Пам'ятки Тернопільської області

Руїни Костела Пресвятої Трійці – головна пам'ятка Підгайців.

Костел був збудований у 1634 році магнатами Потоцькими на місці раніше знищеного костелу 1463 року. Дзвіниця храму (1643 рік) збудована у стилі ренесанс, має оборонну вежу. Належить римо-католицькій церкві.

На сьогоднішній день стан костелу Пресвятої Трійці аварійний, роботи з відновлення не ведуться.

Костел Святого Антонія у Залізцях збудований у XV сторіччі.

Багато разів перебудовувався та перепланувався. У формі будівлі поєднуються готика та ренесанс. Ґрунтовно костел перебудував у барочному стилі в 1730 році Юзеф Потоцький, коли замок у Залізцях перейшов у його власність після Вишневецьких.

Про колишню красу храму нагадують залишки декору вікон та прикраси стін.

У крипті костелу Святого Антонія лежать останки князів великого українського роду Вишневецьких.

Римо-католицький костел святого Антонія і Матері Божої Святого Розарію було споруджено в Струсові в 1894 році коштом Юзефа Голуховського, власника Струсова того часу.

У 1902 році цей храм було консекровано під титулом Матері Божої Святого Розарію. Будівництво велося під керівництвом Яна Лесика і було завершене в 1903 році. У 1945−1990 роках радянська влада використовувала святиню як зерносховище.

Красива неоготична споруда тягнеться до неба високою баштою, яка увінчана хрестом. З її боків знаходяться дві башти меншої висоти. З обох боків від головного входу в костел розташоване красиве вікно у формі троянди. Готичні вікна, високі й красиві, прикрашають будівлю. У найвищій вежі храму знаходяться великий та малий дзвони.

Ошатний фасад костелу святого Антонія прикрашають загострені конусні вершини, що піднімаються тонкими хрестами, а також триярусна вежа, в якій розташований центральний вхід в храм у вигляді арки. Сьогодні костел святого Антонія знаходиться в хорошому стані і є діючим храмом.

Католицький костел Святого Генріха в Мельниці-Подільській збудований в XIX столітті.

За радянських часів був закритий владою, дзвіницю було знесено.

Будівля костелу розташована в старому парку у центрі Мельниці-Подільської.

Костел Святого Йосифа зведений у Полупанівці в 1894 році на вершині Святої гори поруч із православною каплицею Святого Духа, що стоїть над цілющим джерелом.

За легендою, близько 200 років тому тут було явлення Божої Матері. З того часу Свята гора є місцем паломництва християн різних конфесій.

У радянські часи костел було закрито, але в 1991 році богослужіння було відновлено. Нині це Санктуарій Матері Божої Святої Скапулярії. В 2010 році біля костелу відкрито "Хресну дорогу" з бронзовими скульптурами на 14 стаціях.

Руїни костелу Святого Станіслава розташовані на протилежному від палацу Вишневецьких березі річки Горинь і його добре видно з палацових та паркових терас.

Костел збудований у XVIII сторіччі на території Старого Вишнівця, неподалік старого замчища XIV-XV століть. Зруйнований у ХІХ столітті.

Костел Святої Анни у Скалаті відновлений у 2002 році на місці старого католицького храму ХІХ століття, який був підірваний у середині XX століття.

Костел виконаний у стилі неоготики.

Знаходиться поряд із Скалатським замком.

Римо-католицький Костел Успіння Пресвятої Діви Марії побудований в Копичинцях в 1802 році магнатами Баворськими, що володіли містом, як родова усипальниця.

Перший католицький храм, який існував з 1443 році, було знищено ще в XVII сторіччі.

Храм тринефний. У 1846 році був споруджений ліпний вівтар із фігурами Петра та Павла. У підземній частині знаходяться рештки гробниці Баворських.

За радянських часів костел Успіння Діви Марії був закритий, відроджений в 1991 році.

Оборонний костел Успіння Пресвятої Богородиці в селі Біще офіційно датований 1664 роком, однак є припущення, що він міг виникнути набагато раніше - у XVI або навіть у XIV сторіччі.

За однією з версій, Успенський костел збудували ченці-домініканці, яких запросив засновник міста Біще, шляхтич Ян Бощ. Масивна триярусна оборонна вежа костелу є зразком переходу від романської архітектури до готики. Портал костелу виконаний у стилі ренесансу. Його оборонну міць посилювали кам'яні стіни та вали. Потужні контрфорси прибудовані під час реконструкції 1730 року.

Під час Другої світової війни Успенський костел у Біщому сильно постраждав, і тривалий час перебував у напівзруйнованому стані. З 2013 року тривають реставраційні роботи. Наразі костел Успіння Пресвятої Богородиці частково відновлений.

Перший у Кременці музей під назвою Muzeum Ziemi Krzemienieckiej виник як частина кременецького ліцею.

Наразі Кременецький краєзнавчий музей налічує 65 тисяч експонатів. Розміщується в будівлі колишньої духовної семінарії Кременця. У 10 залах представлено археологічні знахідки, нумізматичні колекції, старовинну зброю, предмети побуту, вироби народних промислів, перші видання та особисті речі польського поета Юліуша Словацького та інших відомих кременчан.

Музей Уласа Самчука розміщений в Кременці у головному корпусі ліцею імені Уласа Самчука.  Відкрився в 2005 році з нагоди 100-річчя від дня народження письменника як кабінет-музей "Світлиця Уласа Самчука". Статус літературного музей набув з 2010 року.

