Пам'ятки Вінницької області

Скеля Михайла Коцюбинського або ж Камінь Коцюбинського у Вінниці – це геологічна пам'ятка природи, що названа на честь видатного українського письменника Михайла Коцюбинського, який жив у Вінниці і часто відвідував цю місцевість.

Група мальовничих гранітних скель здіймається над лівим берегом Південного Бугу у Сабарівському лісі на південній околиці Вінниці, поблизу греблі ГЕС. Скелі розбиті вертикальними і горизонтальними тріщинами на окремості неправильної форми. Вік цих гранітів сягає 2,15 мільярда років.

Каменем Коцюбинського називають одну зі скель, що виступає від берега на кілька метрів. За спогадами сучасників, на цьому камені часто відпочивав письменник Михайло Коцюбинський під час прогулянок Сабарівським лісом. Дослідники припускають, що тут могли бути написані ранні твори молодого письменника: "Андрій Соловійко", "21-го грудня, на Введеніє" та інші. На камені по цей час проступають викарбувані цитати з повісті "Fata Morgana". Встановлено меморіальну табличку.

Скеля Коцюбинського є кінцевою точкою екологічного маршруту "Стежка Коцюбинського" довжиною 6 кілометрів, який прокладено Сабарівським лісом від комплексу відпочинку "Територія SUN" на вулиці Синьоводській.

Ставка "Штайнбрух" (Steinbruch - каменоломня) головнокомандувача військово-повітряних сил Німеччини, рейхсмаршала Германа Герінга часів Другої світової війни.

Розташовувалася за 5 кілометрів на північний схід від Калинівки, поряд з військовим аеродромом у Гулівцях.

Будівництво ставки Герінга почалося в 1941 році одночасно зі ставками Гітлера і Гіммлера, що розташовувалися неподалік. Комплекс складався з двох підземних бункерів, з'єднаних між собою тунелем, казарми для охорони, їдальні та кількох підсобних приміщень. Оскільки Герінг бував тут рідко, переважно ставка використовувалася як командний пункт "Люфтваффе".

В 1944 році перед відступом німці підірвали бункери. Збереглися вражаючі уламки.

Стара синагога – найстаріша будівля в Озаринцях. Збудована у XVI сторіччі (за іншими даними - у XVIII сторіччі), коли у селі з'явилася велика єврейська громада.

Будівля двоповерхова, прямокутна у плані. Синагога згоріла під час Другої світової війни та відтоді не відновлювалося.

Також у Озаринцях була нова синагога, яка не збереглася до наших днів.

Старе єврейське кладовище біля Ямполя розташоване на березі Дністра на півдорозі до сусіднього села Пороги, недалеко від кар'єру.

У ХІХ столітті євреї становили майже третину населення Ямполя, у місті діяли 4 синагоги. Серед інших на цвинтарі похований цадик Борх Рабінович, "Золочівський Магід", правнук засновника хасидизму Ізраеля Бешта. Над його могилою зведено усипальницю.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільської ради. Створений в 1978 році місцевим вчителем малювання Леонідом Панкошею.

Колекція музею налічує 3 тисячі предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ століть, предметів побуту та документів ХІХ-ХХ століть.

Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці.

Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ століть, які належали Ярошинським, Гейденам.

Тростянецький краєзнавчий музей на Вінничині заснований 1976 року, розташовується в колишньому приміщенні початкової школи.

Музейна колекція нараховує близько 1500 предметів. Експозиція музею розповідає про природу й історію краю.

Найцікавішими колекціями є збірки нумізматики, народного одягу місцевого населення, предметів побуту та виробів декоративно-прикладного мистецтва.

Тульчинський краєзнавчий музей організовано в 1927 році з ініціативи етнографа Іполита Зборовського.

Експозиція розміщена в колишній будівлі Офіцерського зібрання, в якій у ХІХ столітті проходили зустрічі Південного товариства декабристів.

14 відділів музею представляють історію міста з найдавніших часів до кінця XX століття. В тому числі є відділи, присвячені родині Потоцьких, полководцю Олександру Суворову, композитору Миколі Леонтовичу.

Храм Собору Пресвятої Богородиці в Хмільнику відомий з 1720 року.

Знаходиться на правому березі Південного Бугу, за межами Старого міста.

Спочатку він був дерев'яним. У камені відбудований в 1831-1839 роках у русько-візантійському стилі.

