Пам'ятки Могилева-Подільського району

Краєзнавчий музей у Мурованих Курилівцях відкрито в 1992 році у будинку культури з ініціативи родини відомого українського художника Федіра Коновалюка, уродженця села Ягідне неподалік Мурованих Курилівців.

У подарунок музею родина передала колекцію полотен Коновалюка: портретний живопис, краєвиди, ілюстрації до творів українських письменників. У 2010 році з нагоди 120-річчя від дня народження художника відкрито його музейну кімнату.

Палац Собанських у Михайлівцях збудований на початку ХІХ століття поміщиком Броніславом Собанським, який отримав маєток у спадок.

Двоповерхова прямокутна будівля виконана у стилі класизму. Головний фасад прикрашений трикутним різолітом з портиком та колонами. Інтер'єри у стилі французького рококо не збереглися.

Нині у палаці розміщується аграрний ліцей.

У садибному парку збереглася палацові флігелі, система ставків із греблями та містками та кам'яна огорожа. Широкі алеї радіально розходяться від палацу. Серед дерев є чимало хвойних. Відомо близько 50 найменувань деревних культур: липи, каштани, модрина європейська, ялина срібляста, сосна чорна, ясен плакучий. Плодоносна реліктова горобина-берека зустрічається лише на Поділлі. Почесне місце посідає 300-річний дуб.

Пам'ятник молдовському господареві Єремії Могилі, засновнику міста Могилів-Подільський, встановлений у 1995 році до 500-річчя міста.

На цьому місці в 1495 році Єремія Могила збудував замок, який потім передав польському графу Стефану Потоцькому як посаг за свою доньку. Новий господар заснував тут укріплене місто, яке назвав на честь тестя Могилевом.

У 2011 році навколо пам'ятника Єремії Могилі було розбито парк із клумбами та дитячим майданчиком.

Пам'ятник Миколі Гоголю у Могилеві-Подільському - один з перших в Україні пам'ятників видатному українському письменнику.

Є невеликим бюстом на двометровому постаменті. Спочатку був встановлений у 1898 році на Соборній площі, яка тоді була перейменована на площу Гоголя (тепер знову Соборна). У 1911 році пам'ятник перенесли на теперішнє місце – на перетин колишніх вулиць Мийки, Вірменської та Олександрівського проспекту, навпроти будинку повітового лікаря Степана Міхалевського, більше відомого тепер як "Будинок городничого".

Проте міська легенда називає могилів-подільський пам'ятник Гоголю першим у країні, датує його 1872 роком та пов'язує його появу популярною історією про скандальну постановку "Ревізора" у могилівському театрі "Гігант" до 20-річчя письменника. Нібито, актори так натурально зобразили в образах гоголівських героїв місцевих чиновників та аристократію, що розлючений міський голова вискочив на сцену і відважив ляпас акторові, що грав городничого, спровокувавши велику бійку. Після цього обурені жителі міста зібрали кошти на пам'ятник Гоголю, який встановили прямо напроти будинку городничого.

Садиба генерал-фельдмаршала Петра Вітгенштейна, героя франко-російської війни 1812 році, розташована в Бронниці, передмісті Могилева-Подільського.

Після виходу у відставку за станом здоров'я генерал вирішив влаштуватися тут, оскільки Бронниця відома джерелом цілющої мінеральної води "Бронничанка".

Садибу в німецькому стилі він збудував на високій горі над Дністром поряд із печерою "Бабина дюрка". Зберігся садибний будинок із високою вежею та сторожка, а також ландшафтний парк, на території якого тепер розташований дитячий санаторій "Гірський".

З альтанки в парку відкривається чудовий краєвид на каньйон Дністра і місто Могилів-Подільський, що розкинулося в долині.

Поміщицький палац у Котюжанах розташований на північній околиці села, серед пейзажного парку, що частково зберігся, з фруктовим садом, джерелами та водоспадом на північній околиці села.

У ХІХ столітті тут була садиба багатого лісопромисловця, яку на початку XX століття придбав відставний царський чиновник Іван Ценін. Його вдова Євгенія Ценіна на місці садиби, що згоріла під час селянських хвилювань, у 1912 році побудувала двоповерховий палац у суворих формах неоренесансу за проєктом петербурзького архітектора Оскара Мунца, стилістично схожий з Лівадійським палацом.

Палац П-образій у плані, з арочною лоджією на другому поверсі. На фасаді розміщені барельєфи з античними сценами та рослинними мотивами. На в'їзді в садибу збереглися два кам'яні арочні мости, перекинуті через струмок і яр. Власниця жила у палаці до більшовицького перевороту 1917 року, після чого виїхала за кордон.

