київській Русі, міститься археологічний культурний шар із залишками гончарних горнів, металургійних майстерень, житлових та господарчих приміщень. На їх базі, безпосередньо над місцем розкопок, у 2006 році було створено Музей давньоруського гончарства. Експозицію Історичного музею, заснованого ще 1982 року, розгорнуто в старовинній двоповерховій будівлі, що відома як Будинок Клюкви.

Загалом на території Вишгородського історико-культурного заповідника налічується 22 об'єкти культурної спадщини. Усі вони позначені інформаційними таблицями з QR-кодами, за якими можна отримати детальну інформацію.

Адміністрація Вишгородського історико-культурного заповідника та виставкові зали розміщються на першому поверсі сучасної житлової будівлі в центрі міста. Внаслідок російського ракетного удару 2022 року будівля адміністрації постраждала й тимчасово не працює.

Історико-краєзнавчий музей міста Вишневе заснований з ініціативи місцевої краєзнавиці Катерини Середи, офіційний статус отримав у 2004 році.

Музей поки що не має постійного приміщення, частина експозиції тимчасово розміщена в будівлі РАЦСу. Зокрема, на другому поверсі експонується рояль фірми "Беккер", на якому грав видатний композитор Ігор Стравинський, коли приїжджав до Вишневого в гості до родини Мигаїв.

Зразковий військово-історичний музей села Трипілля відкрився 2001 року в приміщенні Трипільського ліцею як музей бойової слави.

Основна експозиція розповідає про події, що відбувалися в селі та його околицях у період Другої світової війни, та про жителів  села, які захищали рідний край від загарбників. Зокрема, представлені матеріали про урочище "Розкопана", яке в народі називають "Обухівський Бабин Яр", де нацисти в ніч на 1 липня 1943 року розстріляли більше 700 мирних жителів.

В залі облаштовано імпровізований солдатський окоп, в якому зберігаються рештки зброї, що були знайдені на місцях боїв в околицях села.

Окремі стенди розповідають про трипільчан, що брали участь у війні в Афганістані та у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постійно поповнюється новими експонатами розділ "Російсько-українська війна". Тут можна дізнатися про мешканців села, що з 2014 року захищають Україну на фронті, а також про роботу волонтерського штабу Трипільського ліцею та інших місцевих волонтерських організацій.

Військово-історичний музей села Трипілля є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Музей костюма та стилю Victoria Museum (Вікторія Музей) був заснований у Києві в 2017 році приватною колекціонеркою Вікторією Лисенко.

Експозиція розташовувалася у відреставрованому прибутковому будинку в стилі еклектики, який збудував наприкінці XIX століття купець першої гільдії Лазар Чорнояров.

У семи демонстраційних залах на двох поверхах було представлено понад 1500 автентичних експонатів XIX – початку XX століть, серед яких – одяг, взуття, аксесуари, дорогоцінності та звичайні побутові речі, якими користувалися мешканці міст тогочасної України та Європи.

У першій залі були представлені костюми 1900-1920 років, що відображають дореволюційний стиль мешканців Києва. Друга зала використовувалася для тимчасових виставок. У третій залі експонувався одяг кінця XIX століття, характерною особливістю якого були обов'язкові жіночі корсети. Експонати четвертої зали відображали моду першої половини XIX століття, для якої були характерні жіночі сукні з кринолінами. У п'ятій залі була облаштована зона відпочинку та фотолокації. Шоста зала давала можливість детально роздивитися деякі експонати майже впритул. У сьомій залі було облаштовано кінозал та ще одну фотозону.

Серед унікальних експонатів Victoria Museum – єдина в Україні сукня від Будинку моди Чарльза Уорта початку XX століття. Також представлена колекція віял XVIII-XX століть.

УВАГА! 26 квітня 2025 року власниця та засновниця музею костюму та стилю Вікторія Музей Вікторія Лисенко повідомила про закриття музею через низьку відвідуваність, яка не покривала витрат на функціонування закладу.

30 серпня 2025 року Вікторія Музей відновив свою роботу.

Великий комплекс будівель водяного млина у селі Городище-Пустоварівське – унікальна пам'ятка промислової архітектури.

Млин споруджений у другій половині ХІХ століття поміщиком Іваном Підгорським, якому належав Городище-Пустоварівський цукровий завод.

Комплекс млина складається з двох будівель, розділених греблею через річку Рось. На правому березі знаходиться триповерхова будівля, яка нині частково зруйнована (частина її обладнана під житловий будинок). На лівому березі - велика чотириповерхова будівля, що збереглася в хорошому стані.

Він досі використовується за призначенням - це діючий млин (щоправда, зараз електричний) з робочим обладнанням столітньої давності.

Мальовничу картину доповнюють виступи граніту на берегах річки та металевий підвісний міст.

Водяний млин у селі Синява на Київщині побудований в середині XIX століття, коли селом володів граф Олександр Браницький. Тоді ж у селі була зведена цукроварня. У 1904 році млин був перебудований, значно збільшившись у розмірах.

Чотириповерхова цегляна будівля млина розташована поруч із греблею біля порога на річці Рось. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

У 2015 році у реконструйованій будівлі відкрився готельно-ресторанний комплекс "Старий млин".

Водяний млин збудований у Шамраївці в XIX столітті. В 1907 році триповерхова будівля млина була реконструйована, була добудована олійниця.

Комплекс досі працює за призначенням, збереглося оригінальне обладнання.

Масивний кам'яний водяний млин у селі Півні був збудований на правому березі річки Унава в 1909 році. Розташований на околиці села біля центральної дороги.

Здалеку будівля млина нагадує невеличкий замок. Попри деякі ушкодження, млин досі працює, але вже не як водяний.

Водяний млин на річці Березанка в Антонові збудували польські магнати Підгірські, які володіли селом з кінця XVIII століття.

Млин і досі використовується за призначенням. Об'єкт у задовільному стані.

Володарський краєзнавчий музей розташований в одноповерховому будинку в центрі селища Володарка. Присвячений історії Володарщини, культурі його мешканців, а також видатним постатям селища.

В експозиції представлено понад 1500 експонатів – від фото та картин до історичних документів та предметів побуту. Зокрема, в археологічній колекції: монети, жіночі прикраси, посуд, знаряддя праці та зброя давніх слов'ян. Етнографічна збірка включає старовинний одяг, вишиті сорочки та рушники, старі ікони.