Пам'ятки Могилева-Подільського району

Державний історико-культурний заповідник "Буша" створений у 2000 році на території давнього подільського села Буша, що між Ямполем і Могилевом-Подільським. Заповідник об'єднує цілий комплекс природних, археологічних, історичних і культурних пам'яток Східного Поділля.

Своїх гостей заповідник зустрічає найбільшим у Європі музеєм історичних скульптур просто неба, де щорічно проводяться міжнародні пленери скульпторів-каменотесів. Загалом на території села можна побачити близько двохсот робіт з каменю і граніту на різну тематику.

Ключовим об'єктом заповідника є Замкова гора із залишками Бушанського замку козацьких часів та підземними ходами ХVІ–ХVІІ століть, що є пам'яткою культурної спадщини національного значення. На замчищі також знайдені залишки поселення трипільської культури – над розкопом збудовано захисний павільйон, працює археологічний музей. На схилі гори вище фортеці розташоване середньовічне кладовище, на якому збереглися козацькі хрести XVIII століття. Археологічною пам'яткою національного значення також є скельний храм V–XVII століть з рельєфними зображеннями. 

До складу заповідника входять Етнографічний музей, Художній музей та Музей ткацтва. Цікавою природною локацією є "Гайдамацький яр" з велетенськими скелями пісковику у лісовому масиві.

Адміністрація заповідника "Буша" розташовується навпроти замку. Тут можна придбати квитки в музеї та замовити екскурсії по території заповідника. Також у приміщенні адміністрації постійно проходять виставки, проводяться майстеркласи з випікання обрядового хліба.

Прикордонний Бушанський замок на південно-східному рубежі Речі Посполитої спорудив у другій половині XVI сторіччя коронний гетьман Ян Замойський. Але в історію він увійшов як героїчна козацька фортеця.

Замок розташовувався на мисі, утвореному річками Мурафа та Бушанка. 4 кутові замкові вежі з'єднувалися між собою підземними ходами. Кожна з веж мала свій окремий пороховий льох. Ще дві кам'яні вежі входили в систему зовнішніх дерев'яних оборонних укріплень.

Замок часто зазнав татарських атак. У 1617 році гетьман Станіслав Жолкевський підписав тут мирний договір із турецьким полководцем Іскандер-пашею, призупинивши на кілька років польсько-турецьку війну. В 1648 році Богдан Хмельницький підпорядкував місто Брацлавському полку, фортецю зайняли козацькі загони.

В 1654 році замок обложили польські війська. За легендою останнім етапом оборони керувала вдова сотника Зависного Мар'яна. Коли вороги увірвалися до міста, вона підпалила порохові льохи, знищивши вибухом фортецю разом із ворогами, що захопили її.

Збереглася лише одна з фортечних веж, яку в 1756 році перебудували на дзвіницю зведеної поруч Михайлівської церкви (зруйнована за радянських часів). Башта відреставрована, на період реконструкції церкви використовується як храм.

В 2000 році створено Державний історико-культурний заповідник "Буша", проводяться археологічні дослідження. На верхньому ярусі вежі розміщено музей оборони Буші, на території замчища відкрито павільйон трипільської культури, організовано виставку сучасної скульптури.

На місці верхнього городища знаходиться козацький цвинтар ХVІІІ-ХІХ столітть із масивними кам'яними хрестами різноманітних форм.

Ботанічний заказник "Долина ірисів" площею 13,7 гектарів розташований на північний захід від села Снітків, біля підніжжя пагорба в долині річки Караєць.

Тут зростає найбільша у Вінницькій області популяція жовтого болотного ірису, занесеного до "Загального переліку рідкісних та зникаючих видів судинних рослин та тварин Вінницької області, які потребують охорони".

Масове цвітіння ірисів зазвичай припадає кінець травня - початок червня. Доступ на територію долини є вільним.

Старе козацьке кладовище у Буші розташований на горі, що височіє над Бушанським замком, на території Державного історико-культурного заповідника "Буша". У нижній частині цвинтаря знаходяться могили XIX століття, у верхній – давніші, ймовірно аж до XVII століття.

