Пам'ятки Тернопільської області

Заліщицький краєзнавчий музей знаходиться у приміщенні будинку народної творчості міста Заліщики.

Заснований у 1929 році, ще за Польщі, учителем семінарії Йосипом Шварцем.

Основу колекції музею склали речі, знайдені під час археологічних досліджень, а також подаровані місцевими краєзнавцями. Після Другої світової війни краєзнавчий музей в Заліщиках був відроджений у 1964 році. Деякий час перебував у закритій радянською владою Покровській церкві, а в 1985 році переїхав до нинішнього приміщення.

За роки роботи музеем зібрано 18 тисяч експонатів. В останні роки експозиція поповнилася матеріалами про участь жителів Заліщиків в УГС, ОУН, УПА та інших патріотичних організаціях.

Заліщицький парк на березі Дністра є пам'яткою садово-паркового мистецтва.

Парк у ландшафтному стилі площею 5 гектарів заснований в середині ХІХ століття на території колишнього палацу баронів Бруницьких у Заліщиках (зараз Центральна районна лікарня). У парку росте понад 50 видів дерев, кущів та ліан, серед яких є рідкісні, екзотичні та реліктові: баобаб, гінкго, тюльпанне дерево, залізне дерево, софора японська, бундук канадський, вікові дуби, ясені тощо.

Заліщицький парк входить до складу заповідної зони регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон"

Руїни замкової вежі в Озерянах розташовані в самому центрі села біля перехрестя.

Ймовірно, замок відноситься до XVII сторіччя, коли Озеряни належали польському королю. Замок контролював соляний шлях, що проходить через село. Стіни вежі, що збереглася, мають товщину 1 метр. Прямокутна в плані вежа має розміри 10 на 7 метрів.

Зберігся тільки перший ярус і підземелля.

400-річне дерево липи (Золота липа), що росте біля дороги на Золотий Потік, є свідком історичної події - підписання в 1672 році принизливого для Польщі Бучацького миру з Туреччиною.

Напередодні турецька армія захопила Бучач і почала загрожувати звідси центральним областям Польщі. Згідно з мирним договором, східну частину України з Поділлям було оголошено незалежною державою під протекторатом Туреччини.

Історико-краєзнавчий музей "Зборівська битва" заснований в місті Зборів у 1993 році з ініціативи письменника і журналіста, багаторічного в’язня сибірських таборів, Григорія Барана-Радошівського. Музей розташований у двоповерховій будівлі, закладеної австрійським банкіром у 1895-1896 роках.

В експозиційній залі другого поверху розміщена діорама "Зборівська битва 1649 року", виконана уродженцем Зборова Степаном Нечаєм, а також горельєфи "Молитва дружинника", "Літописець Нестор" та "На козацькій раді" скульптора Володимира Ропецького, фігура козака Івана Підкови скульптора Петра Кулика, погруддя полковника Івана Богуна скульптора Василя Садовника. В 2002 році фонди музею поповнили знахідки Міжнародної археологічної експедиції, що досліджувала поле Зборівської битви.

В нижній залі розміщені експозиції, присвячені діяльності Українських Січових стрільців, ОУН-УПА та чеським і словацьким легіонерам періоду І Світової війни.

З 2012 року ведеться робота по створенню Державного історико-культурного заповідника "Поле Зборівської битви 1649 року".

Історико-народознавчий центр національно-культурного відродження "Просвіта" діє на базі відділення професійної підготовки "Тернопільського фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя" з початку 1990-х років.

В експозиції краєзнавчого музею центру представлено документи, матеріали та фотографії, які розповідають про історію, культуру, звичаї та традиції Тернопілля.

Центр національно-культурного відродження "Просвіта" є постійно діючим осередком дозвілля та творчого розвитку – тут систематично проводяться різноманітні майстер-класи (бісероплетіння, писанкарство, виготовлення оберегів та ляльок-мотанок) і тематичні виставки та екскурсії.

Літературно-краєзнавчий музей отця Маркіяна Шашкевича працює з 1993 року в приміщенні Чортківської гімназії, що також носить ім'я цього видатного українського письменника і громадського діяча. Ініціаторками створення були викладачки Стефанія Гринда і Анна Савка.

Основна експозиція кімнати-музею присвячена життю, творчості та громадській діяльності Маркіяна Шашкевича. Центральним експонатом є портрет Шашкевича, написаний місцевим художником Степаном Шевчуком.

Основу літературних фондів музею складають документи, копії, газети та журнали, художня, науково-публіцистична література з бібліотеки випускника гімназії Дмитра Штогрина. Є рідкісні, раритетні видання. В окремі експозиції скомпоновано матеріали про випускників гімназії: священників, діячів ОУН-УПА, бійців дивізії "Галичина".

Ще однією цікавою експозицією музею є етнографічні матеріали: меблі, речі побуту, одяг, взуття.