Художній музей Державного історико-культурного заповідника "Буша" відкрився 2018 року під час Міжнародного мистецько-культурологічного фестивалю "Мальована хата". Будівлю музею розписав традиційними для Східного Поділля орнаментами художник Сергій Бугай.

В експозиції Художнього музею представлено не тільки живопис, а й інші види мистецтва Поділля та інших регіонів. Зокрема, тут розміщено виставку українських старожитностей під назвою "Хустка тернова – мамина мова".

Регулярно проводяться вистаки відомих художників.

Народний художній музей імені Тараса Шевченка у селі Тиманівка створений у 1964 році з ініціативи місцевих мешканців, які ще раніше почали збирати колекцію робіт народних майстрів: вишивку, предмети ткацтва, зразки різьблення тощо.

Згодом колекцію музею поповнили роботи професійних художників та скульпторів, які відвідували Тиманівку в різні часи, твори з фондів Львівського та Харківського державних художніх інститутів. Також представлені дарунки місцевому сільськогосподарському підприємству від числених делегацій, експонатів з різних виставок, в яких брало участь підприємство.

Загалом музейна колекція налічує понад 1100 предметів.

Центр ремесел "Дунстан" розташований у селі Стадниця на північно-східній околиці Вінниці. Це комплекс сімейного та корпоративного відпочинку з елементами європейської історії та українських традицій.

Центром комплексу є Музей Гластонбері, який знайомить гостей з британською міфологією – тут можна побачити встромлений у камінь меч короля Артура "Ескалібур", човен святого Дунстана, Гластонберійський терен, стан лицарів Круглого Столу, Колодязь чаші, середньовічну дров’яну піч.

В музеї Святого Дунстана представлені старовинні інструменти, зброя та предмети побуту з різних країн Європи.

У Парку середньовічних розваг гостям пропонують лучний тир, ходулі, бій мішками на колоді та інші командні активності.

"Дунстан" має власну теслярну майстерню та різноманітні локації для проведення майстеркласів з народних ремесел (гончарство, ковальство, плетіння, валяння тощо). Також пропонується приготування та частування стравами за середньовічною рецептурою.

На території центру є будинок для гостей і майданчик для наметового містечка. Поруч знаходиться база відпочинку "На Яру".

На базі центру "Дунстан" проводиться щорічний фестиваль ремесел "Дунстан".

Філією Центру ремесел "Дунстан" є центр "Дустан Печера" з Музеєм гірських порід і мінералів.

Полкова церква Святого Благовірного Князя Олександра Невського у Могилеві-Подільському збудована в кінці ХІХ століття.

У цей час кордон міста проходив між річкою Немийкою та закінченням Олександрівського проспекту, за яким починалося село Острівки. Тут була військова частина російської армії. Саме для воїнів цієї частини і було збудовано церкву Олександра Невського.

В роки радянської влади церква Олександра Невського була закрита і перетворена на клуб для воїнів льотної навчальної частини. Тільки в кінці ХХ століття храм повернули віруючим православної церкви.

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці у Малій Ростовці – козацький храм, зведений у XVIII сторіччі. За архітектурою храм являє собою дерев'яний тетраконх із прибудованою в єпархіальному стилі дзвіницею.

Після більшовицького перевороту 1917 року радянська влада закрила храм. Під час німецько-фашистської окупації богослужіння були відновлені. У післявоєнний час святиня почала занепадати і до останнього часу Покровський храм був у аварійному стані.

Друге життя Покровській церкві дала родина місцевих фермерів Мотузюків, коштом і зусилями яких козацьку церкву в 2020 році відновили такою, якою вона була після спорудження у 1776 році. Для цього використали матеріал дуба і зберегли всі елементи, що залишилися у храмі зі старих часів як всередині, так і зовні.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у стилі українського бароко збудована в Хмільнику на початку ХІХ століття на місці старого дерев'яного храму, який згорів у 1809 році під час пожежі у передмісті.

Церква кам'яна, двоповерхова, з кам'яною дзвіницею. В 1865 році до церкви Різдва Богородиці було прибудовано два приділи.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у Вороновиці в 1771-1777 pоках коштом Міхаїла та Францішека Ксаверія Грохольських як костел.

Спочатку була дерев'яною, але після пожежі була відбудована в камені. Пізніше була перебудована у православному дусі.

За радянських часів у приміщенні церкви Різдва Богородиці розміщувався кінотеатр.

Нині храм діючий.