Пам'ятки Чернігівської області

Дерев'яна церква Святого Михаїла в селі Максим на Чернігівщині збудована у XVIII сторіччі.

Це досить велика дерев'яна споруда з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

До наших днів зберіглася без жодних змін.

Дерев'яна Михайлівська церква в Городищі відноситься до так званого єпархіальному стилю, стандартизована, дещо суха та раціоналістична.

Розташована на пагорбі над річкою в центрі села.

Однокупольна, хрещата у плані, з прямими кутами та загостреними деталями. Характерний зразок однотипної еклектичної провінційної архітектури.

Грецька церква Святого Архангела Михаїла - найстрашніший храм грецької громади, що зберігся в Ніжині.

Споруджена в 1719-1729 роках у грецькому кварталі Ніжина. З того часу жодного разу не перебудовувалась, завдяки чому зберегла архаїчні форми балканської архітектури.

Нині Михайлівську церкву закрито, богослужіння не проводяться. Храм не впадає у вічі, оскільки прихований за більшою церквою Всіх Святих.

Історико-краєзнавчий музей селища Михайло-Коцюбинське створено в 1987 році. 

Експозиція музею, яка налічує близько 3 тисяч експонатів відображає історію виникнення та розвитку селища, розповідає про відомих мешканців Михайло-Коцюбинського та Чернігівського району.

Окремі розділи присвячені Революції гідності та російсько-українській війні.

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, селище Михайло-Коцюбинське опинилося в зоні окупації російських загарбників. Вибивши вікна, окупанти вдерлися до музею і сплюндрували експозицію воїнам АТО, понівечили старовинний ручний млин в експозиції старовинних предметів побуту та розтрощили все всередині музею.

Могила вченого-бджоляра Петра Прокоповича знаходиться на околиці села Пальчики, в якому він у 1830 році відкрив школу бджільництва, раніше засновану ним у сусідньому селі Митченки.

Прокопович вважається основоположником раціонального бджільництва та винахідником сучасного рамкового вулика.

Пам'ятник Петрові Прокоповичу на його могилі у Пальчиках було встановлено у 2008 році, проте оригінальну скульптуру незабаром вкрали. Збереглися дві могильні плити (поряд похований наступник Прокоповича Степан Великдан), обладнано гарний під'їзд, збудовано дві гарні альтанки.

"Монумент дружби народів", який в народі отримав назву "Три сестри", споруджено в 1975 році на високому кургані на потрійному прикордонному стику кордонів України, росії та Білорусі.

Від монументу відходять три дороги на автомобільні пункти пропуску "Сеньківка" (Україна), "Нові Юрковичі" (росія) та "Веселівка" (Білорусь).

Проєкт пам'ятника розробив гомельський архітектор Леонід Стукачов за участю чернігівського архітектора Меженного. Складається з трьох пілонів, підперезаних широким бронзовим кільцем. На барельєфах зображено епізоди історії трьох народів.

Щороку в останню суботу червня біля монументу проходив Міжнародний фестиваль "Слов'янська єдність". Після початку російської окупації Криму та частини Донбасу в 2014 році свято більше не проводилося.

В 2022 році, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, російські війська зруйнували пункт пропуску "Сеньківка", а монумент "Три сестри" облаштували як вогневу позицію. 30 травня того ж року росіяни підірвали ділянку автомобільного шляху поблизу монументу "Три сестри" з боку України. В червні 2022 року Чернігівська обласна військова адміністрація ухвалила рішення про зняття монументу "Три сестри" з обліку пам’яток історії місцевого значення.

Історико-культурний центр-музей "Вітрила Маклая" відкрито в Батурині у 2014 році до 168-річчя від дня народження видатного вченого-мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Це вже третій музей, створений нащадками вченого Олександром та Надією Миклухо-Маклаями.

Сам Микола Миклухо-Маклай не мав прямого відношення до Батурина, але був нащадком запорозьких козаків, а його покровителем був граф Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Разумовського, який провів найкращі роки в Батурині.

У другій половині ХІХ століття Миклухо-Маклай вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, написав багато робіт з зоології, зоогеографії та фізичної географії.

В музеї представлена галерея портретів Маклая та членів його родини, родовий герб, матеріали етнографічних експедицій, макети кораблів, статуетки острівних тубільців, карти та інше.

В одній з кімнат музею є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя та сфотографуватися біля корабельного штурвалу.

Музей "Вітрила Маклая" в Батурині є частиною однойменного готельно-ресторанного комплексу.

Відділ "Поштова станція" Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського відкрито в 1986 році у комплексі будівель поштової контори XVIII століття, що майже повністю зберігся.

Поштові станції у Києві, Ніжині та Батурині були створені після указу московського царя Олексія Михайловича про регулярне поштове сполучення між Москвою та Києвом від 1669 року.

В 1787 році під поштову станцію переобладнали приватну садибу, збудовану в центрі Ніжина у другій половині XVIII століття. Комплекс складався з двоповерхового будинку поштової контори з помешканням ніжинського поштмейстера і готельними номерами, двох симетричних флігелів, конюшні та каретної.

На початок XIX століття Ніжинська поштова станція була однією з найбільших у Лівобережній Україні. В тутешньому готелі зупинялися Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Марко Вовчок та інші.

Експозиція музею "Поштова станція" розміщена в збереженому флігелі станційного наглядача. Відновлено інтер'єр кімнати очікування, де можна ознайомитися з картою поштових трактів Російської імперії 1793 року, копіями "подорожніх" Миколи Гоголя (1851 рік) та Тараса Шевченка (1859 рік).

Також в експозиції музею представлено колекцію історичних поштових марок України та росії, 30 старих поштових листівок з фотографіями вулиць Ніжина, макет поштової станції у первісному вигляді.

