Пам'ятки Чернігівської області

Камківський краєзнавчий музей "Українська світлиця" відкрився у селі Камка 2021 року з ініціативи місцевого краєзнавця.

Експозиція у вигляді сільської світлиці, облаштована в приміщенні колишнього старостату, знайомить відвідувачів із давнім побутом місцевих жителів.

Представлені старовинні столи, лавки, рушники, вишиванки, глиняний посуд, речі домашнього вжитку, картини, старовинний одяг.

Дуже мальовничий занедбаний крейдяний кар'єр знаходиться на схід від села Путивськ.

Рельєф стін утворився внаслідок розмиву породи дощами та талими водами. Особливо вражаючі види – з дна кар'єру.

З вершини розташованої поруч гори кар'єр видно у всьому своєму масштабі, і відкривається дивовижний краєвид на річку Десна.

Куликівський народний історико-краєзнавчий музей було засновано в 1978 році. В 1980 році отримав статус "Народного музею".

Музейні фонди налічують близько 3,5 тисяч експонатів, які розмізені в двох експозиційних залах загальною площею 110 квадратних метрів. Експозиція поділена на тематичні відділи: "Природа краю", "Куликівщина з найдавніших часів до початку ХХ століття", "Археологічні дослідження", "Етнографія", "Уродженці краю на фронтах Другої світової війни", "Сучасний період і видатні уродженці Куликівщини". 

В 2015 році було створено експозицію, присвячену вшануванню пам'яті Героїв Небесної сотні та російсько-української війни.

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля Палацу Культури Будівельників.

Згідно з переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова князя Чорного.

За старовинною легендою, донька князя викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили 2 золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

На кургані "Чорна могила" встановлено пам'ятний обеліск.

Ладанський Покровський монастир неподалік Прилук заснований в 1600 році київським ченцем Євфімієм одночасно з Густинським монастирем. Спочатку називався Підгірським.

Будівництву обителі допомагала княгиня Раїна Вишневецька (Могилянка). Після пожежі 1753 року обитель була швидко відроджена. Першою кам'яною спорудою у 1763 році стала церква Пресвятої Богородиці. У другій половині ХІХ століття збудовані Покровський собор та Вознесенська (Миколаївська) церкви.

За радянських часів на території Ладанського монастиря розміщувалася трудова комуна для безпритульних дітей, потім завод протипожежного обладнання. Нині Свято-Покровський собор біля заводу відновлюється.

Мезинський національний природний парк, також відомий як "Мезинська Швейцарія", створений у 2006 році на базі кількох ландшафтних заказників вздовж правого берега річки Десна.

Площа Мезинського національного природного парку складає 31 тисячу гектарів. Він простягається від Мезина на півночі до Городища на півдні та від Понорниці на заході до Розльотів на сході. У заплаві Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь (50 гектарів). У парку мешкає 149 видів хребетних: 25 видів риб, 9 – земноводних, 3 – рептилій, 93 – птахів та 19 – ссавців. З них 24 види занесено до Червоної книги України. Серед пам'яток археології – Мезинська палеолітична стоянка, вік якої оцінюється у 20 тисяч років.

Візит-центр Мезинського національного природного парку розташований у Деснянському. Тут створено музей природи, де виставлені колекції комах, мохів та геологічних матеріалів. Також представлено панораму Мезинської стоянки, невелику етнографічну експозицію, кімнату-музей засновника та незмінного директора Мезинського археологічного науково-дослідного музею Василя Куриленка.

Меморіал героям-захисникам України відкрито 2023 року в центрі міста Ніжин, в колишньому сквері імені Губіної, поруч із собором Всіх Святих.

Меморіальний комплекс у вигляді козацького хреста збудовано з українського граніту за проєктом архітекторки Жанни Баланюк і скульптора Сергія Олексієнка.

В центрі композиції встановлено скульптуру Героя України Олександра Мацієвського, який пішов на російсько-українську війну з Ніжина і загинув 30 грудня 2022 року від рук російських загарбників, сміливо кинувши їм в очі перед розстрілом: "Слава Україні!" Його постать символізує подвиг усіх чоловіків і жінок, що стали на захист України проти російської агресії.

