Пам'ятки Харківського району

Нинішній Сергіївський майдан нижче Університетської гірки, вздовж колишнього валу, утворився на початку XVIII сторіччя як торгова площа з лавками та харчевнями, на якій 4 рази на тиждень проходили торги.

Називався Базарною площею або Лопанським базаром. У ХІХ сторіччі на Лопанському базарі побудували дерев'яний критий ринок. У 1835 році всі будинки згоріли під час великої пожежі. В середині ХІХ століття почалося будівництво кам'яних торгових будівель, зокрема Сергіївського ряду, названого на честь харківського губернатора (площу стали називати Сергіївською). В 1868 році замість дерев'яних були побудовані кам'яні сходи, що знаходилися на місці нинішніх.

В 1875 році завершилося спорудження Ново-Сергіївського ряду, в якому незабаром відкрився міський музей. У 1890 році на місці згорілого Сергіївського ряду за проєктом архітектора Альфреда Шпігеля збудували двоповерховий Миколаївський ряд. В 1898 році на березі Лопані за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова збудували кам'яні магазини. В південній частині площі знаходився "Гранд-готель".

В 1932 році площу перейменували на Пролетарську. Після Другої світової війни площу було реконструйовано. Уздовж берегів Лопані посаджено дерева, розбито сквер із клумбами та газонами. Упорядковано Університетську гірку та її схили, побудовано нові сходи.

В 2016 році площі повернуто історичну назву - Сергіївський майдан.

Найбільший у Харкові меморіальний комплекс відкрито на північній околиці міста в 1977 році на честь харків'ян, які загинули під час Другої світової війни.

Скульптори Василь Агібалов, Яків Рик, Михайло Овсянкін, художник Сергій Світлоруков, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Єрік Черкасов.

Відвідувачів зустрічають дві стіни із прапорами та написами на зворотному боці. Лісова алея веде до високої скульптури "Батьківщини-матері", біля підніжжя якої горить вічний вогонь. Зліва знаходиться стіна з барельєфами, що зображають різні епізоди оборони міста. Кілька років тому на площі було встановлено дерев'яний хрест, оточений клумбами.

Меморіальний музей-квартира сім`ї Гризодубових присвячений піонеру харківської авіації, льотчику-авіаконструктору Степанові Гризодубову та його доньці – видатній льотчиці, світовій рекордсменці Валентині Гризодубовій. Є філією Музею видатних харків’ян імені Клавдії Шульженко.

Музей відкрився в 1970 році трьохкімнатній квартирі, де з 1922 по 1965 рік  жив перший харківський авіаконструктор Степан Гризодубов и пройшла юність його доньки, льотчиці Валентини  Гризодубової. В експозиції музею представлено майже 5000 експонатів  основного фонда, меморіальні речі родини Гризодубових і особисті речі інших видатних людей авіації та космонавтики, льотчиків, інженерів, вчених.

Церква Святого Миколая Чудотворця у Вільшанах – один із найдавніших храмів Харківщини.

Дерев'яна Миколаївська церква з дзвіницею була збудована у 1753 році (за іншими даними – у 1741 році), реконструйована у 1793 році. Трикупольний храм має типову для дерев'яних храмів Центральної України тричастинну композицію. Кам'яні межі були прибудовані в 1911-1914 роках.

В кінці XX століття храм був обшитий металевими листами, до нього прибудували цегляну дзвіницю.

Перший дерев'яний храм Миколи Чудотворця на Григорівці (передмістя Харкова) було споруджено в 1765 році.

В 1821 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва на місці колишнього храму коштом полковника Олександра Норова була збудована однокупольна Миколаївська церква з дзвіницею з червоної цегли, що має форму хреста.

В 1938 році, під час гонінь на церкву радянською владою, був заарештований і розстріляний диякон Філіпп (Ординець). В наш час зарахований до лику святих новомучеників Слобідського краю.