Тут можна побачити багато масивних кам'яних козацьких хрестів різноманітних форм. Вони виготовлені з місцевого пісковика, великі поклади якого є на околицях. Серед надгробків виділяються козацькі хрести мальтійського типу з колом посередині, хрести у вигляді "треф", ще складніші за формою – з додатковими поперечками на перекладинах.

З козацького цвинтаря відкривається найкраща панорама Буші, яка особливо виразна у світлі заходу сонця.

Лядівський Усікновенський скельний монастир розташований на високих крейдяних кручах з цілющими джерелами, з яких відкривається приголомшлива панорама долини Дністра.

За переказами, заснований у 1013 році преподобним Антонієм Печерським, який повертався тим часом з Афона до Києва. Це був перший печерний скит, заснований Антонієм Печерським, і перший християнський монастир у цьому краї (збереглася печерна церква Антонія Печерського та його келія, святе джерело).

Монастир відігравав важливу роль у політичному житті України. Так, у 1649 році ігумен Лядівського монастиря Павло з ієромонахом Никифором стали першими послами Богдана Хмельницького до московського царя Олексія Михайловича.

До 1745 року тут розташовувався василіанський монастир. У ХІХ столітті була побудована печерна церква Усікнення Глави Іоанна Предтечі зі дзвіницею, храм Святої Параскеви-П'ятниці, готель. Частина споруд була підірвана за радянських часів.

У 1998 році монастир було відроджено ченцями УПЦ московського патріархату, відновлено багато святинь. До монастиря веде крута стежка. Відвідувачі повинні дотримуватися традиційних формальностей в одязі: чоловіки у штанах, жінки у спідницях та хустках.

31 жовтня 2022 року, Лядівський Усікновенський скельний чоловічий монастир постраждав внаслідок російської ракетної атаки в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну.  Загинув один послушник.

Садиба цукрозаводчика Нафтана Когана розташована у Висшеольчедаєві на високому березі річки Лядова навпроти заснованого ним у другій половині ХІХ століття цукрового заводу.

Двоповерховий будинок у стилі класицизму оточений невеликим пейзажним парком. Інтер'єри 6 залів на другому поверсі багато оформлені в різних стилях з використанням мавритансько-єврейських, а також українських народних мотивів.

До останнього часу в палаці Когана розміщувався дитячий садок. Наразі будівля в аварійному стані.

Дохристиянський скельний храм у Буші відкрито професором Володимиром Антоновичем в 1883 році.

Він виявив тут унікальний наскельний рельєф, що зображує Мирове дерево, півня, оленя, і людину, що стала навколішки. Над цими фігурами вирізаний таємничий прямокутник, який раніше містив напис "Азм есмъ Міробог жрець Ольгов" (зараз напис не видно).

Різні дослідники датують Бушанський рельєф різними історичними періодами - від ІІ до ХІІ сторіччя, а деякі відносять і до XVI століття. Можливо, печера використовувалася як християнський храм. Середньовічні написи свідчать, що у печері жили католицькі ченці.

В 1824 році місцевий шляхтич Ромуальд Овсяний знайшов і досліджував печеру, зробивши напис: "У пам'ять 1524 року. 3 червня. Р. О." (цього дня Буша була зруйнована татарами).

Наразі скельний храм входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Буша". Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації заповідника.

Церква Святого Димитрія Солунського у Кукавці відома завдяки участі у її створенні знаменитого художника-портретиста Василя Тропініна.

Дмитрівська церква побудована в 1806 році коштом графа Іраклія Моркова, якому тоді належали ці землі. Тропінін був кріпаком графа Моркова. З 1804 по 1821 рік (з перервами) він жив у Кукавці, де, зокрема, спроєктував та розписав церкву Святого Димитрія Солунського.

У радянські часи розписи були зафарбовані, пізніше відреставровані, більшість вивезено до музеїв Києва та Вінниці. За деякими даними, пензлю Тропініна належать ікони "Зняття Спасителя з хреста" та "Чотири Євангелісти" на стінах храму, а також окремі образи в іконостасі.

До 1991 року ву Дмитрівській церкві розміщувався музей Василя Тропініна, який після повернення храму віруючим переїхав до будинку культури.

Перед церквою в Кукавці встановлено пам'ятник Василеві Тропініну роботи скульптора Миколи Крижанівського.

