Пам'ятки Сумського району

Пам'ятник цукру-рафінаду у Сумах відкрито до 355-річчя міста на згадку про колишню цукрову славу Сум.

Знаходиться на Покровській площі, навпроти пам'ятника цукрозаводчику Іванові Харитоненку, завдяки якому місто досягло процвітання у ХІХ столітті. На той час цукор почали пресувати в невеликі куби, і саме цю форму монумента обрали скульптори Віктор Довголюк та Олексій Шевченко.

На великий рафінадний куб можна зійти по кам'яних кубиках, щоб сфотографуватися на пам'ятці, що символізує багатство області. Передбачається, що окремі цукрові кубики будуть розкидані по всьому місту.

Того ж дня на вулиці Воскресенській у Сумах було відкрито скульптуру "Малюки-ласунки".

Парк культури та відпочинку імені Івана Кожедуба площею 58 гектарів знаходиться у центрі міста Суми.

У парку працює безліч атракціонів, регулярно відбуваються виставки, фестивалі та інші культурні заходи.

Неподалік центрального входу до парку розташований сучасний стадіон "Ювілейний". У південно-східній частині парку розташований міський пляж на річці Псел.

Однобанна кам'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці була збудована на західній околиці Лебедина в XVIII сторіччі.

Точна дата побудови невідома, але з архівних документів випливає, що в 1777 році Покровська церква вже підлягала ремонту.

У 1875 році церква перебудована за проєктом архітектора Федора Данилова.

За радянських часів храм був закритий та покинутий. Наразі ведеться реставрація.

Природний заповідник “Михайлівська цілина” - це унікальна ділянка цілинного плакорного лугового степу площею 202 гектари, якої жодного разу не торкався плуг.

З 1741 року ці землі належали графам Капністам, які на своєму конезаводі в Михайлівці розводили орловських рисаків. Великі ділянки степу були виділені під пасовища і тому ніколи не розорювалися.

У 1928 році "Михайлівська цілина" була оголошена заповідником, до останнього часу входила до складу Українського степового природного заповідника (у 2009 році. виділена в окрему зону, що охороняється). Територія заповідника, оточена полезахисною лісопосадкою, є невисоким пагорбом, що поступово знижується до оточуючих його балок. Загальна площа заповіднику становить 882,9 гектари.

Тут росте понад 500 видів трав, 38 з яких охороняються (11 занесено до Червоної книги України). Оскільки вони цвітуть у різний час,  протягом літа степ 10-12 разів змінює колір.

У заповіднику “Михайлівська цілина” мешкають зайці-русаки, лисиці та дрібні гризуни.

Екскурсії "Михайлівською цілиною" організує Лебединський міський краєзнавчий музей.

Мурована Пророко-Іллінська церква була закладена на Засумці (районі міста, який відмежовувався від старої частини Сум річкою Сумкою) в 1836 на місці згорілого дерев'яного храму. Після чергової пожежі будівництво тривалий час було заморожено і було завершене вже в 1845 році. В 1851 році церкву освятили на честь святого пророка Іллі.

За своєю архітектурною композицією це поширений в українській архітектурі тип одноярусних хрестовокупольних храмів прямокутного плану, збудованих в класичному стилі з елементами еклектики. До Пророко-Іллінської церкви приєднана чотириярусна дзвіниця з головним входом до храму, яка завершується куполом з високим шпилем.

Невеликий одноповерховий садибний будинок у Лебедині збудований у першій половині ХІХ століття братами Залеськими.

В 1859 році в садибі Залеських зупинявся Тарас Шевченко.

До кінця XX століття в приміщенні колишньої садиби Залеських розташовувався краєзнавчий музей. Зараз будівля порожня, потрібна реставрація.

Садиба Харитоненка в Сумах розташована на березі річки Псел при впаданні до неї річки Сумки на протилежному березі від центру міста.

Знаменитий цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко придбав цю ділянку у 1860-х роках. Побудована ним садиба складалася з трьох будівель: житлового корпусу (трохи у глибині садиби; на зразок цього особняка було збудовано будинок Харитоненка у Москві, де тепер знаходиться британське посольство), та двох службових корпусів. Крім того, до складу садиби входили фонтан перед житловим корпусом та парк над Пслом). У 1912-1913 pоках було збудовано будівлю контори торговельного будинку "Харитоненко та син", в якій за радянських часів розміщувалася поліклініка.

Наразі садиба Харитоненка належить Українській академії банківської справи Національного банку України, яка збирається облаштувати тут Палац творчості та дозвілля студентів.

Панська садиба в Лифиному заснована у першій половині XIX століття родиною поміщиків Хрущових. Розташована в парку на пагорбі над ставом на річці Ворожба. Відома завдяки перебуванню тут видатного українського поета Тараса Шевченка.

Початково комплекс складався з дерев'яного садибного будинку та одного флігеля у вигляді типової слобожанської хати на дві половини. Поруч містився господарський двір з дерев’яними службами, коморами, стайнями тощо. Алея вела через сад до дерев'яного містка над ставом.