З 1960 по 1989 рік Свято-Миколаївський храм було закрито. В 1989 році залишки храму, що збереглися, були передані православній громаді УПЦ московського патріархату.

Харківський аеропорт почав працювати в 1932 році після завершення будівництва аеродрому "Основа" та службових будівель аеропорту.

В 1933 році йому було надано ім'я Павла Постишева. В 1936 році Харківський аеропорт був визнаний найкращим аеропортом СРСР. У період перед Другою світовою війною - самостійна госпрозрахункова одиниця безпосередньо підпорядкована Головному управлінню цивільної авіації. Через аеропорт "Харків" проходять повітряні дороги, що ведуть у Крим, Кавказ. Найбільший пасажирський літак тих років - шестимоторний гігант П-124 (АНТ-20біс) робив, прямуючи до аеропорту Мінеральні Води, посадку в Харкові. В 1941 році на аеродромі була побудована бетонна злітно-посадкова смуга. З початком Другої світової війни особовий склад аеропорту увійшов до складу Київської та Харківської спеціальних авіагруп Громадянського Повітряного флоту.

Існуючий аеровокзал було споруджено після Другої світової війни за типовим проєктом, розробленим московським НДІ "Аеропроєкт" у 1951 році (архітектори Елькін, Крюков, Міткевич). Цей проєкт був застосований у Львові, Свердловську (нині - Єкатеринбург), Челябінську та інших містах СРСР. Будівництво аеровокзалу розпочалося в 1951 році, а його відкриття було присвячене помпезному святкуванню 300-річчя возз'єднання України з росією. Зовні будівля аеровокзалу відрізняється підвищеною парадністю, характерною для "сталінської" архітектури 30-х - 50-х років. Центральний вхід прикрашає восьмиколонний портик із високим парапетом складного контуру. Над будинком височить витончена восьмигранна башточка зі струнким наметом і шпилем, увінчаним золоченим вінком. Інтер'єри рясно оснащені ліпними архітектурними деталями та розписами.

В 2010 році було відкрито новий міжнародний термінал "A", а старий - реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів.

Харківський морський музей висвітлює історію мореплавання в моделях.

Експозиція наочно розповідає про те, як будували та спускали на воду дерев'яні кораблі, як були влаштовані військові кораблі XVII століття, як працювали зі знаряддями на старовинному вітрильнику, як діставали золото з затонулих галеонів.

В експозиції музею представлені чудово виконані моделі кораблів, створені впродовж десятків років. Також можна побачити прилади навігації, факсимільні карти, гравюри, документи (частково з архівів королівського товариства Великобританії), написані власноруч відважними мандрівниками.

Авіаційний музей просто неба створено авіаторами-ентузіастами Харківського аероклубу імені Валентини Гризодубової.

На музейному майданчику аеродрому "Коротич" можна ознайомитися з історією та зразками літаків Ан-2, МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27, Су-17 і Су-27, а також вертольотів Мі-1, Мі-2. Техніка належить Університету повітряних сил.

Крім того, Харківський аероклуб проводить ознайомчі та тренувальні стрибки з парашутом (з десантним парашутом та в парашутній системі - "тандем"), польоти на літаках та вертольотах.

Також проводяться змагання (регіональні, всеукраїнські та інші) з парашутного, вертолітного та авіамодельного спорту.

Музей авіації Харківського державного авіаційного виробничого підприємства "Харківський авіаційний завод" створений у 1966 році. 

Експозиція музею налічує понад п'ять тисяч експонатів, які відображають більше ніж 90-річну історію літакобудування від моменту створення авіазаводу в Харкові і до нині, впродовж якої з заводського аеродрому у небо піднялося понад чотири тисячі літаків. Експонати музею розміщені в експозиційній залі та на виставковому майданчику просто неба. 

Основу експозиції складають 24 спеціально виготовлені точні копії всіх основних літаків, які випускалися на заводі в різний час. Це літальні апарати розробки багатьох видатних авіаконструкторів.