Перед меморіалом встановлено інтерактивний інформаційний стенд з довідками про всіх ніжинців, які віддав своє життя захищаючи Україну.

Меморіал пам'яті героїв Крут відкрито в 2006 році на залізничній станції "Крути" (село Пам'ятне біля Крут), де 29 січня 1918 року відбувся нерівний бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та кількома сотнями київських юнкерів та студентів, які зайняли оборону на підступах до Києва.

Студентський курінь, сформований з учнів Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та Кирило-Мефодіївської гімназії, був надісланий Центральною Радою УНР на допомогу бахмацькому гарнізону, який складався з курсантів юнкерської школи. Бій тривав 8 годин. Українські війська відбили кілька атак більшовиків, але змушені були відступити, попередньо розібравши залізничну колію.

Точних даних про кількість загиблих з української сторони немає (історики називають різні цифри - від кількох десятків до трьох сотень). Один розвідвзвод (близько 30 чоловік) потрапив у полон і був страчений більшовиками. Тіла розстріляних пізніше були поховані на Аскольдовій могилі, історія зберегла імена лише 18 з них.

У ході військових дій бій під Крутами не мав вирішального значення, але подвиг київських студентів героїзований як приклад патріотизму та самопожертви української молоді. Символом епохи стала пісня Олександра Вертинського про загиблих юнкерів "Я не знаю, навіщо і кому це потрібно..." та вірш Павла Тичини про тридцять мучеників "На Аскольдовій могилі поховали їх".

Центральним елементом меморіалу "Пам’яті героїв Крут" є монументальна стела у вигляді колони Червоного корпусу Київського університету, увінчана тризубом.

Музейну експозицію розміщено у старовинних залізничних вагонах, зібраних з усієї України.

Щороку 29 січня відбуваються урочисті заходи.

Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької відкритий у 1964 році в селі Заньки, в садибі родини Адасовських.

Саме тут у 1854 році народилася видатна українська актриса, представниця корифеїв українського театру, перша народна артистка України Марія Заньковецька (Адасовська), тут вона провела юність та неодноразово поверталася сюди в дорослому віці.

У відновленому після пожежі будинку, де жила Марія в дитинстві, представлені фотографії членів родини Адасовських та особисті речі Заньковецької: шкатулка, дзеркало, сумочка, посуд, сплетене її руками мереживо. Особливий інтерес представляють її сценічні костюми, а також рояль, подарований актрисі композитором Миколою Лисенком.

У сусідньому приміщенні старої школи представлена етнографічна колекція та експозиція лікарських трав. Під замовлення туристичних груп музей влаштовує чаювання.

На подвір’ї музею встановлено пам’ятник Марії Заньковецькій.

Меморіальний музей революціонера-народника і винахідника Миколи Кібальчича відкрито в Коропі в будинку священика, в якому він народився в 1853 році.

Ще в молоді роки Кибальчич, який захоплювався хімією, став революціонером-підпільником, працюючи в так званих "пекельних лабораторіях", де виготовляли вибухівку. В той же час він розробив схему першого в світі реактивного літального апарату, креслення якого надряпав на стіні тюремної камери. В 1881 році його стратили за спробу замаху на російського царя Олександра II.

Біля джерел створення музею Кибальчича в Коропі стояла родина місцевих художників - Олени Лукаш та Миколи Гара-Жук. Зокрема, в експозиції музею представлено макет ракети Кибальчича.

Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського є відділом Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Перший український навколосвітній мандрівник Юрій Лисянський був мореплавцем, географом, океанологом, картографом та етнографом, нащадком ніжинського шляхетного козацько-священицького роду. Він брав участь у першому в історії російської імперії навколосвітньому плаванні, що проходило під командуванням Івана Крузенштерна. Його іменем названо острів на Гавайях, півострів на Алясці, протоку, річку та гору на Сахаліні.