Козівський замок споруджено у XVI столітті представниками шляхетського роду Потоцьких, яким тоді належало містечко Козова. Укріплення з оборонними ровами, кам'яними стінами та вежами розташовувалися на підвищеному мисі при впадання безіменної притоки в річку Коропець.

Протягом XVI-XVII століть замок піддавався численним нападам татар і зрештою був цілком спустошений. Поблизу його залишків новий власник Козови Август Олександр Мошинський у 1755 році збудував палац-резиденцію (зараз це адміністративна будівля). А замкові руїни у XIX столітті були використані для будівництва фабрики розолісів (трояндових лікерів) графа Генрика Шеліського. Пізніше тут діяла броварня, потім завод безалкогольних напоїв та звичайний склад.

Зараз занедбаними будівлями колишнього Козівського замку опікується громадська організація "Інститут міської культури". Планується ревіталізація споруди та перетворення її на сучасний мультифункціональний культурний центр Козівської громади.

Козівський краєзнавчий музей розташований в центрі селища Козова. Планується перенесення експозицій музею до приміщення колишньої синагоги, яку за радянської влади було перетворено на кінотеатр.

Етнографічна колекція музею розповідає про побут селян кінця ХІХ століття. В експозиції представлені старовинні вишивки, ікони, предмети побуту, історичні світлини, стародруки тощо. 

Коропецький народний історико-краєзнавчий музей розтащовується в центрі селища Коропець в приміщенні Будинку культури. Музей заснований у 1972 році з ініціативи Степана Кудринського. В 1975 році отримав статус "Народного музею".

Експозиція музею містить відомості про історичні, етнографічні, природничі особливості розвитку селища від найдавніших часів до сучасності.

Бернардинський костел і монастир було засновано в Гусятині в 1610 році польським магнатом Валентієм Александером Калиновським, який передав братам бернардинцям перший дерев'яний храм.

Через 10 років майбутній коронний гетьман Мартин Калиновський розпочав будівництво кам'яного храму в стилі бароко та двоповерхового монастирського корпусу. В 1648 році монастир зруйнували татари. Відновлювати його почали після звільнення міста від турецького панування, а закінчили лише в 1728 році.

За австрійців костел став парафіяльним, а за радянської влади був закритий. Відродження почалося в 1991 році зусиллями братів францисканців. В даний час це католицький храм Різдва Пресвятої Діви Марії, будівля потребує реставрації.

Костел блаженного Якова Стрепи заснований в Старому Скалаті в  1910 році. Будівництво храму в неороманському стилі завершилося в 1912 році.

В радянські часи будівля використовувалася як склад. Святиня відновлена вже після здобуття Україною Незалежності, в​ 1995-1997 роках.

Костел Божої Матері Невтомної Допомоги у Шибалині закладений у 1925 році. Кошти на будівництво виділили місцеві шляхтичі Якуб Потоцький та Станіслав Вишневський. Головний вівтар виконав Ян Войтович.

Освячення костелу відбулося в 1928 році. Проте вже в 1945 році, після встановлення радянської влади, храм було закрито та перетворено на склад. Досі костел Божої Матері Невтомної Допомоги залишається покинутим.

Костел Воздвиження Святого Хреста в селі Хмелиська заснований у 1897 році як католицька каплиця Святого Якуба.

Храм збудований польською громадою села на землі, виділеній поміщиком Розенстоком. У 1905 році поряд був збудований парафіяльний будинок. Каплиця була пошкоджена під час землетрусу 1911 року.

В 1931-1938 роках було споруджено новий кам'яний Воздвиженський костел за проєктом архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького, автора Домініканського костелу в Чорткові. В архітектурі помітно вплив неоготики.

В радянські часи костел був закритий, використовувався як складське приміщення.

Нині костел Воздвиження Святого Хреста відроджено.

В центрі села Трибухівці на Замковій горі височить старий оборонний костел Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії.

Цей костел був збудований на початку XVIII сторіччя в стилі ренесансу та входив до оборонної системи замку. Храм реставрували у 1728 році, про що свідчить латинський напис над вхідним порталом храму.

Поруч із костелом колись був цвинтар, де було поховано багато знаменитих для села людей, серед яких поет Тимон Заборовський. Але з приходом радянської влади цвинтар зрівняли із землею, а костел закрили. Будівлю почали використовувати як сховище хімікатів.

Сьогодні костел в аварійному стані: стіни у плісняві, всередині приміщень ростуть дерева, в 2008 році обвалився дах.

У храмі поховано Яна Шептицького, генерал-адьютанта Війська Польського, учасника наполеонівського походу на Москву.

На Замковій горі збереглося також два монументи. Перший, "Тіням померлих душ", поставлений на згадку про жертви чуми, яка вирувала в Трибухівцях у 1830 році, коли померло понад 200 людей. На жаль, від алегоричної фігури Скорботи на постаменті залишилися лише ноги. Другий монумент є високим кам'яним вістрям, на який посаджений шолом. Поставлений на честь Михайла Заборовського (1812 рік).