Пам'ятки Чортківського району

Невеликий та дуже простий за архітектурою замковий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в селі Кривче споруджений у XVII столітті - одночасно з Кривченським замком.

За іншими даними, костел перебудований із замкової порохової вежі в 1723 році. Служив усипальницею магнатів Голійовських.

Костел знаходиться в ялиновому гаю на краю замкової гори. Частково відреставрований.

Величний однонефний готично-ренесансний костел Успіння Діви Марії в Язловці збудований у кінці XVI сторіччя коштом Миколая Язловецького.

Спочатку був парафіяльним, але в 1639 році перейшов до ченців-домініканців, які заснували монастир (збереглися прибудовані в цей час напівкруглі каплиці). Поруч знаходиться потужна відкрита дзвіниця.

У костелі Успіння Діви Марії поховано польського композитора Миколая Гомулка.

Язловецький костел був закритий за радянських часів, зараз у напівзруйнованому стані.

Руїни замку, зведеного в XVII столітті на горі, оточеній струмком Драпака, що погано збереглися. Ім'я засновника невідоме.

Замок у Висічці був чотирикутним, з чотирма кутовими вежами. У 1672 році його захопили турки, а в 1675 році в замку перебував із військом польський король Ян Собеський.

У 1820 році власниця Висічки Марія Голійовська-Чарковська збудувала на території напівзруйнованого замку палац у стилі неоготики. У 1900 році Кирило Чарковський наказав розібрати замкові мури та в'їзну вежу, а також засипати рови.

Палац був повністю знищений за радянської влади. Фактично збереглася лише одна замкова вежа. Ще одна в руїнах, а від третьої залишився лише фундамент. Також збереглося одне із господарських приміщень, деякі підвальні приміщення.

Фрагменти укріплень польської фортеці Окопи Святої Трійці, спорудженої в 1692 році коронним гетьманом Яблоновським для блокади зайнятого турками Кам'янця-Подільського.

Упродовж шести тижнів ціла армія під керівництвом інженера Гоммера насипала потужні вали, зводила вежі та стіни. Для фортеці було обрано дуже вигідне зі стратегічної точки зору місце – вузький скелястий перешийок на злитті Збруча з Дністром. З дозорної вежі чудово проглядалася Хотинська та Жванецька фортеці, а вдалині можна було бачити куполи та мінарети Кам'янця-Подільського.

З 1693 року польський гарнізон почав регулярно проводити успішні атаки на турецькі обози, порушуючи постачання продукту Кам'янця-Подільського. Після того, як у 1699 році Поділля було повернено до складу Польщі, фортеця "Окопи Святої Трійці" втратила стратегічне значення. У 1769 році її взяли російські війська, пізніше вона використовувалася як прикордонна застава.

Збереглася Львівська та Кам'янецька брама, руїни дозорної вежі над Збручем, а також система земляних укріплень.

Один із найпотужніших замків на Поділлі збудував у Ягільниці в 1630 році коронний гетьман Станіслав Лянцкоронський.

У 1655 році Ягільницький замок витримав облогу козацьких військ Богдана Хмельницького, і лише пізніше в результаті зради був захоплений козаками Бутурліна.

Після підписання Бучацького мирного договору, коли Ягільниця разом із деякими іншими подільськими землями відійшла до Туреччини, у замку деякий час розміщувався гарнізон турецького паші.

До кінця XVIII століття Ягільницький замок втратив стратегічне значення. Австрійська влада розпорядилася засипати рови і розібрати частину укріплень, а будівлі використовували як тютюнову та поташну фабрику. Це призначення замок зберігав досі під вивіскою Ягільницького тютюново-ферментаційного заводу. В даний час належить приватній компанії, завод не працює, доступ на територію закритий.

Палац у стилі ампір з оригінальною колонадою та флігелем збудував в Заліщиках у 1831 році барон Ігнацій Бруницький на місці мисливського замку Понятовських.

Тут зупинявся австрійський імператор Франц II під час подорожі Галичиною. Також було закладено парк площею 5 гектарів, де зараз зростає понад 400 дерев 40 видів та форм.

Палац Бруницьких зберігся донині, до останнього часу в ньому розміщувалося відділення районної лікарні.

Заліщицький парк входить до складу заповідної зони регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон"

"Кришталева печера" ("Кривчанська") - найвідоміша і найбільш пристосована для відвідування туристами печера Поділля.

Вхід в печеру розташований у відрогах гори на південно-західній околиці села Кривче. Це одна з найбільших серед гіпсових печер у Європі – довжина її дослідженої частини становить майже 23 кілометри.

Вперше Кривчанська печера згадується у 1721 році, заново відкрита у 1908 році. Являє собою вимиту підземними водами 20 мільйонів років тому розгалужену гіпсову систему ходів.

Екскурсійний маршрут очищеною та освітленою частиною "Кришталевої печери" складає близько 2,5 кілометрів, з яких 500 метрів - вхідний коридор. Стіни печерних галерей вкриті білими або різноманітними кольорами кристалами гіпсу, звідки походить назва. Багато кристалів нагадують силуети тварин: буйвола, ящірку, слона, орла тощо.

Постійна температура +11 градусів. Кришталева печера відкрита для відвідування цілий рік, екскурсія можлива лише у супроводі гіда.

