Пам'ятки Тернопільського району

Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська, Надставна) - найдавніший храм Тернополя.

Збудована засновником міста, коронним гетьманом Яном Тарновським, на місці давньоруського храму часів короля Данила Галицького. Церква розташовувалась поряд із західними (Львівськими) воротами Тернополя над ставом, за що й отримала другу назву "Надставна" або "Церква над ставком".

В 1627 році добудовано дзвіницю. Використані давньоруські оборонні архітектурні традиції. В 1959 році Воздвиженська церква була відреставрована.

Належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Іоанна Богослова у Скориках – зразок подільської школи народної архітектури.

В церкві – іконостас у 7 рядів.

Офіційно датою побудови вважається 1695 рік, проте є легенда, що в цьому храмі ще в 1649 році, перед походом на Збараж, сповідалися та приймали причастя козаки Богдана Хмельницького разом із гетьманом.

За переказами, іконостас та ікону "Страшний суд" (нині зберігається у Львівському музеї народного мистецтва) подарував церкві Іоанна Богослова Богдан Хмельницький.

Церква Покрови Пресвятої Богродиці збудована у Залізцях (Заложцях) в 1740 році як католицький костел. У другій пловині ХІХ століття костел був перебудований під православну церкву.

Над нефом зведений декоративний купол. Барочна дзвіниця складається із чотирьох пілонів, об'єднаних арками.

Нині Покровська церква належить до Української греко-католицької церкви.

Церква Преображення Господнього - найдавніший храм Збаража. Розташована на Чернечій горі, що на південно-західній околиці міста в селі Залужжя, в районі Старого Збаражу.

Зведена на місці древнього монастиря Святого Онуфрія коштом Яна Збаражского. Замуровані бійниці в товстих стінах свідчать про оборонне призначення споруди.

Нині це парафіяльна церква Православної церкви України села Залужжя, в останні роки відреставрована.

На стіні Преображенської церкви розміщений сонячний годинник. Поруч встановлено пам'ятник на честь 400-річчя храму.

Греко-католицька церква Пресвятої Трійці зведена в Бережанах в XVIII сторіччі на місці торгових рядів.

Протягом двох століть неодноразово перебудовувалася. Спочатку мала готично-ренесансні форми, але в ході безлічі реконструкцій поступово набула сучасного зовнішнього вигляду.

Тут зберігаються мощі Святого Іоанна Хрестителя, які в 1673 році були подаровані Бережанському воєводі Синявському та перебували у каплиці Бережанського замку, звідки їх у XVIII столітті передали церкві Святої Трійці (до цього мощі святого були в Антіохії, куди переніс їх апостол Лука, а звідти потрапили до Константинополя). Після Другої світової війни мощі зникли, проте у 2000 році їх знайшли та знову виставили для вшанування. Інша святиня церкви Пресвятої Трійці - чудотворна ікона Римської Богоматері.

Перед храмом встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Парафіяльна церква Пресвятої Трійці та Пресвятої Покрови заснована в Зарваниці в 1738 році зусилями та коштом тодішнього власник села Петра Мйончинського.

Спочатку це був дерев'яний храм, названий на честь святого Іоанна Хрестителя. Тут встановили чудотворну ікону Божої Матері, а в 1740 році ще один образ – Розп'яття Ісуса Христа, яке львівський митрополит Атаназій Шептицький офіційно визнав чудотворним.

Незабаром пожежа знищила храм, але чудотворні ікони було врятовано. На місці згорілого храму поставили кам'яний хрест, що зберігся донині. У 1747-1753 роках було споруджено муровану церкву Пресвятої Трійці. Сюди було перенесено чудотворні ікони. У 1784 році церкву розписав художник Андрій Солецький.

Чудотворна ікона Божої Матері Зарваницької розташована в лівому приділі (кам'яна прибудова до основної будівлі), ікона Розп'яття Ісуса Христа - в правому приділі.

Греко-католицька церква святих великомучеників і безсрібників Косми і Даміана в Старому Скалаті збудована у 1643 році на пагорбі над центром села.

У цьому храмі служив Пилип Курбас, дід видатного українського режисера та теоретика театру Леся Курбаса.

Біля церкви святих Косми і Даміана розташований старовинний цвинтар. Тут поховані рідні Леся Курбаса: дід та бабуся, батько, молодший брат Нестор.

Дерев'яна церква Святого апостола Івана Богослова – головна пам'ятка Жукова.