Експозицію відкривають моделі перших ХАЗівських літаків марки "К" – Калінінські К-2, К-3, К-4, які стали прототипом усіх надзвукових літаків майбутнього. Серед експонатів є також копії немановського ХАІ-1, бомбардувальника Сухого Су-2, навчальних літаків Як-18 і МіГ-15УТІ. Літальні апарати конструктора Андрія Туполєва, які виготовлялися на Харківському авіаційному заводі (Ту-104, Ту-124, Ту-134 і безпілотник Ту-141) також представлені у вигляді зменшених моделей в експозиційній залі Музею авіації. В музеї представлені копії літаків конструктора Олега Антонова марки "Ан", які виготовлялися на Харківському авіазаводі протягом останніх чотирьох десятиліть – Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-200, Ан-74ТК-300, Ан-140, Ан-148. 

На виставковому майданчику просто неба представлені справжні Ту-104А, Ту-124, Ту-134А-3.

Серед незвичайних експонатів музею – снігохід "Харків’янка-2", на якому досліджували Південний полюс Землі. Серед цінних експонатів зберігся справжній шолом і костюм-комбінезон першого льотчика-випробувача авіаційного заводу Михайла Снєгірьова. Фотографії, документи, особисті речі знайомлять відвідувачів з біографіями творців авіаційної техніки – від генеральних конструкторів до ветеранів праці, які все життя працювали в цехах підприємства.

Є в музеї і зовсім несподівані для авіаційного підприємства експонати. На одному зі стендів представлена установка "штучне серце", створена в 1965 році фахівцями Харківського авіаційного заводу.

Російсько-українська війна

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році Музей авіації зазнав значних руйнувань внаслідок російських ракетних атак та авіаударів, як і більшість споруд на території авіапідприємства. Ризикуючи життям, працівники музею та заводу перемістили вцілілі і пошкоджені експонати у безпечніше місце. На Харківському авіаційному заводі впевнені, що після справедливої Перемоги України у російсько-українській війні, Музей авіації буде відновлено і сюди знову прийдуть відвідувачі.

Музей видатних харків'ян імені Клавдії Шульженко було засновано в 1996 році з ініціативи родича співачки Бориса Агафонова на базі квартири, в якій Клавдія Шульженко проживала з 1959 до 1974 рік. Будівля музею є пам'яткою архітектури ХХ століття. 

Колекція музею збиралась за участі сина співачки Ігоря Кемпер-Шульженка. В одній з кімнат відтворено інтер'єр будинку Клавдії Шульженко – тут можна побачити особисті речі, меблі, посуд співачки. Експонати трьох інших залів розповідають про життєвий і творчий шлях легенди естради. Експонуються видання творів Клавдії Шульженко, рукописи, ноти, листи, програми концертів, афіші, численні рідкісні фотографії з сімейного альбому, особисті меморіальні речі, концертні сукні, в яких виступала артистка.

В експозиції музею є спеціальні тематичні виставки, присвячені життю і творчості Леоніда Бикова, Ірини Бугримової, Людмили Гурченко, Ісаака Дунаєвського, Анатолія Ефроса, Володимира Крайнєва, Леся Курбаса, Євгенії Мірошниченко, Вадима Мулермана, Наталії Фатєєвої та багатьох інших, що складають славу мистецьких діячів Харкова.

Філією музею видатних харків’ян імені Клавдії Шульженко є Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових.

Музей Гната Хоткевича відкрито у Високому в 1995 році в будинку, в якому відомий письменник, історик і мистецтвознавець провів останні 9 років свого життя. Ця садиба була одним з неформальних культурних центрів Слобожанщини. Після арешту Хоткевича НКВС і його страти в 1938 році, будинок було конфісковано радянською владою. 

Створення музею відбулося з ініціативу доньки і дружини митця – Галини та Платоніди Хоткевич, які в 1988 році приїхали до Харкова після довгих років еміграції. Їм вдалося викупити кілька кімнат будинку у нових власників і на площі в 50 квадратних метрів відкрити меморіальну кімнату-музей Гната Хоткевича. Одночасно всю територію садиби Хоткевичів було включено до державного реєстру пам’яток історії й культури України. З 2005 року кімната-музей Гната Хоткевича є філією Харківського літературного музею.