Бучацький краєзнавчий музей знаходиться в самому центрі Бучача, біля міської ратуші.

В археологічній експозиції музею представлені предмети часів трипільської культури.

Етнографічна виставка розповідає про побут селян кінця ХІХ століття.

Окрім історії міста та району, в краєзнавчому музеї представлена експозиція, присвячена творчості видатного скульптора Івана Георга Пінзеля, який тривалий час жив та працював у Бучачі.

Також викликає інтерес макет Бучацького замку.

Замок у Золотому Потоці збудували у XVII сторіччі брацлавський воєвода Стефан Потоцький та його дружина Марія Могилянка (родичка засновника Києво-Могилянської академії Петра Могили).

Твердиня контролювала один із торгових шляхів із Галичини та Волині до Молдови та Покуття. Регулярний квадратний у плані Замок розташований на невисокому пагорбі у долині річки Татарки. Із чотирьох кутових шестигранних двоярусних веж із бійницями збереглися лише три, та й то зі значними змінами. Висота стін – близько 5 метрів, товщина – до 2 метрів. У центрі північно-східного фасаду замку Потоцьких розташована триярусна в'їзна вежа. Зовні замок був оточений валом та глибоким ровом із водою. На території був одноповерховий палац, а посеред двору - колодязь, з яким пов'язана легенда про походження назви Золотого Потоку (нібито, під час тривалої облоги змучені жагою захисники замку знайшли джерело, яке назвали "золотим").

Золотопотоцький замок Потоцьких  кілька разів захоплювали турки та козаки, але щоразу його відбудовували, і до наших днів він дійшов у непоганому стані. Зараз це один із об'єктів Національного заповідника "Замки Тернопілля".

Римо-католицький костел Матері Божої Святого Скапулярія у Борщові збудовано в 1763 році замість знищеного татарами дерев'яного храму.

Триярусна дзвіниця перебудована із оборонної вежі замку XVII сторіччя. Грановані верхні яруси мають барочне завершення.

У 1928-1930 роках проведено реставрацію. Нині костел Матері Божої святого Скапулярія чинний.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці у Борщові споруджена в 1886 році. Знаходиться на центральній площі міста.

В храмі зберігається копія чудотворної ікони Борщівської Богоматері у "чорній вишиванці". Масивна та проста за формою дзвіниця – сучасна споруда.

Поруч з Успенською церквою встановлено пам'ятник борцям за волю України (1993 рік).

Двоповерховий будинок товариства "Банк авансовий" навпроти Домініканського костелу Святого Станіслава у Чорткові збудований у 1905 році за бургомістра Людвіка Носса. Саме у цьому будинку Людвік Носс, який також був відомим фармацевтом, відкрив свою другу родинну аптеку, найбільшу в Чорткові.

Зараз це комунальна аптека №143, що працює тепер як аптека-музей. Тут досі панує дух старовинної фармації, який відображається у меблях, виготовлених майстрами австрійського міста Ґрац, вишуканих інтер’єрах і тогочасних прогресивних технологічних пристроях. Зокрема, для оформлення інтер’єрів використано тодішні ноу-хау – фото на порцеляні, художнє кування, різьблене  дерево, бетонярські візерунки.

Крім фабричних ліків, тут пропонують відвідувачам і деякі засоби, створені за сторічними рецептами Людвіка Носса.

Буданівський замок збудовано на початку XVII століття Яном Ходоровським на місці спаленого татарами дерев'яного замку, закладеного в кінці XVI сторіччя воєводою Якубом Будзановським, чиє ім'я село носить й досі.

Новий кам'яний замок на вершині пагорба був чотирикутним у плані, з чотирма круглими кутовими вежами по периметру. За час свого існування замок кілька разів захоплювали та руйнували війська Богдана Хмельницького, а також турецькі війська. Щоразу його відновлювали, а в середині XVIII століття нові власники замку Потоцькі перебудували західну частину фортифікацій на костел.

До наших днів, крім костелу, збереглися дві круглі вежі та частина замкових стін. На території замку з радянських часів знаходиться жіноча психіатрична лікарня, але замок можна вільно оглядати як зовні, так і з внутрішнього двору.

Замок у селі Новосілка (стара назва Новосілка-Костюкова) був побудований у XVI сторіччі представниками шляхетського роду Костюків-Володієвських (вважається, що хтось із цього роду надихнув Генрика Сенкевича на створення образу пана Володієвського).

Замок був чотирикутний у плані, з чотирма вежами. Розташовувався на вершині пагорба і з трьох боків омивався водами річки Хромава. В 1672 році замок був зруйнований під час турецького вторгнення і відтоді не відновлювався. У руїнах він зберігся до середини ХІХ століття, після чого був розібраний на будматеріали для спорудження церкви та дороги.

В даний час від замку залишилися лише руїни однієї з веж, яка в деяких літературних джерелах називається вежею Володієвського.

Головна синагога в Чорткові - стародавня споруда, побудована в XVII сторіччі, за короля Яна III Собеського.

Відкриття синагоги було пов'язано з тим, що у Чорткові з'явилося кілька багатих єврейських сімей.

Всередині храм був багато розписаний, алтар був прикрашений золотом.

До побудови нової синагоги стара служила резиденцією головного рабина Чорткова.