Пам'ятки Чернігівської області

Меморіальний музей революціонера-народника і винахідника Миколи Кібальчича відкрито в Коропі в будинку священика, в якому він народився в 1853 році.

Ще в молоді роки Кибальчич, який захоплювався хімією, став революціонером-підпільником, працюючи в так званих "пекельних лабораторіях", де виготовляли вибухівку. В той же час він розробив схему першого в світі реактивного літального апарату, креслення якого надряпав на стіні тюремної камери. В 1881 році його стратили за спробу замаху на російського царя Олександра II.

Біля джерел створення музею Кибальчича в Коропі стояла родина місцевих художників - Олени Лукаш та Миколи Гара-Жук. Зокрема, в експозиції музею представлено макет ракети Кибальчича.

Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського є відділом Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Перший український навколосвітній мандрівник Юрій Лисянський був мореплавцем, географом, океанологом, картографом та етнографом, нащадком ніжинського шляхетного козацько-священицького роду. Він брав участь у першому в історії російської імперії навколосвітньому плаванні, що проходило під командуванням Івана Крузенштерна. Його іменем названо острів на Гавайях, півострів на Алясці, протоку, річку та гору на Сахаліні.

Музей Лисянського розміщується в будинку священика храму Іоанна Богослова, у чиїй родині майбутній мореплавець народився у 1773 році. Перша експозиційна зала з тимчасовою виставкою "Мандрівник козацького роду" відкрилася у 2021 році. Тут представлено деякі предмети побуту родини Лисянських – посуд, глиняну козацьку люльку тощо.

Також в експозиції можна бачити предмети, пов’язані з побутом морських офіцерів та навчанням у кадетському корпусі, тогочасну зброю, макет шлюпа "Нева", на якому Лисянський здійснив навколосвітню подорож.

Миколаївська церква у Новгороді-Сіверському - визначний твір теслярського мистецтва чернігівської школи дерев'яної народної архітектури XVIII століття.

Перший храм на честь Святого Миколая було зведено в 1086 році на пагорбі над дорогою, на якій у дохристиянські часи стояв язичницький ідол. Після монгольської навали церкву було відновлено лише в 1720 році.

Миколаївська церква хрестова у плані, одноголова, пятисрубная. Пірамідальна форма органічно завершує силует пагорба.

Миколаївська церква-дзвіниця була побудована в Прилуках в 1720 році поряд зі Спасо-Преображенським собором коштом прилуцького полковника Гната Галагана та його дружини Олени.

Православний храм виконаний у стилі католицької каплиці – однонефний, з вівтарем-апсидою зі східного боку та високим двосхилим дахом. Над гранчастою апсидою височить високий фронтон із волютами, що нагадує фронтон прилуцької полкової скарбниці.

Пізніше до Миколаївської церкви було прибудовано потужну двоярусну дзвіницю. Її перший ярус у вигляді кубічного об'єму, другий - циліндрична вежа з високими арочними прорізами, де розміщуються дзвони. Завершує дзвіницю купол із вікнами-люкарнами, в яких вбудовано циферблати вежового годинника-куранта.

Поруч встановлено пам'ятник Святому Йоасафу Бєлгородському.

Мистецький простір "Фабрична, 12" заснували в Чернігові в 2024 році Євген Філатов та фронтмент гурту ONUKA Ната Жижченко задля популяризації та збереження, переосмислення та осучаснення унікальної культурної спадщини краю.

Сучасний етнографічний музичний простір заснований у старовинному родинному будинку Нати Жижченко 1904 року побудови, який був дбайливо відреставрований нею з Євгеном. В будинку зберіглася унікальна майстерня-лабораторія, де дідусь співачки, відомий майстер народних інструментів, музикант і дослідник української культури з Чернігова, заслужений народний майстер України та Молдови Олександр Шльончик, не лише майстрував, але й досліджував історію та технології створення  музичних інструментів різних народів.

В майстерні-лабораторії "Фабрична, 12" поєднується освітній, мистецький та етнографічний складники. Ната Жижченко планує організовувати тут як віртуальні, так і офлайн події, зустрічі із зірками, артистами та лекторами з різних тем. Серед інших напрямів проєкту – майстер-класи з деревообробки та гончарного мистецтва, а також збереження та відновлення народних інструментів.

Мистецький хутір "Острів Обирок" - еко-поселення під Батуриним, відкрите для проведення культурних та оздоровчих заходів, майстер-класів, шкіл, ретритів, виставок, таборів та зустрічей.

Арт-хутір заснований режисером та мандрівником Леонідом Кантером у 2007 році на місці покинутого хутора Обирки. У 2018 році Леонід Кантер покінчив життя самогубством. Його дружина Діана оголосила про продовження мистецької діяльності хутора.

Поселення складається з трьох крихітних хуторів на 30 будинків, які розташовані на досить великій відстані один від одного. "Будинок Сонця" - це відреставрована столітня житлова хата-мазанка із земляною підлогою. Їдальня є кілька столів і лавок під навісом і умивальник. Поруч знаходить "Кіносарай", де проводяться кіносеанси, дискусії та презентації. Також на "Острові Обирок" є старовинний клуб на 100 осіб.

Дерев'яна церква Святого Михаїла в селі Максим на Чернігівщині збудована у XVIII сторіччі. Це досить велика дерев'яна споруда з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

До наших днів Михайлівська церква збереглася без жодних змін.