Влітку 1859 року тодішній власник садиби Дмитро Хрущов протягом чотирьох днів приймав у гостях Тараса Шевченка, з котрим познайомився напередодні у Санкт-Петербурзі. Поет жив у флігелі, який не зберігся до наших днів. Тут він написав вірш "Ой на горі ромен цвіте". Про перебування поета також нагадує вікова сосна Шевченка.

У 1880-1893 роках садиба була перебудована і значно розширена. Головний будинок обклали цеглою та оздобили у стилі французького неоренесансу. Дерев’яний садибний будинок також обклали цеглою, а на південь від нього збудували ще один флігель. У північно-західному куті парадного двору на краю пагорба збудували винний склад, що нагадує середньовічний замок.

Попри те, що садиба Хрущових внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення, будівлі перебувають у поганому стані та залишаються занедбаними. До того ж у 2025 році головний будинок сильно постраждав унаслідок удару російського дрона – пожежа повністю знищила дах і всі дерев'яні архітектурні елементи.

Свято-Миколаївський монастир у Миропіллі – одна з найяскравіших архітектурних пам'яток Сумщини ХІХ століття.

Привертає увагу п'ятиярусною 56-метровою дзвіницею Миколаївської церкви, яка є найвищою в області. Цегляний п'ятиапсидний храм у стилі класицизму має складну структуру та незвичайну форму.

Нині Свято-Миколаївський монастир чинний, триває реставрація.

Ансамбль Спасо-Преображенської церкви зводився у селі Ворожба упродовж 1885-1892 років (за іншими даними – у 1887-1890 роках) за проєктом харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна на місці однойменного дерев'яного храму 1778 року.

Преображенська церква розташована в центральній частині села. Складається з двох великих цегляних будівель - трикупольної церкви та окремої надбрамної дзвіниці. Є реплікою знаменитої слобожанської пам'ятки архітектури періоду бароко - Покровської церкви в Охтирці (1753-1768 роки).

На даний час ведуться реставраційні роботи.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

8 березня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, через вибух російської авіаційної бомби було пошкоджено вікна центрального храму Спасо-Преображенської церкви. Всередині пошкоджено аналой, престол, частково знищене церковне начиння.

Свято-Успенська церква у Верхній Сироватці була збудована в 1805-1812 роках за проєктом поета та просвітителя Олександра Паліцина, який жив у сусідньому маєтку "Попівка", коштом і під керівництвом нащадка старшинського роду поручика Миколи Власовського. Цегла та іконостас були придбані з розібраного Сумського монастиря.

У 1844 році блискавка вдарила в дзвіницю і, пройшовши всередину храму, обпалила позолоту іконостасу, але Успенська церква вціліла. Особливою пошаною користувалася храмова Ченстоховська ікона Божої Матері, яку за переказами ще до старої дерев'яної церкви приніс польський шляхтич із Ченстохови.

Великий кам'яний Успенський собор розташований на терасі над селом Межиріч, біля підніжжя плато високого правого берега річки Псел.

Закладений у 1759 році на замовлення та коштом місцевого уродженця Луки Білоуса, архімандрита Києво-Печерської лаври, як соборний храм сотенного містечка Межиріч. Зразком послужив Успенський собор в Охтирці (1728-1738 роки, не зберігся).

Успенський собор споруджений у рідкісному храмовому стилі, властивому Слобожанщині, є цінною пам'яткою української національної архітектури доби бароко.

Перший дерев'яний храм побудував у Низах засновник селища Герасим Кондратьєв ще в 1678 році на згадку про загиблого сина Івана.

Нинішня цегляна церква Іоанна Богослова споруджена цукрозаводчиком Миколою Сухановим у 1910 році.

За радянської влади будівлю церкви Іоанна Богослова використовували як овочевий склад.

Нині храм діючий.

Церква Казанської ікони Божої матері була закладена в Басівці у 1906 році на честь загиблих у російсько-японській війні. В 1912 році Казанську церкву освятили.

Внутрішній інтер'єр був прикрашений фресками, присвяченими пам'яті жителів Басівки, що загинули при Порт-Артурі, в Маньчжурії, на кораблях 1-ї, 2-ї та 3-ї Тихоокеанських ескадр. Також в інтер'єрі було зображення Святої Трійці – копія розпису храму Христа Спасителя в москві.

Нині храм у напівзруйнованому стані.

Мурована однобанна церква Різдва Іоанна Предтечі зі дзвіницею знаходиться на північно-східній околиці Сум, яка має історичну назву слобода Лука.

Церква є головною архітектурною домінантою Луки, добре проглядається із залізниці, з Липенського городища та з берегів річки Псел. Територія церкви оточена стіною з двома кованими орнаментальними брамами кінця XIX століття.

У 1687 році сумський полковник Герасим Кондратьєв заснував на Луці дівочий Іоанно-Предтеченський монастир, в якому в 1691 році було збудовано однойменний дерев'яний храм. Монастир був закритий в 1787 році.

На його місці в 1837 році коштом родини місцевих дворян Линтварьових була побудована кам'яна тричасткова церква з дзвіницею як парафіяльний храм для Луки та сусіднього села Баранівки. У 1907 р. до церкви прибудували два бічні вівтарі – Святої Трійці та Святого Іоанна.