У 1937 році час у колишньому маєтку Ценіних відкрився дитячий будинок. Під час Другої світової війни дітей намагалися евакуювати, але вони були змушені повернутися. На той час будівля була розграбована. 130 сиріт, що залишилися без даху над головою, взяли на виховання місцеві жителі.

Нині у маєтку розташовується Котюжанівська спеціальна школа для дітей із особливими освітніми потребами, які зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку.

До наших днів у колишньому пейзажному парку зберігся мурований триарковий міст. Сам парк перебуває у запустінні.

Свято-Миколаївська церква в Ямполі збудована у 1770 році у вигляді католицької каплиці з окремою дзвіницею.

У 1862 році збудовано восьмерик і купол, із заходу прибудовано кам'яну дзвіницю, зроблено залізний дах.

Нині церква Святого Миколая належить УПЦ московського патріарату. Головна святиня – ікона Геннадія Ямпольського.

Свято-Миколаївська церква в Котюжанах зведена відносно недавно, проте її дзвіниця становить особливий інтерес, оскільки вона датується 1701 роком. Це єдина частина первісного храму, що збереглася.

Старе єврейське кладовище біля Ямполя розташоване на березі Дністра на півдорозі до сусіднього села Пороги, недалеко від кар'єру.

У ХІХ столітті євреї становили майже третину населення Ямполя, у місті діяли 4 синагоги. Серед інших на цвинтарі похований цадик Борх Рабінович, "Золочівський Магід", правнук засновника хасидизму Ізраеля Бешта. Над його могилою зведено усипальницю.

Художній музей Державного історико-культурного заповідника "Буша" відкрився 2018 року під час Міжнародного мистецько-культурологічного фестивалю "Мальована хата". Будівлю музею розписав традиційними для Східного Поділля орнаментами художник Сергій Бугай.

В експозиції Художнього музею представлено не тільки живопис, а й інші види мистецтва Поділля та інших регіонів. Зокрема, тут розміщено виставку українських старожитностей під назвою "Хустка тернова – мамина мова".

Регулярно проводяться вистаки відомих художників.

Полкова церква Святого Благовірного Князя Олександра Невського у Могилеві-Подільському збудована в кінці ХІХ століття.

У цей час кордон міста проходив між річкою Немийкою та закінченням Олександрівського проспекту, за яким починалося село Острівки. Тут була військова частина російської армії. Саме для воїнів цієї частини і було збудовано церкву Олександра Невського.

В роки радянської влади вона була закрита і перетворена на клуб для воїнів льотної навчальної частини. Тільки в кінці ХХ століття храм повернули віруючим православної церкви.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Мурованих Курилівцях заснована в 1781 році. Пізніше її розібрали, а матеріали використали для нового п'ятикупольного храму, будівництво якого коштом парафіян, скарбниці та поміщиків Комара та Лихачова було завершено в 1889 році.

У храмі був одноярусний позолочений іконостас із цінною іконою Тихвінської Божої Матері, яка була придбана на Афоні та пожертвована поміщицею Чихачовою.

У 1934 році радянською владою церкву Різдва Богородиці було закрито, потім ненадовго відроджено під час німецької окупації, але у 1950-х роках знову закрита та позбавлена ​​куполів. Приміщення використовувалося як бібліотека, спортивна зала, пекарня та навіть склад склотари.

З 1991 року храм знову чинний.

Церква Святої Параскеви Сербської в Могилеві-Подільському – пам'ятка подільського дерев'яного зодчества.

Місцеві жителі називають її Немійською, оскільки вона знаходиться в районі, який раніше був окремим селом Немія.

За легендою, колись у родині місцевого поміщика Маєвського мешкала німа дівчинка. Не витримавши постійних глузувань з боку дітей односельців, вона втопилася в річці. На згадку про неї батько і збудував церкву. Сам Маєвський похований на церковному обійсті.

Храм виконаний з дуба та ясена у стилі українського бароко, інтер'єр прикрашений розписами та вишитими рушниками. У різний час церкву Святої Параскеви відвідували Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Василь Тропінін, Ференц Ліст, Михайло Старицький, Олена Пчілка.

Ямпільський історико-краєзнавчий музей є відділом місцевого музею образотворчого мистецтва. Експозиція розповідає про природу, археологію, історію та культуру Ямпільщини.

В Ямпільському музеї образотворчого мистецтва представлено зібрання творів сучасних українських художників, колекція жіночого та чоловічого одягу, нумізматична колекція Володимира Леви.

В музейній експозиції представлені вироби традиційних ремесел Ямпільщини: вишивки, писанки, плетіння із сіл Клембівка, Дзигівка, Цекинівка, Писарівка, Довжки та інших.