Експозиція музею висвітлює життєвий та творчий шлях Уласа Самчука, вшанування пам’яті письменника. Серед експонатів – списки учнів, сторінки класних журналів, заява, аркуші учнівського альманаху "Юнацтво" гімназійного періоду Уласа Самчука; світлини, документи часу перебування письменника у Рівному 1941-1943 роки. З цінних експонатів – світлини письменника різних років, його родини, друзів; книги, видані митцем у Мюнхені, Торонто; фотодокументи, матеріали преси минулих років, публікації сьогодення, спогади про Уласа Самчука, твори письменника, видані в незалежній Україні, твори його сучасників. Значна кількість книг творчого доробку письменника надійшла від української діаспори Канади та США. 

Експозиція музею має розділи: "Дитинство та юність Уласа Самчука (1905-1921 роки), "Навчання в Кременецькій гімназії (1921-1927 роки)", "Перша еміграція (1928-1941 роки)", "Повернення на Батьківщину (1941-1943 роки)", "Перебування в таборах для переміщенних осіб (1943-1948 роки)", "Друга еміграція (1948-1987 роки)", "Вшанування пам’яті Уласа Самчука в Україні", "Гаврило Чернихівський – дослідник творчості Уласа Самчука", "Вшанування пам’яті Уласа Самчука в ліцеї".

19 лютого 2016 року на фасаді ліцею відкрито меморіальну таблицю, присвячену пам’яті Уласа Самчука.

Літературно-меморіальний музей поета, громадського діяча, зоолога-ентомолога, вченого, професора Міннесотського університету Олександра Неприцького-Грановського відкритий на його батьківщині, в селі Великі Бережці, в 1996 році. Ініціатором створення музею став Борис Неприцький – двоюрідний племінник Олександра Неприцького-Грановського, що проживає в США.

Музей розташований у приміщенні Великобережецької загальноосвітньої школи у семи кімнатах загальною площею 207 квадратних метрів. Музейний фонд налічує близько 2500 експонатів. Експозиція музею складається з 9 розділів і знайомить з життєвим та творчим шляхом Олександра Неприцького-Грановського в Україні та за кордоном. Серед унікальних експонатів - метрика про народження, ксерокопія атестату про закінчення Білокриницької сільсько-господарської школи, фото членів українського клубу "Родина" (Микола Лисенко, Олена Пчілка, Павло Богацький, Олександр Неприцький-Грановський), диплом доктора філософії, вітальна телеграма Президента США Дуайта Айзенгавера до Олександра Неприцького-Грановського з нагоди 25-річчя Організації державного відродження України, перші збірки віршів поета ("Пелюстки надії", "Намистечко сліз" та "Акорди", портрет Тараса Шевченка виконаний Олександром Неприцьким-Грановським олівцем в 1907 році із власноручним підписом, виготовлені за малюнками Олександра Неприцького-Грановського писанки.

У 2009 році фонди музею поповнилися колекцією з 202 ляльок з майже 60-ти країн світу, яку вчений збирав упродовж багатьох років перебуваючи в різних країнах світу.

Літературно-меморіальний музей Олени Кисілевської засновано в 1999 році на батьківщині письменниці – у місті Монастириська на Тернопільщині.

Видатна українська письменниця, журналістка, видавчиня, громадсько-політична та культурно-освітня діячка Олена Кисілевська була активісткою жіночого руху на Галичині. Перебуваючи в еміграції, вона очолювала Світову федерацію українських жіночих організацій.

Кімната-музей Олени Кисілевської розташовується у приміщенні Монастириської центральної районної бібліотеки. В музейній експозиції представлено рукописи праць письменниці, світлини, оригінали документів, прижиттєві видання її книг "Вражіння з дороги" (1910), "Швайцарія" (1933), "Українська селянка при праці: як вести працю в жіночих секціях УОТ" (1942).

Експозицію доповнюють вишиті рушники, скатертини, сорочки, запаски, предмети побуту.

Комплекс-музей "Молотківська трагедія" відкритий в 1985 році як центральна частина меморіального комплексу на згадку про вбитих, спалених живцем та замордованих 29 квітня 1943 року німецькими фашистами 617 мирних жителів села. Автори проєкту – архітектор Іван Осадчук і скульптор Борис Рудий.

Між двома великими земляними валами, що символізують братську могилу, дорога веде на символічну вулицю Смерті - вулицю спаленого села, яка в свою чергу веде до музею „Молотківська трагедія”. Обабіч неї - спалені хати, червоні долівки кольору крові.

В експозиції музею – діорама "Спалення села" (художник Степан Нечай), фрагменти спаленої хати: обгорілі двері, обвуглені колиска та ікона тощо (дизайн – Богдана Бошка і Степана Мамчура), Книга пам'яті, що містить спогади молотківців про трагедію. На стендах – фотографії та списки страчених у Молоткові та сусідніх селах. Зібрані тут експонати розповідають про історію села, участь його жителів у Другій світовій війні.

Меморіальний музей Івана Пулюя відкрито в 1990 році в селищі Гримайлів, де він народився в 1845 році.

Український фізик та електротехнік Іван Пулюй прославився як першовідкривач так званих Х-променів (рентгенівського випромінювання) та винахідник першого у світі рентгенівського апарату.

Невелика експозиція музею, присвячена життю та роботі вченого, розміщена в одній із кімнат у приміщенні Гримайлівської загальноосвітньої школи.