Дерев'яна Михайлівська церква в Городищі відноситься до так званого єпархіальному стилю, стандартизована, дещо суха та раціоналістична.

Церква розташована на пагорбі над річкою в центрі села.

Однокупольна, хрещата у плані, з прямими кутами та загостреними деталями. Характерний зразок однотипної еклектичної провінційної архітектури.

Грецька церква Святого Архангела Михаїла - найстрашніший храм грецької громади, що зберігся в Ніжині.

Споруджена в 1719-1729 роках у грецькому кварталі Ніжина. З того часу жодного разу не перебудовувалась, завдяки чому зберегла архаїчні форми балканської архітектури.

Нині Михайлівську церкву закрито, богослужіння не проводяться. Храм не впадає у вічі, оскільки прихований за більшою церквою Всіх Святих.

Історико-краєзнавчий музей селища Михайло-Коцюбинське створено в 1987 році. 

Експозиція музею, яка налічує близько 3 тисяч експонатів відображає історію виникнення та розвитку селища, розповідає про відомих мешканців Михайло-Коцюбинського та Чернігівського району.

Окремі розділи присвячені Революції гідності та російсько-українській війні.

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, селище Михайло-Коцюбинське опинилося в зоні окупації російських загарбників. Вибивши вікна, окупанти вдерлися до музею і сплюндрували експозицію воїнам АТО, понівечили старовинний ручний млин в експозиції старовинних предметів побуту та розтрощили все всередині музею.

Могила вченого-бджоляра Петра Прокоповича знаходиться на околиці села Пальчики, в якому він у 1830 році відкрив школу бджільництва, раніше засновану ним у сусідньому селі Митченки.

Прокопович вважається основоположником раціонального бджільництва та винахідником сучасного рамкового вулика.

Пам'ятник Петрові Прокоповичу на його могилі у Пальчиках було встановлено у 2008 році, проте оригінальну скульптуру незабаром вкрали. Збереглися дві могильні плити (поряд похований наступник Прокоповича Степан Великдан), обладнано гарний під'їзд, збудовано дві гарні альтанки.

"Монумент дружби народів", який в народі отримав назву "Три сестри", споруджено в 1975 році на високому кургані на потрійному прикордонному стику кордонів України, росії та Білорусі.

Від монументу відходять три дороги на автомобільні пункти пропуску "Сеньківка" (Україна), "Нові Юрковичі" (росія) та "Веселівка" (Білорусь).

Проєкт пам'ятника розробив гомельський архітектор Леонід Стукачов за участю чернігівського архітектора Меженного. Складається з трьох пілонів, підперезаних широким бронзовим кільцем. На барельєфах зображено епізоди історії трьох народів.

Щороку в останню суботу червня біля монументу проходив Міжнародний фестиваль "Слов'янська єдність". Після початку російської окупації Криму та частини Донбасу в 2014 році свято більше не проводилося.

В 2022 році, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, російські війська зруйнували пункт пропуску "Сеньківка", а монумент "Три сестри" облаштували як вогневу позицію. 30 травня того ж року росіяни підірвали ділянку автомобільного шляху поблизу монументу "Три сестри" з боку України. В червні 2022 року Чернігівська обласна військова адміністрація ухвалила рішення про зняття монументу "Три сестри" з обліку пам’яток історії місцевого значення.

Історико-культурний центр-музей "Вітрила Маклая" відкрито в Батурині у 2014 році до 168-річчя від дня народження видатного вченого-мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Це вже третій музей, створений нащадками вченого Олександром та Надією Миклухо-Маклаями.

Сам Микола Миклухо-Маклай не мав прямого відношення до Батурина, але був нащадком запорозьких козаків, а його покровителем був граф Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Разумовського, який провів найкращі роки в Батурині.

У другій половині ХІХ століття Миклухо-Маклай вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, написав багато робіт з зоології, зоогеографії та фізичної географії.

В музеї представлена галерея портретів Маклая та членів його родини, родовий герб, матеріали етнографічних експедицій, макети кораблів, статуетки острівних тубільців, карти та інше.

В одній з кімнат музею є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя та сфотографуватися біля корабельного штурвалу.

Музей "Вітрила Маклая" в Батурині є частиною однойменного готельно-ресторанного комплексу.

Музей "Чернігівщина - подорож крізь віки" відкрито в селі Калітянське в 2018 році на місці заснованого раніше музею знаменитого вченого та мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Музейна експозиція висвітлює історію Чернігівщини від дохристиянського періоду, Київської Русі, Гетьманщини до імперського та радянського часу, а також донині.

Представлені макети найбільш відомих історичних споруд області, зокрема палацово-паркового комплексу в Качанівці, Спасо-Преображенського собору, Єлецького Свято-Успенського монастиря тощо.

Музей історії Лісковиці розташований у старому приміщенні Чернігівської школи № 4 із більш ніж сторічною історією.

Музей присвячений району Лісковиця, чернігівському Подолу, який відомий з давньоруських часів, де жили ремісники та міщани. Про різні періоди його історії розповідають експонати в розділах "Лісковиця в період Київської Русі", "Лісковиця - один з християнських центрів Чернігова", "Історія школи" та інші.

Один з центральних експонатів - старовинний ткацький верстат.