Оригінальна будівля в неоготичному стилі збудована в Могилеві-Подільському на початку XX століття.

Тут мешкав директор могилів-подільської пошти. Будинок і зараз розташований у дворі міського вузла зв'язку.

Потребує реставрації.

Лісовий масив у каньйоні річки Бушанки на північно-західній околиці Буші здавна називають "Гайдамацьким яром".

Скелі пісковика формують тут мальовничі ландшафти посеред грабового лісу. Найбільш вражаючими вважаються скелі "Гриб", "Баран", "Висячка".

Перейшовши дерев'яним мостом на правий берег Бушанки і піднявшись крутою стежкою, можна дістатися Гайдамацької скелі з печерою, в якій, за легендою, в 1768 році знаходився один з таборів повстанців, що тут воювали.

Вхід на територію заказника "Гайдамацький Яр" платний.

Могилів-Подільський краєзнавчий музей розміщує свою експозицію в колишньому будинку купця Гальперіна, зведеному в 1905 році в стилі модерн.

Основу колекції складають картини з колекції Григорія Бронштейна (українські, російські та грузинські автори), а також колекція мінералів Володимира Афанасьєва, зібраних на території СРСР (1267 зразків), зразки меблів початку ХХ сторіччя.

Великий інтерес становлять зібрання археологічних знахідок, нумізматики, фалеристики та зброї XVII-XIX століть. Зокрема, сарматський котел VI століття до нашої ери, унікальні знаряддя побуту Трипільської культури, колекція зброї періоду XVI-XVIII століть, козацькі стріли та турецька нарізна рушниця, зброя та спорядження періоду Другої світової війни.

В етнографічному відділі представлено сільське домашнє начиння, подільський одяг, колекція творів декоративно-ужиткового мистецтва місцевих авторів, зокрема подільська вишивка та витинанка.

Римо-католицький костел Відвідування Єлизавети Пресвятою Дівою Марією заснований в Озаринцях у 1741 році коштом графа Дзедушицького та хорунжого Трембовальського. Спочатку був дерев'яним.

За іншими даними, перший католицький храм в Озаринцях був кам'яним і існував вже в XVII сторіччі.

Нинішній костел збудовано у 1842 році в суворих формах класицизму. Усередині було встановлено виготовлений у Варшаві орган.

У 1937 році храм було закрито і перетворено на склад. Відродження почалося в 1987 році. Нині костел Єлизавети в Озаринцях чинний.

Кам'яний собор Святого Миколая Чудотворця у Могилеві-Подільському збудовано в 1754 році коштом болгарської, сербської та молдавської громад міста.

Храм виконаний у візантійському стилі. Окремо стоїть чотирикутна двоповерхова дзвіниця, перероблена із міської каланчі. У 1885 році проведено реконструкцію, храм значно розширили.

За радянських часів у приміщенні розміщувався краєзнавчий музей. Нині Миколаївський собор діє. Тут зберігається чудотворний образ Святого Миколая, а також срібна обдарувальниця, пожертвована імператором Олександром III на згадку про покійного царевича Миколу Олександровича.

Музей етнографії "Подільська хата" розміщений у старовинній 130-річній хаті в центрі села Буша, поряд із Замковою горою. Музей відкрито у 2004 році.

Представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту, зібрані в навколишніх селах.

У дворі виставлено макет середньовічного замку та міських укріплень.

Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації Державного історико-культурного заповідника "Буша".

Лише окремі фрагменти збереглися від побудованого в 1657 році Озаринецького замку, що захищав Поділля від частих набігів татар Волоським шляхом.

Будівниками фортеці були козаки могилівського полковника Остапа Гоголя (предка Миколи Гоголя), а його син Прокоп у 1674 році отримав універсал на володіння Озарінцями від польського короля.

У 1690 році замок було зруйновано турками, але після вигнання їх із Поділля у 1699 році знову відновлено. За легендою, підземні ходи вели від фортеці вниз під річку та вгору до нинішньої торгової площі.

Згодом замок втратив значення та майже повністю був розібраний. Один із власників перебудував його залишки у хлібні комори. До цього часу частково збереглися ділянки східної стіни, один ярус в'їзної вежі та каземат.