Експозиція музею відтворює образ письменника, історика, мистецтвознавця. В ній представлені рідкісні документи, рукописи, листи, фотографії, книги, концертні афіші, музичні інструменти, ноти, прижиттєві видання книг Хоткевича, переклади творів європейських авторів українською мовою. Постійна виставка "Гнат Хоткевич – художник" представляє цикл його живописних робіт, створених в 1908-1909 роках на Гуцульщині.

Планується реконструкція садиби Хоткевичів з поверненням їй первісного вигляду.

Музей дитинства був створений у Харкові педагогом-новатором Валерієм Лейком у 2009 році. Музей розташовується на третьому поверсі Освітнього центру Nickname (Honey Academy), поруч  із Харківським театром юного глядача.

Мета музею – показати дитині, ким вона хоче бути і чим займатись у подальшому житті, через інтерактивні лекції допомогти дітям вчитись і розвиватись, дати можливість побачити їм світ мандрівок, спорту, книг, колекціонування, творчості.

Експонати музею – старовинні та сучасні іграшки, ігри, книги, конструктори, ігри, елементи різних колекцій, предмети побуту дітей XIX-XX століть. Музей є інтерактивним – всі експонати можна чіпати та грати ними.

Музей історії курорту "Березівські мінеральні води" розташовується в центрі селища Березівське, на лівому березі балки річки Уди, в старовинному двоповерховому дерев'яному дачному будинку.  

Експозиція музею розповідає історію заснування та розвитку курорту та санаторію "Березівські мінеральні води" (Бермінводи), знайомить з особливостями використання води місцевих цілющих мінеральних джерел тощо. В колекції музею – предмети побуту другої половини ХІХ – початку ХХ століття, старовинний одяг, унікальні фотографії, документи і листи.

Музей історії метрології діє при Національному науковому центрі "Інститут метрології", який бере свій початок від першої в Україні повірочної палатки для вивірки і таврування торговельних мір і вагів, яку відкрив в Харкові в 1901 році Дмитро Менделєєв.

В експозиції музею представлені зразки старовинних засобів вимірювальної техніки, серед яких еталони: унікальний робочий еталон маси – позолочена гиря масою 1 кг, що очолювала перевірну схему засобів вимірювань маси в Україні з перших місяців роботи повірочної палатки (з 1901 до 1939 року); маятниковий годинник Рифлера з точністю ходу 0,01 секунд на добу, який використовувався в службі часу і частоти з 1925 по 1941 рік; штрихова міра довжини – метр, що застосовувався в метрологічній практиці до 1973 року.

Зразки метрологічної техніки, що представлені в музеї, створені в різні роки. Починаючи з 1993 року, в інституті створені і затверджені Держстандартом України 47 державних первинних еталонів (з 57-ми наявних в Україні) та 15 вторинних еталонів. Крім еталонів, що існують в єдиному екземплярі, інститут розробляє і виробляє засоби вимірювальної техніки, призначені для масового застосування.

Багато з приладів, представлених у музеї, експонувалися на вітчизняних і міжнародних виставках.

Музей історії метрополітену в Харкові розміщується у кількох залах будівлі адміністрації КП "Харківський метрополітен".

На стендах музею метро відображена історія будівництва, становлення та розвитку підприємства, представлені різні експонати, що так чи інакше належать до багаторічної діяльності Харківського метрополітену, експонуються нагороди підприємства, пам'ятні подарунки.

Зокрема, можна побачити моделі потягів, які щодня возять пасажирів, макет електродепо, відбійний молоток, яким метробудівники пройшли перші метри тунелів Холодногірсько-Заводської лінії, зразки уніформи працівників метро різних періодів, ліхтар шляхівців та інше.