Музей Лисянського розміщується в будинку священика храму Іоанна Богослова, у чиїй родині майбутній мореплавець народився у 1773 році. Перша експозиційна зала з тимчасовою виставкою "Мандрівник козацького роду" відкрилася у 2021 році. Тут представлено деякі предмети побуту родини Лисянських – посуд, глиняну козацьку люльку тощо.

Також в експозиції можна бачити предмети, пов’язані з побутом морських офіцерів та навчанням у кадетському корпусі, тогочасну зброю, макет шлюпа "Нева", на якому Лисянський здійснив навколосвітню подорож.

Миколаївська церква у Новгороді-Сіверському - визначний твір теслярського мистецтва чернігівської школи дерев'яної народної архітектури XVIII століття.

Перший храм на честь Святого Миколая було зведено в 1086 році на пагорбі над дорогою, на якій у дохристиянські часи стояв язичницький ідол. Після монгольської навали церкву було відновлено лише в 1720 році.

Миколаївська церква хрестова у плані, одноголова, пятисрубная. Пірамідальна форма органічно завершує силует пагорба.

Миколаївська церква-дзвіниця була побудована в Прилуках в 1720 році поряд зі Спасо-Преображенським собором коштом прилуцького полковника Гната Галагана та його дружини Олени.

Православний храм виконаний у стилі католицької каплиці – однонефний, з вівтарем-апсидою зі східного боку та високим двосхилим дахом. Над гранчастою апсидою височить високий фронтон із волютами, що нагадує фронтон прилуцької полкової скарбниці.

Пізніше до церкви було прибудовано потужну двоярусну дзвіницю. Її перший ярус у вигляді кубічного об'єму, другий - циліндрична вежа з високими арочними прорізами, де розміщуються дзвони. Завершує дзвіницю купол із вікнами-люкарнами, в яких вбудовано циферблати вежового годинника-куранта.

Поруч встановлено пам'ятник Святому Йоасафу Бєлгородському.

Мистецький простір "Фабрична, 12" заснували в Чернігові в 2024 році Євген Філатов та фронтмент гурту ONUKA Ната Жижченко задля популяризації та збереження, переосмислення та осучаснення унікальної культурної спадщини краю.

Сучасний етнографічний музичний простір заснований у старовинному родинному будинку Нати Жижченко 1904 року побудови, який був дбайливо відреставрований нею з Євгеном. В будинку зберіглася унікальна майстерня-лабораторія, де дідусь співачки, відомий майстер народних інструментів, музикант і дослідник української культури з Чернігова, заслужений народний майстер України та Молдови Олександр Шльончик, не лише майстрував, але й досліджував історію та технології створення  музичних інструментів різних народів.

В майстерні-лабораторії "Фабрична, 12" поєднується освітній, мистецький та етнографічний складники. Ната Жижченко планує організовувати тут як віртуальні, так і офлайн події, зустрічі із зірками, артистами та лекторами з різних тем. Серед інших напрямів проєкту - майстер-класи з деревообробки та гончарного мистецтва, а також збереження та відновлення народних інструментів.

Мистецький хутір "Острів Обирок" - еко-поселення під Батуриним, відкрите для проведення культурних та оздоровчих заходів, майстер-класів, шкіл, ретритів, виставок, таборів та зустрічей.

Арт-хутір заснований режисером та мандрівником Леонідом Кантером у 2007 році на місці покинутого хутора Обирки. У 2018 році Леонід Кантер покінчив життя самогубством. Його дружина Діана оголосила про продовження мистецької діяльності хутора.

Поселення складається з трьох крихітних хуторів на 30 будинків, які розташовані на досить великій відстані один від одного. "Будинок Сонця" - це відреставрована столітня житлова хата-мазанка із земляною підлогою. Їдальня є кілька столів і лавок під навісом і умивальник. Поруч знаходить "Кіносарай", де проводяться кіносеанси, дискусії та презентації. Також на "Острові Обирок" є старовинний клуб на 100 осіб.