Музей "Чернігівщина - подорож крізь віки" відкрито в селі Калітянське в 2018 році на місці заснованого раніше музею знаменитого вченого та мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Музейна експозиція висвітлює історію Чернігівщини від дохристиянського періоду, Київської Русі, Гетьманщини до імперського та радянського часу, а також донині.

Представлені макети найбільш відомих історичних споруд області, зокрема палацово-паркового комплексу в Качанівці, Спасо-Преображенського собору, Єлецького Свято-Успенського монастиря тощо.

Музей історії Лісковиці розташований у старому приміщенні Чернігівської школи № 4 із більш ніж сторічною історією.

Музей присвячений району Лісковиця, чернігівському Подолу, який відомий з давньоруських часів, де жили ремісники та міщани. Про різні періоди його історії розповідають експонати в розділах "Лісковиця в період Київської Русі", "Лісковиця - один з християнських центрів Чернігова", "Історія школи" та інші.

Один з центральних експонатів - старовинний ткацький верстат.

Музей рідкісної книги імені Григорія Васильківського діє в Ніжині з 1985 року на базі фундаментальної бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Розташований на другому поверсі університетської бібліотеки в старовинному будинку Купецького зібрання в центрі міста Ніжин. Музей носить ім'я одного із своїх засновників, професора Григорія Васильківського.

В основу бібліотеки покладено 2,5 тисячі томів особистої збірки книг графа Олександра Кушелєва-Безбородька, який був попечителем Ніжинської гімназії вищих наук, попередниці нинішнього університету.

В експозиції представлено багато унікальних європейських та слов'янських видань XVI - початку ХХ століть, у тому числі рідкісні екземпляри видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 рік), "Іліади" та "Одіссеї" Гомера (1544 рік), "Енеїди" Вергілія (1567 рік), класичні видання ХVI-XVIII століть творів європейських мислителів.

Особлива гордість музею – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря – подарунок митрополита Стефана Яворського. Величезного розміру фоліант важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки розфарбовані від руки, заголовки – позолочені.

Чернігівський музей сучасного мистецтва "Пласт-Арт" відкрився в 2010 році на базі однієї з перших недержавних художніх галерей України "Пласт-Арт", заснованої в 1994 році. 

Розташовується в історичному центрі Чернігова в приміщенні обласного художнього музею імені Григорія Галагана в семи сучасно обладнаних виставкових залах загальною площею 700 квадратних метрів.

Музей організовує безліч виставкових проєктів самого різного масштабу - від дебютних показів початківців- художників до міжнародних фестивалів і концептуальних експозицій відомих майстрів в техніці живопису, графіки, фото, скульптури тощо. Також проводяться фестивалі сучасного мистецтва, які спрямовані на презентацію творчості кращих художників сучасності, популяризацію сучасного українського та зарубіжного мистецтва, підтримку молодих талановитих художників, скульпторів, фотографів.

Були презентовані як персональні, так і колективні виставки: Михайла Шемякіна, Феодосія Гуменюка, Віктора Ковтуна, Василя Лопати, Анатолія Гайдамаки, Петра Лебединця, Леоніда Берната, Ольги Соловйової, Наталії Папірної, Олексія Кулакова, Миколи Небилиці, Анатолія Фурлета і багатьох інших відомих художників.

Музей україно-чесько-словацької дружби в Світанку відкрився в 1973 році, за радянських часів називався музеєм радянсько-чехословацької дружби.

Це місце було вибрано для музею у зв'язку з подіями 1943 року, коли ешелон із чехословацькими воїнами, що рухалися на радянсько-німецький фронт, в районі станції Яхнівка зазнав авіаудару німців. В результаті загинули 54 солдати - на їхній братській могилі встановлено стела та мармурові плити з іменами загиблих.

Експозиція музею розміщена у 4 залах. Перша зала розповідає про історію краю з часів Київської Русі. У центрі експозиції про Другу світову війну – діорама, яка показує події на станції Яхнівка. Є документи про участь чехословацького героя Людвіка Свободи, який брав участь на території Чернігівщини спочатку у радянсько-українській війні проти Червоної армії більшовиків, потім у боях проти німців під час Другої світової війни. Зал "Дружба" розповідає про дружні стосунки із Чехією та Словаччиною.

Щороку на День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та 14 жовтня сюди приїжджають військові аташе Чехії, щоб вшанувати пам'ять загиблих.

Музей Фундації академіка Петра Тронька відкрито в селі Веприк у заміському будинку близького товариша вченого-історика Анатолія Сєрикова.

Основні розділи експозиції: журнал "Пам'ятки України" - національний проєкт академіка Петра Тронька; сім'я декабриста Сергія Волконського та культура Чернігівщини; меморіальна кімната Петра Тронька.

Музей художника Миколи Ге було відкрито в 19179 році в селі Івангород неподалік Ічні завдяки зусиллям вчителя історії Олександра Циганка та  внучатої племінниці художника Ольги  Кузнєцової.

З ряду причин музей в селі Івангород згодом припинив свою діяльність. З метою збереження зібраних експонатів було прийняте рішення перенести музей в Ічню. В 2011 році, до 180-річчя з дня народження Миколи Ге, музей відкрився як відділ Ічнянського краєзнавчого музею, який присвячений життю і творчості видатного живописця другої половини ХІХ століття, одному із засновників Товариства пересувних художніх виставок.

Експозиція музею відображає життєвий і творчий шлях художника, представлені меморіальні речі того періоду, ряд раритетних експонатів, серед яких і посмертна маска Миколи Ге, унікальні фото, фотокопії  найвідоміших його картин, а також роботи сучасних художників, скульпторів, які висвітлюють життя Миколи Ге.