Храм на одному з сільських пагорбів зведено в 1873 році (за іншими даними - в 1803 році). До Жукова його перевезли з Нараєва, де його було збудовано спочатку. На куполах над бабинцем та вівтарем на жерсті вибиті написи: "Жуків 1928" та "Шумляни 1928". Можливо, що саме в 1928 році було встановлено жерстяне покриття храму та зроблено написи.

Поруч із церквою Святого апостола Івана Богослова стоїть стара дерев'яна дзвіниця, дуже вражаюча і пузатенька, що типово для дзвіниць тих часів і не характерно для сучасних церков.

Церкву святого великомученика Димитрія збувана в Колодіївці в 1904 році. В оформленні храму відчувається вплив неоготики.

Останнім часом храм здобув широку популярність як центр екзорцизму. Ченці-студити із сусіднього монастиря Святого Теодора Студита кожного останнього вівторка місяця проводять богослужінням з молитвами за зцілення, які завершуються вигнанням нечистої сили. На проповіді ігумена монастиря отця Григорія Планчака та обряди духовного зцілення з'їжджаються прочани з різних куточків України.

За кілометр від церкви святого Димитрія розташоване святе джерело Пресвятої Богородиці.

Церква Святого Димитрія Мироточивого розташовується в центральній частині села Острівець. Стіни храму складені з місцевого каменю пісковика червоного відтінку.

Храм збудований в кінці ХІХ століття та є колишнім римо-католицьким костелом (костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії), який був частково зруйнований в часи радянської влади. Влітку 2009 року з ініціативи відомого поета, вихідця з села Острівець Романа Лубківського, Митрополит Василій благословив відновлення храму для потреб громади Української греко-католицької церкви. Храм вдалося відреставрувати.

При парафії діють Марійська і Вівтарна дружини, братство Матері Божої Неустанної Помочі.

Встановлено меморіальну дошку на честь пастора місцевого приходу Дебнінського (1887-1836 роки).

Церква Святого Духа заснована в Полупанівці в 1878 році як невеличка каплиця над цілющим джерелом поряд із вершиною Святої гори.

За переказами, на цьому місці було явлення Божої Матері, після чого джерело стало місцем паломництва християн різних конфесій.

Інша легенда розповідає про місцевого поміщика, який наказав засипати камінням джерело, яке заливало його поля. Після цього поміщик захворів і осліп. Коли джерело очистили, незрячий промив водою очі й прозрів.

Нинішня церква Святого Духа зведена над каплицею в 1989 році. Поруч розташований католицький костел та "Хресна дорога".

Оборонна церква Святого Миколая – одна з найдавніших споруд у Теребовлі.

Миколаївська церква побудована на межі XVI і XVII століть. Реконструйована в 1734 році, тоді ж споруджено дзвіницю.

Про те, що церква Святого Миколая виконувала функції оборонної споруди, нагадує закритий бойовий ярус із бійницями.

Церкву Святого Миколая василіанського монастиря зведено у Струсові в XVII столітті над більш раннім печерним храмом.

У XVI столітті на цьому добре захищеному місці на схилі гори в урочищі Чортова Дебря стояв замок шляхтичів Струсів. У ХІХ столітті залишки замку були розібрані, але вали простежуються досі. Поряд із замком отці-василіани заснували у XVI сторіччі печерний монастир, витесавши в скелі печерний храм з вівтарем. Тут були печерні келії для ченців.

Побудована у 1770 році василіанська церква Святого Миколая в 1788 році була перетворена на латинський костел Святого Станіслава, потім довго була у запустінні. Наразі відреставрована, належить греко-католицькій громаді Струсова

Звідси відкривається чудова панорама села з його архітектурними домінантами: неоготичним костелом Святого Антонія (1903 рік) та сучасною греко-католицькою церквою.

Греко-католицька церква Святого Миколая збудована в Струсові в 1930 році на місці старого дерев'яного храму.

Поруч споруджена дзвіниця у вигляді ротонди.

Церква Святого Миколая є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церква Успення Пресвятої Богородиці в Тернополі – храм української греко-католицької церкви.

Перша Успенська церква у тернопільському передмісті була збудована в 1636 році з дерева. До 1744 року при ній діяв василіянський монастир. У 1837 році було збудовано новий кам'яний храм у стилі ампір.

Монастир і церкву Успення Богородиці було зруйновано за радянської влади у 1962 році. Нині на їхньому місці відбудовано нову Успенську церкву з дзвіницею. Сучасні споруди модернізовані та відрізняються від початкової споруди.